Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №725/2125/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа № 725/2125/26

Провадження №22-ц/822/1819/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія» «Укренерго»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 25 червня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Вольська-Тонієвич О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», третя особа: ПрАТ «Національна енергетична компанія» «Укренерго», про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 23.09.2022 між нею та відповідачем ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» було укладено Договір №534-09/05/22 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.

За умовами даного Договору споживач має право продавати постачальнику електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики генеруючими установками приватного домогосподарства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а постачальник бере на себе зобов`язання купувати у неї (далі – Споживач) електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим Договором.

На дату введення в експлуатацію генеруючої установки, «зелений» тариф за договором становить 500.50 коп/кВт.год (Без ПДВ).

На виконання умов договору відповідно до акту приймання-передавання товару нею за вересень 2025 року передано ТОВ «Чернівецька обласна ЕК» електричну енергію на загальну суму 37 165,46 грн, сума до сплати 28 617,41 грн, які відповідач був зобов`язаний сплатити на її поточний рахунок не пізніше 25 жовтня 2025 року.

Проте лише 27.11.2025 відповідачем було частково сплачено заборгованість у розмірі 6582 грн.

Таким чином, різниця суми заборгованості за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 22 035, 41грн.

Крім того, враховуючи на систематичну неналежність виконання зобов`язань зі сторони відповідача, з останнього підлягає стягненню також 3338,60 грн - 3% річних та 11 044,48 грн - інфляційні втрати за період з серпня 2023 року по вересень 2025 року.

Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за укладеним договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 534-09/05/22 від 23 вересня 2022 року у розмірі 22 035, 41 грн та 3338,60 грн - 3% річних; 11 044,48 грн - інфляційних втрат, а також 1064,96 грн – судового збору.

26.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог.

Зазначала, що відповідач 03 та 11 березня 2026 здійснив виплату за основною сумою заборгованості за спірний період (вересень 2025 року) у розмірі 22 035,41 грн.

З урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з відповідача 3338,60 грн - 3% річних; 11 0044,48 грн - інфляційних втрат, та судові витрати.

Ухвалою суду Чернівецького районного суду від 25 червня 2026 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_1 від позову до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованісті за укладеним договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 534-09/05/22 від 23 вересня 2022 року у розмірі 22 035, 41 грн та провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Чернівецького районного суду від 25 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість за неналежне виконання умов договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватного домогосподарства №534-09/05/223 від 23.09.2022, а саме: 11 044 грн 48 коп. – інфляційні втрати та 3338 грн 60 коп. – 3% річних.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач у період із серпня 2023 року по вересень 2025 року неналежно виконував свої зобов`язання щодо строків оплати вартості виробленої та переданої електричної енергії за «зеленим» тарифом, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню інфляційні втрати та три відсотки річних у розмірі 14 383,08грн.

На зазначене рішення суду позивач ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилається на неправильне застосування положень статті 625 ЦК України, неврахування встановлених на період воєнного стану обмежень щодо нарахування штрафних санкцій, неналежну перевірку розрахунку позивачки, а також на відсутність вини в простроченні виконання зобов`язання у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ «НЕК «Укренерго» обов`язків щодо фінансування розрахунків за «зеленим» тарифом.

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Вказує, що твердження відповідача про те, що нібито відсутність виплати з боку НЕК "Укренерго" унеможливлює розрахунки ТОВ "ЧОЕК" із позивачем, є юридично необґрунтованим і не відповідає дійсності. Зобов`язання відповідача (ТОВ "ЧОЕК") перед позивачем виникає безпосередньо із Закону та з укладеного Договору купівлі-продажу електричної енергії і не може бути поставлене в залежність від виконання або невиконання грошових зобов`язань третіх осіб (НЕК "Укренерго").

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2022 між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» було укладено Договір №534-09/05/22 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.

За цим Договором Споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру (необхідне підкреслити) об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у Споживача електричну енергію за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором (п.1).

Підпунктом 2.2 Договору передбачено, що постачальник універсальних послуг зобов`язаний: здійснювати отримання та обробку даних вузла обліку Споживача, отриманих від постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи; надавати Споживачу оформлені платіжні документи; купувати у Споживача за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, електричну енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, на підставі Звітів про покази засобів обліку та Актів приймання-передавання товару (електричної енергії).

Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним господарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.1 Договору).

Згідно з п.п.4.1-4.3 Договору оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Постачальником універсальних послуг повинен перераховувати кошти для оплати проданої Споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок Споживача відповідно до заяви-повідомлення.

На дату введення в експлуатацію генеруючої установки "зелений" тариф за цим договором становить 500,50 коп/кВт-год (без ПДВ).

На виконання умов договору позивачем, відповідно до акту приймання-передавання товару, за період 01.09.2025 – 30.09.2025 передано ТОВ «Чернівецька обласна ЕК» електричну енергію на загальну суму 28 617,41 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з серпня 2023 року по вересень 2025 року відповідач систематично неналежно виконував свої зобов`язання щодо строків оплати вартості виробленої та переданої електричної енергії за «зеленим» тарифом, що підтверджується актами приймання – передавання товару (електричної енергії), а також виписками з особового рахунку ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14 383,08грн, з якої 11 044,48 грн - інфляційні втрати, 3338,60 грн - 3% річних.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом пункту 4 частини п`ятої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими домогосподарствами, та здійснювати пріоритетну оплату її вартості у кожному розрахунковому періоді.

Отже, обов`язок відповідача щодо оплати придбаної у позивачки електричної енергії виникає безпосередньо з укладеного між сторонами договору та відповідних положень законодавства.

Порушення визначеного строку оплати свідчить про неналежне виконання грошового зобов`язання та зумовлює застосування передбачених законом правових наслідків такого порушення.

Згідно з частинами першою та другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.

При цьому нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер та спрямована на захист майнового права кредитора.

Отже, правова природа укладеного між сторонами договору не виключає застосування положень статті 625 ЦК України у разі прострочення оплати придбаної електричної енергії.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних під час воєнного стану, зокрема посилання апелянта на постанови НКРЕКП № 332 від 25 лютого 2022 року та № 333 від 27 лютого 2022 року як на підставу звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, то такі ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних нарахувань.

Підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26 квітня 2022 року, передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2024 року у справі № 911/1359/22 дійшов висновку про обов`язковість відповідних положень постанови НКРЕКП № 332 щодо зупинення нарахування та стягнення договірних штрафних санкцій.

Разом з тим необхідно розмежовувати штрафні санкції, передбачені статтею 549 ЦК України, та нарахування, встановлені частиною другою статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Натомість інфляційні втрати компенсують знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних є встановленою законом компенсацією за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Нарахування цих сум здійснюється безпосередньо на підставі закону, а не умов договору про встановлення неустойки.

Тому передбачене постановою НКРЕКП № 332 зупинення нарахування та стягнення договірних штрафних санкцій саме собою не поширюється на інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України.

Колегія суддів також враховує, що передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, стосується прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань за договорами кредиту або позики.

Спірні правовідносини виникли з договору купівлі-продажу електричної енергії, а тому положення зазначеного пункту не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату придбаної електричної енергії.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виключно з огляду на дію воєнного стану не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на несвоєчасне здійснення розрахунків із позивачкою зумовлене ненадходженням коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго», у зв`язку з чим у відповідача була відсутня об`єктивна можливість своєчасно виконати свої зобов`язання, не заслуговують уваги, оскільки не спростовують встановленого факту прострочення грошового зобов`язання перед позивачкою.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються випадком у розумінні зазначеної норми.

Крім того, частина перша статті 625 ЦК України прямо встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом частин п`ятої та шостої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» обов`язок постачальника універсальних послуг купувати електричну енергію у приватних домогосподарств за «зеленим» тарифом та правовідносини такого постачальника з оператором системи передачі щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел є взаємопов`язаними, однак мають різний суб`єктний склад.

Позивачка не є стороною договору між ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та ПрАТ «НЕК «Укренерго», а тому неналежне виконання останнім своїх зобов`язань перед відповідачем не може змінювати строків оплати електричної енергії, визначених договором між сторонами цього спору.

Сам факт економічної залежності розрахунків відповідача від надходжень коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго» не свідчить про існування передбаченої договором відкладальної обставини.

Для визнання відповідного зобов`язання таким, строк виконання якого залежить від певної обставини, необхідною є наявність належної правової підстави, яка встановлює саме такий порядок виконання зобов`язання.

Посилання апелянта на загальний механізм фінансування розрахунків за «зеленим» тарифом не доводить зміни строку виконання його зобов`язання перед позивачкою.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 910/13034/20, у якій зазначено, що недодержання НЕК "Укренерго" своїх обов`язків не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку з повним погашенням основної заборгованості.

Зі змісту частини другої статті 625 ЦК України випливає, що право кредитора на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подальше погашення суми основного боргу припиняє прострочення щодо погашеної суми на майбутнє, однак не усуває правових наслідків порушення, яке існувало до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Тому виконання відповідачем основного зобов`язання після встановленого строку не позбавляє позивачку права вимагати компенсацію, передбачену статтею 625 ЦК України, за період, протягом якого відповідні кошти залишалися несплаченими.

З огляду на викладене, погашення відповідачем основної заборгованості не позбавляє кредитора права на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за період із моменту виникнення прострочення до фактичного виконання відповідного грошового зобов`язання (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, та в постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком позивачки, не перевіривши періодів прострочення грошових зобов`язань, фактичних дат здійснення платежів та правильності застосування індексів інфляції, не заслуговують уваги виходячи з наступного. Відповідно до статей 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України підставою для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому правильність їх обчислення залежить від встановлення розміру невиконаного зобов`язання, моменту виникнення прострочення, тривалості відповідного періоду та фактичних дат погашення заборгованості.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог позивачка надала акти приймання-передавання електричної енергії за договором № 534-09/05/22з від 23 вересня 2022 року, банківські виписки про надходження коштів від відповідача та помісячний розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Зазначений розрахунок охоплює період із серпня 2023 року до вересня 2025 року, протягом яких відповідач здійснював оплату придбаної електричної енергії з порушенням установлених строків.

При цьому позивачкою визначено окремі періоди прострочення щодо кожної частини заборгованості, погашеної відповідачем у різний час. Такий підхід відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки часткове виконання грошового зобов`язання зменшує розмір непогашеної заборгованості, на яку надалі здійснюються нарахування, але не усуває правових наслідків прострочення, що існувало до відповідної оплати.

Відповідно, позивачка обґрунтовано здійснювала окреме нарахування на кожну із зазначених сум за період її фактичного прострочення за цим розрахунковим періодом.

Колегія суддів виходить із того, що правильність відповідних нарахувань повинна визначатися на підставі встановленого строку виконання кожного грошового зобов`язання, фактичних дат здійснення оплати, сум непогашеної заборгованості та офіційно встановлених індексів інфляції.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19 зазначено щодо порядку обчислення інфляційних втрат, зокрема необхідності дотримання безперервності математичного ланцюга індексації та врахування часткового погашення заборгованості.

При цьому до відповідного розрахунку включаються також місяці, протягом яких мала місце дефляція.

За результатами контрольного зіставлення сум, зазначених в актах приймання-передавання електричної енергії, фактичних платежів за банківськими виписками, нормативних строків виконання зобов`язань та офіційних індексів інфляції не встановлено завищення загального розміру заявлених позивачкою нарахувань.

Виходячи з встановлених обставин цієї справи, а також перевірки заявлених сум у межах визначених позивачкою періодів прострочення, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено завищення розміру інфляційних втрат у сумі 11 044,48 грн та трьох процентів річних у сумі 3338,60 грн.

Наведені в апеляційній скарзі заперечення щодо неправильності розрахунку не спростовують наявності у позивачки права на стягнення зазначених сум та не свідчать про необхідність їх зменшення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 11 044,48 грн інфляційних втрат, 3338,60 грн - трьох процентів річних, усього 14 383,08 грн.

Отже, суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім поданим позивачем доказам, тому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою та не спростовують правильності встановлених судом обставин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

О. О. Одинак