Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №753/15812/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15812/25

провадження № 2/753/7634/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бойко К. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ільницької І. Є.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Притульської Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва від представника позивача, адвоката Ільницької Ірини Євгенівни надійшла позовна заява в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів.

Позов обгрунтований тим, що позивач з відповідачем з 15 серпня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який року був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі 753/16263/20. Від шлюбу у сторін народилися троє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 26.10.2021 у справі № 753/12769/21 було стягнуло з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.06.2021 і досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 07.09.2022 у справі № 753/8553/22 були припиненні аліментні зобов`язання, покладені на ОСОБА_2 рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у справі № 753/12769/21 та, яким також було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2022 року, до досягнення дітьми повноліття.

Починаючи з січня 2024 року позивачка разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 . З цього моменту вона самостійно, повістю утримує та забезпечує дітей. Відповідач, не дивлячись на те, що діти наразі постійно проживають з матір`ю, погрожує зверненням до викнавчої служби про відкриття виконавчого провадження на підставі вищевказаного рішення.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачка просить суд, починаючи з січня 2024 року, звільнити її від сплати аліментів, що стягнуті на користь відповідача на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2022 року, до досягнення дітьми повноліття, рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 07.09.2022 у справі № 753/8553/22.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 30.10.2025 було відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 10 грудня 2025 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.

08 грудня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому остання просила суд розглядати справу без участі сторони позивача.

10 грудня 2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, порадившись на місці, постановив відкласти судове засідання до 20 січня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

12 січня 2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2026 було відмовлено у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову.

У судове засідання, призначене на 20.01.2026, з`явились позивач, представник позивача та свідки,

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.

20 січня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, порадившись на місці, заслухавши думку учасників справи, визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та пояснила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду у грудні 2020 року. У шлюбі у них з відповідачем народилось троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу у 2021 році вона разом з дітьми переїхала жити до м. Херсону, а після повномасштабного вторгнення та окупації міста у 2022 році вивезла дітей до м. Києва. З 14 квітня 2022 року по січень 2024 року діти дійсно проживали з відповідачем у квартирі АДРЕСА_2 , в той час як позивачка проживала у своєї подруги. Квартира, в якій проживав відповідач з дітьми, є їх з позивачем спільною сумісною власністю, однак відповідач не допускає позивача до неї. Зазначила, що коли діти проживали з батьком, вона купляла дітям одяг, взуття, оплачувала обіди у школі. Сторони домовилися, що після того як позивач орендує квартиру, діти переїдуть проживати до неї, а відповідач оплачуватиме 3/4 частини оренди за трьох дітей. Деякий час відповідач дійсно сплачував частину оренди за квартиру у розмірі 9 000,00 грн, загальна вартість якої складала 12 000,00 грн, але потім перестав та почав погрожувати, що звернеться до виконавчої служби та примусово стягатиме з позивача аліменти. З рішенням суду у 2022 році про стягнення з неї аліментів, позивачка погодилася, адже діти дійсно в той час проживали з батьком, тим паче, що відповідач раніше не звертався до виконавчої служби для їх примусового стягнення. Однак, 16 грудня 2025 року позивачці стало відомо про відкриття виконавчого провадження та існування в неї заборгованості по сплаті аліментів. З 30 січня 2024 року діти вже проживали з матір`ю, спочатку в квартирі по АДРЕСА_3 , пізніше, з кінця липня 2025 року, в квартирі по АДРЕСА_4 . Після переїзду до м. Києва позивачка продовжувала дистанційно працювати у фермерському господарстві свого батька, яке знаходиться в місті Херсон, а згодом почала працювати в медичному центрі "Добробут" в місті Києві. Як відомо позивачці, відповідач є фізичною особою-підприємцем. Причиною, чому відповідач перестав сплачувати оренду за квартиру, він назвав погану поведінку позивачки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала твердження позивачки та надала пояснення аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві.

У судовому засіданні також були допитані свідки: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Свідок, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судовому засіданні зазначив, що він є хлопцем ОСОБА_1 , з якою вони зустрічаються з лютого 2024 року, проживають окремо. З відповідачем не знайомий, знає про нього лише зі слів позивачки. Від дітей чув погані відгуки про батька. Зазначив, що як йому відомо, до повномасштабного вторгнення позивачка з відповідачем розійшлися. У ниє є троє спільних дітей, які проживали з позивачкою у місті Херсон, а після окупації міста, переїхали до Києва. Перший час позивачка не могла орендувати квартиру, тому діти проживали разом з відповідачем. З лютого 2024 року, коли він з позивачкою почав зустрічатися, діти почали проживати з позивачкою. Додав, що бачиться з дітьми мінімум раз на тиждень, завжди приїжджає на свята, разом гуляють, відводить дітей до школи та на гурки. Допомагає позивачці з дітьми винаймати трикімнатну квартиру, повністю сплачує оренду з літа 2025 року.

Свідок, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судовому засіданні зазначила, що вона є давньою подругою позивачки та хрещеною матір`ю її доньки ОСОБА_6 . Працює лікарем-педіатром у медичному центрі "Добробут" в місті Києві. З відповідачем вона знайома, але вони не спілкуються. Зазначила, що їй відомо, що сторони розлучилися в 2021 році. З січня 2024 року діти проживають з позивачкою в орендованій квартирі у м. Києві, перебувають на її повному утриманні. До 2022 року діти також проживали з матір`ю, але у м. Херсоні, оскільки відповідач не давав дозволу на проживання позивачки у спільній квартирі в м. Києві. Коли позивачка влаштувалася на роботу у м. Києві, змогла орендувати житло та забрати до себе дітей, відповідач не заперечував проти цього. Оскільки вони з позивачкою часто спілкуються та зустрічаються, їй відомо, що дітей усім необхідним забезпечує позивачка.

Суд, порадившись на місці, постановив оголосити перерву в судовому засідання до 12 лютого 2026 року.

У судове засідання сторони не з`явились, про час, місце та дату слухання справи повідомлялись належним чином.

11 лютого 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12 лютого 2026 року від позивача до суду надійшла заява про проведення розгляду справи без участі сторони позивача.

Суд, порадившись на місці, постановив відкласти судове засідання на 12 березня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

У судове засідання 12 березня 2026 року з`явились позивач, представник позивача, відповідач та представник відповідача.

У судовому засіданні відповідач зазначив, що частково заперечує проти позовних вимог, оскільки до кінця січня 2026 року діти повністю утримувалися матір`ю та батьком у рівних частках. Додав, що у 2020 році шлюб між ним та позивачкою був розірваний. У 2021 році судовим рішенням були стягнуті з нього аліменти, але позивачка не зверталася до виконавчої служби для їх примусового стягнення. 24-25 лютого 2022 року просив позивачку дати дозвіл вивезти дітей з м. Херсона до м. Києва, але отримав відмову, пізніше вони потрапили під окупацію. Через деякий час позивачка все ж таки змогла виїхати з дітьми з окупованої території до м. Києва. У червні 2022 року відповідачу стало відомо, що позивачка звернулася до виконавчої служби для відкриття провадження та примусового стягнення з відповідача аліментів. Однак, діти на той час проживали з відповідачем, через що він звернувся до суду. Рішенням суду батька дітей було звільнено від сплати аліментів, натомість постановлено стягнути аліменти з матері дітей. З квітня по травень 2025 року діти проживали то у позивачки, то у відповідача. Сторони дійшли згоди, що позивачка або передає дітей на постійне проживання з відповідачем, або орендує квартиру, 3/4 частини вартості якої відповідач зобов`язується оплачувати, та забирає дітей проживати до себе. Зазначив, що виконавчий лист на примусове стягнення з позивачки аліментів, подав 18 листопада 2025 року. Відповідач наполягав, що з січня 2024 року діти проживали по черзі то у нього, то у позивача, а з липня 2025 року витрати на утримання дітей ділилися порівну між ним та позивачкою, а до цього часу він самостійно утримував дітей.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала позицію відповідача та додала, що за період, коли діти проживали з відповідачем, позивачка жодної копійки не надала на утримання дітей та бачилася з ними один раз на тиждень. Просила звільнити позивачку від сплати аліментів від дня набрання законної сили судовим рішенням.

Позивачка у судовому засіданні додала, що між сторонами дійсно була домовленість утримувати та виховувати дітей спільно, у рівних частках після того, як діти почали проживати з нею. Однак оскільки відповідач на той час влаштовував особисте життя, він забирав дітей до себе тільки на вихідних, тим самим не виконував вищезгаданої домовленості.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача та його представника, покази свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що з 15 серпня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 14 грудня 2020 року у справі №753/16263/20.

У шлюбі у сторін народилося троє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15 серпня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 17 грудня 2016 року Оболонським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 17 грудня 2016 року Оболонським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 26 жовтня 2021 року у справі №753/12769/21 було стягнуло з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.06.2021 і досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 07 вересня 2022 року у справі №753/8553/22 були припиненні аліментні зобов`язання, покладені на ОСОБА_2 рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у справі № 753/12769/21 та, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2022 року, до досягнення дітьми повноліття.

У вищевказаній справі 05 листопада 2025 року було видано виконавчий лист № 753/8553/22, який було звернуто до примусового виконання, внаслідок чого державним виконавцем Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) постановою від 18 листопада 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6.

З серпня 2022 року по листопад 2025 року у вказаному виконавчому провадженні нараховано заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 31.10.2025 складала 429 937,40 грн, а станом на 01.12.2025, у загальному розмірі складала 196 229,21 грн, що підтверджується відповідними розрахунками, які містяться в матеріалах справи.

Постановою державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві від 24.11.2025 звернуто стягнення на доходи позивача, які вона отримує у вигляді заробітної плати у ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка".

З довідки про доходи позивача, виданої ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" 18.12.2025 вбачається, що доходи позивача за жовтень, листопад 2025 року у загальному розмірі склали 40 483,11 грн.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 9 Договору оренди житлового приміщення, укладеного 21 січня 2024 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , у квартирі АДРЕСА_5 з орендарем також проживатимуть діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Договір оренди житлового приміщення від 21 травня 2025 року, укладений між тими ж сторонами також у п. 5.5. містить вказівку, що з орендарем проживають діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Також, відповідно до п. 2.1. Договору оренди, укладеного 21 липня 2025 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , квартира АДРЕСА_6 надається для проживання орендаря та родини орендаря ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

На підтвердження обставини спільного проживання позивача з дітьми свідчать: довідка ОСББ "Позняки-Комфорт" від 09 червня 2025 року № 09/07-25, відповідно до якої позивач проживає разом зі своїми дітоми у квартирі АДРЕСА_5 з січня 2024 року по день видачі довідки; акт від 12 січня 2026 року, складений мешканцями будинку АДРЕСА_4 , затверджений директором ТОВ "Е.К.Комфорт-Майстер", відповідно до якого позивач з дітьми проживає у квартирі АДРЕСА_6 .

На підтвердження доводів позивачки про утримання нею дітей (оплату одягу, взуття, стоматологічних послуг тощо) матеріали справи містять товарні чеки, платіжні квитанції, акт наданих медичних послуг за період з грудня 2023 року по червень 2025 року.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до п. 17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З наведеного слідує, що факт проживання дітей з матір`ю, з якої стягуються аліменти на користь батька на їх утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів, оскільки вказане дає підстави вважати, що позивач займається вихованням та утриманням дітей.

На підставі поданих позивачем письмових доказів, а також показів свідків судом встановлено, що неповнолітні діти сторін - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

В ході судового розгляду відповідачем вказана обставина заперечувалась частково. А саме відповідач вказував, що з січня 2024 року діти проживали по черзі то у нього, то у позивача, а з липня 2025 року витрати на утримання дітей ділилися порівну між ним та позивачкою. Водночас відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження цих обставин та, відповідно, спростування доводів позивача, що з січня 2024 року діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні.

З огляду на таке, суд дійшов висновку, що подальше стягнення аліментів з матері на користь батька є безпідставним, більше не відповідає інтересам дітей та реальним обставинам справи.

Враховуючи правову природу аліментів (які є власністю дитини), їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дітей, суд має враховувати при вирішенні спору наявність підстав для подальшого стягнення аліментів з особи, з яким, за встановленими обставинами справи, проживають діти.

Існування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 753/8553/22 про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені частиною другою статті 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Частиною 1 статті 10 СК України визначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Суд вважає, що обставини, які виникли після постановлення рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 753/8553/22, а саме: проживання дітей разом з матір`ю, а також фактичне не проживання дітей разом з батьком мають істотне значення та є підставою, яка вказує на необхідність звільнення платника аліментів від подальшої сплати таких періодичних платежів, адже у такому випадку, той з батьків із ким проживають діти набуває право на отримання аліментів, а в іншого з батьків таке право припиняється, що відповідає встановленому статті 141 СК України принципу рівності прав та обов`язків батьків стосовно своєї дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про звільнення позивача від сплати аліментів на користь відповідача.

Припинення стягнення аліментів, враховуючи, що вони є місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли діти з ним не проживали і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати встановлення фактичного проживання дітей з матір`ю.

Із пояснень позивача, показів свідків, довідки ОСББ "Позняки-Комфорт" від 09 червня 2025 року № 09/07-25 та договору оренди житлового приміщення від 21.01.2024, судом встановлено, що діти перестали проживати з батьком та почали проживати з матір`ю з 30 січня 2024 року.

Відповідачем вказана обставина не спростована належними та допустими доказами.

При цьому суд зауважує, що не взяв до уваги надану позивачем довідку-характеристику ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , видану директором та класним керівником Ліцею № 303 м. Києва, оскільки вона не містить дати її видачі, з огляду на що неможливо встановити дату, з якої діти, за твердженням директора ліцею та класного керівника, проживають разом з матір`ю.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй "Про права дитини", яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, доводи, на які, посилаєтсья позивач, є доведеними належними, допустимими та достатніми доказами, а, відтак, позов підлягає задволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 113, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів - задовольнити.

Звільнити з 30 січня 2024 року ОСОБА_1 від сплати аліментів, стягнутих на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року у справі № 753/8553/22.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_8 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повне рішення складено 28.10.2026.

Суддя Р. В. Котенко