Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №758/2352/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2352/26

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Блащука А.М.

при секретарі судового засідання Пащелопі Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сорокіної І.В. звернулася до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що 16.02.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис - № 203.

Від шлюбу Позивач та Відповідач мають двох дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (8 років) (Свідоцтво про народження, видане Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2330, свідоцтво серії НОМЕР_1 );

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (12 років) (Свідоцтво про народження, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2888, свідоцтво серії НОМЕР_2 ).

23 червня 2025 року рішенням Подільського районного суду міста Києва шлюб між чоловіком та дружиною було розірвано. Діти проживають разом із матір`ю, знаходяться на її утриманні та вихованні. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

Вказує, що Відповідач є працездатним та має виконувати свій батьківський обов`язок щодо утримання дітей. Позивачу не відомо про інших дітей Відповідача та осіб, які знаходяться на його утриманні.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.02.2026 відкрито провадження у справі.

15.06.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення стягнення аліментів на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у запропонованому ОСОБА_1 розмірі - відмовити.

Відповідач вважає, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та безпідставним, таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач та її представник не повідомили суду всіх істотних обставин справи, які виключають задоволення позовних вимог або можуть зменшити їх розмір.

Відповідач наголошує, що з моменту припинення шлюбних відносин сторони перестали спільно проживати, проте відповідач, будучи свідомим та відповідальним батьком, не самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а й надалі бере активну участь у житті своїх дітей. Відповідач постійно підтримує з ними тісний зв`язок, проводить із ними час, бере участь у їх вихованні, розвитку та вирішенні питань, пов`язаних із навчанням, дозвіллям та станом здоров`я. Крім того, відповідач систематично забезпечує дітей необхідними речами, одягом, взуттям, продуктами харчування, оплачує їхні повсякденні потреби, витрати на лікування, розвиток та відпочинок, а також надає іншу матеріальну допомогу, необхідну для їх належного утримання. Таким чином, твердження позивача про те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується реальними діями відповідача щодо належного виконання своїх батьківських обов`язків.

Так, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 підтверджується факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 та його нинішньої дружини, ОСОБА_5 , сина - ОСОБА_6 . Таким чином, твердження позивача про відсутність у відповідача інших дітей та осіб, які перебувають на його утриманні, не відповідає дійсності та не враховує істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Вважає, що при вирішенні даного спору суд повинен врахувати, що відповідач має рівний обов`язок щодо утримання всіх своїх дітей, незалежно від того, у якому шлюбі вони народилися. Стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі без урахування народження у відповідача ще однієї малолітньої дитини та його фактичних витрат на її утримання може призвести до порушення принципу рівності прав дітей на належне матеріальне забезпечення. У випадку повного задоволення позову та стягнення з відповідача 1/3 від його доходу, останній буде позбавлений матеріальної можливості забезпечувати інтереси дітей на власний розсуд, оскільки всі кошти будуть іти на користь позивача.

Вказує, що відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей від першого шлюбу, добровільно бере участь у їх утриманні та вихованні, що підтверджується письмовими доказами, які подаються суду. Саме тому визначення розміру аліментів має здійснюватися з урахуванням усіх наведених обставин, принципів розумності, справедливості та співмірності, забезпечуючи баланс інтересів усіх трьох дітей відповідача та не допускаючи необґрунтованого покладення на нього надмірного фінансового навантаження.

22.06.2026 представником позивача подано до суду заперечення на відзив, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача в заяві на адресу суду просила розгляд справи проводити без участі позивача та її представника, заявлені в позовній заяві вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2013 ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві, про що зроблено актовий запис - № 203.

23 червня 2025 року рішенням Подільського районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

З матеріалів справи судом встановлено, що за час перебування у шлюбі у сторін народилися спільні діти:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження, видане Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2330, свідоцтво серії НОМЕР_1 );

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2888, свідоцтво серії НОМЕР_2 ).

Позивач зазначає, що інших неповнолітніх дітей на утриманні відповідач не має.

Суд не погоджується з зазначеним твердженням відповідача, посилаючись на наступне.

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24.04.2026 Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Тобто позивач за своїм вибором звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів, де обрала спосіб стягнення у частці від доходу батька дитини.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Окрім того, відповідач не позбавлений обов`язку утримувати своїх дітей. Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не є у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Крім того, необхідно звернути увагу на ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, відповідно до яких доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також обов`язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Окремо необхідно звернути увагу, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст. 191 СК України).

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги потреби дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст .5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору та відповідач частково визнав позовні вимоги, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532 грн 32 коп.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 142, 206, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 09.02.2026 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) в дохід держави 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 32 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя А.М.Блащук