Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №345/3044/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/3044/26

Провадження № 22-ц/4808/1688/26

Головуючий у 1 інстанції Сирко Й. Й.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Чортоломної Єлизавети Євгенівни на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Сирка Й.Й. в місті Калуші, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Кобзар П.Г. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором через вебсайт Товариства Договір про відкриття кредитної лінії № 1591-0222. Згідно з умовами договору позичальниця отримала кредит у сумі 20 000 грн строком 365 днів із кінцевою датою повернення 19.08.2026 без можливості пролонгації, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, пільгова ставка 1% в день, знижена 1% в день. Додатковою угодою № 1 від 31 серпня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1591-0222 відповідачці надано додаткові кредитні кошти в сумі 2 000 грн.

Оскільки відповідач не виконала зобов`язань за договором станом на 02.03.2026 утворилася заборгованість у розмірі 52 737,30 грн, з яких: 21 500 грн - неповернуте тіло кредиту, 22 407,30 грн - несплачені проценти за користування кредитом та 8 830,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Зважаючи на вказане, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача згадану заборгованість, а також судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1591-0222 від 20.08.2025 в розмірі 26 346,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12 792,20 грн, борг за нарахованими, але не сплаченими процентами – 13 554,40 грн, а також 1 328,53 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши факт укладення кредитного договору та неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за ним, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому суд визнав безпідставним нарахування одноразової комісії, здійснив перерахунок заборгованості з урахуванням сплачених відповідачкою коштів і положень законодавства про споживче кредитування та визначив її розмір у сумі 26 346,60 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Чортоломна Є.Є. на рішення суду подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду незаконним у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що відповідачка погодила умови кредитного договору щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором. На думку апелянта, наданий розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, а одноразова комісія є платою за видачу кредиту, а не санкцією за порушення зобов`язань.

Посилаючись на передбачену статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговість погашення платежів, апелянт вважає обґрунтованим порядок їх зарахування та правомірність нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 22 407,30 грн і процентів відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 8 830,00 грн. Вважає, що до спірних правовідносин не застосовується звільнення споживача від відповідальності за прострочення, оскільки кредитний договір укладено 20.08.2025.

З огляду на викладене просить скасувати рішення суду в частині стягнення 26 346,60 грн заборгованості та 1 328,53 грн судового збору й ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості в розмірі 52 737,30 грн та судові витрати.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає її безпідставною, а рішення законним та обґрунтованим. Зазначає,що суд першої інстанції обґрунтовано врахував сплачені нею кошти в сумі 25 147,00 грн, тоді як позивач безпідставно зарахував частину платежів у рахунок одноразової комісії та інших нарахувань. Звертає увагу, що за додатковою угодою вона фактично отримала 1 990,00 грн, а не 2 000,00 грн, у зв`язку з чим розмір заборгованості підлягає додатковому зменшенню. Також вважає розрахунок позивача недостатнім доказом розміру боргу за відсутності первинних платіжних документів, а нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування та одночасне стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України - неправомірним.

На думку відповідачки, суд першої інстанції належно оцінив докази та правильно визначив розмір заборгованості, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 20.08.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір № 1591-0222 про відкриття кредитної лінії в межах продукту «MiniKasa» шляхом використання (отриманого на мобільний телефон за попередньо вказаним номером) одноразового електронного ідентифікатора, вираженого у алфавітно-цифровій послідовності А6127.

Грошові кошти в сумі 20 000 грн перераховано на банківську платіжну картку відповідачки НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Контрактовий дім» №203826166073635418032026 від 18.03.2026 (№ трансакції 1660736354).

За умовами договору загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) за цим Договором становить 20000 грн, дата надання/видачі кредиту: 20.08.2025 (п.п. 41, 4.2).

Пунктом 4.8. договору передбачено, що базовий період складає 28 календарних днів.

За змістом п.4.10. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Пунктом 4.11 договору передбачена комісія за видачу кредиту, яка становить 15, 00 % від суми виданого кредиту.

31.08.2025 сторони уклали додаткову угоду за умовами якої розмір наданого позичальнику кредиту збільшено до 22 000,00 грн (угода підписана позичальником одноразовим електронним ідентифікатором А7767; платіж № 1666452908 від 31.08.2025, здійснений за допомогою системи EASY PAY, маска банківської картки позичальника НОМЕР_2 ). Одноразова комісія - 300,00 грн. При цьому сторони обумовили змінений строк кредитування, який має закінчуватися 30.08.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1591-0222 від 20.08.2025, станом на 02.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 52 737,30 грн, а саме: основний борг – 21 500 грн, залишок відсотків – 22 407,30 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 8 830 грн, залишок комісій – 0,00 грн, залишок штрафів – 0,00 грн.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У даній справі встановлено, що 20 серпня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір № 1591-0222 про відкриття кредитної лінії в межах продукту «MiniKasa». Договір підписано одноразовим ідентифікатором А6127 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно договору та додаткової угоди, що підтверджується квитанцією та довідкою про перерахування коштів та не заперечується відповідачкою.

Суд першої інстанції, здійснюючи власний розрахунок заборгованості, виходив із нікчемності умов кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим виключив відповідну суму з розрахунку та визначив розмір заборгованості без її урахування.

Однак колегія не погоджується з таким висновком.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми виданого кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про те, що положення спірного кредитного договору в частині стягнення суми комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України є помилковим.

З розрахунку заборгованості за договором № 1591-0222 від 20.08.2025 вбачається, що за період з 20.08.2025 по 16.09.2025 (включно) нарахування процентів відбувалось за ставкою 1%.

31.08.2025 між сторонами укладено додаткову угоду та надано додаткові кредитні кошти у сумі 2 000,00 грн, відтак основна сума боргу збільшилась до 22 000 грн.

16.09.2025 відповідач внесла кошти у розмірі 9 540, грн, з яких 5 540,00 грн, було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 300,00 грн враховано на погашення основного боргу, 3 300,00 грн було враховано на погашення одноразової комісії.

14.10.2025 відповідач внесла кошти у розмірі 6 076,00 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

12.11.2025 відповідач внесла кошти у розмірі 2 027,00 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

15.11.2025 відповідач внесла кошти у розмірі 900 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

16.11.2025 відповідач внесла кошти у розмірі 6 604,00 грн, з яких 4 234,00 було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 200,00 грн - на погашення основного боргу та 2 170,00 грн - на погашення відсотків ст. 625 ЦК.

Нарахування процентів здійснювалося за період з 20.08.2025 до 26.02.2026 з ставкою 1% за кожен день користування кредитом.

За період з 26.02.2026 року по 01.03.2026 року (включно) - нарахування процентів відбувалось за ставкою 0,74% за кожен день користування кредитом.

Отже, загальна сума заборгованості за відсотками за користування кредитом згідно розрахунку позивача станом на 02.03.2026 становить: 21 930,00 + 477,30 = 22 407,30 грн.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з наявністю правових підстав для стягнення з відповідача процентів, нарахованих із посиланням на статтю 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, законодавець прямо встановив звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, а також обов`язок кредитодавця списати відповідні суми неустойки, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (п. 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Тобто у даному випадку пріоритетним є саме застосування описаних приписів п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

Отже, оскільки Кредитний договір укладено після 20 серпня 2025 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з наданого позивачем розрахунку 16.11.2025 відповідач внесла кошти у розмірі 6 604,00 грн, з яких 4 234,00 було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 200,00 грн - на погашення основного боргу та 2 170,00 грн - на погашення відсотків за ст. 625 ЦК.

Водночас, як зазначено вище, оскільки нараховані за статтею 625 ЦК України проценти не підлягають стягненню, сплачені відповідачкою 16 листопада 2025 року 2 170 грн, які кредитор зарахував на їх погашення, необхідно врахувати під час перерахунку заборгованості як кошти, спрямовані на погашення основного боргу, з урахуванням установленої статтею 534 ЦК України черговості погашення вимог.

Оскільки станом на 16 листопада 2025 року нараховані проценти за користування кредитом у сумі 4 234,00 грн погашалися за рахунок відповідної частини платежу, решта коштів із загальної суми 6 604,00 грн, тобто 2 370,00 грн, підлягає зарахуванню на погашення основного боргу. Таким чином, сума основного боргу зменшилася до 19 330,00 грн.

З огляду на зменшення основного боргу підлягає перерахунку й сума процентів за користування кредитом, нарахованих після 16 листопада 2025 року.

Так, за період із 17 листопада 2025 року до 26 лютого 2026 року включно, що становить 102 дні, розмір процентів становить 19 716,60 грн (19 330,00 грн х 1 % х 102 дні).

За період із 27 лютого до 01 березня 2026 року включно проценти нараховувалися за ставкою 0,74 % на день, що становить 429,12 грн (19 330,00 грн х 0,74 % = 143,04 грн на день; 143,04 грн х 3 дні).

Отже, загальний залишок процентів за користування кредитом станом на 02 березня 2026 року становить 20 145,72 грн (19 716,60 грн + 429,12 грн).

З огляду на встановлені обставини, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1591-0222 від 20.08.2025 становить 39 475,72 грн, з яких 19 330,00 грн – основний борг та 20 145,72 грн – проценти за користування кредитом.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід задовольнити частково, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1591-0222 від 20.08.2025, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором №1591-0222 від 20.08.2025 у розмірі 39 475,72 грн, з яких 19 330,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом та 20 145,72 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на висновок щодо часткового задоволення апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1992,80 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 989,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задоволити частково.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за кредитним договором №1591-0222 від 20.08.2025 в розмірі 39 475,72 грн, з яких: 19 330,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом та 20 145,72 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 1992,80 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 989,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний тескт постанови складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук