Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №404/7520/20
Суддя: Дьомич Л. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/7520/20
провадження № 22-ц/4809/1629/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах6
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді – Єгорова С. М., Карпенко О. Л.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради»;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоененергетик» Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за отриману послугу з централізованого теплопостачання за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплоененергетик» Кропивницької міської ради» на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 08 квітня 2026 року (суддя Варакіна Н.Б.).
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (далі – КП «Теплоенергетик») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача боргу за послуги теплопостачання у сумі 36416,44 грн, 3% річних у сумі 3683,47 грн, індексі інфляції у сумі 9606,72 грн, пені у сумі 1332,84 грн.
Позов обґрунтовує тим, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, що надавалися Дочірнім підприємством «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» (далі - ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА»), а в подальшому КП «Теплоенергетик» за адресою: м. Кропивницький, вул. Ю. Краснокутського, буд. 1, кв. 31.
Наголошує, що право вимоги заборгованості, що виникла у відповідача перед ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» було відступлено позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 вересня 2019 року № 20/09-19/1.
Зазначає, що позивачем за період з вересня 2009 року по листопад 2020 року включно відповідачу за вказаною адресою надавались послуги з централізованого теплопостачання. Однак відповідач своїх зобов`язань щодо оплати за отримані послуги належним чином не виконував, у результаті чого станом на листопад 2020 року за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги на суму 36416,44 грн.
У зв`язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань на суму заборгованості позивачем нараховано відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також пеню у пред`явлених до стягнення сумах.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 08 квітня 2026 року у задоволенні позову КП «Теплоененергетик» Кропивницької міської ради» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Теплоенергетик» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з відповідачем.
Судом зауважено, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Відносини повинні здійснюватися виключно на договірних засадах, у п. 1 ч. 2 ст. 7 цього Закону зазначено що, споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Проте відповідач не звертався до КП «Теплоенергетик» з метою укласти письмовий договір.
У питанні застосування строку позовної давності суд вказав, що позивач звернувся із позовом до суду 03 грудня 2020 року, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві, за період заборгованості з листопада 2009 року по вересень 2020 року включно.
На підставі вищевикладеного, суд виснував про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, КП «Теплоенергетик» оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 08 квітня 2026 року к даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у результаті заміни кредитора у зобов`язанні, КП «Теплоенергетик» є новим кредитором у правовідносинах з відповідачем.
Вказує, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, на переконання скаржника, той факт, що відповідач не звертався до позивача з метою укласти письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг не звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги, у тому числі послуги з постачання теплової енергії, які були надані позивачу ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», та право вимоги щодо стягнення заборгованості за якими відступлено на користь позивача.
Наголошує, що починаючи з дня набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, тобто з 02 квітня 2020 року, діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні. Позивач звернувся 03 грудня 2020 року із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за отримані послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 вересня 2009 року по 31 жовтня 2020 року, що із врахуванням викладеного вище свідчить про те, що позовна давність до періоду заборгованості з 02 квітня 2017 року взагалі не підлягає застосуванню.
Стверджує, що відповідач в суді першої інстанції не заявляв про застосування позовної давності. Відтак, вважає, що суд першої інстанції застосував позовну давність за власною ініціативою всупереч приписам ч. 3 ст. 267 ЦК України та практиці Верховного Суду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою КП «Теплоененергетик; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 19 серпня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою начальника КП ЖЕО № 1 (а.с. 11) та був споживачем теплової енергії, що постачалася за вказаною адресою постачальником ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА».
20 вересня 2019 року між ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» (Первісний кредитор) та КП «Теплоенергетик» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 20/09-19/1 (а.с. 22-23), за умовами п. 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договорами про надання послуг централізованого опалення, укладеними з фізичними особами - споживачами послуг централізованого опалення та за фактичними правовідносинами, які виникли між Первісним кредитором та боржниками у зв`язку із наданням первісним кредитором послуг централізованого опалення боржникам.
У подальшому за адресою: АДРЕСА_1 послуги з постачання теплової енергії надавались позивачем.
Згідно з рішенням Кропивницької міської ради від 02 лютого 2021 року №78 «Про перейменування Комунального підприємства «Теплоенергетик» та затвердження Статуту у новій редакції найменування позивача змінено на КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради».
Стверджується, що відповідачем оплата за надані послуги теплопостачання належним чином не здійснювалась. Відповідно до наданого позивачем розрахунку за споживачем рахується заборгованість за період з вересня 2011 року по жовтень 2020 року у сумі 36416,44 грн (а.с. 5-6).
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму заборгованості відповідача здійснено нарахування індексу інфляції у сумі 9606,72 грн та 3% річних у сумі 3683,47 грн (а.с. 7-9).
Також позивачем здійснено нарахування пені за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року у сумі 1332,84 грн.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, враховуючи наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та у постановах Верховного Суду, зокрема, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22, від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23.
За змістом ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За викладеного, посилання суду першої інстанції на те, що відповідач не звертався до КП «Теплоенергетик» з метою укласти письмовий договір є недоречним.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
У даній справі встановлено, що ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», а у подальшому КП «Теплоенергетик» надавались послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , а відповідач, у свою чергу, споживав зазначені послуги. Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мав належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
За викладеного, обставини справи свідчать про набуття позивачем права вимоги до відповідача щодо заборгованості, яка виникла за послуги з теплопостачання, які надавались ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», а саме: неспростовані факти надання ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» послуги теплопостачання відповідачу, заміна кредитора у зобов`язанні на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 вересня 2019 року № 20/09-19/1.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості відповідача за період з вересня 2021 року по жовтень 2020 року складається із заборгованості за послуги, що надавались як ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», так і КП «Теплоенергетик».
Водночас, у питанні стягнення заборгованості відповідача за спожиті послуги теплопостачання, що надавались ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», колегія суддів виходить із наступного.
У ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги від 20 вересня 2019 року № 20/09-19/1, укладеного між ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» (Первісний кредитор) та КП «Теплоенергетик» (Новий кредитор), за цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржників належного виконання зобов`язань за договорами та по фактичним правовідносинам на загальну суму 77 271 455,79 грн. Перелік боржників із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові кожного, адреси надання послуг централізованого опалення, номеру особистого рахунку та стану заборгованості в розрізі кожного з боржників міститься в Реєстрі фізичних осіб – споживачів ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», які мають заборгованість перед ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» за надані послуги централізованого опалення станом на 1 вересня 2019 року, який є невід`ємною частиною цього договору.
Однак, Реєстру фізичних осіб – споживачів ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» чи належним чином сформованого витягу з нього, який би містив інформацію про наявність заборгованості відповідача за наданні послуги теплопостачання станом на 1 вересня 2019 року та визначав суму такої заборгованості позивачем до суду надано не було, у матеріалах справи такий доказ відсутній.
За викладених обставин, сам по собі виконаний позивачем розрахунок заборгованості за період з вересня 2011 року по серпень 2019 року у сумі 33140,05 грн не є належним доказом на підтвердження як наявності, так і суми заборгованості відповідача перед ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», право вимоги якої перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги.
Отже, у задоволенні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості за надані ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» послуги з теплопостачання за період з вересня 2011 року по серпень 2019 року у сумі 33140,05 грн належить відмовити у зв`язку з недоведеністю її обґрунтованості.
Водночас, матеріалами справи підтверджено та споживачем не спростовано, що позивачем надавались відповідачу послуги з теплопостачання: у жовтні 2019 року на суму 241,95 грн, у листопаді 2019 року на суму 1416,43 грн, у грудні 2019 року на суму 1259,29 грн, у січні 2020 року на суму 1608,83 грн, у лютому 2020 року на суму 1364,64 грн, у березні 2020 року на суму 1052,61 грн, у квітні 2020 року на суму 298,64 грн, загалом на суму 7242,39 грн.
У серпні 2020 року у сумі 2002,00 грн та у вересні 2020 року у сумі 1964,00 грн вказана заборгованість була частково сплачена відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Викладене свідчить, що належними у справі доказами підтверджується наявність у відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року у сумі 3276,39 грн (7242,39 грн - 2002,00 грн - 1964,00 грн), а тому у вказаній частині позовні вимоги підлягають задоволенню, чого безпідставно не було враховано судом першої інстанції.
Переглядаючи справу у частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд керується наступним.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 07 липня 2020 року № 712/8916/17).
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18, зауважував, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.
У своїй постанові від 07 липня 2020 року № 712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду послалась на висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, за яким за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України
З огляду на часткове задоволення вимог позову у частині основного зобов`язання, здійснюючи власний розрахунок відповідних нарахувань на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, апеляційним судом враховуються положення ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно. Також колегією суддів зважено на зміст здійсненого позивачем відповідного розрахунку, з якого вбачається, що початок прострочення виконання зобов`язання за попередній місяць позивачем рахується з 16-го числа наступного місяця.
Відтак, у межах визначеного позивачем кінцевого строку нарахування (до 15 листопада 2020 року) з урахуванням зростання заборгованості та здійснених часткових оплат, за прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати послуг:
- у жовтні 2019 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 241,95 грн за період з 16 листопада 2019 року по 15 грудня 2019 року, які складають відповідно 0,60 грн та 0,00 грн;
- у листопаді 2019 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 1658,38 грн (241,95 грн + 1416,43 грн) за період з 16 грудня 2019 року по 15 січня 2020 року, які складають відповідно 4,22 грн та 0,00 грн;
- у грудні 2019 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 2917,67 грн (1658,38 грн + 1259,29 грн) за період з 16 січня 2020 року по 15 лютого 2020 року, які складають відповідно 7,41 грн та 0,00 грн;
- у січні 2020 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 4526,50 грн (2917,67 грн + 1608,83 грн) за період з 16 лютого 2020 року по 15 березня 2020 року, які складають відповідно 10,76 грн та 0,00 грн;
- у лютому 2020 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 5891,14 грн (4526,50 грн + 1364,64 грн) за період з 16 березня 2020 року по 15 квітня 2020 року, які складають відповідно 14,97 грн та 0,00 грн;
- у березні 2020 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 6943,75 грн (5891,14 грн + 1052,61 грн) за період з 16 квітня 2020 року по 15 травня 2020 року, які складають відповідно 17,07 грн та 0,00 грн;
- у квітні – липні 2020 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 7242,39 грн (6943,75 грн + 298,64 грн) за період з 16 травня 2020 року по 15 вересня 2020 року, які складають відповідно 73,02 грн та -43,48 грн;
- у серпні 2020 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 5240,39 грн (7242,39 грн – 2002,00 грн) за період з 16 вересня 2020 року по 15 жовтня 2020 року, які складають відповідно 12,89 грн та 0,00 грн;
- у вересні 2020 року нараховуються 3% річних та інфляційні втрати на суму 3276,39 грн (5240,39 грн – 1964,00 грн) за період з 16 жовтня 2020 року по 15 листопада 2020 року, які складають відповідно 8,33 грн та 0,00 грн.
Отже, з урахуванням встановленого у судовому порядку факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії, що не спростовано на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, слід дійти висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних за період заборгованості з жовтня 2019 року по вересень 2020 року у загальному розмірі 149,27 грн.
При цьому, як вбачається з наведеного вище розрахунку, інфляційні втрати позивача від прострочення виконання відповідачем зобов`язання за вказаний період відсутні, а тому у задоволенні вказаної вимоги необхідно відмовити.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року у сумі 1332,84 грн, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що за відсутності письмового договору між сторонами нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг теплопостачання є незаконним, оскільки між постачальником та споживачем розмір пені не погоджувався.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги позову.
У вирішенні питання застосування строку позовної давності, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.
За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.
При цьому, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ст. 262 ЦК України зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
У заяві ОСОБА_1 про перегляд та скасування заочного рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року у даній справі останнім було заявлено про застосування до вимог позову наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 58-65).
Викладеним спростовуються доводи скаржника про те, що відповідач не заявляв про сплив позовної давності за вимогами позову у даній справі.
Оскільки у справі, що переглядається, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги теплопостачання за період з вересня 2011 року по серпень 2019 року у сумі 33140,05 грн, а також вимоги про стягнення інфляційних втрат та пені визнані необґрунтованими та у їх задоволенні апеляційним судом відмовлено, підстави для застосування до вказаних вимог строку позовної давності відсутні.
Водночас, встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності щодо визнаних судом обґрунтованими вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року у сумі 3276,39 грн та 3% річних, нарахованих за прострочення вказаного зобов`язання, не сплив, оскільки з позовом у даній справі позивач звернувся 03 грудня 2020 року.
За викладеного, позовні вимоги у даній справі необхідно задовольнити частково, а тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – скасуванню.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційним судом здійснений відповідний перерахунок судових витрат позивача пропорційно задоволеним вимогам позову та апеляційної скарги (6,71%).
При цьому, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (а.с. 66), судові витрати позивача підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоененергетик» Кропивницької міської ради» задовольнити частково.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 08 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоененергетик» Кропивницької міської ради» заборгованість за послуги теплопостачання у сумі 3276,39 грн, а також 3% річних у сумі 149,27 грн, загалом заборгованість у розмірі 3425,66 грн.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Витрати Комунального підприємства «Теплоененергетик» Кропивницької міської ради» зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 141,04 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 169.25 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua