Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №346/2965/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/2965/26

Провадження № 22-ц/4808/1849/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Панасюк В.О.,

з участю представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 липня 2026 року під головуванням судді Васильковського В.В. у м. Коломия,

в с т а н о в и в:

В червні 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.09.2022 року, по справі №346/3152/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу) задоволено частково, та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 11.08.2022 року, і проводити до досягнення дітьми повноліття (а.с. 6-7).

Вказує на те, що на сьогоднішній день змінилося матеріальне становище позивача. Він був мобілізований до Збройних Сил України. Виросли його витрати, пов`язані із захистом Батьківщини. Він купує військову амуніцію, ремонтує техніку. Фактично позивачу нічого не залишається. На сьогоднішній день розмір аліментів перевищує 30 000 грн. В деякі місяці перевищує 50 000 грн. Крім того, відповідач фактично використовує частину сплачуваних аліментів на утримання нової сім?ї, що також свідчить про необхідність визначення більш збалансованого розміру аліментного зобов?язання.

Рішенням Коломийським міськрайонним судом від 21 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що суд не дав належної оцінки, що після ухвалення рішення у 2022 році позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України. Виконання обов`язку щодо захисту Батьківщини пов`язане із суттєвими додатковими витратами, які позивач несе особисто (придбання та ремонт військового спорядження, військової амуніції, техніки, лікування тощо). Зазначені витрати є неминучими та об`єктивно необхідними в умовах воєнного стану, що істотно зменшує реальний дохід, який залишається у розпорядженні Позивача для забезпечення власних життєвих потреб.

Враховуючи поточний рівень доходу позивача як військовослужбовця, навіть при встановленні частки 1/4, сума аліментів суттєво перевищуватиме як встановлений ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), так і середній рівень витрат на дитину в регіоні.

Вказує, що є помилковим висновки суду, що позивач не надав суду будь-яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів у 2022 році.

Просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 направила апеляційному суду заяву про розгляд справи без її участі та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.09.2022 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу)) задоволено частково, та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 11.08.2022 року, і проводити до досягнення дітьми повноліття (а.с. 6-7).

Відповідно до актових записів про народження № 73 від 20.07.2017 та № 7 від 16.04.2015 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син – ОСОБА_4 (а.с. 4) і ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась донька – ОСОБА_3 (а.с. 5).

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2022 року, Головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Косівчуком Р.Б., відкрито виконавче провадження № 70447660, з виконання виконавчого листа № 346/3152/22, виданого 27.10.2022 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу) задоволено частково, та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 11.08.2022 року, і проводити до досягнення дітьми повноліття (а.с. 10).

Як встановлено із інформації про виконавче провадження від 06.06.2026 року, 05.01.2023 року Головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Косівчуком Р.Б., передано виконавчий документ на виконання до Батальйону територіальної оборони в Чернівецькій області, у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 військової служби у вказаному батальйоні.

Головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Косівчуком Р.Б. 13.02.2025 передано виконавчий документ на виконання до військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 військової служби.

Головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Косівчуком Р.Б. 06.03.2026 передано виконавчий документ на виконання до військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 військової служби у цій військовій частині (а.с. 11-12).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №70447660, станом на 01.07.2026 у ОСОБА_1 існує заборгованість по аліментах в розмірі 848 752,52 грн.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1,2 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, оскільки позивач не надав суду будь-яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів у 2022 році.

Крім цього, суд вважав, що зменшення розміру аліментів на утримання дітей у зв`язку з тим, що позивач проходить військову службу, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей та суперечитиме їх інтересам.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянта про те, що він мобілізований до лав Збройних Сил України та несе додаткові витрати, які є неминучими та об`єктивно необхідними в умовах воєнного стану, що істотно зменшує реальний дохід, який залишається у розпорядженні позивача для забезпечення власних життєвих потреб, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не впливають на його життєдіяльність. Пріоритетом у даних правовідносинах є якнайкраще матеріальне забезпечення дітей для їх повноцінного і гармонійного розвитку.

Суд ураховує, що апелянт є молодою і фізично здоровою особою, яка повинна працювати і дбати за фізичний і гармонійний розвиток дітей, забезпечувати їх матеріально.

Обставини, які наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, оскільки апелянт отримує грошове забезпечення та інші види виплат, ним не подано будь-яких доказів, що свідчать про його незадовільне матеріальне становище.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 29 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин