Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №554/1976/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №554/1976/26

Суддя: Михайлова І. М.

Дата документу 27.10.2026Справа № 554/1976/26

Провадження № 2/554/2427/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участю секретаря Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1271870 від 13.09.2019, в якому прохав стягнути заборгованість у розмірі 15530 грн а також 2662,4 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказав, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № №1271870 від 13.09.2019, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.1 Договору).

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання, не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору прохали позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 справу було розподілено до провадження судді Блажко І.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 21.04.2026.

04.04.2026 від представника позивача надійшла заява про те, що позовні вимоги підтримує, просив позов задовольнити.

20.04.2026 від представника відповідача – адвоката Парахіної Є.В., надійшла заява про допуск до участі у справі.

22.04.2026 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено заперечення проти позову. Зазначено, що відповідач ОСОБА_1 не оспорює той факт, що 13.09.2019 між нею та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1271870 від 13.09.2019, згідно з умовами якого вона отримала кошти в сумі 5000 грн. 30.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № КККУ-30102020, проте про укладення вказаного договору відповідач в 2020 повідомлена на була. Лише у лютому 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу № 20041388 від 03.02.2026 року, з якої вона дізналась про існування заборгованості в сумі 15530 грн.

Згідно з Карткою обліку Договору (розрахунком заборгованості) за договором № 1271870 від 13.09.2019, укладеним з позичальником ОСОБА_1 , проценти за кредитним договором нараховувались ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в період з 13.09.2019 по 12.10.2019 включно в розмірі 0,50 грн в день (за ставкою 0,01 %), а з 13.10.2019 по 08.07.2020 включно – 90,00 грн в день (за ставкою 1,8 %). Загальний розмір нарахованих відповідачу процентів за період неповних 10 місяців складає 16110 грн, що істотно перевищує розмір тіла кредиту.

Разом з тим, у порушення наведених у Паспорті споживчого кредиту відомостей, проценти за підвищеною процентною ставкою 1,8 % на день нараховувались Позичальнику з 13.09.2019, тобто з 1-го дня закінчення строку кредитування, а не з четвертого, що об`єктивно підтверджується даними Картки обліку Договору (розрахунком заборгованості) за договором № 1271870 від 13.09.2019, тобто кошти в сумі 270 грн. нараховані явно незаконно.

Також відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на незаконність нарахування процентів в період з 09.04.2020 по 08.07.2020.

Згідно з Карткою обліку Договору (розрахунком заборгованості) за договором № 1271870 від 13.09.2019, укладеним з позичальником ОСОБА_1 , на виконання договору позичальником періодично вносились кошти, в тому числі сплачено: 14.10.2019 року 15 грн, 12.11.2019 року – 2700 грн, 12.12.2019 року – 2700 грн, 10.01.2020 року – 2610 грн, 09.02.2020 року – 2700 грн, 10.03.2020 року – 2700 грн.

Виходячи зі змісту п. 1.7 Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1271870 від 13.09.2019 року, строк кредитування правомірного користування позикою - продовжувався востаннє після сплати коштів Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.04.2026 11 10.03.2020 року на 30 днів, та сплив 09.04.2020 року.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами, нарахованих в період з 09.04.2020 року до 08.07.2020 року, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

За період з жовтня 2019 року по березень 2020 року позичальником сплачені кошти на користь ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в загальній сумі 13425 грн. Зі змісту позову та приєднаних до нього документів можливо зробити висновок, що сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 13425 грн ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зарахувало в рахунок погашення процентів. При цьому, вказана сума майже втричі перевищує розмір позики, наданої відповідачу на підставі Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1271870 від 13.09.2019 року в сумі 5000 грн.

Сума фактично сплачених відповідачем за 7 місяців коштів на виконання кредитного договору перевищує розмір отриманої нею позики на 8425 грн. (1203 грн. 57 коп. на місяць за користування коштами в сумі 5000 грн. 00 коп.),

Вважала позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно, просила відмовити у стягненні з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат – судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн. 00 коп.

Вважала завищеною суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. та зауважила, що відповідач також скористалася правничою допомогою розмір якої становить 8000 грн.

27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача надано відповідь на відзив. Позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву Відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором, зокрема щодо строку кредитування.

Зазначив, що 13.09.2019 між ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №1271870 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн на умовах визначених кредитним договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідно до пункту 1.2 Договору – строк кредиту 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Зміст пункту 1.6 Договору передбачає, що у випадку неможливості виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування Позикою та змінити дати погашення Позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів . Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та не сплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування Позикою вважається поданою. Відповідно пункту 1.7 – після вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6 цього Договору, та у разі якщо залишок суми Позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування Позикою. Новий строк користування Позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6 цього Договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення Позики відображається у Особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування Позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

13.10.2019 (31-ий день кредитування) Відповідачкою було здійснено платіж на погашення заборгованості за кредитним договором на суму 15,00 грн. 12.11.2019 (61-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 грн. 12.12.2019 (91-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 10.01.2020 (120-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 610,00 09.02.2020 (150-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 10.03.2020 (180-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 Фактичні дії Відповідача, а саме внесення коштів на оплату заборгованості з встановленою періодичністю (30 днів), свідчать про використання ним механізму, передбаченого пунктом 1.6 Договору, тобто про ініціювання продовження строку користування кредитом.

Таким чином, кожен здійснений платіж у розмірі нарахованих процентів є підтвердженням волевиявлення Відповідача на продовження строку кредитування.

Після кожного такого платежу строк користування кредитом продовжувався на новий 30-денний період. Відповідач фактично визнавав існування зобов`язання та користувався кредитними коштами понад первісний строк. З огляду на останній внесений Відповідачкою платіж (10.03.2020), було ініційовано продовження строку кредитування ще на 30 днів, тобто до 09.04.2020. Відповідно до пункту 3.6 Договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: 3.6.1. протягом пільгового періоду з першого по третій день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів не здійснюється. 3.6.2. з четвертого дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування Позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 го дня прострочення. Згідно пункту 3.7 – Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пункту 1.7, 3.4, 3.6.2 Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов договору.

Таким чином, враховуючи нову дату повернення кредитного договору, що була встановлена на основі неодноразових, систематичних продовжень строку кредитування (09.04.2020), 10.04.2020 у Відповідачки виникла заборгованість за даним кредитним договором.

Умови пункту 3.6. Договору, чітко відображаються у наданому розрахунку заборгованості.

Зокрема, у період з 10.04.2020 по 12.04.2020 (включно) відсотки не нараховувались (пункт 3.6.1 Договору). У зв`язку з тим, що Відповідачка сформовану станом на 09.04.2020 заборгованість не погасила, на підставі пункту 3.6.2 наступні 90 днів (до 08.07.2020) продовжувалось нарахування процентів за користування кредитом. Разом з тим, після спливу вказаного 90-денного строку, нарахування процентів за користування кредитом припинилось, що прямо відповідає умовам пункту 3.1. кредитного договору та свідчить про відсутність подальшого збільшення заборгованості за рахунок процентів.

Варто зазначити, що Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула. Таким чином, утворена заборгованість є простроченою, підтверджується матеріалами справи, розрахунком заборгованості та умовами укладеного договору, а тому підлягає стягненню у судовому порядку в повному обсязі.

Крім того, слід звернути увагу, що заявлена до стягнення сума є фіксованою, остаточною та не підлягає подальшому збільшенню, що виключає порушення прав Відповідачки у частині безпідставного нарахування додаткових платежів після визначеного договором строку.

Станом на 08.07.2020 – загальна сума заборгованості за даним кредитним договором становить 15 530,00 грн, що, зокрема, становить також і суму, з якою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як вже раніше зазначалось, Відповідачкою було здійснено платежі для погашення заборгованості /ініціювання продовження строку кредитування договору на загальну суму 20 395,63 грн. Водночас слід зазначити, що кошти, які були сплачені Відповідачкою під час користування кредитом, не можуть бути повторно зараховані на зменшення суми основної заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку заборгованості, при визначенні розміру позовних вимог Позивачем вже було враховано всі платежі, які фактично здійснювалися Відповідачкою на користь кредитора. Зокрема, здійснені Відповідачкою платежі були спрямовані на сплату нарахованих процентів, сплату «тіла» кредиту та ініціювання пролонгації строку користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

Саме з урахуванням цих платежів було сформовано остаточний розрахунок заборгованості, який і став підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, сплачені Відповідачкою кошти вже були враховані при визначенні розміру боргу, що підтверджується розрахунком заборгованості, поданим Позивачем до суду. У зв`язку з цим повторне зарахування цих сум для зменшення кредитної заборгованості призвело б до фактичного подвійного їх врахування, що суперечило б реальним обставинам справи, умовам кредитного договору та принципу правильного і об`єктивного визначення розміру заборгованості.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором: Відповідно до пункту 1.3.2. – Стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми Позики за кожен день користування Позикою у межах строку Позики,зазначеного у пункті 1.2 цього Договору. У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Проте, згідно пункту 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відповідно до роз`яснення Національного Банку України щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування: «..Як було зазначено у Листі, відповідно до пункту 17 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). На підставі частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%...».

Отже, відсоткова ставка у розмірі 1,80% є правомірною і узгоджується зі змінами внесеними у Закон України «Про споживче кредитування» на який покликається сторона Відповідача. Підсумовуючи вищенаведене, вважаємо, що вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та суперечать факту укладення договору та погодження Відповідача з умовами кредитного договору.

30.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення (на відповідь на відзив), в яких викладені, по суті, аргументи, аналогічні із доводами відзиву на позовну заяву.

04.05.2026 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо витрат відповідачки на правничу допомогу.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду від 13.07.2026 року № 636 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 23.06.2026 № 1256/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Шевченківського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року справу розподілено головуючому судді Михайловій І.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.07.2026 справу прийнято до провадження, ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначивши судове засідання на 27 жовтня 2026 року о 10 год. 00 хв.

Представник позивача до суду не з`явився, в прохальній частині позову та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 та представник відповідача – адвокат Парахіна Є.В. в судове засідання не з`явилися, надіслали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача, а також відповідача ОСОБА_1 , на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини (ч.2 ст.11 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.09.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 1271870. Кредитний договір містить відмітку про підписання його відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М733738.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 5000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів.

Знижена процента ставка становить 3,65% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту. При невиконанні зобов`язання застосовується ставка 1,80 % на день.

Стандартна процентна ставка становить 1,80% за день користування позикою, яка застосовується відповідно до п.1.7, 3.4, 3.6.2 кредитного договору.

Згідно з п.1.7 кредитного договору клієнт, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом.

Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміни дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства в розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та не сплачених процентів, заява клієнта вважається поданою. Після вчинення вказаних дій клієнтом, товариство має право продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6 та дорівнює 30 днів. Протягом нового строку кредитування проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п.п.1.6, 1.7 договору).

Відповідно до п.3.2 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування позикою.

Згідно із п.3.4 Договору у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п.3.6, п.п.3.6.1, 3.6.2 Договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором з першого по третій день прострочення виконання зобов`язань нарахування процентів не здійснюється, а з 4-го дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість проблемною, нараховує проценти за користування позикою за стандартною процентною ставкою, що здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.

Згідно із п.3.7 договору клієнт розуміє та надає згоду товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до п.п.1.7, 3.4, 3.6.2 договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов договору.

До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором М733738, який сформовано автоматично на веб-сайті товариства та направлено ОСОБА_1 на її номер мобільного телефону, що повідомлений в договорі.

Розділ 7 договору «Реквізити та підписи сторін» містить відомості про позичальника, його РНОКПП, зареєстроване місце проживання, контактний номер телефону. Особа позичальника належним чином ідентифікована первісним кредитором.

Відповідно до п.2.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу без згоди клієнта.

Підписавши договір про надання споживчого кредиту, відповідач взяла на себе зобов`язання повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконав та надав їй грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, шляхом їх зарахування 13.09.2019 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , про що свідчить лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 16.12.2025 року. Вказане відповідачем не спростовано та підтверджено наявними матеріалами справи.

30.10.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-30102020, відповідно до вимог якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30.10.2020 року, клієнт передав, а фактор прийняв права права вимоги до боржників за кредитними договорами в загальному розмірі портфеля 60382054,31 грн.

Згідно Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30.10.2020 заборгованість ОСОБА_1 складає 15530 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.ст.514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.10.2020 за договором факторингу №ККЛУ-30102020 від 30.10.2020 підтверджується факт переходу від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прав вимоги щодо заборгованості за кредитним договором від 13.09.2019 №1271870 у розмірі 15530 грн.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про не повідомлення кредитором відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за договором від 13.09.2019 №1271870, як неприйнятні з огляду на чинне законодавство.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім того, відповідно до умов договору №1271870 відповідач, укладаючи договір, погодилася із тим, що первісний кредитор має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу без її згоди.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості, зокрема щодо нарахування процентів за користування кредитом, обґрунтовані тим, що 13.10.2019 (31-ий день кредитування) Відповідачкою було здійснено платіж на погашення заборгованості за кредитним договором на суму 15,00 грн. 12.11.2019 (61-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 грн. 12.12.2019 (91-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 10.01.2020 (120-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 610,00 09.02.2020 (150-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 10.03.2020 (180-ий день кредитування) здійснено платіж на суму 2 700,00 Фактичні дії Відповідача, а саме внесення коштів на оплату заборгованості з встановленою періодичністю (30 днів), свідчать про використання ним механізму, передбаченого пунктом 1.6 Договору, тобто про ініціювання продовження строку користування кредитом.

Таким чином, кожен здійснений платіж у розмірі нарахованих процентів є підтвердженням волевиявлення Відповідача на продовження строку кредитування.

Після кожного такого платежу строк користування кредитом продовжувався на новий 30-денний період. Відповідач фактично визнавав існування зобов`язання та користувався кредитними коштами понад первісний строк. З огляду на останній внесений Відповідачкою платіж (10.03.2020), було ініційовано продовження строку кредитування ще на 30 днів, тобто до 09.04.2020. Відповідно до пункту 3.6 Договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: 3.6.1. протягом пільгового періоду з першого по третій день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів не здійснюється. 3.6.2. з четвертого дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування Позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90-го дня прострочення. Згідно пункту 3.7 – Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пункту 1.7, 3.4, 3.6.2 Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов договору.

Таким чином, враховуючи нову дату повернення кредитного договору, що була встановлена на основі неодноразових, систематичних продовжень строку кредитування (09.04.2020), 10.04.2020 у Відповідачки виникла заборгованість за даним кредитним договором.

Умови пункту 3.6. Договору, чітко відображаються у наданому розрахунку заборгованості.

Зокрема, у період з 10.04.2020 по 12.04.2020 (включно) відсотки не нараховувались (пункт 3.6.1 Договору). У зв`язку з тим, що Відповідачка сформовану станом на 09.04.2020 заборгованість не погасила, на підставі пункту 3.6.2 наступні 90 днів (до 08.07.2020) продовжувалось нарахування процентів за користування кредитом. Разом з тим, після спливу вказаного 90-денного строку, нарахування процентів за користування кредитом припинилось, що прямо відповідає умовам пункту 3.1. кредитного договору та свідчить про відсутність подальшого збільшення заборгованості за рахунок процентів.

Варто зазначити, що Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула. Таким чином, утворена заборгованість є простроченою, підтверджується матеріалами справи, розрахунком заборгованості та умовами укладеного договору, а тому підлягає стягненню у судовому порядку в повному обсязі.

Крім того, слід звернути увагу, що заявлена до стягнення сума є фіксованою, остаточною та не підлягає подальшому збільшенню, що виключає порушення прав Відповідачки у частині безпідставного нарахування додаткових платежів після визначеного договором строку.

Станом на 08.07.2020 – загальна сума заборгованості за даним кредитним договором становить 15 530,00 грн, що, зокрема, становить також і суму, з якою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Суд дійшов висновку про доведеність позивачем періоду у який відповідачці правомірно нараховані проценти за користування кредитом, з огляду на вищенаведені положення договору, факти продовження відповідачем строку користування позикою шляхом часткової сплати: 15 грн – 13.10.2019, 2700 грн – 12.11.2019, 2700 грн – 12.12.2019, 2610 грн – 10.01.2020, 2700 грн – 09.02.2020, 2700 грн – 10.03.2020, оскільки після кожного платежу строк користування кредитом продовжувався на 30 днів, тобто до 09.04.2020.

У період з 10.04.2020 по 12.04.2020 проценти не нараховувалися, а протягом наступних 90 днів, тобто до 08.07.2020 продовжувалося нарахування процентів за користування кредитом. У періоди продовження строку кредитування у 90 денний строк нарахування процентів здійснювалося згідно із п.3.6.2 договору та застосовувалася стандартна процентна ставка – 1,80 % від суми позики за кожен день користування.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо нарахування процентів усупереч вимогам законодавства про споживче кредитування, оскільки обмеження максимальної денної процентної ставки за мікрокредитами на рівні 1% на день було запроваджено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто після завершення строку кредитування відповідачки ОСОБА_1 .

Згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором від 13.09.2019 №1271870 становить 5000 грн – тіло кредиту, заборгованість по процентах 23940 грн, однак, ураховуючи, що протягом строку кредитування відповідач частково погашала заборгованість, в загальному розмірі сплатила 13425 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом становить 10515 грн, а також 15 грн, в загальному розмірі заборгованість відповідача становить 15530 грн.

Беручи до уваги, що у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, позовні вимоги підтримано під час судового розгляду, тому позов підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредиту в сумі 15530 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано такі докази: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, копію Акту наданих послуг №336 від 12.01.2026, Детальний опис наданих послуг до Акту №336 від 12.01.2026 та договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правничої допомоги.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, зазначивши в своїх постановах, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду та вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У свою чергу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ураховуючи категорію та складність даної справи, розгляд якої здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг досліджених доказів, який є не значним, та виконаних адвокатом послуг на час розгляду справи у суді першої інстанції, ціну позову, значення справи для сторін, зміст позовної заяви, те, що розгляд справи здійснювався за відсутності учасників, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.526, 546, 549, 599, 610, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором №1271870 від 13.09.2019 року в розмірі 15530 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.М. Михайлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua