Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №522/20469/23 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: витребування майна із чужого незаконного володіння

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №522/20469/23

Суддя: Таварткіладзе О. М.

Номер провадження: 22-ц/813/4092/26

Справа № 522/20469/23

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на свою користь нежитлового приміщення, загальною площею 2 722,9 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101).

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час моніторингу Державного реєстру речових прав було виявлено, що 12.07.2023 року право власності на зазначену нерухомість було зареєстровано за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на підставі Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданого 12.07.2023 року, видавник: державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що ніякого Акту прийому-передачі та грошової оцінки відносно нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень, загальною площею 2 722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не підписував та не видавав нікому відповідного доручення (довіреності). Також ОСОБА_1 не має і не мав ніякого відношення до ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, який було укладено між ним та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 22.01.2019 року за реєстровим номером 60. Право власності на зазначене майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.01.2019 року, номер запису про право власності 29950849.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 44934339) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) нежитлові приміщення об`єкта нерухомого майна загальною площею 2 722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 44934339) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 13420 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 44934339) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1200 гривень за проведення нотаріально посвідченого перекладу доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними підставами.

По-перше. Суддя Приморського районного суду міста Одеси Абухін Р.Д. виніс рішення без присутності сторін. В тому числі без присутності позивача, таабо його представника, відповідача та його представників. Тим самим позбавивши права учасників процесу на участь у судовому засіданні.

По-друге. Суддя виніс рішення у присутності відразу двох секретарів судового засідання Кріцької Д.Є. та Гудзюк Ю.Б. Секретар судового засідання реєструється перед початком судового засідання в системі «Електронний суд» (ЄСІТС) використовуючи особистий електронний підпис (КЕП) через портал Судова влада України (або портал ВКЗ) за інструкціями, що дозволяє ідентифікувати їх як співробітників апарату суду, які ведуть протокол та фіксують процес засідання. Реєстрація вимагає заповнення всіх полів та прив`язки до конкретного суду. Щоб мати доступ до відповідних справ. Вважаємо, що судове засідання без участі сторін у присутності відразу двох секретарів судового засідання є неможливим з технічної точки зору роботи системи «Електронний суд» (або портал ВКЗ), а також доводить той факт, що рішення заздалегідь було винесено без проведення судового засідання та без фіксації судового засідання секретарем судового засідання через неможливість фізичної фіксації судового засідання та ведення протоколу судового засідання двома секретарями одночасно.

По-третє. Судом, на виконання ухвали було отримано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради реєстраційну справу стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101), а також завірені скан-копії документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення 12.07.2023 року реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101), та які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В судовому засіданні за участі представника Позивача та представників відповідача було встановлено, що реєстраційна справу стосовно нерухомого майна а також завірені скан-копії документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення 12.07.2023 року реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на нерухоме майно повністю відповідають фактичним реєстраційним діям. Реєстраційні дії проведенні у повній відповідності до Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127.

По-четверте. Акт прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданий 12.07.2023, видавник: державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. було нотаріально посвідчено та зареєстровано на підставі дійсних документів, які були подані представником позивача у порядку, встановленому Наказом Міністерства юстиції України «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2014 № 296/5 і на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав у відповідності до вищевказаного Наказу.

По-п`яте. Відповідно до неправильних висновків у оскаржуваному рішенні, суд безпідставно не приймає в якості належного та допустимого доказу наявний в матеріалах справи лист, який зареєстрований Приморським районним судом м. Одеси 04.07.2024 року за вхідним номером 55786/24 та містить відповідь нотаріуса Мацея Ястжомб від 23.05.2024 року на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 04.04.2024 року, оскільки судом помилково та необґрунтовано встановлено, що встановити обставини доставки та реєстрації такого листа не вдалося. Крім того, тільки 21.08.2024 за № 46140/11.2-21 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направило на адресу Окружного суду у Кракові доручення Приморського районного суду м. Одеси про витребування інформації стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу. Отже, висновок суду, що він не мав можливості отримати відповідь 04.07.2024 року не відповідає дійсності. Оскільки СУД ОТРИМАВ ВІДПОВІДЬ НОТАРІУСА МАЦЕЯ ЯСТЖОМБ ВІД 23.05.2024 І ВОНА ЗНАХОДИТЬСЯ В МАТЕРІАЛАХ СПРАВИ В ОРИГІНАЛІ. Тобто суд безпідставно та необґрунтовано відмовився визнавати вказану відповідь нотаріуса доказом по справі.

По-шосте. Судом було встановлено, що згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 20.10.2023, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2022 року по 20.10.2023 року в базі даних не виявлено. А Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не покидав територію України та, відповідно, не міг видати довіреність в м. Краков, Республіка Польща на представництво його інтересів ОСОБА_4 . Апелянт та його представник категорично не погоджуються з даним висновком, до якого прийшов суд, тому-що на початку повномасштабного вторгнення українці мали право виїжджати з України та перебувати за кордоном за внутрішнім паспортом (ID-картка або паспорт-книжечка) або навіть без паспорта, якщо не було можливості отримати закордонний, керуючись Постановою Кабміну № 57 від 27 січня 2022 року та Постановою Кабміну № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», що дозволяло виїзд за наявності будь якого документа (свідоцтво про народження для дітей, внутрішній паспорт). Це робилося для полегшення масової евакуації, особливо для жінок, дітей та людей похилого віку і діяв до 1 липня 2024 року.

По-сьоме. Суд прийшов до хибного висновку, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на зазначене вище майно за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» є такими, що укладалися поза волею ОСОБА_1 та, відповідно, не можуть бути підставою для виникнення права власності на таке майно у ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ», тому-що на підставі дійсної довіреності виданої нотаріусом Мацея Ястжомб діять повністю уповноважений представник позивача – Іванова О.О., який мав всі повноваження та необхідний пакет документів для передачі майна, що є предметом спору до статутного капіталу ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 29.09.2026 року на 14:30 год. представник ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» не з`явився.

28.09.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» адвоката Михайленко Марії В`ячеславівни про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що до цього часу представництво інтересів апелянта у даній справі здійснював адвокат Деркач Олександр Олександрович. Разом із тим виникла об`єктивна необхідність у заміні представника у зв`язку з проходженням адвокатом Деркачем О.О. військової служби у Збройних Силах України, що унеможливлює забезпечення його участі у судовому засіданні, призначеному на 29.09.2026 року, та належне здійснення ним представництва інтересів апелянта під час апеляційного розгляду справи. Так, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 № 3355 від 11.05.2026 року, ОСОБА_5 призваний на військову службу за мобілізацією та з 15 квітня 2026 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . З огляду на зазначені обставини та з метою забезпечення безперервного і належного представництва інтересів апелянта виникла необхідність у заміні адвоката та невідкладному залученні нового представника — адвоката Михайленко Марії В`ячеславівни.

29.09.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» адвоката Вавілова Антона Євгеновича про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник апелянта на цей час буде знаходитись у відрядженні, документи поважності пропуску будуть надані пізніше.

Присутня в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Шевчук Вікторія Вікторівна не заперечувала проти розгляду справи за фактичної явки. Клопотання про відкладення розгляду справи просила залишити без задоволення.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Проаналізувавши поданні клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд відмовляє у їх задоволенні, як належним чином не обґрунтовані, оскільки з часу залучення адвоката Деркача О.О. до військової служби у Збройних Силах України, яке відбулось 11.05.2026 року, до фактичного розгляду справи, було достатньо часу для заміни адвоката не за рахунок відкладення розгляду справи. Щодо клопотання адвоката Вавілова Антона Євгеновича, апеляційний суд зазначає про відсутність доказів відповідного відрядження, що унеможливлює суд апеляційної інстанції здійснити їх перевірку на предмет поважності.

Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 29.09.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідача), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не вчиняв дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, а саме нерухомості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а документи, які стали підставою для реєстрації права власності на зазначене вище майно за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» є такими, що укладалися поза волею ОСОБА_1 та, відповідно, не можуть бути підставою для виникнення права власності на таке майно у ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

З урахуванням наведеного до спірних правовідносин мають бути застосовані положення статті 387 ЦК України, тому суд дійшов висновку, що позивач обрав належний спосіб захисту свого права власності, шляхом його витребування з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

22.01.2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим номером 60. Право власності на зазначене майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.01.2019 року, номер запису про право власності 29950849, що підтверджується Витягом від 22.01.2019 року № 153463712.

Предметом купівлі-продажу за цим Договором є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2 722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

12.07.2023 року право власності на зазначену нерухомість було зареєстровано за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» (код ЄДРПОУ 44934339) на підставі Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданий 12.07.2023, видавник: державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 338898161 від 12.07.2023 року.

Акт прийому-передачі та грошової оцінки майна від 12.07.2023 року було підписано між ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом м. Кракова, Республіка Польща, нотаріальної контори Генрика Ястжомб Мачей Ястжомб 22.06.2023 року, архівний реєстр А 2386/2023, який є засновником ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Відповідно до даного Акту, ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» прийняло в якості внеску до статутного капіталу наступну нерухомість: підвал – 523,3 кв. м, І поверх – 714,2 кв. м., ІІ поверх – 742,7 кв. м, ІІІ поверх – 742,7 кв. м загальною оціночною вартістю 2 722 000,00 гривень.

Акт посвідчено Черниш Є.В., державним нотаріусом Сьомої Дніпровської нотаріальної контори 12.07.2023 року за реєстровими номерами № 1-226, 1-227.

Зазначений Акт не містить адреси нерухомості, яка передається в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Відповідно до Реєстру для реєстрації нотаріальних дій від 12.07.2023 року, за реєстровими номерами 1-226, 1-227 міститься запис щодо посвідчення справжності підписів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на акті прийому-передачі майна від ОСОБА_1 до ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що не відповідає фактичній адресі розташування нерухомості, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Технічного паспорту, виготовленому ТОВ «Дніпровський ПКТІ» 11.07.2023 року (міститься в Реєстраційній справі 22462151101), щодо групи нежитлових приміщень, які є самостійним об`єктом нерухомого майна, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 група прим.540/5, об`єкт нерухомості складається з: підвал – 523,3 кв. м, І поверх – 714,2 кв. м., ІІ поверх – 742,7 кв. м, ІІІ поверх – 742,7 кв. м, загальною площею2 722,9 кв. м.

Матеріали Реєстраційної справи містять технічні паспорти стосовно приміщень 540/5, відповідно до яких зазначена нерухомість складається з : підвал – 433,6 кв. м, І поверх – 35,6 кв. м, ІІ поверх – 752,8 кв. м, ІІІ поверх – 743,7 кв. м, ІV поверх – 757,2 кв. м.

Тобто наявна невідповідність не тільки щодо площ окремих поверхів будинку, але і щодо кількості таких поверхів у будинку та розташування приміщень відповідно поверхів.

Матеріали реєстраційної справи не містять будь-яких документів, які б обґрунтовували зміну площі та місця розташування.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує факт здійснення будь-яких змін щодо стану нерухомості за період, коли власником, згідно Реєстру прав на нерухоме майно, був ОСОБА_1 . Також заперечує факт замовлення ОСОБА_1 технічного паспорту, який було виготовлено ТОВ «Дніпровський ПКТІ», на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні адвокатські запити до ТОВ «Дніпровський ПКТІ» на які не було отримано відповіді.

Представники відповідача утруднились з наданням будь-яких пояснень з цього приводу.

Крім того судом встановлено, що статутний капітал ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» становить 5000,00 гривень та до складу його засновників з моменту його створення (25.11.2022) входить тільки 1 засновник, який постійно змінюється. Так, на момент нотаріального посвідчення Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна від 12.07.2023 року керівником та засновником Товариства була ОСОБА_7 , а на момент винесення рішення по даній справі керівником та засновником Товариства є ОСОБА_8 .

Будь-які відомості, що до складу засновників ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» входив або входить ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, фактичні відомості щодо розміру статутного капіталу та складу засновників ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» спростовують обставини, зазначені в Акті прийому-передачі та грошової оцінки майна від 12.07.2023 року щодо передачі нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною оціночною вартістю 2 722 000,00 гривень до статутного капіталу ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» та статусу ОСОБА_1 як засновника зазначеного товариства.

Відповідно до відповіді окружного суду в Кракові, отриманої Приморським районним судом м. Одеси через Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) на виконання доручення Приморського райсуду м. Одеси щодо витребування інформації, нотаріуси нотаріальної контори Генрика Ястжомб Мацей Ястжомб (Республіка Польща) не посвідчували довіреності 22.06.2023 року, архівний реєстр А 2386/2023, наданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

У відповіді також зазначено, що «номер реєстру А був значно занижений відносно місяця виконання дій, тобто вересня, а дія, фактично зареєстрована під цим номером, не стосувалася цих дій», «дані осіб, що брали участь у цих діях, та дані формування документів, складених і зареєстрованих у Реєстрі А нашої канцелярії, не сходяться».

Матеріали справи містять також відповідь нотаріальної контори Генрика Ястжомб Мацей Ястжомб (Республіка Польща) від 05.08.2024 року на адвокатський запит представника позивача, в якій спростовується факт посвідчення довіреності, виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 для представлення інтересів ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю ГУ ДМСУ в Одеській області від 24.10.2023 року, відповідно до даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався.

Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України від 20.10.2023 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2022 року по 20.10.2023 року в базі даних не виявлено.

Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).

Отже, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, такі як: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, на підтвердження наявності у нього суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач за віндикаційним позовом повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його права титульного володільця на зазначене майно, факт вибуття такого майна з його володіння поза його волею, наявність майна в натурі у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку доводам сторін, наданим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 довів той факт, що спірне нерухоме майно вибуло з його власності поза його волею, а саме він не видавав довіреності на ім`я ОСОБА_2 на представлення своїх інтересів, яка зазначена в Акті прийому-передачі та грошової оцінки майна, посвідченого 12.07.2023 року державним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровими номерами 1-226, 1-227, для передачі майна до статутного капіталу ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником спірного нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, загальною площею 2 722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.01.2019 року, що продане на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим номером 60.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що 12.07.2023 року право власності на зазначену нерухомість було зареєстровано за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на підставі Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданого 12.07.2023 року, видавник: державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що ніякого Акту прийому-передачі та грошової оцінки відносно нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень, загальною площею 2 722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не підписував та не видавав нікому відповідного доручення (довіреності). Також ОСОБА_1 не має і не мав ніякого відношення до ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Так, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.12.2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено, ухвалено:

1. Витребувати з Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори та у державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В.:

- оригінали та належним чином засвідчені копії документів, які були подані нотаріусу в інтересах (від імені) ОСОБА_1 для вчинення нотаріальної дії та складені під час вчинення нотаріальної дії щодо нерухомого майна, а саме, нежитлових приміщень, загальною площею 2722,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101), в тому числі, але не виключно, Акт прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданий 12.07.2023, довіреності на підтвердження повноважень, та завірені скан-копії документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення 12.07.2023 року реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ», та які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- інформацію чи вчинялися державним нотаріусом Черниш Є.В. як державним реєстратором, реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» щодо внесення змін про розмір статутного капіталу, відомостей про засновників після нотаріального посвідчення Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданого 12.07.2023 р. та державної реєстрації права власності за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2722,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101).

2. Витребувати з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради реєстраційну справу стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101), а також завірені скан-копії документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення 12.07.2023 року реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101), та які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. Витребувати у ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ»:

- оригінал та засвідчену копію Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданий 12.07.2023, видавник: державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В.;

- засвідчені копії документів, на підставі яких було підписано Акт прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданий 12.07.2023, видавник: державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В., в тому числі документи на підтвердження повноважень осіб, які підписали зазначений Акт прийому-передачі та грошової оцінки майна. У випадку наявності надати оригінали зазначених документів;

- оригінал та засвідчену копію протоколу загальних зборів ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» щодо збільшення статутного капіталу (за рахунок майна, яке нібито було передано ОСОБА_1 ) та зміни учасників товариства, та оригінали/засвідчені копії документів на підтвердження повноважень осіб, які підписали зазначений протокол;

- інформацію про місце зберігання оригіналів документів (у випадку відсутності оригіналу та надані засвідчених копій).

Судом отримано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради реєстраційну справу стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2722,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22462151101).

З отриманої відповіді, які містяться в матеріалах справи вбачається, що 12.07.2023 року право власності на зазначену нерухомість було зареєстровано за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» (код ЄДРПОУ 44934339) на підставі Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер 1-226, 1-227, виданий 12.07.2023 року, видавник: державний нотаріус Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 338898161 від 12.07.2023 року.

Судом встановлено, що зазначений Акт не містить адреси нерухомості, яка передається в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Крім того, відповідно до Реєстру для реєстрації нотаріальних дій від 12.07.2023 року, за реєстровими номерами 1-226, 1-227 міститься запис щодо посвідчення справжності підписів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на акті прийому-передачі майна від ОСОБА_1 до ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що не відповідає фактичній адресі розташування нерухомості, а саме: АДРЕСА_1 .

Також відповідно до Технічного паспорту, виготовленому ТОВ «Дніпровський ПКТІ» 11.07.2023 року (міститься в Реєстраційній справі 22462151101), щодо групи нежитлових приміщень, які є самостійним об`єктом нерухомого майна, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 група прим.540/5, об`єкт нерухомості складається з: підвал – 523,3 кв. м, І поверх – 714,2 кв. м., ІІ поверх – 742,7 кв. м, ІІІ поверх – 742,7 кв. м, загальною площею2 722,9 кв. м.

Проте матеріали Реєстраційної справи містять технічні паспорти стосовно приміщень 540/5, відповідно до яких зазначена нерухомість складається з : підвал – 433,6 кв. м, І поверх – 35,6 кв. м, ІІ поверх – 752,8 кв. м, ІІІ поверх – 743,7 кв. м, ІV поверх – 757,2 кв. м.

Тобто наявна невідповідність не тільки щодо площ окремих поверхів та кількості поверхів будинку, але і самого розташування цих приміщень.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував факт здійснення будь-яких змін щодо стану нерухомості за період, коли власником, згідно Реєстру прав на нерухоме майно, був ОСОБА_1 . Також заперечує факт замовлення ОСОБА_1 технічного паспорту, який було виготовлено ТОВ «Дніпровський ПКТІ», на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні адвокатські запити до ТОВ «Дніпровський ПКТІ» на які не було отримано відповіді.

Представники відповідача не змогли надати будь-яких пояснень з цього приводу.

Крім того судом встановлено, що статутний капітал ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» становить 5000,00 гривень та до складу його засновників з моменту його створення (25.11.2022 року) входить тільки 1 засновник, який постійно змінюється. Так, на момент нотаріального посвідчення Акту прийому-передачі та грошової оцінки майна від 12.07.2023 року керівником та засновником Товариства була ОСОБА_7 , а на момент винесення рішення по даній справі керівником та засновником Товариства є ОСОБА_8 .

Судом отримано відповідь від Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори про відсутність документів, які були витребувані ухвалою суду.

В свою чергу, ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» вимоги ухвали суду від 12.12.2024 року про витребування не виконало, будь-яких пояснень з цього приводу не надало.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу того, що реєстраційні дії проведенні у повній відповідності до Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 року № 1127, спростовуються матеріалами реєстраційної справи, якою встановлено розбіжності інформації по об`єкту нерухомості, щодо площ окремих поверхів, так і самого розташування цих приміщень.

