Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №204/10598/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №204/10598/25

Суддя: Пищида М. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8995/26 Справа № 204/10598/25 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІРМА "А-ФАКТОР ПЛЮС" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ "ФІРМА "А-ФАКТОР ПЛЮС" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 02.05.2019 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» як новий кредитор за договором іпотеки здійснило зняття з реєстрації в квартирі N63 позивача та його доньки - ОСОБА_3 , без їх відома та згоди. 03.05.2019 представники ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» намагалися здійснити незаконне виселення позивача та членів його родини з квартири АДРЕСА_1 . З цією метою, за вказаною адресою прибула група чоловіків, які здійснювали спроби силового захоплення житла та виселення родини позивача. Зазначає, що діями цих осіб керував відповідач ОСОБА_2 , який є засновником ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», та, на момент спроби виселення родини позивача із займаного ними житла, мав довіреність від директора ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» ОСОБА_4 на вчинення ряду дій відносно квартири, що знаходиться аз адресою: АДРЕСА_2 . В ході спілкування з відповідачем ОСОБА_2 під час здійснення спроби виселення, позивач домовився з останнім про сплату боргу частинами та цього ж дня (03.05.2019) передав відповідачу ОСОБА_2 , як довіреній особі ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», грошові кошти в сумі 2000 доларів США (еквівалентно 53476,00 грн. за курсом АТ КБ "Приватбанк" на дату передачі коштів 26,738 грн за 1 долар США). Через декілька днів після передачі грошових коштів в сумі 2000 доларів США позивачу зателефонував відповідач ОСОБА_2 та повідомив, що в разі оплати боргу частинами, позивачу буде нараховуватися пеня. Позивач на такі умови не погодився та подальших платежів в рахунок погашення боргу не здійснював.

02.03.2021 відповідач ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» здійснило продаж вказаної квартири ОСОБА_5 , яка є донькою директора ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» ОСОБА_4 , шляхом укладення договору купівлі-продажу N155 від 02.03.2021. 22.03.2021 представники ОСОБА_5 незаконно проникли до квартири та здійснили незаконне виселення позивача та членів його родини (без наявності законних підстав та відповідного судового рішення про їх примусове виселення). 01.04.2021 ОСОБА_5 здійснила дарування 12 частки квартири АДРЕСА_1 , своїй сестрі - малолітній особі ОСОБА_6 , в інтересах якої діяла ї законний представник (мати) - ОСОБА_4 . Позивач з протиправними діями ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» не погоджувався та неодноразово звертався до суду за захистом порушених прав. Після поновлення в судовому порядку порушених прав щодо спірної квартири, позивач та його дружина ОСОБА_7 в повному обсязі виконали рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.02.2012 року по справі N22-ц/490/209/12, а саме: солідарно сплатили на банківський рахунок ТОВ «Фірма«А-ФакторПлюс» (як новогокредитора) заборгованість за кредитним договором у розмірі 727 552,08 грн. Факт погашення боргу позивачем та його дружиною перед ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» підтверджується довідкою від 12.06.2025, підписаною директором ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» Шерстюк К.В. На підставі вказаної довідки, позивач звернувся до приватного нотаріуса Батової Л.Г. з відповідною заявою про припинення іпотеки та обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно відносно спірної квартири. 19.06.2025 приватним нотаріусом Батовою Л.Г. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення іпотеки та обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно відносно квартири від 02.09.2025 у справі N201/879/21. Таким чином, 28.05.2025 позивач повністю виконав свої зобов?язання за кредитним договором перед ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» та відновив свої порушені права відносно належного йому на праві власності нерухомого майна. 05.08.2025 позивачем було надіслано на адресу відповідачів листи з проханням вжити заходів щодо повернення позивачу грошових коштів в сумі 2000 доларів США, які були передані Бондаренку С.М. (як представнику ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс») 03.05.2019 в рахунок погашення боргу за кредитним договором. Однак, вказані листи були повернуті позивачу, у зв`язку із закінченням строку зберігання. В усній розмові, яка відбулася між позивачем, директором ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» ОСОБА_4 та засновником ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» ОСОБА_2 в травні 2025 року, останні повідомили позивачу, що наміру повертати грошові кошти в сумі 2000 доларів США або враховувати їх під час проведення позивачем розрахунку за кредитним договором, вони не мають, оскільки не вбачають для цього підстав. Такі дії з боку ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» та його засновника ОСОБА_2 позивач вважає неправомірними.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 82 630,00 грн, що еквівалентно 2000 доларів США (за курсом НБУ на дату подання цієї позовної заяви 41,315 грн. за 1 долар США) та судові витрати.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІРМА "А-ФАКТОР ПЛЮС" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра», в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/547-Н, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 81000,00 дол. США, зі сплатою 9,5 відсотків річних на строк до 25 січня 2036 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором, того ж дня між ВАТ «КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 547/1-Н, за умовами якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 547/1-Н, за умовами якого позивач, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв. м та житловою площею 49,5 кв. м. Визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 454500,00 грн, що відповідно до курсу Національного банку України на день укладення договору, складало 90 000,00 дол. США.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року у цивільній справі № 22ц-12910/11 (провадження № 22-ц/490/209/12) за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І., про визнання договорів недійсними, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 727552,08 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки № 547/1-Н, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І., реєстровий № 1863, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив (передав), а новий іпотекодержатель набув (прийняв) належні первісному іпотекодержателю права за іпотечним договором (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, у цивільній справі №204/8687/18 у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» про визнання пункту 5.3 договору іпотеки недійсним відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року, та знято заборону будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема щодо його відчуження та/чи обтяження, на підставі пункту 5.3 договору іпотеки № 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1863.

26 травня 2021 року у справі №204/3503/19 постановою Першої судової палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності від 03 травня 2019 року на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс».

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, у справі №204/2987/21 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_4 , треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», центральна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення задоволено; зобов`язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_4 усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення його до квартири АДРЕСА_4 ; зобов`язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_4 усунути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення її до квартири АДРЕСА_4 ; зобов`язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_4 усунути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення її до квартири АДРЕСА_4 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2022 року, яка набрала законної сили 04 лютого 2022 року, у цивільній справі №2-685/11 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма А-Фактор Плюс» у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження/заміну сторони стягувача у виконавчих листах/ у цивільній справі 2-685/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліш В.І. про визнання договорів недійсними.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2022 року, яке набрало законної сили 03 січня 2023 року, у цивільній справі №204/6443/21 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири № 155 від 02 березня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс» (ЄДРПОУ 41594288) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І.; скасовано державну реєстрацію права власності на частку квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності № 40803529 від 02 березня 2021 року, за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), здійснену на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заверухи Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56889854 від 02 березня 2021 року; скасовано державну реєстрацію права власності на частку квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності № 41300303 від 01 квітня 2021 року, за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), в особі законного представника ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), здійснену на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57429659 від 01 квітня 2021 року; витребовано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) частку квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), в особі законного представника ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) частку квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142.

Відповідач ОСОБА_2 є засновником відповідача ТОВ «ФІРМА «А-ФАКТОР ПЛЮС» (а.с.34-36).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року. залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року. у цивільній справі №204/61/22, у задоволенні позову ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н) відмовлено.

Довіреністю від 02 квітня 2019 року відповідач ТОВ «ФІРМА «А-ФАКТОР ПЛЮС» уповноважено відповідача ОСОБА_2 представляти інтереси стосовно майна довірителя у будь-яких установах, органах (в тому числі в органах нотаріату), організаціях та підприємствах, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, з питань, які будуть стосуватися управління, розпорядження та експлуатації від імені та в інтересах належної довірителю на праві приватної власності нерухомості, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Також даною довіреністю відповідачу ОСОБА_2 надані певні права. Строк дії довіреності до 31 вересня 2019 року (а.с.42).

Відповідно до копії розписки від 03 травня 2019 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача суму у розмірі 2000 доларів США за курсом Приватбанку 26,738 грн, що склало 53476 грн, в рахунок укладеного попередньо договору відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором, купівлі-продажу договору квартири за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.41).

26 травня 2025 року позивач та ОСОБА_7 сплатили на банківський рахунок ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» грошові кошти в сумі по 150 000,00 грн кожен; 27 травня 2025року позивач та ОСОБА_7 сплатили на банківський рахунок ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» грошові кошти в сумі по 150 000,00 грн кожен; 28 травня 2025 року позивач та ОСОБА_7 сплатили на банківський рахунок ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» грошові кошти в сумі по 63 776,04 грн кожен, що разом складає 727 552,08 грн. Призначення платежу у всіх випадках зазначено, як погашення боргу за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі №22-ц/490/209/12 (а.с.9-14).

Відповідно до довідки відповідача ТОВ «ФІРМА «А-ФАКТОР ПЛЮС» від 12 червня 2025 року відповідач ТОВ «ФІРМА «А-ФАКТОР ПЛЮС» повідомляє, що усі боргові зобов`язання за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року виконані у повному обсязі і будь-які претензії майнового та фінансового характеру до позивача відсутні (а.с.15).

Листами від 05 серпня 2025 року позивач спрямував відповідачам на їх поштові адреси вимоги про повернення йому сплачених ним 03 травня 2019 року відповідачу ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 2000 доларів США, як надмірно сплачених в рахунок погашення боргу за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, поштові відправлення щодо яких повернулися позивачу з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с.16-21).

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, були набуті відповідачем за наявності правової підстави, а саме на виконання кредитних зобов`язань, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблений висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У пункті VII.-2:101 Книги VII Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR) вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 вказано, що аналіз змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство що охоплюється безпідставно набутим майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Наприклад, у статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном. Тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України зокрема свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Про необхідність застосування наведених засад цивільного законодавства та, зокрема, принципу добросовісності у правовідносинах, що, на переконання позивача, є кондикційними, йдеться і в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 185/446/18.

У справі № 185/446/18 необхідність застосування принципу добросовісності та доктрини заборони суперечливої поведінки суд касаційної інстанції пов`язував із тим, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тим самим поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Натомість у справі, яка переглядається, згадані принципи і засади цивільного законодавства, на переконання апеляційного суду, підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин, а саме: особа, яка вимагає повернення коштів як безпідставно набутих, розуміла правову підставу сплати цих коштів і передавала їх на конкретні цілі, які в подальшому були досягнуті.

З матеріалів справи відомо та суд вказував, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року у цивільній справі № 22ц-12910/11 (провадження № 22-ц/490/209/12) за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І., про визнання договорів недійсними, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 727552,08 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки № 547/1-Н, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І., реєстровий № 1863, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив (передав), а новий іпотекодержатель набув (прийняв) належні первісному іпотекодержателю права за іпотечним договором (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Відповідно до копії розписки від 03 травня 2019 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача суму у розмірі 2000 доларів США за курсом Приватбанку 26,738 грн, що склало 53476 грн, в рахунок укладеного попередньо договору відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором, купівлі-продажу договору квартири за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.41).

26 травня 2025 року позивач та ОСОБА_7 сплатили на банківський рахунок ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» грошові кошти в сумі по 150000,00 грн кожен; 27 травня 2025року позивач та ОСОБА_7 сплатили на банківський рахунок ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» грошові кошти в сумі по 150000,00 грн кожен; 28 травня 2025 року позивач та ОСОБА_7 сплатили на банківський рахунок ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» грошові кошти в сумі по 63776,04 грн кожен, що разом складає 727552,08 грн. Призначення платежу у всіх випадках зазначено, як погашення боргу за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі №22-ц/490/209/12 (а.с.9-14)

Відповідно до довідки відповідача ТОВ «ФІРМА «А-ФАКТОР ПЛЮС» від 12 червня 2025 року відповідач ТОВ «ФІРМА «А-ФАКТОР ПЛЮС» повідомляє, що усі боргові зобов`язання за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року виконані у повному обсязі і будь-які претензії майнового та фінансового характеру до позивача відсутні.

Враховуючи розмір суми заборгованості та здійснюючи аналіз правовідносин, які склались між сторонами колегія суддів вважає, що з точки зору розумного стороннього спостерігача, ОСОБА_1 , під час вчинення дій щодо сплати коштів у сумі 2000 доларів США чітко усвідомлював, що сплачені ним кошти ідуть саме на сплату за зобов`язанням за договором позики. Спірна сума коштів не може бути надмірно сплаченою сумою на виконання судового рішення про сплату боргу за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н, оскільки на момент її сплати борг існував і такий платіж був першим.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги , оскільки правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь грошових коштів з підстав, передбачених приписами статті 1212 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua