Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №552/639/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №552/639/26

Суддя: Лобов О. А.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/639/26 Номер провадження 22-ц/814/4922/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2026 року (час ухвалення судового рішення з 09:17:29 до 09:32:24; дата виготовлення повного текста судового рішення – 25.06.2026) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У січні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № бн від 25.09.2012 у розмірі 63 625,49 грн, що складається із:

49 910,89 грн - заборгованість за тілом кредита;

13 714,60 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

В обгрунтування позову вказував на невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2026 року позов АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за договором № б/н від 25 вересня 2012 року у розмірі 49 910,89 грн, на відшкодування понесених судових витрат стягнуто 2 076,67 грн, а всього стягнуто 51 987,56 грн.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приват Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 13 714,60 грн та в частині розподілу судових витрат, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд формально розглянув справу, невірно оцінив докази, неправильно застосував норми матеріального права, поверхнево встановив істотні обставини по справі, від з`ясування яких залежить ухвалення об`єктивного та справедливого рішення по суті.

Відповідач ОСОБА_1 у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою ОТР-пароля (простого електронного підпису) підписав нову Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту, якими погодив усі суттєві та істотні умови користування кредитним рахунком.

Зокрема, у п. 1.3 підписаної За заяви від 20.06.2021 р. Сторони чітко та однозначно узгодили розмір процентної ставки: 40,8% річних для карток типу «Універсальна Gold».

Суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що сума 13 714,60 грн включає в себе проценти до 20.06.2021, тоді як вона нарахована виключно за період після 20.06.2021.

Висновок суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо суми заборгованості за процентами за період після 20.06.2021, спростовується безпосередньо наданим позивачем розрахунком заборгованості, який суд першої інстанції неналежно дослідив (порушення ст. 89 ЦПК України).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право змінити судове рішення, у разі порушення суд першої інстанції норм процесуального права або у разі неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, 25.09.2012 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, з якими він згоден. Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку, відповідач зобов`язався виконувати та регулярно з ними ознайомлюватися.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість боржника за вказаним кредитним договором за станом на 14.01.2026 наявна заборгованість у розмірі 63 625,49 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 49 910,89 гривень і заборгованості по процентам у розмірі 13 714,6 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви про стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заборгованість обрахована станом на 14 січня 2026 року, тобто з врахуванням процентів за період і до 20.06.2026, що не було передбачено договором, яка сума заборгованості відповідача за процентами за період з 20.06.2021, відомості в матеріалах справи відсутні.

Самостійно суд не може визначити таку заборгованість.

Рішення суду у частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) Верховний Суд виклав такі висновки.

«Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА1 з АТ «А-Банк» , останній дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»

За змістом положень ст. 12, ст. 13, ст. 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).

Зважаючи на те, що відповідач як споживач банківських послуг є більш слабкою (незахищеною) стороною у спірних правовідносинах, апеляційний суд виходить з того, що Банк не довів належними і допустимими доказами згоду відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, які долучені до справи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд не в праві перебирати на себе функцію збирання доказів.

Наявні в матеріалах справи копії анкет-заяв від 25.09.2012 та 27.04.2020 містять лише анкетні дані відповідача.

На підтвердження заявлених вимог про стягнення процентів Банк надав суду світлокопію заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить істотні умови договору: розмір кредитного ліміту, строк кредитування, мета отримання кредиту, розмір процентів за користування кредитом, строків повернення коштів, тощо.

Вказана його електронна версія, не містить підпису ОСОБА_1 , у справу не надано належних і допустимих доказів, які б давали змогу суду достовірно встановити, що відповідач був ознайомлений з цим документом і підписав його.

Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги.

В апеляційній скарзі позивачем наголошено, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що сума 13 714,60 грн включає в себе проценти до 20.06.2021, тоді як вона нарахована виключно за період з 20 червня 2021 року по 14 січня 2026 року за ставками, погодженими у заяві від 20.06.2021 (40,8% річних, тобто 3,4% на місяць).

З урахуванням викладено, рішення суду підлягає зміні в частині мотивів у частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме з підстав відсутності в матеріалах справи доказів погодження з відповідачем умов та правил надання кредиту.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2026 року змінити в частині мотивів відмови у позові.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua