Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №553/2079/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2079/25 Номер провадження 22-ц/814/3235/26Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Буцьківського М.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Подільського районного суду м.Полтави від 16 квітня 2026 року (час ухвалення судового рішення з 14:47:45 (09 квітня 2026) до 16:30:00 (16 квітня 2026); дата виготовлення повного текста судового рішення – 16 квітня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, припинення зобов`язань за кредитним договором та припинення іпотеки.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

у с т а н о в и в:

У травні 2025 адвокат Голяніщев Д.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким:

визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18 травня 2005 року, у зв`язку з його повним виконанням, проведеним належним чином;

визнати припиненим договір іпотеки від 18 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медведєвою В.І., і зареєстрований в реєстрі за № 2386, яким забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18 травня 2005 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах №2-92/08, №553/1325/14-ц і №553/2249/20 встановлений факт повного виконання ОСОБА_1 своїх зобов?язань за укладеним кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18 травня 2005 року.

Наведений факт у тому числі підтверджений висновками судової економічної експертизи, проведеної у межах розгляду справи № 553/2249/20.

Рішенням Подільського районного суду м.Полтави від 16 квітня 2026 року позов задоволений.

Визнані припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18 травня 2005 року у зв`язку з їх повним виконанням.

Визнано припиненою іпотеку, яка виникла за договором іпотеки від 18 травня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медведєвою В.І., зареєстрованим в реєстрі за № 2386, яким забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18 травня 2005 року.

Вирішено питання судових витрат.

АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував приписи ст.599 ЦК України і положення (умови) кредитного договору, з якими позивач мав сплачувати кошти у рахунок погашення кредиту до 16 травня 2025 року.

Суд проігнорував, надісланий банком 09 квітня 2026 року розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що позивач у порушення умов кредитного договору припинив здійснювати платежі у грудні 2014 року, хоча був зобов?язаний сплачувати кошти за умовами договору до травня 2025 року.

Суд не дав належної оцінки рішенню Апеляційного суду Полтавської області у справі № 553/1325/14, яким ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю у задоволенні зустрічного позову про визнання припиненим зобов?язання за кредитним договором.

У цілому суд першої інстанції безпідставно поклав тягар доказування на відповідача, тоді як позивач по суті не надав у справу належних і допустимих доказів відсутності заборгованості за кредитним договором за станом на дату ухвалення рішення у справі.

У відзиві адвокат Голяніщев Д.Ю., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві зроблено посилання на судові рішення у справах №2-92/08, №553/1325/14-ц і №553/2249/20, копії яких разом з копіями квитанцій і судової експертизи були долучені до позову.

Підкреслюється та обставина, що Банк, неодноразово пред?являючи позови до ОСОБА_1 , змінив строк виконання зобов?язання за кредитним договором, про що було наголошено у постанові ВС від 22 грудня 2023 року у справі № №553/2249/20. З наведених мотивів твердження апеляційної скарги, що позивач мав сплачувати кредит до травня 2025 року є хибним.

Наголошується, що за клопотанням представника відповідача суд призначав судові засідання у режимі відеоконференції, проте останній жодного разу участі у судових засіданнях не приймав, рішення у справі ухвалено судом без участі представника відповідача, письмові пояснення відповідача підписані електронним підписом 09 квітня 2026 року о 15.02, тобто після закінчення останнього судового засідання, тому суд першої інстанції не мав підстав приймати їх до уваги.

Долучені до апеляційної скарги письмові докази не можуть бути досліджені судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач ці документи суду першої інстанції не подавав.

Посилання в апеляційній скарзі на судові рішення у справі №553/1325/14 є необгрунтованим, адже предмет спору у справах є відмінним.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2005 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № PLKPGK08003502, за умовами якого позичальник одержав від банку кредит на строк до 16.05.2025 у виді простої кредитної лінії у розмірі 35 400,00 доларів США на купівлю квартири у сумі 30 000,00 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 5 400,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії за розрахунково-касове обслуговування - 0,15 % від суми виданого кредиту в розмірі 45,00 доларів США щомісяця в період сплати з 10 до 17 числа кожного місяця.

Погашення заборгованості за кредитним договором сторони узгодили у виді щомісячних ануїтетних платежів у сумі 333,82 доларів США, розмір та порядок сплати яких було змінено додатковою угодою від 02 серпня 2005 року № 1, що є невід`ємною частиною кредитного договору, за якою позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку кошти у сумі 125,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором та сплачувати відсотки, розраховані відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. і комісії, розраховані у відповідності до пунктів 1.1., 1.5., 3.6. вказаного договору, а також інші витрати банку відповідно до пунктів 2.2.9., 4.3. договору.

Виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки від 18 травня 2005 року, предметом якого є квартира квартира АДРЕСА_1 , вартістю 150 000,00 грн, придбана ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18 травня 2005 року.

02.08.2005 між банком і ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили з 02.08.2005 змінити графік погашення заборгованості по кредитному договору № PLKPGK08003502 від 18.05.2005 з ануїтету на погашення рівними частинами, а саме частину 3 п.1.1 викладено в такій редакції: «щомісячно в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 125,00 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом.» п.1.1 доповнити ч. 4: «щомісячно в Період сплати Позичальник сплачує відсотки, розраховані у відповідності до п.п.3.1, 3.2., 3.3. і комісії, розраховані у відповідності до п.п. 1.1., 1.5., 3.6., даного договору, а також інших витрат Банка відповідно до п.п.2.2.9.. 4.3.»

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 27.11.2008 по справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яке набрало законної сили 08.12.2008, встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13 лютого 2008 року.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28.08.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27.02.2015 скасовано. Провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення в частині заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18 травня 2005 року станом на 13 лютого 2008 року закрито, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 27.11.2008, яке набрало законної сили 08.12.2008 встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13 лютого 2008 року. В іншій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено за недоведеністю в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення та зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання припиненим кредитного договору та іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28.08.2016 залишено без змін.

Згідно з висновком судової економічної експертизи № 216 від 29.06.2021, проведеної у справі за клопотанням відповідача, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18.05.2005 станом на день проведення експертизи 29.06.2021, виходячи з наступних умов: 1) з 13.02.2008 нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором не здійснюється; 2) станом на 13.02.2008 переплата складає 1972,85 долари США; 3) 20.05.2009, 14.05.2010, 17.05.2010 та 17.05.2012 банком було сплачено страхові платежі за рахунок кредитних коштів, внаслідок чого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором збільшилась на 1594,35 долари США; становить 448,13 доларів США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16.06.2022, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28.02.2023 і постановою Верховного Суду від 22.12.2023, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

ОСОБА_1 на адресу АТ КБ «Приватбанк» направлено заяву в якій він прохав здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18.05.2005; надіслати на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , належним чином засвідчену довідку про повне погашення ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18.05.2005; звернутись до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки згідно договору іпотеки від 18.05.2005 (посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медведєвою В.I. за реєстровим № 2386) на трикімнатну квартиру загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 46,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить іпотекодавцю згідно з договором купівлі-продажу від 18 травня 2005 року.

На вказану заяву АТ КБ «Приватбанк» на адресу ОСОБА_1 надіслав відповідь, в якій не визнав факт погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 та рекомендував її погасити.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував зміст судових рішень у спорах між сторонами з приводу виконання кредитного договору № PLKPGK08003502 від 18 травня 2005 року і дійшов висновку про доведеність факту виконання позивачем належним чином своїх зобов?язань за кредитним договором.

Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, а судом встановлено припинення зобов`язань за кредитним договором, то суд дійшов висновку про наявність законних підстав визнати іпотеку припиненою.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 553/2249/20 встановлено, що «…АТ КБ «ПриватБанк» використало своє право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені, звернувшись у червні 2007 року до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості.» (а.с.81)

За результатами розгляду позову АТ КБ «ПриватБанк», поданого у червні 2007 року про дострокове стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18.05.2005, рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 27 листопада 2008 року відмовлено у задоволенні вимог Банку про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 з огляду на відсутність заборгованості та наявність переплати (а.с.62).

Враховуючи наведене слід визнати необгрунтованими твердження апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігнорований обов?язок ОСОБА_1 сплачувати кредит до травня 2025 року.

Рішенням Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 553/1325/14-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18.05.2005 та виселення; відмовляючи у задоволенні вимог Банку, суд визнав недоведеним належними і допустимими доказами факт існування заборгованості (а.с.66).

Як убачається з матеріалів справи, АТ КБ «Приватбанк» отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 18 червня 2025 року (а.с.91,92,102 зворот, 145 і зворот). Відзив на позовну заяву Банк не подав.

Про судові засідання АТ КБ «Приватбанк» повідомлявся судом належним чином (а.с.110,117,118,124,125, 130 зворот,131, 135), проте його представник регулярно надсилав суду клопотання про відкладення судових засідань (112,120,127,137).

Ухвалою суд від 03.03.2026 задоволена заява представника Банку про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.140).

Судове засідання 09.04.2026 проведено без участі представника Банку і завершене о 14:48:32 (а.с.149-151).

Додаткові пояснення представника АТ КБ «Приватбанк» з долученими письмовими доказами отримані судом електронною поштою о 15:08 (а.с.157-186), тобто після закінчення судового засідання.

Наведене свідчить про те, що Банк не скористався наданими йому процесуальними правами та не подав суду належних, допустимих і достатніх доказів на спростування фактичних обставин, якими обгрунтований позов.

Одночасно надані у справу судові рішення, які набрали законної сили, а також письмові докази – копії квитанцій (а.с.29-51), висновок експерта (а.с.52-62), підтверджують факт виконання позивачем належним чином зобов?язань за кредитним договором № PLKPGK08003502 від 18.05.2005.

В апеляційній скарзі не наведено нових фактів та відповідних доказів, які б спростовували правильні по суті висновки суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Голяніщев Д.Ю., представник ОСОБА_1 , просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат адвокатом надано додаткову угоду, у якій зазначено, що гонорар за підготовку відзиву на апеляційну скаргу складає 20 000 грн.

Матеріали справи не містять заяви АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення витрат, пронесених на правничу допомогу, однак враховуючи розумність витрат на правничу допомогу, написання адвокатом відзиву та участь в судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 000 грн.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м.Полтави від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М. Триголов