Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №207/3797/21
Суддя: Городнича В. С.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9803/26 Справа № 207/3797/21 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Городничої В.С.,
суддів – Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м.Дніпрі справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» на ухвалу Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження по справі та про зупинення провадження по цивільній справі за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд», Приватного підприємства «Мікс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу споруд,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ фірма «Рекорд» Горбаненко С.В. про закриття провадження у справі за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ТОВ фірма «Рекорд», ПП «Мікс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу споруд. Зупинено провадження у справі за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ТОВ фірма «Рекорд», ПП «Мікс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу споруд, до розгляду судом справи №207/4758/25, 2/207/165/26 за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ фірма «Рекорд», ПП «Мікс» про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації права та припинення права володіння об`єктами нерухомого майна (т. 6 а.с. 45-47).
Не погодившись з такою ухвалою, представник ТОВ фірма «Рекорд» - Горбаненко С.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про її скасування та направлення справи до суду для продовження розгляду (т. 6 а.с. 49-56).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що інтереси Кам`янської територіальної громади в особі Кам`янської міської ради в частині земельною ділянкою кадастровий номер 121040000:03:013:0062 не можуть бути предметом судового розгляду у зв`язку із припиненням права Кам`янської міської ради на зазначену земельну ділянку. Зазначене також має своїм наслідком відсутність правових підстав для розгляду інших позовних вимог Прокурора - знесення об`єкту нерухомого майна, визнання недійсним державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсним (скасування) записів про реєстрацію інших речових прав (права оренди нерухомого майна автозаправки). Тобто, за відсутності будь якого інтересу міської ради у спірних правовідносинах відсутнє і порушене право Кам`янської міської ради, та вимогами за яким звернулась прокуратура до суду не мали взагалі правового підґрунтя, тобто прокурор звернувся до суду від особи, яка взагалі не має відношення до спірного майна. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Отже, у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення заяви апелянта про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору. Стосовно зупинення провадження зазначає про те, що предметами розгляду справ №207/3797/21 та №207/4758/25 є різні об`єкти нерухомого майна, склад учасників справ інший, позовні вимоги різні. Між зазначеними справами матеріально – правовий зв`язок відсутній. Підготовче провадження у справі було закрите 07.11.2022 року. Прокурор не заперечував проти закриття підготовчого провадження у справі. Враховуючи предмет спору у справі №207/3797/21 її зупинення та подальше поновлення розгляду не буде ефективним захистом порушеного права у разі прийняття рішення на користь Прокурора (не можливо витребувати земельну ділянку, якої не існує як об`єкта нерухомого майна, як і визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який розірвано і т.ін.). Прокурором, з думкою якого погодився суд першої інстанції, не доведена об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, крім цього, у такому випадку зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і є процесуально недоцільним, оскільки об`єктивних обставин, які унеможливлюють розгляд цієї цивільної справи, не було встановлено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №207/4758/25. Також апелянт в апеляційній скарзі на сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Щодо оскарження ухвали Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі колегія суддів виходить з наступного.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Статтею 353 ЦПК України наведено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 2 статі 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідні висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №522/1654/18.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України
Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц (провадження №14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц (провадження №14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц (провадження №14-259цс18).
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як "суд встановлений законом".
Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах №761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), №640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), №640/2306/19 (ухвала від 21листопада 2019 року), №817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), №766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), №629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), №826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), №1.380/2019/001145 (ухвала від 02 квітня 2020 року) та №826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" викладено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France №88/1991/340/413).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що суд закривав провадження як помилково відкрите, у випадку відкриття провадження за скаргою на судові рішення, які не підлягали перегляду у суді відповідної інстанції.
Судом апеляційної інстанції після відкриття провадження були перевірені доводи апеляційної скарги, якими скаржники обґрунтовував підстави для скасування оскаржуваної ухвали, та встановлено, що обмеження на подання скаржником апеляційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність його прав на доступ до суду.
Аналізуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ фірма «Рекорд» на ухвалу Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження по справі по цивільній справі за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ТОВ фірма «Рекорд», ПП «Мікс», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу споруд.
Щодо оскарження ухвали Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року в частині зупинення провадження у справі колегія суддів виходить з наступного.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа №207/4758/25, 2/207/165/26 за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ фірма «Рекорд», ПП «Мікс» про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації права та припинення права володіння об`єктами нерухомого майна. Предметом розгляду обох справ є майно, розташоване за однією адресою та з ідентичними характеристиками, зміна учасників правовідносин відбулась в ході судового розгляду даної справи, що потягло за собою зміну предмету позову, про що раніше прокурором подавалось відповідне письмове клопотання, від якого згодом прокурор відмовився через перебування даної справи на стадії судового розгляду та заборону процесуальним законом змінювати предмет позову на цій стадії. Таким чином перевірка законності підстав набуття остаточними власниками прав власності на спірний об`єкт є предметом судового розгляду у справі №207/4758/25, 2/207/165/26, дані угоди були похідними від угод, котрі є предметом даного спору, прокурор є самостійною процесуально незалежною особою та користується правами на засадах диспозитивності, тому суд вбачає наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №207/4758/25, та набрання судовим рішенням законної сили.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Частиною 1 ст. 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.
Так, п. 6 ч. 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №761/33089/20 (провадження №61-18470св21), вбачається, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Тобто, між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).
При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).
У справі №207/3797/21 прокуратура звертаючись до суду в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради заявила в тому числі вимогу про усунення перешкод шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
На стадії розгляду справи №207/3797/21 по суті прокуратурою було встановлено, що земельна ділянка на якій розміщено самочинно збудоване нерухоме майно, яке є предметом розгляду у даній справі, вибуло з володіння Кам`янської міської ради.
У зв`язку з цим прокуратурою в рамках справи №207/3797/21 було подано заяву про зміну предмету позову в порядку ст. 49 ЦПК України та клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, яке в подальшому як зазначено в оскарженій ухвалі було відкликано прокуратурою.
Тому, прокуратура звернулась до суду із новим позовом в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ фірма «Рекорд», ПП «Мікс» про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації права та припинення права володіння об`єктами нерухомого майна (справа №207/4758/25) предметом якої є перевірка законності вибуття земельної ділянки від попереднього власника, та встановлення дійсного власника майна.
Таким чином встановлення обставин у справі №207/4758/25 мають преюдиційне значення для розгляду справи №207/3797/21, тобто між справами існує тісний матеріально-правовий зв`язок, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №207/4758/25.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) юридично юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі №752/13695/18, провадження №61-6415св19).
Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №653/104/19, зазначено, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці можуть бути заявлені власником за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості об`єктивного розгляду даної справи предметом якої є вимоги щодо усунення власнику перешкод до встановлення у справі №207/4758/25 обставин щодо законності вибуття земельної ділянки від Кам`янської міської ради до нового власника, та наявність чи відсутність підстав для витребування земельної ділянки від нового власника на користь держави в особі Кам`янської міської ради за захистом інтересів якої звернулась прокуратура, дійсного власника земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно, яке є предметом у даній справі, а тому наявність тісного матеріально-правового зв`язку між справами є підставою для зупинення розгляду даної справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що підготовче провадження у даній справі було закрито.
Клопотання прокуратури було заявлено усно на стадії судового розгляду справи по суті.
В матеріалах справи також наявне клопотання прокуратури про повернення справи на стадію підготовчого провадження.
Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 251 та п.п. 1-3 ч. 1 ст. 252 ЦПК України (ч. 3 ст. 210 ЦПК України).
Тобто, провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України може бути зупинено тільки до початку розгляду справи по суті, що не було враховано судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 року у справі №902/271/18, від 16.02.2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 року у справі №923/525/20, постанові від 16.12.2021 року у справі №910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Однак такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій цивільного процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Враховуючи вказане, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права оскільки на стадії розгляду по суті суд був позбавлений можливості вирішувати питання щодо зупинення провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, при цьому, суд першої інстанції не був позбавлений можливості розглянути подане прокуратурою клопотання щодо повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження, і лише в разі задоволення такого клопотання розглянути клопотання прокуратури про зупинення провадження, однак судом судом вказаного зроблено не було. Посилання суду в оскарженій ухвалі про те, що прокуратурою було відкликано в тому числі і клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження є безпідставними оскільки не підтверджуються матеріалами справи, а саме: в матеріалах справи відсутній будь-який письмовий процесуальний документ поданий прокуратурою щодо відкликання свого клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження, такі клопотання та їх розгляд також відсутні і в протоколах судових засіданнях, навпаки, такі твердження спростовуються змістом протоколів судових засідань від 29.07.2025 року та 03.11.2025 року під час яких представником прокуратури підтримувалось таке клопотання.
Доводи скарги щодо наявності у апелянта сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді колегія суддів не бере до уваги оскільки предметом розгляду є процесуальне питання щодо зупинення провадження у справі, а не розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З наведеного вбачається, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» на ухвалу Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження по справі по цивільній справі за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд», Приватного підприємства «Мікс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу споруд - закрити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» на ухвалу Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року в частині зупинення провадження по цивільній справі за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд», Приватного підприємства «Мікс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу споруд - задовольнити.
Ухвалу Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року в частині зупинення провадження по справі — скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «28» жовтня 2026 року.
Головуючий: В.С.Городнича
Судді: М.Ю.Петешенкова
О.М. Макаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua