Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №645/8768/21 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №645/8768/21

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 645/8768/21

провадження № 22-ц/818/3516/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.

суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач Житловий кооператив «Звездный-11»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року у складі судді Ульяніч І.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що квартира АДРЕСА_2 , на праві власності належала ОСОБА_3 . ОСОБА_3 набула право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом прийняття паєнакопичення від колишнього чоловіка та вступу до членів у ЖК «Звездний».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належну їй на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , позивачці - ОСОБА_1 .

При зверненні до нотаріальної контори за оформленням спадщини позивачу було відмовлено, оскільки право власності на спадкове майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за життя за спадкодавицею зареєстроване не було. Оскільки, за життя ОСОБА_3 набувши право власності на нерухоме майно, його фактично не зареєструвала, на теперішній час отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса не є можливим, через що позивач вимушена звертатись до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року відмовлено у задоволені позову.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач, як спадкоємець за заповітом, постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у встановлений законом строк не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , згідно повідомлення нотаріальної контори не заводилась, позивач звернулась до нотаріуса лише в 2024 році, про що свідчить відповідь нотаріуса від 10.06.2024 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку, про що їй нотаріусом було зазначено. Суд зазначає, що право власності на спадкове майно може бути визнане лише за тими спадкоємцями, які в установлені законом строк та спосіб прийняли спадщину, а якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального і процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса, але, нотаріусом їй було роз`яснено, що оскільки за життя ОСОБА_3 не зареєструвала право власності на спадкове майно, отримати його шляхом вступ у спадщину в нотаріальній конторі, вона не має права. Саме через це, у шестимісячний термін позивач звернулась до суду із позовом про визнання за нею право власності в порядку спадкування за заповітом. Позивач фактично прийняла спадщину, оскільки проживала зі спадкодавцем на момент смерті, поховала її. Померла ОСОБА_3 була родичкою позивачки та одинокою людиною. Саме позивач здійснювала догляд за покійною до останнього дня її життя. Після її смерті ОСОБА_3 саме позивач вступила в управління спадковим майном. Вона сплачує комунальні платежі, користується квартирою. Таким чином, позивач фактично прийняла спадщину, але її оформлення залежало не від подачі заяви на прийняття спадщини, а саме від належного оформлення права власності на нерухоме майно, що й стало основною причиною звернення з даним позовом до суду.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач та її представник не з`явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується даними зворотного повідомлення про виклик у судове засідання та даними довідки про доставку повістки до через підсистему Електронний суд ( т.2 а.с 25).

Позивач про причини своєї неявки суду не повідомила. 26.10.2026 представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про перенесення справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні у період з 26.10.2026 по 29.10.2026 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас представник ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження відрядження у період з 26.10.2026 по 29.10.2026. Враховуючи, що дійсна справа перебуває в провадженні місцевого суду з грудня 2021 року, а в провадженні апеляційного суду з березня 2026 року, судову повістку про виклик у судове засідання у справі адвокат ОСОБА_2 отримала ще у квітні 2026 року, що свідчить про наявну у адвоката можливість врахувати свою занятість у дійсній цивільній справі під час узгодження дат відрядження, судова колегія вважає повідомлені адвокатом причини неявки неповажними та не вбачає підстав для задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії паспорту громадянина України позивач ОСОБА_1 , з 07.11.2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 5-6).

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 28.08.1984 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про шлюб №1194, після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно « ОСОБА_6 » (т. 1 а.с. 9) .

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 30.03.1988 року, серії НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано, актовий запис №207, після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_7 присвоєно «Нікітіна» (т. 1 а.с. 11).

Згідно довідок, виданих домоуправлінням по обслуговуванню житлово-будівельних кооперативів Фрунзенського району від 20.12.2006 року та 11.04.2007 року, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.10.1984 року, та є володільцем даної 2-х кімнатної квартири. Загальна вартість квартири складає 5438,96 руб. Паєнакопичення за квартиру було погашено повністю у грудні 1987 року (т. 1 а.с.7).

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 21.12.1982 року №535/46 гр. ОСОБА_4 було прийнято до членів кооперативу ЖК «Звездний» та йому було передано паєнакопичення по квартирі АДРЕСА_2 . Було відкрито особовий рахунок на зазначене житлове приміщення на ім`я чоловіка ОСОБА_4 (основний квартиронаймач) та членів його родини: його дружини ОСОБА_8 та сина дружини ОСОБА_9 (т.1 а.с.8)

Згідно рішення Виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 17.01.1989 року №27/1 ОСОБА_4 було виключено з членів кооперативу та прийнято гр. ОСОБА_3 , на ім`я якої було відкрито особовий рахунок (т.1 а.с. зворот 7).

Відповідно до Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 від 09.01.2007 року, Інвентаризаційна справа №68166, квартиру було проінвентаризовано на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с.14-15).

Відповідно до повідомлення КП «Харківське міське Бюро технічної інвентаризації» ХМР від 19.11.2021 року, наданого на адвокатський запит адвокату Бакшеєвій А., зазначено, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_2 , станом на 31.12.2012 року реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна КП «БТІ» не проводилась (т. 1 а.с.16).

19.09.2017 року ОСОБА_3 в приміщенні приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І.В., склала Заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті заповіла належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Заповіту НМІ 956655 та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19.09.2017 (т. 1 а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с.13)

Відповідно до повідомлення Харківського міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції України від 27.01.2026 року, проведеною перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Харківській області, виявлено актовий запис про смерть №11154 від 11.07.1994, складений Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.201).

Відповідно до повідомлення заступника завідувача Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори О.В.Хлистун від 11.10.2024 року, згідно відомостей із Спадкового реєстру після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (т.1 а.с. 113).

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. від 10.06.2024 року на ім`я позивача ОСОБА_1 , останній було відмовлено у оформлені спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І.В. 19.09.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №2431, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк не було подано до нотаріальної контори чи приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини, постійно не проживала зі спадкодавцем на день його смерті, не є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особою, а також особою цивільна дієздатність якої обмежена. ОСОБА_1 було пропущено строк для прийняття спадщини, встановлений чинним законодавством України. Також ОСОБА_1 не було подано документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , та згідно Листа виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 19.11.2021 року, №8222/04.11/21 реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 не проводилась (т.1 а.с. 141-142).

Відповідно до повідомлення ЖК «Звездний-11» від 12.09.2025 року за №12/09, ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була володільцем, користувачем та власником житлового приміщення, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з 1989 року по день смерті. Право власності на дане житлове приміщення зареєстроване не було. За даною адресою на момент смерті була зареєстрована одна особа: ОСОБА_3 , на яку відкритий особовий рахунок. Пайовий внесок за дане житлове приміщення було сплачено в повному обсязі в грудні 1987 році гр. ОСОБА_4 . Згідно рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 17.01.1989 року, паєнакопичення за даним житловим приміщенням було передано гр. ОСОБА_3 та відкрито особовий рахунок на її ім`я. Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в управління майном вступила спадкоємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка користується даним житловим приміщенням, здійснює оплату комунальних та поточних платежів (т. 1 а.с. 187).

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Разом з цим, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно частини першої, третьої ст. 1227 ЦПК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Покладаючи на спадкоємців обов`язок отримання свідоцтва про право на спадщину на рухоме майно, законодавець тим самим забезпечує їх можливістю реалізовувати набуте право власності щодо успадкованого рухомого майна.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

У разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування». Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19).

Звертаючись до суду з позовом представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Житлового кооперативу «Звездный-11» в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спір виник стосовно спадкування після смерті ОСОБА_3 . Проте позов ОСОБА_1 , пред`явлено до Житлового кооперативу «Звездный-11», який є неналежним відповідачем, оскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем - відповідний орган місцевого самоврядування, тобто Харківська міська рада.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , до Житлового кооперативу «Звездный-11» внаслідок пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Судова колегія роз`яснює, що ОСОБА_10 не позбавлена права звернутися до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання її такою, що прийняла спадщину, пред`явивши позов до Харківської міської ради як належного відповідача.

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав, що позивач у встановлений законом строк не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні шляхом викладення з його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалося.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року- змінити. Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua