Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №703/5672/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5672/26

2/703/3281/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі: судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Христинівський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про збільшення розміру стягуваних аліментів,

встановив:

25 серпня 2026 року поштовим відправленням на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Христинівський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про збільшення розміру стягуваних аліментів, в якій позивач просить суд збільшити розмір аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 до 1/4 усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2015 року у справі № 703/3591/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 липня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання зазначеного судового рішення відкрито виконавче провадження № 53646731, яке перебуває на виконанні у Христинівському відділі державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 їх старша донька ОСОБА_4 досягла повноліття, у зв`язку з чим припинився обов`язок відповідача щодо її утримання. Водночас молодша донька ОСОБА_3 продовжує залишатися неповнолітньою, проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

За твердженням позивачки, витрати на забезпечення потреб молодшої доньки, зокрема на харчування, одяг, лікування, навчання та розвиток, істотно збільшилися. При цьому після досягнення старшою донькою повноліття розмір аліментів, що фактично припадає на утримання молодшої дитини, становить 1/6 частину доходу відповідача, що на думку позивачки, не забезпечує належного рівня її матеріального утримання та не відповідає принципу рівності прав і обов`язків батьків щодо дитини.

Також позивачка зазначила, що досягнення повноліття старшою дитиною є зміною сімейного стану сторін, яка зумовлює необхідність перегляду розміру аліментів на утримання молодшої доньки. При цьому потреби останньої не зменшилися, а з огляду на її вік та необхідність навчання і розвитку, навпаки, збільшилися.

Тому вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно відповідатиме інтересам неповнолітньої доньки та забезпечуватиме належний баланс інтересів дитини й платника аліментів, позивачка просила суд збільшити розмір аліментів, визначений заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2015 року у справі № 703/3591/15-ц, та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Від третьої особи — Христинівського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України пояснень щодо позиції стосовно заявлених позовних вимог до суду не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, суд ухвалює провести заочний розгляд справи, передбаченого гл. 11 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2015 року у справі № 703/3591/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 липня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання зазначеного рішення відкрито виконавче провадження № 53646731, яке перебуває на виконанні у Христинівському відділі державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області, що підтверджується Виконавчим листом 703/3591/15 та розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досягла повноліття, у зв`язку з чим припинився обов`язок відповідача щодо її утримання. Водночас ОСОБА_3 залишається неповнолітньою, що підтверджується свідоцтвами про народження: серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Також судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 серпня 2015 року у справі № 703/3635/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу позов задоволено та шлюб між сторонами розірвано.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Розмір аліментів підлягає зміні з часу набрання цим рішенням законної сили, про що роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Так, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 як на підставу для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилається на те, що у відповідача змінився матеріальний стан, у зв`язку з досягненням його старшої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 повноліття, на утримання якої з відповідача стягувалися аліменти.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Отже, з огляду на положення ч.1 ст.182 СК України, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, з дня досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на її утримання, яке відбувалося на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2015 року, припинено, а відтак з вказаного часу грошові кошти, які з нього щомісячно стягувалися на утримання доньки ОСОБА_4 до 09 грудня 2023 року, починаючи з 10 грудня 2023 року він має можливість використовувати на особисті потреби.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з часу постановлення рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2015 року у справі №703/3591/15-ц, який зменшено розмір аліментів, які стягувалися з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріальне становище відповідача покращилося, що є підставою, передбаченою ст.192 СК України, для збільшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19) підтверджено, що зміна матеріального стану платника аліментів є підставою для зміни розміру та/або способу стягнення аліментів.

Згідно ч.1 ст.194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Суд звертає увагу, що положення ст.194 СК України не регулюють як питання моменту, з якого стягуються аліменти у збільшеному розміру, так і питання стягнення аліментів у розмірі, який збільшено на підставі відповідного рішення суду, за минулий період.

Чинним законодавством України не передбачена можливість стягнення аліментів у розмірі, який збільшено відповідним рішенням суду, за минулий період.

Натомість, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року визначено, що розмір аліментів підлягає зміні з часу набрання цим рішенням законної сили.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що розмір аліментів повинен бути збільшений починаючи з 09 грудня 2023 року, тобто з дня досягнення донькою ОСОБА_4 повноліття, суперечать положенням пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, внаслідок чого не приймаються судом до уваги.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», була звільнена від сплати судового збору, та приймаючи до увагу відсутність в матеріалах цивільної справи доказів звільнення відповідача на даний час від сплати судового збору, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1331 гривня 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Христинівський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про збільшення розміру стягуваних аліментів - задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2015 року у справі № 703/3591/15-ц та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2026 року

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуючий: Ю. В. Крива