Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №205/18520/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8857/26 Справа № 205/18520/25 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді - Пищиди М.М.,

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12 жовтня 2024 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого вони мають спільну дитину – доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини сімейні відносини між ними фактично припинились, відповідач проживає окремо, участі у вихованні дитини не бере, матеріальної допомоги добровільно не надає, потреби дитини на щоденні витрати не забезпечує. Попри неодноразові усні прохання позивача щодо надання хоча б мінімальної регулярної фінансової підтримки, відповідач від сплати аліментів ухиляється, фактично перекладаючи весь тягар утримання дитини на матір. Позивач здійснює повний та цілодобовий догляд за малолітньою дитиною, у зв`язку з чим позбавлена можливості працювати та отримувати власний дохід. Всі витрати, необхідні для забезпечення належного рівня життя дитини несе виключно позивач. Відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, що дозволяє йому нести витрати на утримання дитини та її матері. Проте, добровільно виконувати свої обов`язки він відмовляється, реальної участі у забезпеченні потреб дитини не бере, що свідчить про ухилення від виконання обов`язків батька. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Враховуючи вищевикладене позивачка просила суд:

стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини;

стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, починаючи стягнення з 09 грудня 2025 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

У частині стягнення аліментів на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у межах суми платежу за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вказані вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 12 жовтня 2024 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Від даного шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину – доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, 02.06.2023 року, і до повноліття дітей, а також стягнуто аліменти на її ( ОСОБА_3 ) утримання, в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 02.06.2023 року і до досягнення сином ОСОБА_10 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно довідки про доходи від 27.08.2025 ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді командира дивізіону та його сукупний дохід за період з серпня 2024 року по серпень 2025 року склав 828 930,60 грн., з якого ПДФО 149 207,51 грн., сплачені аліменти 359 809,83 грн.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, враховано інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, а також дотримано принципів розумності та справедливості.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач, заявляючи позов про стягнення з відповідача аліментів на утримання їх спільної з відповідачем малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, не врахувала ту обставину, що на утриманні ОСОБА_2 є ще дві неповнолітні дитини.

Встановивши, що відповідач сплачує аліменти на утримання синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подачі позову, 02.06.2023 року, і до повноліття дітей, а також стягнуто аліменти на її ( ОСОБА_3 ) утримання, в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 02.06.2023 року і до досягнення сином ОСОБА_10 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 серпня 2023 року, тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з визначеною часткою у розмірі 1/5 частини від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до повноліття дитини на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на дотримання балансу інтересів сторін та всіх неповнолітніх дітей відповідача, а також забезпечення першочергових потреб дітей, що відповідати вимогам ст. 80 та ч. 2 ст. 182 СК України.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, суд не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

З підстав вищевказаного, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст судового рішення складений 27 жовтня 2026 року.

Судді