Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №175/14774/25
Суддя: Пищида М. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9242/26 Справа № 175/14774/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – судді - Пищиди М.М.,
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він в період часу з 15.09.2007 р. по 23.05.2024 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . За час перебування позивача та відповідача у шлюбі у них народилися спільні діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, позивач та відповідач стали жити окремо один від одного. Діти залишились проживати разом із відповідачем у зв`язку із чим відповідач двічі зверталась до суду із позовом до позивача для стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08.09.2011 р. з позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16.08.2021 р. з позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку..
Вказує, що сукупний розмір аліментів визначений рішеннями судів складає розмір 50 % від загальних доходів Позивача, останній має значні матеріальні труднощі для власного фізіологічного утримання, оскільки рівень доходів позивача є незначним. Також, позивач здійснює догляд за своїм батьком ОСОБА_5 , 1955 року народження, який має функціональні обмеження щодо вільного пересування за наслідками ампутації в 2023 році ноги. Таким чином сплата аліментів на двох дітей виходячи з розміру аліментів 50% від всіх видів доходу, є надмірним тягарем для Позивача.
Враховуючи вищевикладене позивач просив суд:
зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з розміру аліментів 1/4 від усіх доходів позивача на кожну дитину (спільно 1/2 усіх видів доходу) до 1/6 на кожну дитину, а спільно 1/3 частки усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене скаржник просить суд рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №1794. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08.09.2011 року у справі № 2-3488/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на місяць, починаючи з 15.08.2011 року до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , зареєстрованого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №209. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16.08.2021 року у справі № 234/7211/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.06.2021 року і до її повноліття.
Відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.05.2024 року у справі №175/3027/24, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з відсутності законних та обґрунтованих підстав для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що в нього погіршився матеріальний стан, та на його думку, розмір аліментів, визначений судовими рішеннями є завеликим, а також на утриманні позивача перебуває непрацездатний батько.
З наданої позивачем довідки про доходи у період з січня 2025 року по червень 2025 року не можливо встановити чи погіршився або поліпшився його матеріальний стан.
Разом з тим посилання скаржника про те, що на його утриманні перебуває непрацездатний батько апеляційним судом відхиляється, оскільки позивачем не наведено відсутність у батька інших осіб, які мають змогу надавати йому допомогу, тобто не доведено факт перебування батька на його утриманні.
Отже, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану.
Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено підстав позову про зменшення розміру аліментів, а також те, що стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей у встановленому судовими рішеннями розмірі від його заробітку, на думку суду, не створює для позивача надмірний тягар.
Отже, твердження скаржника про неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua