Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №530/1503/26 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Суд: Зіньківський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №530/1503/26

Суддя: Ситник О. В.

Справа № 530/1503/26

2/530/1021/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

26.10.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2026 року до Зіньківського районного суду Полтавської області для розгляду надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 23.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6973539, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 360 днів, процента ставка 0,0010% річних, яка застосовується протягом всього строку кредиту, комісія за надання кредиту: 10,80% від суми кредиту. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані клієнтом з метою отримання кредиту. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти.

25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Сіті Колект» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» - договір факторингу № ДО-20251125, за яким ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до боржників, в тому числі і за договором № 6973539, укладеним з ОСОБА_1 .. Станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі становить 7266,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4266,00 грн. – комісія.

В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Сіті Колект» заборгованість за договором № 6973539 від 23.06.2025 року у розмірі 7266,00 грн., суму судового збору, понесені витрати на правову допомогу та судові витрати, пов`язані з підготовкою направленням документів боржнику.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 09.01.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою його місця реєстрації, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою 'адресат відсутній за вказаною адресою' (а.с. 65-66), що вважається належним повідомленням та відповідає правовій позиції викладеної в постанові КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23), причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надавав.

Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернет https://zn.pl.court.gov.ua/sud1607.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 23.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6973539, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 360 днів, процента ставка 0,0010% річних, яка застосовується протягом всього строку кредиту, комісія за надання кредиту: 10,80% від суми кредиту. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані клієнтом з метою отримання кредиту. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти.

25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Сіті Колект» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» - договір факторингу № ДО-20251125, за яким ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до боржників, в тому числі і за договором № 6973539, укладеним з ОСОБА_1 .. Станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі становить 7266,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4266,00 грн. – комісія.

В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Сіті Колект» заборгованість за договором № 6973539 від 23.06.2025 року у розмірі 7266,00 грн., суму судового збору, понесені витрати на правову допомогу та судові витрати, пов`язані з підготовкою направленням документів боржнику.

ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 грн отримав, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення від 23.06.2025 р. (а.с. 24).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача становить 7266,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4266,00 грн. – комісія за надання кредиту (а.с. 23).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що кредитний договір № 6973539 від 23.06.2025 р. укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_1 порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту, що в загальній сумі становить 3000,00 грн.

Що стосується вимог стосовно стягнення суми комісії – 4266,00 грн, то суд зазначає наступне :

Спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, а тому регулюються Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, закон допускає встановлення комісії лише за надання конкретних додаткових чи супутніх послуг, а не за дії, які є обов`язком кредитодавця.

Дії з надання кредиту, його обліку, ведення рахунку та обслуговування заборгованості є прямим обов`язком кредитодавця, а не окремою послугою для споживача.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, надання грошових коштів за кредитним договором є обов`язком кредитодавця, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника; умова договору про споживчий кредит, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні закону, є нікчемною.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 першої ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

У Договорі відсутні зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та які надаються відповідачу і за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що положення Договору про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Отже, в даній частині позов не підлягає задоволенню.

Що стосується судових витрат

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., 381,74 грн – судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику та судовий збір.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 41,29 % (3000:7266х100%).

Відповідно, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 099,30 грн. (2662,40х41,29 % :100=1 099,30).

Відповідач не подав до суду заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, зменшення таких витрат.

На підтвердження витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, позивачем надано договір про надання послуг № ДТ-СК-30102025 від 28.01.2026 року , укладений з ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», додаток № 2 до договору, акт виконаних робіт № 80 від 28.02.2026 року. Оскільки обов`язок щодо направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу покладено на позивача в силу вимог ст. 172 ЦПК України, витрати на технічне забезпечення виконання цього обов`язку (друк, формування відправлення, поштові послуги) є безпосередньо пов`язаними з розглядом даної справи. Залучення сторонніх організацій для технічного супроводу масової позовної роботи не суперечить чинному законодавству та є обґрунтованим з огляду на специфіку діяльності позивача.

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження залучення правничої допомоги представником позивача надано суду копії: договору про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 р. укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокатом, ОСОБА_2 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 44-45), витяг з акту № 453 про надання правової допомоги від 10.02.2026 р., заявка про надання правової допомоги № 453 від 10.02.2026 року та детальний опис наданих послуг до акту (а.с. 47), платіжна інструкція № 418 (а.с. 48).

Враховуючи пропорційність задоволених вимог та принцип співмірності складності справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 890,30 грн (7000х41,29 % :100=2 890,30).

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13,19, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279,280,279,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС”, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, приміщення 321, ЄДРПОУ 43950742, заборгованість за договором № 6973539 від 23.06.2025 року у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕА ФІНАНС”, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, приміщення 321, ЄДРПОУ 43950742, судовий збір в сумі 1 099 (одна тисяча дев`яносто дев`ять) грн 30 коп., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн 30 коп., та судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику – 381 (триста вісімдесят одна) грн 74 коп., а всього 4 371 (чотири тисячі триста сімдесят одна) грн 34 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ситник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua