Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №192/1296/26
Суддя: Пищида М. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9335/26 Справа № 192/1296/26 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – судді - Пищиди М.М.,
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,-
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Солонянської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року заяву про усунення недоліків від 23 червня 2026 року – залишено без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене скаржник просить суд ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року скасувати та справу направити для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Повертаючи заяву позивачці, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у встановлений термін не були усунені недоліки, зазначені в ухвалі Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року про залишення позовної заяви без руху.
Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з положеннями ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Як визначено частиною першою статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві ( частина третя статті 185 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року доставлено до Електронного увбінету представника позивачки — Матросової Є.О. - 17.06.2026 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с.65 том 1), отже суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що останнім днем для усунення недоліків було 22.06.2026 року.
Разом з тим, представник позивачки – адвокат Матросова Є.О. через систему «Електронний суд» 22.06.2026 року подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами, тобто в межах строку на усунення недоліків позовної заяви. Вказану заяву зареєстровано 23.06.2026 року, що підтверджується відповідний штампом про реєстрацію.
Крім того, до як вбачається з наданої картки руху документу в системі «Електронний суд», відповідно до якої подана до суду заява про усунення недоліків сформована засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 22.06.2026 року о 20:50 год і була зареєстрована в суді 23.06.2026 року.
Відповідно до частин п`ятої та шостої ст.124 ЦПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Подання заяви про усунення недоліків позовної заяви здійснено через систему «Електронний суд», а тому позивач особисто або через свого представника була вправі усунути недоліки позовної заяви до 24 години 22 червня 2026 року, що й було здійснено її представником. Отже, заява про усунення недоліків позовної заяви подана у визначений судом п`ятиденний строк, а висновки суду першої інстанції з цього приводу є помилковими.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо не виконання у строк ухвали суду про залишення без руху позовної заяви не грунтуються на вимогах закону та обставинах справи.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та передчасно дійшов висновку про повернення заяви.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua