Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №569/23031/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23031/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 ,

прокурора Киричок М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просить: позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2025 року і до повноліття дитини.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач ОСОБА_1 проживав з осені 2019 року спільно з відповідачкою ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_5 . Реєстрація народження сина була здійснена за заявою відповідачки та за його заявою так як вони не перебували у шлюбі. У відповідачки на той час вже була одна дитина - ОСОБА_6 , 2015 року народження, яку вона народила у шлюбі з іншим чоловіком. Спільно сім`єю без реєстрації шлюбу позивач, відповідач та діти проживали у батьків позивача в АДРЕСА_1 . Після того як померла баба відповідачки, вони переїхали проживати на АДРЕСА_2 . На той час синові було десь більше року. Відповідачка могла залишити дітей без нагляду і ходити по гостях. Приходила додому в стані алкогольного сп`яніння. На зауваження позивача не реагувала. Все це призвело до того, що позивач вимушений був розірвати з відповідачкою стосунки. Позивач повернувся жити до своїх батьків. Не пройшло і тижня, як зателефонували сусіди з АДРЕСА_3 і повідомили, що відповідачка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, а хлопчик плаче так, що чує весь під`їзд. Позивач з своїм батьком поїхали на АДРЕСА_3 і забрали хлопчика до себе. Синові на той час було майже два роки. З того часу син проживає з позивачем. Мати дитини ніколи не намагалася забрати сина до себе. Навпаки, як вона сама сказала, що їй так краще, дитина доглянута і всім забезпечена. Син проживає постійно з позивачем останні три роки. Всім необхідним сина забезпечує тільки позивач та його батьки. Син відвідує приватний дитячий садочок ТОВ «ЗДО «Дитячий садок СМАРТ КІДС» м. Рівне, вул.Буковинська, 3. Відповідачка не приймає ніякої участі у вихованні сина та ніколи не допомагала і не допомагає йому матеріально його утримувати. Позивач ніколи не перешкоджав і не перешкоджає відповідачці спілкуватися з сином. Вона також знає в якому дитячому дошкільному закладі виховується і навчається син. Наскільки позивачу відомо відповідачка ніде не працює. Як зловживала спиртними напоями так і зловживає. В березні 2025 року відповідачка приїхала до місця проживання сина і попросила дати їй сина на прогулянку. У зв`язку з тим, що вона була в нетверезому стані, позивач сина їй не дав. ІНФОРМАЦІЯ_4 в день народження сина, відповідачка прийшла в ЗДО «Смарт кідс» провідати сина теж в стані алкогольного сп`яніння. Зазначені факти, як кожен конкретно, так і в сукупності, позивач розцінює як ухилення відповідачки від виховання сина, і є підставою для позбавлення її батьківських прав. Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, тобто не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: ухилення від спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; відсутність інтересу до їх внутрішнього світу. Позбавлення батьківських прав відповідачки в даному випадку необхідно здійснити для захисту прав та інтересів сина як теперішніх так і майбутніх. Позивач не хоче щоб мати, яка не бажає сьогодні виховувати сина, мала якісь в майбутньому матеріальні претензії до повнолітнього сина. В даному випадку винна поведінка відповідачки прослідковується на протязі останніх 4 років. Докази у справі свідчать, що відповідачка не бажає спілкуватися з сином, самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню та забезпеченню сина. Крім того зазначає, що син росте, витрати на його утримання збільшуються, відповідачка не матеріальної допомоги не надає, а тому просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду 25 серпня 2026 року залучено до участі у справі прокурора Рівненської окружної прокуратури.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали обгрунтування позовних вимог, додатково пояснили, що за час розгляду справи позивач не робила жодних дій для спілкування з сином, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві. Зазначають, що відповідачка з позивачем не перебували у зареєстрованому шлюбі. Від стосунків у них народився син ОСОБА_7 2020 р.н. Тривалий час відповідачка з позивачем проживали разом та вели спільно господарство. Оскільки позивач вживав наркотичні засоби та мав неконтрольовану агресію, тому стосунки припинилися і вони стали проживати окремо. Через наркотичну залежність позивач мав постійні борги, вчиняв неправомірні дії. Так, відповідно до даних судового реєстру рішенням Рівненського міського суду у справі №569/22433/21 від 31 березня 2022 року стягнуто із ОСОБА_1 позику за борговою розпискою. На розгляді у Рівненському міському суді ( справа №569/8831/21) перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 перебуває на обліку в категорії «Кривдник» за вчинення домашнього насильства, кримінальне провадження про нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень закрито за заявою потерпілої (справа №569/5802/23). В 2023 року позивач силоміць забрав сина та наніс відповідачці тілесні ушкодження. З того часу син став проживати з батьком, однак мати постійно підтримувала з ним зв`язок, відвідувала у дитячому садочку, про що свідчать спільні фото. Коли син перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі у 2022-2023 році, мати була разом з ним. Починаючи з вересня 2025 року позивач став перешкоджати відповідачці у спілкуванні із сином, налаштовувати дитину проти матері. Поведінка позивача змінилася, оскільки останній готувався до звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Факти, викладені в позовній заяві категорично заперечують, відповідачка працює продавцем без офіційного оформлення, проживає у квартирі своєї мами разом із донькою, самостійно себе забезпечує, ніколи не зловживала алкогольними напоями та не залишала дітей без нагляду. Крім того, позивач є військовозобов`язаним, на розгляді у Рівненському міському суді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які передбачає до 5 років позбавлення волі. Це єдині підстави, які можуть бути мотивами звернення позивача до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні відповідач та її представник додатково пояснили, що бачитися з дитиною не дають позивач та його батьки. В сина з матір`ю хороші стосунки, він дуже радіє коли вони зустрічаються. Коли було можливим вона відвідувала дитину в садочку, купувала одяг. Відповідач вказала, що позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав стосовно сина лише з метою уникнення від мобілізації. Щодо стягнення з неї аліментів на утримання сина вона не заперечує.

Від представника третьої особи, Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Самолюк І.Р. надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі. Висновок органу опіки та піклування від 09.07.2026 року підтримує та не заперечує проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, сторони в шлюбі не перебували. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.09.2020 року ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №1724, його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відомості про батька записані відповідно до ст. 126 СК України.

Відповідачка ОСОБА_3 має ще одну дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується витягом з актового запису про народження № 1706, донька проживає з матір`ю.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 13.10.2025 року, позивач ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_5 з 02.09.2020 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач в судовому засіданні вказав, що фактично з сином ОСОБА_7 проживають з батьками позивача за адресою АДРЕСА_1 .

З довідки виданої ТОВ «ЗДО «Дитячий садок СМАРТ КІДС» вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідував ЗДО «Дитячий садок СМАРТ КІДС» з 01.12.2022 року.

З характеристики ОСОБА_5 вихованця ЗДО «СМАРТ КІДС» слідує, дитина виховується лише батьком. Мати у житті дитини участі не бере, не з`являється, не спілкується з педагогами закладу освіти. Усі питання, пов`язані з вихованням, розвитком та забезпеченням дитини, вирішує батько. Дитина відвідує заклад дошкільної освіти з грудня 2022 року. За цей час проявила себе як доброзичлива, активна, комунікабельна особистість. Швидко встановлює контакт із дітьми, охоче бере участь у колективних іграх, заняттях, творчих заходах.

З довідки директора Футбольної академії «Смартбол» від 05.10.2026 року №34 вбачається, що ОСОБА_5 відвідує академію футболу «Смартбол» в м. Рівне з 01.09.2024 року по теперішній час. Приводить дитину на тренування та оплачує їх вартість батько.

Позивач ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою про доходи від 13.10.2025 року, його дохід з 01.01.2025 по 30.09.2025 становить 76500 грн.

З довідки КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР від 10.10.2025 року №567 вбачається, що ОСОБА_1 до вказаного закладу за медичною допомогою психіатра та нарколога не звертався.

Матеріали справи свідчать, що на розгляді у Рівненському міському суді (справа №569/8831/21) перебував обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України. Ухвалою від 11 травня 2023 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.1 ст.125 КК України закрито, у звязку з відмовою потерпілої ОСОБА_10 від обвинувачення.

Також в матеріалах справи наявні відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачки ОСОБА_3 : 16.02.2024 за ч.1 ст. 178 КУпАП у вигляді штрафу; 08.03.2024 року за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу; 03.05.2026 за ст. 173 КУпАП у вигляді штрафу;. 21.06.2026 за ч. 3 ст. 178 КУпАП у вигляді штрафу.

Із долученої копію відповіді ГУНП в Рівненській області від 18.03.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_10 не перебувала та не перебуває на профілактичному обліку у Рівненському районному управлінні поліції ГУНП в Рівненській області за категорією «Кривдник», інформація щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП відсутня.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування №08-01-1221/26 від 09.07.2026, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З висновку органу опіки та піклування слідує, що батьки малолітнього ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували. Реєстрація народження дитини ОСОБА_5 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану громадян проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України (за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою). ОСОБА_1 пояснив, що син ОСОБА_7 проживає постійно з ним останні три роки. Хлопчика доглядає тато ОСОБА_1 і його батьки, дід і баба дитини. Малолітній ОСОБА_5 з татом ОСОБА_1 , дідом ОСОБА_9 та бабою ОСОБА_11 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Це частина приватного будинку мансардного типу. В помешканні наявні всі комунальні зручності, навколо є прибудинкова територія, господарські будівлі. Житло повністю мебльоване, наявна необхідна побутова техніка. В будинку створені належні умови для проживання, виховання і розвитку дитини. ОСОБА_7 має місце для сну, ігор та відпочинку. ОСОБА_12 забезпечений сезонними одягом та взуттям, засобами гігієни, має багато іграшок. Під час бесіди малолітній ОСОБА_5 розповів, що живе з татом, дідусем та бабусею. ОСОБА_13 з ним вже давно не живе. Її звати ОСОБА_14 . ОСОБА_7 не знає, де вона проживає, нічого про неї розповісти не зміг. Мама не телефонує ОСОБА_7 , не приходить до нього. На дитячі свята в дитячий садок вона теж не приходить. ОСОБА_7 розповів, що коли в садочку роблять подарунки для мам, то він робить їх для бабусі. Мама хлопчикові нічого не купує та не передає. Мама малолітнього ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно сина. У своєму відзиві на позовну заяву вона вказала, що позивач у 2023 році силоміць забрав у неї сина та наніс для неї тілесні ушкодження. За даним фактом було відкрите кримінальне провадження, справа була передана до суду. Однак, до початку підготовчого судового засідання ОСОБА_3 відмовилась від приватного обвинувачення, вказала, що претензій до обвинуваченого не має. ОСОБА_15 повідомила, що починаючи з вересня 2025 року ОСОБА_1 почав чинити їй перешкоди у спілкуванні з сином та налаштовувати його проти неї. Факти, викладені в позовній заяві, вона категорично заперечує. Повідомила, що з донькою ОСОБА_16 проживає у квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_5 . Самостійно себе забезпечує, ніколи не зловживала алкогольними напоями та не залишала дітей без нагляду. ОСОБА_3 також пояснила, що останній раз бачила сина в дитячому садку в кінці грудня минулого року. Матеріально допомагати синові не відмовляється. До служби у справах дітей з питання участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_17 не зверталася.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона працює вихователькою в дитячому садочку, який відвідує ОСОБА_7 . Із грудня 2022 року вона знайома із сім`єю Загинеїв. Спочатку, коли ОСОБА_7 почав відвідувати дитячий садок, його приводила мати ОСОБА_8 , однак згодом вона перестала приходити. Надалі ОСОБА_7 до дитячого садка приводили батько та дідусь. Приблизно два тижні тому ОСОБА_8 приходила, щоб побачити ОСОБА_7 , пояснивши, що скучила за ним, проте згодом так і не з`явилася. У грудні 2025 року вона також мала прийти та погуляти з ОСОБА_7 , однак не прийшла. За відвідування дитячого садочка сплачує ОСОБА_19 . На минулий день народження ОСОБА_20 принесла йому іграшку, а на цьогорічний лише смаколик. ОСОБА_7 радів, коли приходила мама та сумує коли вона обіцяє прийти, але не приходить.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона є матір`ю ОСОБА_21 . Із дня народження онука, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 проживали разом із нею та її чоловіком. Коли дитині виповнився один рік, ОСОБА_22 , двоє дітей та ОСОБА_23 переїхали на вул. Київську. Надалі ОСОБА_22 періодично проживав то в неї, то разом із ОСОБА_23 та дітьми на вул. Київській. Коли дитині було приблизно два роки, їй зателефонувала сусідка ОСОБА_23 та повідомила, що дитина плаче. Після цього її чоловік разом з ОСОБА_22 приїхали на АДРЕСА_3 та забрали дитину. Із того часу дитина проживає разом із ними більше трьох років. Коли ОСОБА_7 виповнилося чотири роки, ОСОБА_23 замовляла для нього повітряні кульки, а на п`ятиріччя принесла йому іграшку. Приблизно два з половиною роки тому ОСОБА_23 також придбала дитині куртку та черевики. Загалом за три з половиною роки ОСОБА_23 приходила до них чотири рази, а протягом останніх двох років жодного разу не приходила до дитини.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_24 суду показала, що ОСОБА_8 є її донькою. Протягом першого року спільного проживання ОСОБА_22 та ОСОБА_23 проживали в батьків ОСОБА_22 , а після народження онука переїхали до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де проживали самі разом із дітьми. ОСОБА_22 вживав наркотичні речовини, і вона неодноразово бачила його в такому стані. Крім того, ОСОБА_22 неодноразово бив ОСОБА_23 в присутності дитини, у зв`язку із цим викликали поліцію, ОСОБА_23 неодноразово скаржилася на побої з боку ОСОБА_22 . До 2023 року ОСОБА_22 та ОСОБА_23 проживали у квартирі на АДРЕСА_3 . Після 2023 року ОСОБА_22 виїхав із квартири разом із дитиною та переїхав до своїх батьків. Мати ОСОБА_22 не дозволяла їй бачитися з дитиною, а ОСОБА_22 та його мати перешкоджають спілкуванню ОСОБА_23 із сином. Із 2023 року дитину утримують батьки ОСОБА_22 . Також зазначила, що у ОСОБА_23 є ще донька, яку вона самостійно утримує. ОСОБА_23 разом із дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_5 , у квартирі, яка належить свідку. ОСОБА_23 працює і має дохід який становить 15 000 грн. в місяць. Останній раз свідок бачила онука приблизно два роки тому. ОСОБА_7 дуже любить ОСОБА_23 та дуже радіє зустрічам із нею.

