Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №175/5553/26
Суддя: Городнича В. С.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8671/26 Справа № 175/5553/26 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербінін Євген Миколайович, на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 15 червня 2026 року про передачу справи до іншого суду, у складі судді Богун О.О., по справі № 175/5553/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, –
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області із позовом, пред`явленим до ОСОБА_2 на предмет стягнення з відповідача на користь позивача 600 000 грн майнової шкоди, моральної шкоди, яку позивач оцінила в 1 000 000 грн, що завдані їй внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, та витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року цивільну справу №175/5553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра області для розгляду за підсудністю, на підставі ч.1 ст. 27, ч.9 ст. 28 ЦПК України (а.с.65).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 15 червня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передати за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, на підставі ч.3 ст. 28 ЦПК України (а.с.73).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до відповіді №2885251 від 15 червня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що за територіальною юрисдикцією відноситься до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, враховуючи і те, що позивач зазначає у позові про підсудність розгляду цієї справи саме відповідно до норм ч.3 ст.28 ЦПК України, тобто, за її місцем проживання. За таких обставини суд першої інстанції вважав непідсудною дану справу Амур-Нижньодніпровському районному суду м.Дніпра.
Не погодившись з такою ухвалою, у червні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Щербініна Є.М. в підсистемі “Електронний суд” подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Дніпровський районний суд Дніпропетровської області, передаючи справи за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра, встановив, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до підсудності Добропільського міськрайонного суду Донецької області, підсудність якого, за рішенням ВРП від 24 вересня 2024 року, змінена на Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра. Таку ухвалу суду скаржник не оскаржувала та погодилась з таким висновком суду. Однак, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра, на думку скаржника, постановив ухвалу, застосовуючи правила альтернативної підсудності для розгляду цієї справи у відповідності до ч.3 ст. 28 ЦПК України, ніби то, на вимогу позивача, про що нею зазначено у позові. Сторона скаржника наголошує на тому, що суд першої інстанції порушив імперативні норми ЦПК України, тоді як такі правила є правом позивача на етапі звернення до суду з позовом, а обов`язком суду є визначити правильність обраної підсудності без позбавлення позивача права на розгляд справи судом за загальними правилами підсудності. Разом з цим зазначила, що судом першої інстанції порушено положення ст. 32 ЦПК України, оскільки спори між судами про підсудність не допускаються, таке неодноразове передання справи від одного суду до іншого порушує принцип правової визначеності та створює штучні перешкоди у доступі до правосуддя.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК Укроаїни, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справі для розгляду іншому суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відповіді №2885251 від 15 червня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що за територіальною юрисдикцією відноситься до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Позивач в наданій до суду позовній заяві звертає увагу суду на підсудність саме відповідно до норм ч.3 ст.28 ЦПК України.
Постановляючи про передачу справи за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, суд першої інстанції вважав встановленим, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тому матеріали позовної заяви ОСОБА_1 Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра не підсудні і підлягають передачі за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі ч.3 ст. 28 ЦПК України, тому є підстави для застосування п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та частково приймає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Так, колегією суддів встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року цивільну справу №175/5553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра області для розгляду за підсудністю (а.с.65).
Мотивами цієї ухвали зазначено встановлене зареєстроване місце проживання у відповідності до відомостей з ЄДДР за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної підсудності Добропільського міськрайонного суду Донецької області, підсудність розгляду справ якого змінена рішенням ВРП від 24 вересня 2024 року на Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра.
При цьому суд керувався положеннями, зокрема, ч.1 ст. 27 ЦПК України, тобто, загальними нормами визначення підсудності розгляду цієї справи ОСОБА_1 .
Колегією суддів з матеріалів даної справи встановлено, що ОСОБА_1 зазначену вище ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області не оскаржувала та вона набрала законної сили.
Колегія суддів наголошує, що, хоча ОСОБА_1 у позові і зазначила підставою для звернення до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ч.3 ст. 28 ЦПК України, однак, погодилась з висновками Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з передачі даного позову до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра.
При вирішенні питання про відкриття провадження суд першої інстанції вказане не врахував та помилково дійшов висновку про направлення цієї справи знову до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області вже з інших підстав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
У статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Колегія суддів наголошує, що Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра отримав дану справу, яка надіслана Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за підсудністю ухвалою суду, яка не оскаржена та є чинною.
Натомість, всупереч положенням ст 32 ЦПК України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про передачу справи до іншого суду, не врахувавши неможливість спору між судами щодо підсудності розгляду справи та неврахувавши правил загальної підсудності для розгляду цієї справи, встановивши лише правила альтернативної підсудності для цієї справи.
Доводи апеляційної скарги в частині невірного надіслання справи до іншого суду колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині.
Натомість, скаржник в своїй апеляційній скарзі просить надіслати справу за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, до якого вона вперше подавала свій позов. Проте суд апеляційної інстанції позбавлений можливості визначати підсудність та належність суду поза межами, встановленими нормами ЦПК України. З огляду на викладене, скасовуючи оскаржувану ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра, дана справа повинна розглядатись саме цим судом, без наявності спорів про підсудність між судами.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербінін Євген Миколайович - задовольнити частково.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 15 червня 2026 року про передачу справи до іншого суду - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 28 жовтня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua