Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №524/11796/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/11796/25 Номер провадження 22-ц/814/3089/26Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Дряниці Ю. В., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача – адвокат Милованов Р.В.

представник вілповідача – адвокат Гонтар В.М.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2026 року, ухвалене суддею Предоляк О. С., повний текст рішення складений – дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про стягнення авансових платежів, сплачених згідно попереднього договору, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2025 ОСОБА_1 (з урахуванням позовної заяви від 15.09.2025 (а.с. 45-52)) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансових платежів, сплачених згідно попереднього договору, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно утримувані авансові платежі в сумі 51 000 доларів США; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 15 140 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.05.2008 між ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем, в особі ОСОБА_3 , укладено попередній договір щодо подальшого укладення договору купівлі-продажу двоповерхової квартири АДРЕСА_1 . Перед підписанням попереднього договору, ОСОБА_3 від ОСОБА_1 отримано в якості завдатку 1000 доларів США. Право ОСОБА_3 на укладення такого договору, у тому числі отримання грошових коштів в інтересах власника квартири ОСОБА_2 , підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю від 06.07.2007. Згідно умов попереднього договору (п.п.3.1.3., 3.1.4, 3.1.5.), продавець зобов`язувався у строк до 01.08.2008 провести обладнання покрівлі з металочерепиці, обладнати захист від блискавки, встановити металопластикові вікна, водостоки, провести облаштування перегородок на мансардному поверсі з пеноблоків, провести підводку до квартири електро, газо, водопостачання, обладнати каналізаційні стоки, провести реконструкцію фасаду. Натомість, будівельні роботи проведено не було, тому 01.09.2008 ні продавець, ні його представник за довіреністю не змогли надати акт вводу в експлуатацію будинку та надати для огляду квартиру з виконаними роботами. Натомість, ОСОБА_1 , згідно умов попереднього договору, зазначених в п.2, під розписку передавалися ОСОБА_3 , як представнику продавця, 22.05.2008 – 47 000 доларів США та 23.05.2008 – 3 000 доларів США. Відповідач без правової підстави користується грошовими коштами в сумі 51 000 доларів США (47 000+3 000+1000). Звертав увагу, що через 17 років ОСОБА_2 звернулася до суду під час війни, коли дізналася, що ОСОБА_1 боронить країну, про скасування арешту на квартиру з подальшим її продажем. Наголошував, що відповідач та її чоловік мають чисельні боргові зобов`язання перед банками, фізичними особами та державою, не сплачуючи податки за нерухомість. Вважає, що ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу безпідставно утримувані авансові платежі у загальному розмірі 51 000 доларів США, сплачені згідно попереднього договору (п.п.5.7).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення авансових платежів, сплачених згідно попереднього договору – відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7 409,65 грн компенсовано за рахунок держави

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м Кременчука від 19.01.2026.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції з`ясовано фактичні обставини справи, позивач наполягає як на суб`єктному складі учасників справи, так і на підставі позову щодо існування домовленостей між сторонами про вчинення попереднього договору, підстава сплати коштів 20.05.2011 за умови припинення попереднього договору 02.09.2008 - відсутня. Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з пропозицією укласти основний договір, як і не надав доказів того, що відповідач відмовив йому в укладенні такого договору. В ході розгляду справи не здобуто і позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про те, що кошти, сплачені позивачем, є авансовими платежами, отже підстави для стягнення авансових платежів відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач вирішила ввести в оману суд щодо дійсних обставин не укладення договору купівлі-продажу, щоб не повертати ОСОБА_1 отримані кошти, зазначивши у відзиві, що це ОСОБА_1 не захотів укладати договір. На протязі 17 років в ОСОБА_2 не виникало бажання зняти заборону на відчудження, вона не зверталася з заявою до нотаріуса, а вирішила звернутися до суду під час війни, коли дізналася, що ОСОБА_1 боронить країну і що можна «по тихому» зняти обмеження, швидко продати квартиру та поїхати за кордон, не повертаючи отримані від позивача в якості оплати кошти, що схоже на шахрайство. У відзиві на позов стороною відповідача зазначалося про застосування наслідків пропущення трьохрічного строку звернення з позовом до суду, проте, посилання представника відповідача на пропущення строку звернення з позовом до суду є хибним, а авансові платежі підлягають поверненню. Вказує, що власноручно написана ОСОБА_3 розписка від 20.05.2011, оригінал якої надавався для дослідження суду, в якій останній підтверджує отримання від ОСОБА_1 22.05.2008 – 47 000 доларів США та 3 000 доларів США 23.05.2008 у забезпечення п.2.2 попереднього договору, в цій розписці він чітко зазначив, що довіритель (власник квартири) тимчасово відсутня в Україні, договір про внесення змін, буде підписано по її приїзду. Отже, представник власника квартири ОСОБА_4 майже через три роки після отримання авансових платежів та підписання попереднього договору купівлі-продажу квартири письмово підтвердив намір у подальшому укласти договір по приїзду в Україну ОСОБА_2 . Вказує, що враховуючи, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.07.2025 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування обтяження на нерухоме майно задоволено з підстав припинення дії попереднього договору, рішення суду набрало законної сили після перегляду апеляційної інстанції, попередній договір припинив свою дію, то залишилося зобов`язання повернути отримані авансові платежі у разі неукладення основного договору. Оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума у загальному розмірі 51 000 доларів США є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком. У відповідачів відсутні правові підстави утримувати авансові платежі, тому вони підлягають поверненню в тій валюті, в якій надавалися, а саме в доларах США. Висновки суду першої інстанції є хибними та не відповідають обставина, встановленим в судовому засіданні. Суд першої інстанції у своєму рішенні взагалі не згадав цю розписку від 22.05.2008. Звертає увагу, що перша розписка написана під час дії попереднього договору, зазначені дати отримання коштів 22.05.2008 та 23.05.2008 також мали місце під час дії попереднього договору і ці кошти мають вважатися авансовими платежами. У п.2.2 попереднього договору чітко зазначено, що ціну, вказану в п. 2.1 договору, покупець сплачує продавцю в наступному порядку: 80 800 грн (еквівалент 16 000 доларів США) - сплачуються з 10 по 12 травня; 267 650 грн (еквівалент 53 000 доларів США) - сплачуються з 23 по 27 травня 2008; 838 855 грн (еквівалент 166 110 доларів США) - сплачуються з 01.08.2008 по 01.09.2008, після вводу об`єкту в експлуатацію, отримання необхідної документації та оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна, але до зазначеного строку так нічого зроблено не було, тому 01.09.2008 ні продавець, ні його представник за довіреністю не змогли надати акт вводу в експлуатацію будинку та надати для огляду квартиру з виконаними роботами. Отже висновки суду першої інстанції прямо суперечать обставинам, встановленим в судовому засіданні. Щодо висновку суду про те, що позивач не надав доказів про звернення до відповідача про укладення основного договору, а той відмовився, то ця обставина жодним чином не впливає на правомірність вимоги повернути авансовий платіж у разі неукладення основного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Гонтар В.М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У судове засідання апеляційного суду 28.10.2026 не з`явилися відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 , вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 31.08.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі засобами поштового зв`язку (а.с. 198-199), які були отримані останніми 22.09.2026 згідно рекомендованих повідомлень про вручення судових повісток. Заяв та клопотань до апеляційного суду від відповідача та третьої особи не надходили. Інтереси відповідача ОСОБА_2 в апеляційному суді представляє адвокат Гонтар В.М. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 22.07.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 28.10.2026 о 10.20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених продату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 07.05.2008 між ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем, в особі ОСОБА_3 , укладено попередній договір щодо подальшого укладення договору купівлі-продажу двоповерхової квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).

Перед підписанням попереднього договору, ОСОБА_3 від ОСОБА_1 в якості завдатку отримано 1000 доларів США (п. 5.1. попереднього договору).

Права ОСОБА_3 на укладення договору та отримання грошових коштів в інтересах власника квартири ОСОБА_2 були підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю від 06.07.2007.

Згідно умов попереднього договору, які зазначені в п.п.3.1.3., 3.1.4., 3.1.5., продавець зобов`язувався у строк до 01.08.2008 провести обладнання покрівлі з метало черепиці, обладнати захист від блискавки, встановити металопластикові вікна, установити водостоки, провести облаштування перегородок на мансардному поверсі з пеноблоків, провести підводку до квартири електро, газо, водопостачання, обладнати каналізаційні стоки, провести реконструкцію фасаду.

Зобов`язанням сторін за попереднім договором від 07.05.2008 є зобов`язання укласти основний договір у строк 01.09.2008 (пункти 1.1., 6.1. попереднього договору).

Відповідач визнає та не заперечується позивачем, що основний договір укладений не був.

Рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука від 28.07.2025 у справі №524/12237/25 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування обтяження на нерухоме майно - задоволено. Скасовано обтяження у виді заборони на нерухоме майно: квартири, незакінченої будівництвом, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження: 7148722, зареєстрованого приватним нотаріусом Ліньковою І.Б. (а.с. 19-21).

У справі №524/12237/25, зокрема, встановлено, що зобов`язання за укладеним між сторонам попереднім договором від 07.05.2008 припинило своє існування 02.09.2008.

Суд першої інстанції визнав, що зазначення у п.6.4. договору про те, що договір «діє до виконання сторонами усіх своїх зобов`язань» не свідчить про те, що цей пункт регулює строк припинення зобов`язання у розумінні ст. 251 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення авансових платежів за попереднім договором та вказував, що 51 тисяча доларів США утримуються відповідачем ОСОБА_2 протягом 17 років як попередня оплата, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання. Стверджував, що строк виконання боржником обов`язку не встановлений і кредитор має право вимагати його виконання у будь–якій час.

Відповідач зазначав, що зобов`язанням сторін за попереднім договором від 07.05.2008 є зобов`язання укласти основний договір у строк 01.09.2008 (пункти 1.1., 6.1. попереднього договору), тому до вказаних правовідносин необхідно застосувати строки позовної давності

Суд першої інстанції встановив, що за умовами попереднього договору (п.5.1.) до підписання цього договору на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі продажу нерухомого майна та своєї платежеспроможності покупець передав, а продавець отримав суму завдатку 5050 грн, що є еквівалентом 1000 доларів США (а.с. 11).

Згідно із розпискою від 20.05.2011, наявною у матеріалах справи (а.с. 18), позивач ОСОБА_1 на забезпечення п.п. 2.2. договору передав ОСОБА_3 50 000 доларів США.

Отже, встановивши, що 02.09.2008 попередній договір припинено, розписка щодо отримання коштів датована 20.05.2011 поза строками дії договору та не на виконання п. 2.2, згідно тверджень позивача існувала усна домовленість між ним та третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача про укладення основного договору купівлі- продажу нерухомого майна належного відповідачу, у майбутньому. Таким чином позивач зазначає, що авансово сплачував відповідачу кошти саме за двоповерхову квартиру АДРЕСА_1 , договір про що мав бути укладений у майбутньому - після повернення з–за кордону власника.

Суд першої інстанції встановив, що доводи позивача про те, що перераховані ним на ім`я третьої особи кошти сплачувалися саме як авансові платежі, які у подальшому повинні бути зараховані в рахунок вартості нерухомого майна, на виконання п.п. 2.2. попереднього договору, не підтверджені жодними доказами.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 (провадження №12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі №607/20787/19 (провадження №61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

Виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (частина перша статті 528 ЦК України).

За висновками Верховного Суду у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2024 у справі №522/9760/22 залежно від правових наслідків виконання іншою особою обов`язку боржника воно поділяється на те, яке відбувається:по-перше, без набуття іншою особою прав кредитора (частина перша статті 528 ЦК). У такому випадку має місце передоручення, тобто покладення боржником виконання свого обов`язку на іншу особу. Зрозуміло, що покладення виконання зобов`язання на іншу особу не робить її стороною в зобов`язанні та не створює для неї жодних прав і обов`язків. Тому боржник при цьому залишається стороною зобов`язання, і у випадку його невиконання або неналежного виконання іншою особою, такий обов`язок має виконати боржником самостійно; по-друге, з переходом прав кредитора до іншої особи (частина третя статті 528 ЦК). За наявності підстав, передбачених у частині третій статті 528 ЦК, інша особа без згоди боржника може виконати його обов`язок. Правовим засобом, який забезпечує охорону прав такої цієї особи, є перехід до неї прав кредитора

Зобов`язання боржника може бути ним покладено на іншу особу, однак передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника в зобов`язанні. При цьому боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов`язок виконати фактичні дії (див. пункт 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 (провадження №14-121цс21)).

У пункті VII.-2:101 Книги VII Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR) вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

У статті VII-3:101 Книги VII Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19 вказано, що: «аналіз змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство що охоплюється безпідставно набутим майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Наприклад, у статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном. Тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку. У справі, що переглядається, збагаченням є збереження страховиком без достатніх правових підстав у себе виплати, яку він згідно закону мав виплатити потерпілій особі враховуючи спричинену шкоду його страхувальником. Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страховика за рахунок зменшення (звільнення) його від виконання обов`язку з відшкодування шкоди завданої потерпілій особі його страхувальником».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

До безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, відноситься користування чужим майном (майном потерпілого). Причому потерпілий, якому належить майно, що користувався набувач, має право вимагати від набувача повернення такого збагачення

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 3 частини першої статті 208 ЦК України).

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (абзац 1 частини першої статті 218 ЦК України).

Недотримання вимоги норми закону про необхідність письмової форми правочину не зумовлює недійсність правочину. Правочин внаслідок недотримання письмової форми може бути кваліфікований недійсним, якщо про це вказано прямо в нормі закону (наприклад, частина друга статті 547 ЦК України, частина третя статті 719 ЦК України, частина друга статті 1055 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17 (провадження №61-1178св20)).

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (абзац 2 частини першої статті 218 ЦК України).

Європейський суд з прав людини нагадав, що «відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову заявника апеляційним судом, який спочатку двічі задовольнив цей позов (див. пункт 10), а також висновок, зроблений внаслідок цього не на користь заявника, і відсутність у нього можливості подати відповідні докази та аргументи у зв`язку зі зміною правової кваліфікації, мають розглядатися як повністю невиправдані та такі, що суперечать вимогам статті 6 Конвенції стосовно справедливості цивільного провадження і принципу змагальності судового процесу. В ухвалі від 25.07.2011, якою Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ залишив без змін рішення апеляційного суду від 21.02.2011 (див. пункт 15), також не було роз`яснене це питання, хоча у своїй касаційній скарзі заявник посилався на неправильне застосування норм матеріального права» (GUSEV v. UKRAINE, № 25531/12, § 26, 30, 33, ЄСПЛ, від 14.01.2021).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.069.2019 у справі №487/10128/14-ц здійснено правовий висновок, що неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно утримуваних авансових платежів у загальному розмірі 51 000 доларів США.

Згідно ч.1,2 ст. 570 ЦК України з авдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У цивільному праві аванс — грошова сума або інша майнова цінність, яка передається однією стороною договору другій у рахунок майбутніх платежів. На відміну від завдатку, який при невиконанні договору стороною, що дала завдаток, нею втрачається, аванс у разі порушення умов договору повертається стороні, яка його видала. Як і завдаток, аванс служить доказом укладення договору, але, на відміну від завдатку, не є способом забезпечення виконання зобов`язань. Тому будь-яка попередня плата вважається авансом, якщо в письмовій угоді сторін договору немає прямої вказівки на те, що ця плата є завдатком. При належному виконанні договірного зобов`язання аванс включається в загальний рахунок остаточної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що попередній договір припинений 02.09.2008, тому відсутня підстава сплати коштів 20.05.2011 у загальному розмірі 50 тисяч доларів США. Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з пропозицією укласти основний договір, як і не надав доказів того, що відповідач відмовив йому в укладенні такого договору. Тобто, судом першої інстанції не здобуто, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про те, що кошти, сплачені позивачем, є авансовими платежами, отже підстави для стягнення авансових платежів відсутні.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.05.2008 між ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем, в особі ОСОБА_3 , який діяв за довіреністю, посвідченою Ліньковою І.Б.. приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального окргу за р.№4187 від 06.07.2007, укладено попередній договір щодо подальшого укладення договору купівлі-продажу двоповерхової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 337,3 кв.м, та земельної ділянки, на якій вона розташована, площею 0,0419 га, наданої для будівництва (а.с. 10-11).

Згідно п.2.1. попереднього договору, продавець стверджує, що він згоден продати, а покупець стверджує, що він згоден купити зазначене нерухоме майно за ціною 3535,00 гривень (еквівалент 700,00 доларів США) за кв.м.площі квартири. Земельна ділянка, на якій вона розташована, є її невід`ємною частиною, та входить в вартість вищевказаної ціни. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

Згідно п.2.2. попереднього договору, ціну, вказану в п. 2.1 договору, покупець сплачує продавцю в наступному порядку: 80800,00 грн (еквівалент 16000 доларів США) - сплачується з 10 по 12 травня; 267650,00 грн (еквівалент 53000 доларів США) - сплачується з 23 по 27 травня 2008; 838855,50 грн (еквівалент 166110 доларів США) - сплачується з 01.08.2008 по 01.09.2008, після вводу об`єкту в експлуатацію, отримання необхідних документів та оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно умов попереднього договору, які зазначені в п.п.3.1.3., 3.1.4, 3.1.5., продавець зобов`язувався у строк до 01.08.2008 провести обладнання покрівлі з метало черепиці, обладнати захист від блискавки, встановити металопластикові вікна, установити водостоки, провести облаштування перегородок на мансардному поверсі з пеноблоків, провести підводку до квартири електро, газо, водопостачання, обладнати каналізаційні стоки, провести реконструкцію фасаду. Всі роботи, вказані з п.п.3.1.1. по п.3.1.5. проводяться тільки за попереднім узгодженням з покупцем. По виконанню робіт підписуються акти виконаних робіт.

Згідно п.3.1.7. попереднього договору, на момент укладення основного договору продавець повинен мати в наявності всі необхідні документи для відчуження нерухомого майна: свідоцтво про право власності на відчужуване майно, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, довідку про надання ідентифікаціного номеру тощо.

Згідно п.5.1. попереднього договору, до підписання цього договору на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомого майна та своєї платежеспроможності покупець передав, а продавець отримав суму завдатку у розмірі 5050 грн, що є еквівалентом 1000 доларів США за курсом НБУ. В момент розрахунків за основним договором, зазначена сума буде зарахована у належний з покупцем платіж за основним договором (а.с. 11).

Згідно п.5.2. попереднього договору, у випадку, невиконання умов цього договору покупцем, сума, вказана у пункті 5.1 цього договору покупцю не повертається і залишається у продавця.

Згідно п.5.3. попереднього договору, у випадку невиконання умов цього договору продавцем, він зобов`язується повернути покупцеві в день, встановлений для укладення основного договору (або раніше - за його розсудом) подвійну суму задатку, тобто - 10100,00 (десять тисяч сто) гривень, що еквівалентно 2000,00 (дві тисячі) доларів США, а також всі витрати, які були сплачені ним у відповідності до н.2.2 цього договору. А в разі затримки її повернення, сплатити на користь покупця пеню в розмірі 2 відсотків за кожен день простроченная, починаючи з дня, встановленого для укладення основного договору.

Згідно п.5.5. попереднього договору, невиконанням договору є будь-який факт, який є причиною офіційною (з винесенням відповідної постанови) відмови нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу; відмова однієї із сторін від підписання договору купівлі-продажу на визначених цим договором умовах; нез`явлення до нотаріуса у визначений час; або невиконання умов договору купівлі-продажу, якщо цей факт доказаний в судовому порядку, чи наслідком його є розірвання договору купівлі-продажу (визначення його недійсним).

Як вказує позивач ОСОБА_1 , до визначеного строку 01.09.2008 нічого у квартирі зроблено не було, тому 01.09.2008 ні продавець, ні його представник за довіреністю не змогли надати акт вводу в експлуатацію будинку та надати для огляду квартиру з виконаними роботами. Обіцяли усунути порушення попереднього договору в найближчий час. У подальшому ОСОБА_3 став уникати з позивачем спілкування, посилався на відсутність коштів для завершення будівельних робіт та вводу в експлуатацію будинку. Потім казав, що у нього закінчився строк дії довіреності і треба чекати приїзду власниці, яка вирішить усі проблеми.

Згідно ксерокопії письмової розписки, виконаної власноручно (а.с. 17), «згідно договору про купівлю квартири АДРЕСА_1 , я, ОСОБА_3 , в якості переплати отримав від ОСОБА_1 наступні суми: 1) 22.05.2008 – 47 тисяч доларів США». Ця письмова розписка містить підписи та прізвища ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_5 .

Згідно ксерокопії іншої письмової розписки, виконаної власноручно (а.с. 18), «Я, ОСОБА_3 , колишній чоловік ОСОБА_2 , підтверджую, що у забезпечення пункта 2.2. договору про наміри, посвідченого Ліньковою І.Б., мною дійсно отримані гроші в сумі 50 000 доларів США, а саме: 22.05.2008 року – 47 000 доларів США; 23.05.2008 року – 3 000 доларів США на виконання будівельних робіт двоповерхової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_1 , 1974 р. народження, паспорт НОМЕР_1 . Оскільки довіритель (власник майна тимчасового відсутній в Україні, договір по внесенню змін буде офомлений по її приїзду». 20.05.2011, підпис ( ОСОБА_3 ); 20.05.2011, підпис ( ОСОБА_1 ).

По справі вбачається, що ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_4 за довіреністю, посвідченою Ліньковою І.Б.. приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу за р.№4187 від 06.07.2007, та яким було укладено 07.05.2008 з ОСОБА_1 попередній договір щодо подальшого укладення договору купівлі-продажу двоповерхової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 337,3 кв.м, та земельної ділянки, на якій вона розташована, площею 0,0419 га, не заперечує факти отримання від ОСОБА_1 22.05.2008 та 23.05.2006 у забезпечення пункту 2.2. попереднього договору грошових коштів у загальному розмірі 50 000 доларів США та фактів надання ним вищавказаних письмових розписок, виконаних ним власноручно.

Тобто, ОСОБА_3 , складаючи 20.05.2011 письмову розписку, вдруге підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 22 та 23 травня 2008 коштів всього у розмірі 50 000 доларів США на виконання умов попереднього договору, зокрема п.2.2. щодо оплати ціни нерухомого майна та порядку проведення розрахунків.

З огляду на те, що п.6.1. попереднього договору від 07.05.2008 передбачено, що за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься 01.09.2008 о 09.00 годині, проте, складаючи 20.05.2011 письмову розписку на підтвердження фактів отримання від ОСОБА_1 22 та 23 травня 2008 коштів всього у розмірі 50 000 доларів США на виконання умов попереднього договору, ОСОБА_3 фактично вчинив дії, які свідчать про визнання ним чинності попереднього договору від 07.05.2008.

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_3 на виконання попереднього договору від 07.05.2008 отримав від ОСОБА_1 1000 доларів США як завдаток (п.5.1.) та 50 тисяч доларів США у порядку сплати ціни нерухомого майна (п.2.2.), а всього 51 000 доларів США.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.07.2025 у справі №524/12237/25 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування обтяження на нерухоме майно - задоволено. Скасовано обтяження у виді заборони на нерухоме майно: квартири, незакінченої будівництвом, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження: 7148722, зареєстровано приватним нотаріусом Ліньковою І.Б. (а.с. 19-21).

Як послався суд першої інстанції, у справі №524/12237/25, зокрема, встановлено, що зобов`язання за укладеним між сторонам попереднім договором від 07.05.2008 припинило своє існування 02.09.2008.

Проте, визнання 20.05.2011 ОСОБА_3 факту чинності попереднього договору від 07.05.2008, спростовують висновки, викладені у рішенні Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.07.2025 у справі №524/12237/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування обтяження на нерухоме майно, щодо припинення зобов`язання 02.09.2008.

У даному випадку колегія суддів вважає, що підлягає застосуванню ч. 7 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що попередній договір припинений 02.09.2008, тому відсутня підстава сплати коштів 20.05.2011 у загальному розмірі 50 тисяч доларів США (щодо вимоги про стягнення решти у розмірі 1000 доларів США - відсутній висновок суду першої інстанції), проте, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_3 визнаються факти отримання грошових коштів у загальному розмірі 51 000 доларів США від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не спростовані письмові розписки від 22.05.2008 та від 20.05.2011, тобто вони є чинними. Якщо судом першої інстанції не встановлена підстава для стягнення цих коштів на підставі виконання умов попереднього договору від 07.05.2008, то у такому випадку суд мав би застосувати норми ст. 1212 ЦК України як зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки згідно п.3,4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, однак, цю норму суд першої інстанції не застосував.

По справі вбачається, що стороною відповідача не надано доказів на виконання нею п.3.1.3; 3.1.4.; 3.1.5. розділу 3 попереднього договору від 07.05.2008 щодо обов`язків продавця, а саме щодо проведення відповідного обладнання та реконструкції квартири. Відповідачем не надано доказів того, що вона станом на 01.09.2008 для укладання основного договору мала усі необхідні документи для відчуження нерухомого майна, ввела в експлуатацію нерухоме майно, отримала свідоцтво про право власності на нього для вчинення правочину по його відчуженню, зареєструвала його в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

З п.1.1. попереднього договору від 07.05.2008 вбачається, що будівництво вищевказаної квартири в цей час не закінчено (відсутні вікна, двері, електро, газопостачання, не збудований мансардний поверх); земельна ділянка загальною площею 0,10 га належить продавцю на праві приватної власності, що підтверджується державним актом про право власності на землю, виданим Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради від 16.09.2007, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010754800559.

Крім цього, колегія суддів вертає увагу на те, що, виходячи з умов п.2.2. попереднього договору, останній платіж у розмірі 838855,50 грн (еквівалент 166110 доларів США) повинен бути сплачений з 01.08.2008 по 01.09.2008, тобто за умови - після вводу об`єкту в експлуатацію, отримання необхідних документів та оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

По справі вбачається, що ОСОБА_2 як продавець нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0419, наданої для будівництва, не надала суду докази того, що станом на 01.09.2008 вона мала усі необхідні документи для відчуження об`єктів нерухомого майна на користь ОСОБА_1 , як це передбачено умовами попереднього договору від 07.05.2008, що продавець ОСОБА_2 пропонувала покупцю ОСОБА_1 вчинити договір купівлі-продажу і що покупець ОСОБА_1 відмовився від вчинення правочину. Такі докази суду не надано.

Як підтвердив апеляційному суду представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Гонтар В.М., відповідач ОСОБА_2 до цього часу не оформила право власності на спірну квартиру та до цього часу перебуває за межами України.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з пропозицією укласти основний договір, як і не надав доказів того, що відповідач відмовила йому в укладенні такого договору, не грунтується на фактичних обставинах справи. Дата 01.09.2008 укладення договору купівлі-продажу передбачена саме попереднім договором від 07.05.2008. У вказану дату договір не був укладений. Як стверджує позивач, договір не був укладений із-за відсутності правовстановлюючих документів на будинок, який не був введений відповідачем в експлуатацію. 20.05.2011 ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_3 , підтвердив чинність попереднього договору. ОСОБА_2 не надала суду докази, що до 01.09.2008 будівництво квартири було закінчено, що були підписані акти виконаних робіт, що існувала реальна можливість укладення договору купівлі-продажу, але покупець ОСОБА_1 відмовився

Згідно п.6.4. попереднього договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення, і діє до виконання ними усіх своїх зобов`язань за цим договором.

По справі вбачається, що позивач ОСОБА_1 до 23.05.2008 частково виконав умови попереднього договору від 07.05.2008 в частині здійснення оплат ціни нерухомого майна, проте, відповідач ОСОБА_2 не виконала обов`язки щодо введення в експлуатацію нерухомого майна та отримання необхідних документів для оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно п.5.7. попереднього договору, за невиконання або неналежне виконання цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані збитки, в розмірі прямої та дійсної шкоди.

Оскільки матеріалами справи доводиться факт отримання від ОСОБА_1 ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , грошових коштів у загальному розмірі 51 000 доларів США на виконання умов попереднього договору від 07.05.2008, то вказані кошти, які є авансовими платежами, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказана грошова сума включає завдаток у розмірі 1000 доларів США, який на підставі п.5.3. попереднього договору, у випадку невиконання його продавцем підлягає поверненню покупцю у подвійному розмірі, тобто у розмірі 2 000 доларів США, проте ,позивачем заявлена вимога про стягнення лише розміру 1000 доларів США, отриманих ОСОБА_3 від ОСОБА_1 до підписання попереднього договору, що є правом позивача.

Суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про відмову у позові, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задолення позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 сплатив 15 140,00 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 1), при зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 15 140,00 грн за подачу апеляційної скарги, а всього 30 280,00 грн (а.с. 170, 173).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 30 280,00 грн судового збору.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2026 року – скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про стягнення авансових платежів, сплачених згідно попереднього договору - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) доларів США - авансові платежі, сплачені згідно попереднього договору від 07.05.2008.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 30 280,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця В. М. Триголов