Суд в присутності психолога ОСОБА_25 заслухав малолітню доньку відповідачки ОСОБА_6 , яка пояснила, що навчається у школі № 3 та проживає разом із матір`ю. До школи, яка знаходиться поруч вона іноді ходить самостійно, а іноді її відводить мати. Разом із матір`ю вони гуляють та відвідують кафе. Приблизно один місяць вони проживають із чоловіком матері поблизу школи № 3 за адресою: АДРЕСА_6 . Ніхто її не ображає, мати вранці прокидається та готує їй їжу. Спиртних напоїв мати та її чоловік не вживають. ОСОБА_16 також зазначила, що знає свого молодшого брата. Останній раз мати приводила його до них рік тому, і він залишався в них на ніч. Однак позивач забороняє їй спілкуватися з молодшим братом. Коли вони проживали на АДРЕСА_3 , ОСОБА_22 (позивач) прийшов і забрав ОСОБА_7 , після чого вони його більше не бачили.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно частини 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, вказане зазначено у постановах Верховного Суду 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 .

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. У своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

На підтвердження спілкування відповідачки з сином ОСОБА_7 , відповідачка долучила копії фотографій де вона перебуває разом з ОСОБА_7 датовані: 14.08.2025, 05.01.2025, 20.12.2024, 26.11.2024, 16.11.2024, 27.10.2024, 17.10.204, 07.04.2024, 30.05.2024, 28.10.2023. З показань свідків убачається, що в дитини з матір`ю хороші стосунки, дитина чекає з нею зустрічей.

Наполягаючи на позбавленні відповідачки батьківських прав позивач не вказав, у чому ж конкретно полягає доцільність і необхідність прийняття такого рішення для дитини, та яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки сприятиме захисту її найкращих інтересів.

Суд відхиляючи висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_7 зазначає, що він не містить відомостей про наявність виключних обставин для застосування щодо ОСОБА_3 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав та його відповідності найкращим інтересам дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Як визначено в статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та в сукупності, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд прийшов до висновку, що позивач не довів та не надав суду доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак позовна заява не підлягає до задоволення.

Однак, враховуючи, що відповідач недостатньо приділяє уваги дитині, суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покласти на орган опіки та піклування Рівненської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

У випадку, якщо відповідач в подальшому буде ухилятись від виховання дітей, позивач може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав, як крайнього заходу.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішення суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 141 СК України встановлено рівність батьків щодо прав та обов`язків по відношенню до дитини.

Згідно ст. 182 СК України вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про спосіб стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує стан здоров`я дитини, відсутність будь-яких відомостей про наявність у відповідача захворювань, перебування на утриманні відповідача ще однієї дитини.

Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитні рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 27.10.2025 року.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати. в сумі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-12, 76-82, 258, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2025 року і до повноліття дитини.

Стягнути ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

В задоволені вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та роз`яснити, що у випадку ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, вона може бути позбавлена батьківських прав відносно неї.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, адреса: м. Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 25675397.

Повний текст рішення складено 29.10.2026 року.

Суддя Харечко С.П.