Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №695/1125/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/1125/26

номер провадження 2/695/1778/26

28 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

головуючого-судді Середи Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 660.00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662.40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500.00 грн.

Позов мотивує тим, що 25.12.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 72689604 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, відповідачеві були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4900.00 грн. Відповідач зобов`язання за договором не виконала. До позивача за договором факторингу перейшло право вимоги до відповідачки. Заборгованість відповідача за договором складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4900.00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 10 760.00 грн, які й просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.

У судові засідання, призначені по справі, представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання відповідач не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких заяв від неї та відзиву на позов не надходило, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що стверджується доданими до матеріалів справи поштовими повідомленнями.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справу, про що вказано в позовній заяві, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

25.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_2 укладено Договір № 72689604 про надання фінансового кредиту. Зазначений договір і додаток № 1 до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 451006, відправленим відповідачеві на її телефонний номер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацією клієнта ТОВ «ФК «Ірбіс» від 01.09.2025.

За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору.

Відповідно до п.,п. 3.1, 3.2 договору за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 4900.00 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Відповідно до п. 4.2 Договору Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 25.03.2022 року (шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства).

Відповідно до зазначених вище умов Договору ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало їй кредит у сумі 4900 грн шляхом зарахування 25.12.2021 о 09:04:23 кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 127233653, призначення платежу: Зачисление 4900 грн на карту НОМЕР_3 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251024120217 від 24-10-2025.

Зарахування коштів на вказаний картковий рахунок та належність вказаного рахунку відповідачу стверджується даними АТ КБ «Приватбанк», які надані суду на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.05.2026, та згідно яких на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та згідно виписки по вказаному рахунку 25.12.2021 було здійснено зарахування переказу в сумі 4 900 грн.

Згідно даних відділу ЦНАП Гельмязівської сільської ради Золотоніського району ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрована за адресою, яка вказана у позовній заяві та договорі про надання фінансового кредиту №72689604.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позикодавець виконав свої зобов`язання з перерахування коштів позичальнику відповідачу ОСОБА_1 .

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Твердження позивача щодо невиконання позичальником зобов`язань та виникнення заборгованості за договором фінансового кредиту № 72689604 від 25.12.2021 не спростовані належними та допустимими доказами.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зважаючи на надані позивачем докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором і відсутність доказів повного погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором не повернення виданих йому кредитних коштів.

У подальшому, згідно Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 72689604 від 25.12.2021 від ТОВ «ФК «Ірбіс» до позивача.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 15 660 грн, з яких 4900 грн сума заборгованості за основною сумою боргу і 10 760 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» провело оплату ТОВ «ФК «Ірбіс» за договором факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд установив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, укладеним згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти в сумі 4900 грн., а також нараховані проценти.

При цьому суд, перевіряючи позовні вимоги в частині нарахування процентів встановив, що розрахунок проведено в межах визначеного договором про споживчий кредит строку кредитування, згідно визначених договором процентних ставок (п. 3.1-3.2, 4.1-4.2), розрахунок математично вірний.

Будь-яких доказів невірності такого розрахунку, нарахування відсотків поза межами строку кредитування чи за умовами, які не були обумовлені між сторонами судом не встановлено, контр розрахунок відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір на загальну суму 2662,40 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5500.00 грн суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133, 137, 141 ЦПК України та сталою практикою Верховного Суду (зокрема, Великої Палати ВС у постановах у справах № 755/9215/15-ц та № 904/4507/18), розмір витрат на професійну правничу допомогу має відповідати критеріям реальності, розумності, співмірності зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. На підтвердження витрат представник позивача надав договір, додаткову угоду, акт прийому-передачі послуг та детальний опис виконаних робіт.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що предметом позову є стягнення заборгованості на суму 15 660 грн, а сама справа відповідно до ст. 19 ЦПК України є малозначною. Проаналізувавши обсяг наданих правових послуг (підготовка позовної заяви та консультації без участі в судових засіданнях), суд вважає заявлену до стягнення суму гонорару в розмірі 5 500 грн завищеною, оскільки вона є неспівмірною зі складністю справи, характером виконаної адвокатом роботи та затраченим часом.

Враховуючи вищенаведені засади справедливості, співмірності та розумності судових витрат, а також з огляду на малозначність справи та незначну складність спору, суд визнає обґрунтованим, справедливим та пропорційним стягнення витрат на правничу допомогу в зменшеному розмірі - в сумі 2500.00 грн

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 353-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 39493643) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №72689604 від 25.12.2021 у розмірі 15 660.00 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2662.40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2500.00 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Середа Л.В.