Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №199/11020/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9081/26 Справа № 199/11020/24 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року у справі за позовом прокурора в особі керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року прокурор в особі керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу.

02.02.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кощеєва В.М. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України: до набрання законної сили рішенням в іншій справі – у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені 07.11.2022 р. до ЄРДР за №12022041350001064, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, яке перебуває у провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа №183/6573/24 (№ 1-кп/183/1611/24). В обгрунтування клопотання зазначено, що позовні вимоги ґрунтуються на твердженні позивача щодо укладення відповідачами нібито удаваних спірних правочинів, маючи на меті виключно уникнення майнової відповідальності, що ймовірно може наступити у майбутньому за умови, якщо відповідача ОСОБА_1 буде визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України; оскільки санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено конфіскацію майна особи, що визнана винною, то держава до моменту визнання особи винною є кредитором спірних цивільних відносин сторін і оспорювані договори є такими, що вчинені на шкоду кредитору. Наявність ймовірності визнання відповідача - 1 винною у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень не призводить до зобов`язання ОСОБА_1 мати майно або розпорядження ним, не призводить до виникнення особи кредитора в особі держави України у відносинах з приводу конфіскації майна, але дійсно може підставою для вчинення органами прокуратури підготовчих дій, спрямованих на реальне виконання вироку суду у відповідній кримінальній справі. Станом на даний час заборона залишається чинною, що є гарантією забезпечення ймовірних вимог обвинувача без суттєвого порушення права власності відповідачів. На переконання представника ОСОБА_1 , відповідачами надані докази реальності настання наслідків вчинення спірних правочинів, відсутня законодавча заборона на укладення спірних правочинів і станом на день розгляду справи відсутній кредитор, на шкоду якому були вчинені правочини, але такий кредитор ймовірно може з`явитися у разі визнання ОСОБА_1 винною за результати розгляду справи 183/6573/24.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року клопотання - задоволено повністю. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом прокурора в особі керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу до набрання законної сили рішенням в іншій справі - кримінальному провадженні, відомості по якому внесені 07.11.2022 р. до ЄРДР за №12022041350001064, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, яке перебуває у провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа № 183/6573/24 (№ 1-кп/183/1611/24).

Не погоджуючись з ухвалою суду, керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

З урахуванням вкладеного, просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року та направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, відомості по якому внесені 07.11.2022 р. до ЄРДР за №12022041350001064, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України; при цьому, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає такий вид покарання, як конфіскація майна, який полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого та встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ст. 59 Конституції України).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.01.2025 р. позов прокурора забезпечений шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, зокрема суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме та рухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, зокрема шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, або будь-які інші дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на майно:

- квартиру, загальною площею 65 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- транспортний засіб автомобіль HONDA M-NV, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , тип палива – електро. Ухвала суду про забезпечення позову виконана.

Ухвалюючи рішення про зупинення провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що кримінальна відповідальність, зокрема у виді конфіскації майна, настане для ОСОБА_1 лише за умови доведення її вини при розгляді кримінального провадження, яке здійснюється Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області, та призначення покарання, обумовленого санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, відтак, враховуючи підстави поданого прокурором позову, вочевидь, що розгляд даної цивільної справи є об`єктивно неможливим зі справою, що розглядається іншим судом.

Апеляційний суд не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч.1 ст. 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) виснував, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом з тим необхідно ураховувати, що відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 588/1156/21 дійшов висновку про те, що: «сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи».

Як вбачається із матеріалів справи, керівник Новомосковської окружної прокуратури, просив визнати недійсним договір дарування №709 від 13.05.2024 року; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В.А. про державну реєстрації та їх обтяжень індексний номер:73089151 від 13.05.2024 року, з одночасним припиненням всіх речових прав ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір купвлі — продажу№1249/2024/4568898 від 11.05.2024 року, укладений в ТСЦ №1249. Тобто, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності чи фіктивності укладених договорів на підставі яких вибуло майно, належне ОСОБА_1 .

Натомість предметом кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_1 у справі № 183/6573/24 є складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинення провадження у справі допускається лише у разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, при цьому суд не може посилатися на таку неможливість, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які мають преюдиційне значення, не можуть бути встановлені у цьому провадженні, а необхідність зупинення виникає лише тоді, коли неможливо прийняти рішення до ухвалення рішення в іншій справі. У даному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї цивільної справи до вирішення кримінальної справи № 183/6573/24, оскільки обставини, які є предметом доказування у цій справі, можуть бути встановлені судом самостійно на підставі наявних доказів. Зокрема, суд має можливість надати оцінку реальності чи фіктивності укладених договорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є ключовим для вирішення спору.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, які саме встановлені судом фактичні обставини при розгляді справи № 183/6573/24, матимуть преюдиційне значення для вирішення цієї справи, чому зібрані у справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, а лише обмежився посиланням на положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України та погодився з клопотанням відповідачки - 1.

Таким чином, сама по собі взаємопов`язаність із кримінальним провадженням не зумовлює неможливості розгляду справи, а тому відсутні й підстави для зупинення провадження у справі.

Інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований на шкоду іншим учасникам справи, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства, а також призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Фрідлендер проти Франції»).

ЄСПЛ зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, від 21 жовтня 2010 року, § 47).

Відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала про зупинення провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.

Судді