Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №760/23875/20 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23875/20 2/760/9219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.

за участю секретаря Омельяненко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок ДТП, в якому просить стягнути з відповідача 90942,22 грн страхового відшкодування витрат на лікування; 5007,60 грн страхового відшкодування, повзаного із тимчасовою втратою працездатності; 4796,50 грн страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою. що разом становить 100728,32 грн.

Позов обґрунтований тим, що 08 жовтня 2019 року близько 19 год. 00 хв. по вул. Соборній у смт Корнин Попільнянського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки «IVECO MAGIRUS», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. За фактом дорожньо-транспортної пригоди 08 жовтня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060270000253 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України. 30 грудня 2019 року кримінальне провадження було закрито постановою слідчого.

Позивач зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «IVECO MAGIRUS», р.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА» згідно з полісом № АО 1065181, у зв`язку з чим відповідач є страховиком, який зобов`язаний здійснити страхове відшкодування завданої позивачу шкоди.

Як зазначено у позовній заяві, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано шкоди здоров`ю, у зв`язку з чим він поніс витрати на лікування, зазнав тимчасової втрати працездатності та моральної шкоди. Позивач звернувся до відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявами про виплату страхового відшкодування, додавши необхідні документи.

05 серпня 2020 року представником позивача на адресу відповідача було направлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви на виплату страхового відшкодування. Позивач просив відшкодувати 90 924,22 грн витрат на лікування, 5 007,60 грн у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та 4 796,50 грн моральної шкоди. 10 вересня 2020 року відповідач повідомив представника позивача про отримання заяви з доданими документами, реєстрацію страхової справи за № 712-14607 та призупинення її розгляду до отримання інформації про набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, а також запропонував надати додаткові документи.

Посилаючись на те, що відповідач страхового відшкодування не здійснив, позивач звернувся до суду та просить стягнути з ПрАТ «АСК «ОМЕГА» на його користь 90 924,22 грн страхового відшкодування витрат на лікування, 5 007,60 грн страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та 4 796,50 грн страхового відшкодування моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 02.11.2020 обрано суддю Усатову І.А.

05.11.2020 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі.

09.03.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відзив обґрунтований тим, що відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність правових підстав для відшкодування заявленої позивачем шкоди. Зазначає, що вина водія у вчиненні ДТП не встановлена, а кримінальне провадження за фактом ДТП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вважає, що дії самого позивача не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України та перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Крім того, відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на лікування, посилаючись на їх неналежне документальне підтвердження, а також вважає неспівмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а у разі розподілу судових витрат - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 08 жовтня 2019 року близько 19 год. 00 хв. по вул. Соборній у смт Корнин Попільнянського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «IVECO MAGIRUS», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та пішохода ОСОБА_1 , внаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження. За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 08 жовтня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060270000253 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України. 30 грудня 2019 року кримінальне провадження закрито постановою слідчого.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «IVECO MAGIRUS», р.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА» згідно з полісом № АО 1065181, вказана обставина сторонами не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що після дорожньо-транспортної пригоди позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Попільнянська лікарня» ПРРЖО з 08 жовтня 2019 року по 10 жовтня 2019 року та з 10 жовтня 2019 року по 12 листопада 2019 року у КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня». Згідно з наданими медичними документами, 28 жовтня 2019 року позивачу було призначено оперативні втручання, зокрема відкриту репозицію уламків та металоостеосинтез лонного зчленування, а також відкриту репозицію уламків латерального виростка правої гомілки з металоостеосинтезом.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями позивач поніс витрати на лікування, які, за його розрахунком, становлять 90 924,22 грн. На підтвердження зазначених витрат позивачем надано копії фіскальних чеків, рахунку-фактури, видаткових накладних та замовлень, згідно з якими позивач придбавав лікарські засоби, медичні вироби та матеріали, необхідні для лікування, отриманих унаслідок ДТП тілесних ушкоджень. Зазначені документи суд оцінює в сукупності з медичними документами, які підтверджують характер отриманих позивачем травм, перебування на лікуванні та необхідність проведення оперативних втручань.

При цьому позивач зазначав, що внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень він перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Попільнянська лікарня» ПРРЖО з 08 жовтня 2019 року по 10 жовтня 2019 року та в КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» з 10 жовтня 2019 року по 12 листопада 2019 року.

Згідно з виписним епікризом з історії хвороби № 87691/104859/1672, 28 жовтня 2019 року позивачу було проведено оперативні втручання, які передбачали відкриту репозицію уламків та металоостеосинтез лонного зчленування пластиною і гвинтами, крижово-куприкового зчленування гвинтами, а також відкриту репозицію уламків латерального виростка правої гомілки з металоостеосинтезом пластиною та гвинтами.

На обґрунтування понесених витрат позивач посилався на придбання лікарських засобів, медичних виробів та матеріалів, необхідних для лікування отриманих тілесних ушкоджень. За твердженням позивача, оригінали чеків на загальну суму 90 924,22 грн були передані відповідачу разом із заявою про виплату страхового відшкодування, однак зазначені витрати відшкодовані не були. До суду позивачем подано копії відповідних чеків.

Оцінюючи зазначені докази, суд ураховує їх у сукупності з медичною документацією, яка підтверджує характер і тяжкість отриманих позивачем тілесних ушкоджень, тривалість стаціонарного лікування та необхідність проведення оперативних втручань. Водночас суд перевіряє, чи підтверджують подані платіжні документи фактичне понесення кожної заявленої витрати та її безпосередній зв`язок із лікуванням наслідків ДТП. Сам по собі факт перебування на лікуванні не є достатнім підтвердженням обґрунтованості кожної витрати.

Також судом установлено, що позивач був тимчасово непрацездатним у період з 08 жовтня 2019 року по 12 листопада 2019 року, тобто протягом 36 днів.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, позивач зазначав, що офіційно не працевлаштований, а період його тимчасової непрацездатності становив 36 днів - з 08 жовтня 2019 року по 12 листопада 2019 року. Розмір заявленого відшкодування позивач визначив шляхом множення 36 днів на 139,10 грн, обчислених виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 4 173 грн, установленої на 2019 рік, та заявив до стягнення 5 007,60 грн.

Разом із тим суд зазначає, що наведений позивачем розрахунок підлягає перевірці з огляду на положення законодавства, чинного на момент настання страхового випадку, зокрема щодо умов та порядку визначення страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності особи, яка не перебувала в трудових відносинах. Сам по собі факт тимчасової непрацездатності не звільняє позивача від обов`язку підтвердити передбачені законом підстави та розмір відповідної страхової виплати.

05 серпня 2020 року представник позивача звернувся до відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявами про виплату страхового відшкодування, до яких було додано відповідні документи. Заявлені до відшкодування суми становили 90 924,22 грн витрат на лікування, 5 007,60 грн у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та 4 796,50 грн моральної шкоди.

10 вересня 2020 року відповідач повідомив представника позивача про отримання заяв з доданими документами, реєстрацію страхової справи за № 712-14607 та призупинення її розгляду до отримання інформації про набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, а також про необхідність надання додаткових документів.

Доказів здійснення відповідачем на користь позивача страхового відшкодування заявленої у позові шкоди матеріали справи не містять.

30.12.2019 року слідчим Попілянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області кримінальне провадження № 12019060270000253 було закрито та винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12019060270000253, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

У вищевказаній постанові слідчим зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно висновку експерта № 300 від 13.12.2019 у потерпілого ОСОБА_1 виявлено наступні тілесні ушкодження: тупу поєднану травму тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми - множинні геморагічні забої півкуль головного мозку, перелом склепіння черепа з переходои на основу черепа, пневмоцефалія, набряк головного мозку, лівобічний гемо синус; закритої травми грудної клітки - двобічний гідроторакс, перелом 5-10 ребер праворуч та 8-10 ребер ліворуч, закритої травми живота - забій органів черевної порожнини, забій та субскапсулярна гематома правої нирки, закритий перелом крижово-клубового зчленування злів, розрив лонного зчленування, закритого перелому правої великогомілкової кістки, забитої рани тім`яно- скроневої ділянки голови, множинних саден голови та тіла, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критеріями небезпеки для житті.

Відповідно до висновку експерта № 3/1000 від 15.11.2019 на момент огляду гальмівна система, рульове керування, ходова частина автомобіля IVECO, д.н.з. НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані.

Також,згідно висновку експерта № 3/1258 від 20.12.2019:

1. з моменту виникнення небезпеки для руху водій автомобіля IVECO Magirus, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути даної ДТП шляхом своєчасного, термінового гальмування.

2. У даній дорожній обстановці водій IVECO, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен керуватись вимогами п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору невідповідність дій водія вказаним вимогам не вбачається.

3. Пішохід ОСОБА_1 повинен був керуватись вимогами п. 4.1, 4.4, 4.14 «а» ПДР України. З технічної точки зору вбачається, що дії пішохода ОСОБА_1 не відповідали зазначеним вимогам ПДР України.

4. З технічної точки зору причина виникнення наведеної дорожньо-транспортної пригоди в заданих умовах є наявність на проїзній частині малопомітної перешкоди (пішохід ОСОБА_1 ), відстань видимості якої менша, ніж шлях, необхідний для зменшення швидкості, з метою запобігання ДТП.

5. Місце наїзду на пішохода ОСОБА_1 , розташоване на 38 км + 116 м автодороги Ставище-Попільня в смт. Корнині Попільнянського району, у безпосередній близькості від осипу уламків фари автомобіля. Вставновити експертним шляхом більш точніше місце наїзду не представляється можливим. Покази водія ОСОБА_2 у тій частині, що місце наїзду розташоване на відстані 1,15 м від правого краю проїзної частини на відстані 56,5 м від опори 9Ґ6 з технічної точки зору не суперечать слідовій інформації, яка зафіксована оглядом місця пригоди.

У зв`язку з чим слідчий дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення в діях водія ОСОБА_2 , передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Позивач, звертаючись до суду, посилається на те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «IVECO MAGIRUS», р.н. НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА" (далі - АСК "ОМЕГА") згідно полісу № АО 1065181, то АСК "ОМЕГА", як страховик, є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку

Згідно з вимогами статей. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров`я або смерті фізичної особи.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Поняття джерела підвищеної небезпеки визначено у статті 1187 ЦК України, відповідно до якої під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.

Таким чином, автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні частини першої статті 1187 ЦК України.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон № 1961-IV.

Статтею 3 Закону №1961-ІV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до статті 5 Закону №1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону № 1961-ІV відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі №554/858/19.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що потерпілий ОСОБА_1 мав умисел щодо спричинення собі шкоди, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП .

Також відповідачем не доведено наявності непереборної сили з огляду на те, що непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для відшкодування шкоди з огляду на те, що вина водія у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена, а кримінальне провадження закрито за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, оскільки такі обставини самі по собі не виключають цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Як убачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок чого позивачу було завдано шкоди здоров`ю.

При цьому суд враховує, що відповідно до висновку експерта дії пішохода ОСОБА_1 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, однак зазначена обставина не є підставою для повного звільнення від обов`язку з відшкодування завданої шкоди. Відповідно до статті 1193 ЦК України груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування лише за наявності відповідних встановлених судом обставин, тоді як матеріали справи не містять доказів умислу позивача на спричинення собі шкоди.

Отже, доводи відповідача про те, що порушення позивачем ПДР України та відсутність вини водія виключають обов`язок страховика щодо здійснення страхового відшкодування, суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених судом обставин щодо настання страхового випадку.

Такі висновки відповідача, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності умислу у потерпілої особи, а також наявності непереборної сили у розумінні статті 263 ЦК України є припущеннями щодо можливості або неможливості ОСОБА_1 вчинити певні дії та в силу закону не є беззаперечним доказом наявності в останнього умислу на спричинення собі шкоди.

Таким чином, у спірному випадку ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу останнього.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди допустив порушення пунктів 4.1, 4.4, 4.14 «а» ПДР України, що відповідно до висновку експерта, перебувало у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на характер допущених потерпілим порушень та обставини їх вчинення суд вважає, що такі дії свідчать про грубу необережність потерпілого.

Факт порушення вказаних правил доведено постановою слідчого Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області майора поліції Скоробагатого Р.В. від 30.12.2019 про закриття кримінального провадження №12019060270000263 від 08.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 386 КК України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

За обставин, коли шкода здоров`ю ОСОБА_1 була завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля «IVECO MAGIRUS», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА» згідно з полісом № АО 1065181, саме на відповідача як страховика покладається обов`язок здійснити страхове відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, незалежно від встановлення вини водія у її спричиненні.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Станом на день настання страхового випадку, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 4 173 грн.

Таким чином, заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 4 796,50 грн становить близько 1,15 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, та з урахуванням характеру і тяжкості отриманих позивачем тілесних ушкоджень, тривалості стаціонарного лікування, необхідності проведення оперативних втручань та пов`язаних із цим фізичних і моральних страждань не є завищеним.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на положення статті 23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема у формі фізичного болю та страждань, яких вона зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Позивач також зазначав, що розмір моральної шкоди ним визначено виходячи з 5% суми страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, до якої він включив витрати на лікування у розмірі 90 924,22 грн та суму відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 5 007,60 грн, унаслідок чого заявив до стягнення 4 796,50 грн.

На підтвердження характеру та тяжкості отриманих тілесних ушкоджень позивач надав виписку з історії хвороби стаціонарного хворого № 7691/104859/167 та виписний епікриз з історії хвороби № 87691/104859/1672. Зазначеними медичними документами підтверджується, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав політравму, зокрема черепно-мозкову травму з множинними геморагічними забоями півкуль головного мозку, переломом склепіння черепа з переходом на основу черепа, пневмоцефалією та набряком головного мозку, закриту травму грудної клітки з переломами ребер, закриту травму живота, забій правої нирки із субкапсулярною гематомою, перелом крижово-клубового зчленування зліва, розрив лонного зчленування та закритий перелом латерального виростка правої великогомілкової кістки.

Із цих же документів убачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а 28 жовтня 2019 року йому проведено оперативні втручання, зокрема відкриту репозицію уламків та металоостеосинтез лонного зчленування пластиною і гвинтами, крижово-клубового зчленування гвинтами, а також відкриту репозицію уламків латерального виростка правої великогомілкової кістки з металоостеосинтезом пластиною та гвинтами. Отже, наявними у справі медичними документами підтверджено тяжкість ушкоджень здоров`я позивача, тривалість стаціонарного лікування та необхідність проведення оперативних втручань, що свідчить про об`єктивні підстави для фізичних страждань унаслідок отриманої травми.

Водночас, заперечуючи проти заявленого розміру витрат на лікування, відповідач у відзиві зазначав про відсутність чеків, які підтверджували б оплату товарів і послуг за видатковою накладною № f-00003524 від 11 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_3 на суму 735 грн, видатковою накладною № 1176 від 28 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_4 на суму 36 870 грн, замовленням № КОК-191018-0268 від 18 жовтня 2019 року ТОВ «Медичний центр Асклепій Київ» на суму 3 560 грн та замовленням № КОК-191011-0430 від 11 жовтня 2019 року цього ж товариства на суму 2 250 грн. Крім того, відповідач заперечував щодо включення до витрат на лікування добровільних благодійних внесків на загальну суму 980 грн, підтверджених квитанціями до прибуткових касових ордерів № 12529 від 15 жовтня 2019 року та № 13228 від 28 жовтня 2019 року, а також вартості питної води «Малятко» на суму 32,20 грн і ртутного термометра на суму 22 грн згідно з чеком № 134937 від 17 жовтня 2019 року.

Щодо заперечень відповідача про включення до складу витрат на лікування добровільних благодійних внесків на загальну суму 980 грн, суд зазначає, що такі витрати підтверджуються квитанціями до прибуткових касових ордерів № 12529 від 15.10.2019 та № 13228 від 28.10.2019. З огляду на обставини лікування позивача, характер і тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень, а також перебування на стаціонарному лікуванні, суд вважає, що зазначені внески були пов`язані з лікуванням позивача та обставинами надання йому медичної допомоги. Саме лише посилання відповідача на добровільний характер таких внесків не є достатньою підставою для висновку про відсутність зв`язку цих витрат із лікуванням, а тому суд не приймає відповідні заперечення відповідача.

Водночас суд не вбачає підстав для віднесення до витрат на лікування вартості питної води «Малятко» у розмірі 32,20 грн та ртутного термометра у розмірі 22 грн, підтверджених чеком № 134937 від 17.10.2019, оскільки надані докази не дають достатніх підстав установити, що придбання зазначених товарів було безпосередньо зумовлене необхідністю лікування тілесних ушкоджень, отриманих позивачем унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відтак у цій частині доводи відповідача є обґрунтованими, а відповідні суми не підлягають включенню до складу витрат на лікування, що відшкодовуються.

При цьому суд ураховує, що, за твердженням позивача, оригінали чеків на підтвердження понесених витрат на лікування були передані відповідачу разом із заявою про виплату страхового відшкодування від 03.08.2020, що підтверджується матеріалами справи. Отже, відповідач мав можливість ознайомитися з відповідними документами під час розгляду страхової справи. Вказані обставини відповідачем не спростовані, посилався лише на необґрунтованість заявлених витрат та відсутності, на його думку, належного документального підтвердження їх оплати, без наведення конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність поданих документів або відсутність зв`язку відповідних витрат із лікуванням позивача. Водночас сам по собі факт передання відповідачу оригіналів платіжних документів не є безумовним підтвердженням обґрунтованості кожної заявленої витрати, а тому суд оцінює такі документи в сукупності з іншими доказами у справі.

Разом з цим, суд ураховує, що відповідачем не спростовано встановлених після обставин настання ДТП, отримання позивачем тілесних ушкоджень та наявності страхових правовідносин між сторонами.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність передбачених законом підстав для здійснення страхового відшкодування. Наведені у відзиві заперечення суд оцінює з урахуванням інших матеріалів справи та відхиляє в тій частині, у якій вони не знайшли підтвердження належними доказами. Водночас обґрунтованість і розмір кожної заявленої страхової виплати підлягають окремій оцінці з урахуванням установлених обставин та вимог законодавства, чинного на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас визначення розміру страхового відшкодування моральної шкоди має здійснюватися відповідно до законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням дати настання дорожньо-транспортної пригоди. Тому заявлений позивачем розрахунок не може бути прийнятий судом без перевірки передбачених законом підстав визначення такого відшкодування та складових, які враховуються під час його обчислення.

Визначаючи обґрунтованість заявленого розміру страхового відшкодування моральної шкоди, суд ураховує положення законодавства, чинного на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, а також обставини, встановлені під час розгляду справи, та докази, надані сторонами на їх підтвердження.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 23 липня 2025 року у справі № 760/19185/22 Верховний Суд зазначив, що цивільна справа має вирішуватися з урахуванням балансу вірогідностей. Застосування цього стандарту передбачає оцінку того, чи є висновок про існування обставини, на яку посилається сторона, з огляду на подані докази більш вірогідним, ніж висновок про її відсутність. При цьому суд оцінює докази не лише окремо, а й у їх сукупності, з урахуванням взаємного зв`язку між ними.

Крім того, у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 Верховний Суд наголосив, що для приватного права апріорі властивою є засада розумності, яка має враховуватися, зокрема, під час тлумачення процесуальних норм.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати самостійну оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зіставити їх із доводами сторін і встановити, які обставини знайшли підтвердження, а які залишилися недоведеними. Саме за результатами такої оцінки суд визначає наявність правових підстав для задоволення кожної із заявлених позовних вимог та розмір відшкодування, що підлягає стягненню.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Їх розмір має підтверджуватися належними доказами щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, а також бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Як убачається з матеріалів справи, 04 червня 2020 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «АВТОПОМІЧ» укладено договір про надання професійної правничої допомоги у справі щодо стягнення грошової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач зазначив, що очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції становить близько 12 000 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд за клопотанням іншої сторони має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, суд ураховує, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а отже, судові засідання за участю представників сторін не проводилися. Крім того, згідно із замовленням № 1 на надання професійної правничої допомоги від 21 жовтня 2020 року вартість відповідних послуг визначено в розмірі 2 000 грн.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у сумі 2 000 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонергоно товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (ЄДРПОУ 21626809, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літера А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок ДТП у розмірі 100674,12 грн, що складається з: 90870,02 грн страхового відшкодування витрат на лікування; 5007,60 грн страхового відшкодування, пов`язаного із тимчасовою втратою працездатності; 4796,50 грн страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою.

Стягнути з Приватного акціонергоно товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (ЄДРПОУ 21626809, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літера А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова