Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №504/4150/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Суд: Доброславський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №504/4150/25

Суддя: Барвенко В. К.

Справа №504/4150/25

Провадження №2/504/1824/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ: 43115064) проти ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Представник позивача – ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 0386/980/0775827/19 від 10.07.2019 року в сумі 23521,44 грн., з яких 11400,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 12121,44 грн. – заборгованість за процентами, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.07.2019 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачкою укладено договір про надання банківських послуг (BANK CARD) шляхом підписання заяви-анкети, на підставі якого відповідачці відкрито картковий рахунок із кредитною лінією.

Відповідачка користувалася кредитними коштами, однак свої зобов`язання належним чином не виконала.

24.03.2023 року АТ «ОТП Банк» відступило право вимоги за цим договором ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на підставі договору факторингу № 24/03/23.

Позиція відповідачки.

22.01.2026 року відповідачка подала відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку на його подання, посилаючись на те, що не була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі.

У відзиві відповідачка позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні.

Вона заявила про застосування позовної давності, посилаючись на те, що зобов`язання виникло у 2019 році, а позов подано у 2025 році.

Крім того, відповідачка вважає, що позивач не надав кредитного договору з її власноручним підписом, доказів отримання кредитних коштів, повної виписки за рахунком та обґрунтованого розрахунку заборгованості, а нарахування процентів, штрафів і пені підлягає перевірці на відповідність закону.

Також відповідачка зазначила, що згідно з її кредитною історією в Українському бюро кредитних історій договір № 0386980077582064/19 у ній відсутній, а інші договори за липень 2019 року мають статус «закритий».

27.01.2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій просила позов задовольнити.

Позивач зазначив, що останній платіж відповідачка здійснила 26.10.2020 року, а строки позовної давності продовжувалися на час дії карантину та воєнного стану;

що факт укладення договору та користування кредитними коштами підтверджується заявою-анкетою, паспортом споживчого кредиту, розпискою про отримання картки, розрахунком заборгованості та випискою за рахунком; що штрафи та пеня до стягнення не заявлені, а дані кредитної історії не є доказом припинення зобов`язання.

Рух справи.

Ухвалою судді від 17.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка просила поновити строк на подання відзиву, оскільки не отримувала ухвали про відкриття провадження. На думку суду, з метою забезпечення змагальності сторін та повного з`ясування обставин справи наведені відповідачкою причини пропуску строку є поважними, а тому відповідно до ст. 127 ЦПК України строк на подання відзиву слід поновити, а відзив – врахувати під час вирішення справи.

Сторони повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом доставлення судових повісток до їхніх електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася.

14.10.2026 року вона подала заяву, в якій повідомила, що перебуває за межами України, просила розглянути справу за її відсутності за наявними матеріалами, підтримала всі раніше подані заперечення та просила застосувати позовну давність.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що 10.07.2019 року ОСОБА_1 підписала заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0386/980/0775827/19 (BANK CARD), заяву на встановлення кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту.

Копії цих документів, а також копії паспорта та картки платника податків відповідачки містять її власноручні підписи.

Відповідачка також підписала розписку про отримання платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно з паспортом споживчого кредиту процентна ставка становить 0,01 % річних протягом пільгового періоду (до 55 днів) та 5 % на місяць після закінчення пільгового періоду.

У розділі «Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань» паспорта передбачено, зокрема, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, – 0,1 % на суму простроченої заборгованості за кредитною лінією за день.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки за картковим рахунком № НОМЕР_3 за період з 10.07.2019 року по 24.03.2023 року відповідачка з 10.07.2019 року систематично користувалася кредитними коштами: здійснювала оплату товарів і послуг, зняття готівки та перекази, а також вносила кошти на погашення заборгованості, у тому числі переказами від свого імені.

Останнє надходження коштів на погашення заборгованості відбулося 27.10.2020 року (переказ від 26.10.2020 року).

Згідно з розрахунком за весь період банк нарахував проценти в загальній сумі 16160,56 грн., з яких: проценти за користування кредитною лінією – 11682,39 грн.; проценти за овердрафт – 9,24 грн.; проценти за прострочену заборгованість за кредитною лінією – 4195,87 грн., у тому числі 2339,22 грн. за період з 24.02.2022 року по 14.03.2023 року; проценти за прострочений овердрафт – 273,06 грн., у тому числі 153,60 грн. за період з 24.02.2022 року по 14.03.2023 року.

Станом на 24.03.2023 року заборгованість становила 23521,44 грн., з яких 11400,00 грн. – тіло кредиту, 12121,44 грн. – проценти.

24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір факторингу № 24/03/23.

Згідно з витягом з реєстру боржників до нього позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0386/980/0775827/19 від 10.07.2019 року на суму 23521,44 грн.

Оплата за договором факторингу здійснена платіжною інструкцією № 46 від 24.03.2023 року.

Норми права та їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Щодо доводів про недоведеність укладення договору та отримання коштів.

Суд відхиляє доводи відповідачки про відсутність договору з її власноручним підписом, оскільки заява-анкета, заява на встановлення кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та розписка про отримання картки містять її власноручні підписи, а відповідачка цих підписів не оспорювала.

Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами розміру отриманого та погашеного тіла кредиту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

З виписки за рахунком відповідачки вбачається, що вона протягом тривалого часу користувалася кредитними коштами та частково їх повертала, у тому числі переказами від свого імені.

Така поведінка, на думку суду, свідчить про визнання нею договору та отриманих коштів.

Відсутність відомостей про договір у кредитній історії відповідачки не спростовує факту укладення договору та наявності заборгованості, оскільки повнота інформації в бюро кредитних історій залежить від дій джерела формування кредитної історії, а не від існування самого зобов`язання.

Відомості про «закриті» договори за липень 2019 року стосуються інших договорів і не підтверджують погашення заборгованості за спірним договором.

Відповідачка не надала доказів на спростування розрахунку позивача або власного контррозрахунку (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Щодо позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Як встановлено судом, прострочення виконання зобов`язань за договором виникло у 2020 році, а останнє погашення заборгованості відповідачка здійснила 26.10.2020 року. Отже, перебіг позовної давності в будь-якому разі почався не раніше 2020 року.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України був установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 і неодноразово продовжувався до 30.06.2023 року включно.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257–259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 викладено в новій редакції, згідно з якою перебіг позовної давності зупинявся на строк дії воєнного стану. Перебіг позовної давності поновився з 04.09.2025 року після набрання чинності законом, яким пункт 19 виключено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що в період з 17.03.2022 до 29.01.2024 позовна давність продовжувалася на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 її перебіг зупинився на строк дії воєнного стану. Продовження позовної давності на період дії карантину відбувається в силу закону і не потребує обґрунтування причин, з яких карантин перешкоджав зверненню до суду.

Воєнний стан в Україні, введений з 24.02.2022 року, триває дотепер.

Таким чином, трирічна позовна давність, перебіг якої почався не раніше 2020 року, продовжувалася на весь час дії карантину (до 30.06.2023 року), а з 17.03.2022 року, тобто ще під час карантину, – також на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 року по 03.09.2025 року її перебіг був зупинений.

Позов подано через підсистему «Електронний суд» 12.10.2025 року.

Отже, суд переконаний, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності, а заява відповідачки про її застосування задоволенню не підлягає.

Щодо тіла кредиту.

Заборгованість за тілом кредиту в сумі 11400,00 грн. підтверджується випискою за картковим рахунком та розрахунком заборгованості, відповідачкою не спростована, а тому підлягає стягненню.

Щодо процентів.

Процентна ставка за користування кредитною лінією (5 % на місяць) визначена в паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачкою, а отже, погоджена сторонами. Це відрізняє цю справу від ситуації, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, де розмір процентів визначався непідписаними позичальником Умовами і Тарифами банку.

Водночас процентна ставка 0,1 % на день на суму простроченої заборгованості встановлена паспортом споживчого кредиту саме як наслідок прострочення виконання зобов`язання.

Така підвищена ставка за прострочення не є платою за користування кредитом, а є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 646/10179/16-ц).

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, проценти за прострочену заборгованість за кредитною лінією (2339,22 грн.) та за прострочений овердрафт (153,60 грн.), нараховані з 24.02.2022 року по 14.03.2023 року, тобто в період воєнного стану, стягненню не підлягають.

Відповідачка не здійснювала жодних платежів після 26.10.2020 року, тож ці суми повністю входять до заявленої позивачем заборгованості за процентами.

Таким чином, заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню, становить: 12121,44 грн. – 2339,22 грн. – 153,60 грн. = 9628,62 грн.

У стягненні решти процентів у сумі 2492,82 грн. слід відмовити.

Висновки суду.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості в сумі 21028,62 грн., з яких 11400,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 9628,62 грн. – заборгованість за процентами.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково – на суму 21028,62 грн. із заявлених 23521,44 грн., що становить 89,40 %.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 08.10.2025 року. Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір: 2422,40 грн. ? 21028,62 грн. / 23521,44 грн. = 2165,67 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої (правової) допомоги № 43115064 від 01.07.2025 року, укладений з Адвокатським бюро «Ольги Клещ», акт № 0386/980/0775827/19 від 30.09.2025 року про підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн. (правовий аналіз і консультація – 1500,00 грн., складання позовної заяви – 3000,00 грн., формування додатків – 500,00 грн.) та платіжну інструкцію № 1788 від 01.10.2025 року про оплату 5000,00 грн.

Відповідачка клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України) не подала.

Суд вважає доведеним розмір цих витрат у сумі 5000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу: 5000,00 грн. ? 21028,62 грн. / 23521,44 грн. = 4470,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 127, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 261, 264, 267, 512, 514, 526, 610-612, 629, 1048, 1049, 1054, 1077, п. п. 12, 18, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ: 43115064) проти ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ: 43115064) заборгованість за кредитним договором № 0386/980/0775827/19 від 10.07.2019 року у розмірі 21028,62 грн. (двадцять одна тисяча двадцять вісім гривень 62 копійки), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 11400,00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 9628,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ: 43115064) судовий збір у розмірі 2165,67 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4470,10 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяВ. К. Барвенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua