Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №695/4737/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №695/4737/26

Суддя: Середа Л. В.

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4737/26

номер провадження 2/695/3674/26

27 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Середи Л.В.,

за участю секретаря судових засідань – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті її брата ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У поданій заяві ОСОБА_1 просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ясинувата Донецької області, Україна.

Заявниця обґрунтовує свої вимоги тим, що вона є сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ясинувата Донецької області, Україна. Оскільки документ про смерть брата виданий на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть у встановленому законом порядку. Встановлення факту смерті заявнику необхідно для проведення державної реєстрації смерті шляхом внесення до Реєстру запису про смерть та наступної видачі свідоцтва про смерть.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду 26.10.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку окремого провадження.

Заявниця в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, свої вимоги повністю підтримала.

Представник заінтересованої особи: Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, скерував до суду клопотання, в якому просив дану справу розглядати без участі представника відділу ДРАЦС, по суті заяви ОСОБА_1 заперечень суду не надав.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та інтереси учасників процесу, суд проводить судове засідання без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що заявниця є сестрою померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 08.10.2026 року № 00061429660, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.02.1961 року та даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області 26.06.1997 року.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявницею до матеріалів справи долучені документи, які видані на тимчасово окупованій території України.

За нормою ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) від 07 травня 2022 №562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 №457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі- затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.»

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи із 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (абз.4 ч. 2 ст.1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»)

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для про ведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Отже, судом установлено, що заявниця є сестрою померлого ОСОБА_2 .

Згідно з копією лікарського свідоцтва про смерть № 329 від 25.12.2020 року, виданого республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної Республіки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.12.2020 року відділом запису актів громадянського стану Ясиноватського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ясинувата ДНР.

Суд бере до уваги, що ч., ч. 2, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Тому суд не може прийняти до уваги вказані вище докази по справі як допустимі докази при розгляді даної справи.

Однак при вирішенні вказаної справи суд бере до уваги, що Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов`язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджується в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини.

Згідно із ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи дані вказаного лікарського свідоцтва про смерть, виданого лікарняною установою на тимчасово окупованій території України, та свідоцтва про смерть, виданого установою державної реєстрації актів громадянського стану на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Так матеріали справи містять копію лікарського свідоцтва про смерть № 329 від 25.12.2020 року, виданого республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної Республіки, та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.12.2020 року відділом запису актів громадянського стану Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, відповідно до яких ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ясинувата, та які в своєму взаємозв`язку дають підстави прийти до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 підтверджений.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до п. 8 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.

Перед тим, як звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті у певний час заявник зобов`язаний спочатку звернутися у орган Державної реєстрації актів цивільного стану. Після одержання відмови органу Державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації події смерті заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний день.

Судом встановлено, що заявниця звернулася до Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області за видачею свідоцтва про смерть, де їй було відмовлено у зв`язку пред`явленням для підтвердження факту смерті документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що стверджується листом Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14.08.2026 року № 595/23.4-04-05.

Отже, реєстрація смерті ОСОБА_2 у органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, можливості зареєструвати смерть на підставі виданого свідоцтва про смерть у заявника не має, так як цей документ не відповідає визначеній чинним законодавством України формі для проведення державної реєстрації смерті, тому відновлення порушених прав заявника не можливо в інший спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.

У свою чергу ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Оскільки ОСОБА_1 не має іншої можливості встановити факт смерті свого брата, та враховуючи, що від встановлення даного факту залежить виникнення особистих майнових прав заявника, а законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а також той факт, що заявник має на меті встановити факт смерті ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації смерті відповідно до вимог законодавства України, з метою захисту законних прав та інтересів заявника як громадянина України, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню, оскільки, оцінюючи надані заявником докази в їх сукупності, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а судом достовірно встановлено факт смерті ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ясинувата Донецької області, Україна.

У відповідності до ч. 4 ст. 317 та п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі викладеного, керуючись Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 63 років у м. Ясинувата Донецької області, Україна.

Допустити негайне виконання судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Середа Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua