Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №722/1152/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 722/1152/26

провадження 822/1866/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.,

за участю секретаря Скулеби А.І..

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

зацікавлена особа Міністерство оборони України,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 липня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Припхан І.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Посилався на те, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України.

04 березня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено, що ОСОБА_2 отримав поранення несумісні з життям у районі н.п. Білогорівка, Бахмутського р-ну., Донецької обл.

Заявниця вказувала на те, що проживала спільно із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 , близько 25 років.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2024 року встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , у період з 26 лютого 2003 року по дату смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 02 травня 2024 року.

В подальшому, заявниця звернулась до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , посилаючись на факт проживання з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак Міністерство оборони України повернуло подані документи на доопрацювання, з посиланням на необхідність надання документів, які підтверджують перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця.

Вказувала на те, що вона протягом багатьох років не працювала, а чоловік в свою чергу повністю утримував її та сина, купував необхідні для заявниці речі, продукти харчування для сім`ї, усі витрати заявниці здійснювались саме за рахунок чоловіка. ОСОБА_2 піклувався про заявницю та повністю забезпечував її фінансово. До моменту смерті ОСОБА_2 заявниця повністю перебувала на його утриманні і жила за грошові кошти, які він заробляв, переказував їй та надавав. Грошові кошти, які надавав їй чоловік були єдиним джерелом її існування, оскільки заявниця не працювала. Протягом всього часу спільного проживання, ОСОБА_2 піклувався та дбав про достаток та фінансове благополуччя родини, був єдиним годувальником для сім`ї. Разом з тим, після загибелі чоловіка, заявниця опинилась в складному матеріальному становищі, не маючи інших засобів існування та не маючи права на виплати чи пільги, передбачені законодавством для членів сім`ї загиблого захисника.

Встановлення факту перебування заявниці на утриманні чоловіка в судовому порядку необхідно для встановлення та реалізації права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з загибеллю чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до ст. ст. 16, 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( в редакції від 23 грудня 2022 року ), п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, а також отримання пільг, передбачених ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Просила суд, встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , станом на дату смерті ОСОБА_2 ..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 липня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту перебування заявника на утриманні загиблого військовослужбовця саме собою не породжує для неї юридичних наслідків, оскільки від встановлення такого факту не залежить виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Крім того, суд зазначив, що встановлений рішенням суду факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не має вирішального правового значення для розгляду цієї справи, пославшись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 580/1977/25, відповідно до якого поняття «дружина» та «чоловік», що використовуються у статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», охоплюють лише осіб, які перебували із померлим у зареєстрованому шлюбі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, у зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що апеляційний суд неправильно витлумачив положення статей 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та безпідставно пов`язав можливість встановлення факту перебування особи на утриманні виключно з наявністю у неї права на пенсію, у зв`язку із втратою годувальника.

Заявник зазначає, що перебування фізичної особи на утриманні є самостійним юридичним фактом, який може бути встановлений судом незалежно від конкретної сфери подальшої реалізації відповідного права, а для підтвердження такого факту підлягають дослідженню усі належні та допустимі докази, що характеризують фактичні відносини між утриманцем та особою, яка надавала утримання.

На думку заявника, суд першої інстанції належним чином не дослідив усі докази у справі, зокрема письмові докази, показання свідків, відомості про переказ коштів, а також не врахував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Сокирянкького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2024 року, яким підтверджено факт проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство оборони України просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Посилається на те, що аргументи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_2 03 листопада 2022 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України.

На ім`я сина ОСОБА_3 надійшло сповіщення №2/319 від 04 березня 2023 року про те, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер обслуги гранатометного відділення, взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти в/ч НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації 03 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 та був поранений 20 лютого 2023 року, внаслідок ворожого гранатометного обстрілу у районі н.п. Білогорівка, Бахмутського району Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в Київській міській клінічній лікарні №3 м. Київ, отримавши поранення не сумісні з життям.

Вищевказане також підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18 березня 2023 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 020-629 від 07 березня 2023 року, свідоцтвом про смерть, що видане 13 березня 2023 року Сокирянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, довідкою про причину смерті форми № 106/0 № 020-629 від 07 березня 2023 року.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20.03.2024 року (справа № 722/293/24) встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 26 лютого 2003 року по дату смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду у даній справі набрало законної сили 02 травня 2024 року.

14 травня 2024 року заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року.

У переліку документів, доданих до заяви від 14 травня 2024 року, було зазначено наступні документи: копія свідоцтва про смерть загиблого ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 від 13 березня 2023 року, копія паспорта та РКОКПП позивача; копія свідоцтва про народження спільного сина ОСОБА_3 серія НОМЕР_5 ; копію акту обстеження умов проживання; копію довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; копію рішення суду № 722/293/24 від 20 березня 2024 року про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію витягів про смерть батьків; копію картки реквізитів банку; згоду на збір та обробку персональних даних.

ІНФОРМАЦІЯ_7 склав висновок та доповідь щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою, в яких вказано, що позивачка не має вказаного права.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатами розгляду заяви позивачки прийняла рішення, оформлене витягом із протоколу № 15/д від 07 лютого 2025 року, яким їй було повернуто документи на доопрацювання у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують належність до кола осіб, визначених у частині першій статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції станом на 03 березня 2023 року).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Судом визнано протиправним та скасовано протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 15/д від 07 лютого 2025 року про відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги, на підставі факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання. Також судом зобов`язано Міністерство оборони України повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 - цивільної дружини загиблого солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під н.п. Білогорівка, Донецької області, під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і стримуванні агресії російської федерації, про призначення одноразової грошової допомоги, виходячи з розмірів, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

10 грудня 2025 року Сьомим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 600/1860/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про передачу справи № 600/1860/25-а на розгляд Великої Палати Верховного суду відмовлено. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Також, заявницею, до матеріалів справи, долучено документи, які містять інформацію щодо переказу грошових коштів від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 ..

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У справі, яка переглядається суд першої інстанції вирішував питання щодо наявності підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.

Юридичними фактами є певні обставини реальної дійсності, з настанням яких норма права пов`язує виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків особи. Саме такі факти можуть бути предметом встановлення в порядку окремого провадження, якщо від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Не в усіх випадках юридичний факт може бути підтверджений відповідним документом або посвідчений у позасудовому порядку. Саме тому законодавець передбачив можливість його встановлення судом за правилами окремого провадження.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають встановленню у судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за наявності таких умов: факт повинен породжувати юридичні наслідки, тобто від нього має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; встановлення такого факту не повинно бути пов`язане з вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що посвідчує відповідний факт; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Аналогічними критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, необхідне для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, передбаченого статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом частини першої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1–1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1–1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1–3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону № 2262-ХІІ незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно з частиною четвертою статті 30 Закону № 2262-ХІІ непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01 січня 2022 року;

г) дід і бабуся – при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Положеннями пункту 9 Порядку № 975 регламентовано, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1–3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону № 2262-XII.

У пункті 20 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, необхідно встановити, чи має така особа право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у пункті 75 постанови від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, зазначивши, що поняття «утриманець» для цілей статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ визначається через приписи Закону № 2262-ХІІ, а тому під час вирішення питання про право особи на одноразову грошову допомогу необхідно перевірити, чи належить вона до кола осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, та чи перебувала вона на утриманні загиблого військовослужбовця.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що встановлення самого лише факту перебування особи на утриманні не є достатнім для висновку про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги. Вирішальним є встановлення сукупності передбачених законом юридичних фактів, зокрема належності особи до кола суб`єктів, визначених статтею 30 Закону № 2262-ХІІ.

У постанові від 26 травня 2026 року у справі № 748/3246/25 (провадження № 61-4470св26) Верховний Суд зазначив, що повнолітня сестра загиблого військовослужбовця має право на призначення одноразової грошової допомоги лише за умови, якщо вона є непрацездатним членом сім`ї та має право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Встановлення лише факту спільного проживання, ведення спільного господарства чи систематичного надання матеріальної допомоги саме собою не є достатнім для визнання повнолітньої особи утриманцем. Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі № 754/15529/24 та від 08 квітня 2026 року у справі № 274/5542/24.

Отже, для вирішення цієї справи необхідно встановити не лише факт надання ОСОБА_1 матеріального утримання заявнику, а й те, чи відповідала ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 критеріям непрацездатного члена сім`ї, визначеним статтею 30 Закону № 2262-ХІІ, оскільки лише за наявності обох зазначених умов вона могла вважатися утриманцем у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що на день загибелі ОСОБА_2 заявник не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, не досягла віку, який відповідно до статті 30 Закону № 2262-ХІІ дає право на пенсію у разі втрати годувальника, не була особою з інвалідністю та не належала до інших категорій непрацездатних членів сім`ї, визначених цією нормою.

Отже, на момент смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не мала права на пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а тому не могла вважатися утриманцем у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції встановив факт надання ОСОБА_2 заявнику матеріальної допомоги, яка була для неї постійним та основним джерелом засобів до існування, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

Сам собою факт перебування особи на утриманні не є достатньою підставою для виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Для набуття такого права необхідною є сукупність юридичних фактів, визначених статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ, зокрема належність особи до кола членів сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Апеляційний суд також враховує, що Сокирянський районний суд Чернівецької області рішенням від 20 березня 2024 року встановив факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Разом із тим встановлення цього факту саме собою не свідчить про наявність у заявника статусу утриманця, оскільки питання належності особи до утриманців врегульовано спеціальними нормами статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ та статей 30, 31 Закону № 2262-ХІІ.

Подібний висновок щодо застосування статті 30 Закону № 2262-ХІІ викладено у постанові Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі № 580/1977/25, у якій зазначено, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не надає їм статусу подружжя у розумінні зазначеної норми та не змінює визначеного законом кола осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення, чи була допомога померлого постійним та основним джерелом засобів до існування особи, є безпідставними.

Висновки Верховного Суду, на які посилається заявник, стосуються застосування статті 31 Закону № 2262-ХІІ та критеріїв встановлення факту перебування особи на утриманні. Проте, у цій справі вирішальним є те, що заявник на день смерті ОСОБА_2 не належала до кола непрацездатних членів сім`ї, визначених статтею 30 Закону № 2262-ХІІ. За відсутності цієї передбаченої законом умови встановлення обсягу, систематичності та значення матеріальної допомоги, яку вона отримувала від загиблого військовослужбовця, саме собою не може бути достатньою підставою для задоволення заяви.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 , за встановлених у цій справі обставин, не є достатнім для виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови – 30 жовтня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

І.М. Литвинюк