Крім того, перевіряючи факт видачі ОСОБА_1 довіреності на ім`я ОСОБА_2 , посвідченої нотаріусом с. Кракова, республіка Польща, нотаріальної контори Генрика Ястжомб Мачей Ястжомб 22.06.2023 року, архівний реєстр А 2386/2023, яка зазначена Акті прийому-передачі та грошової оцінки майна від 12.07.2023 року спірного нерухомого майна, судом першої інстанції ухвалою від 04.04.2024 року було доручено компетентному органу Республіки Польщі судове доручення про витребування інформації щодо надання громадянином України ОСОБА_1 довіреності на ім`я ОСОБА_2 , посвідченої нотаріальною конторою Генрика Ястжомб Мачей Ястжомб 22.06.2023 року, архівний реєстр А 2386/2023, зокрема:

- чи дійсно видавалась довіреність ОСОБА_1 на ОСОБА_2 22.06.2023 року (архівний реєстр А 2386/2023), яка була посвідчена нотаріальною конторою Генрика Ястжомб Мачей Ястжомб;

- які документи були надані для встановлення особи ОСОБА_1 , при посвідчені зазначеної довіреності;

- надати засвідчену копію такої довіреності;

- надати копію з журналу реєстрації нотаріальних дій (або аналогічного документу), в якому зазначено хто, кому та коли видавав зазначену довіреність з засвідченням нотаріальної дії власним підписом відносно видачі зазначеної довіреності;

- яким чином було проведено оплату за посвідчення довіреності з наданням відповідних підтверджуючих документів;

- надати інформацію чи був присутнім при посвідчені довіреності ОСОБА_2 , а також інформацію, чи є обов`язковим присутність довіреної особи при оформлені подібної довіреності.

Судом отримано відповідь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції разом з протоколом Окружного суду у Кракові, Республіка Польща від 07 квітня 2025 року, щодо витребування інформації стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять також відповідь нотаріальної контори Генрика Ястжомб Мацей Ястжомб (Республіка Польща) від 05.08.2024 року на адвокатський запит представника позивача, в якій підтверджуються факт не посвідчення довіреності, виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 для представлення інтересів ОСОБА_1 .

Також, судом першої інстанції було отримано відповідь від ГУ ДМСУ в Одеській області від 24.10.2023, згідно даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався.

Таким чином, під час розгляду справи, доведено належними та допустимими доказами про те, що:

- ОСОБА_1 не видавав ОСОБА_2 довіреність на представлення своїх інтересів, яка зазначена в Акті прийому-передачі та грошової оцінки майна, посвідченого 12.07.2023 року державним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровими номерами 1-226, 1-227;

- ОСОБА_1 не покидав територію України та, відповідно, не міг видати довіреність в м. Краков, Республіка Польща на представництво його інтересів ОСОБА_4 .

Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено належними та допустимими доказами відсутність його волевиявлення на передачу спірного майна до статутного капіталу ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ», тим самим спростована правомірність Акту приймання-передачі як правочину щодо відчуження майна.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею, доказів які підтверджували б законні підстави для реєстрації за ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» права власності відповідач не надав апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння ТОВ «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ».

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, апеляційний суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанову від 23 жовтня 2019року у справі № 922/3537/17).

У постанові від 12 липня 2023року у справі № 757/61314/18-ц Верховний Суд зазначав, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Касаційний суд у цій справі вказував, що суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності непропорційного втручання у право на мирне володіння майном Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO LIMITED) та ОСОБА_1 , та в разі відмови у віндикаційному позові ОСОБА_2 негативних для нього наслідків, дійшов обґрунтованого висновку, що витребування земельної ділянки у Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO LIMITED) та ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном, оскільки приватний інтерес ОСОБА_2 у поверненні свого майна, яке вибуло з його власності поза його волею переважає приватний інтерес кінцевих набувачів у збереженні за ними права на спірні земельні ділянки і менш обтяжливого засобу забезпечення захисту та поновлення прав ОСОБА_2 у цій справі немає, так як Компанія «Аджіндо Лімітед» (AGINDOLIMITED) та ОСОБА_1 як кінцеві набувачі, із власності яких витребовуються земельні ділянки, не позбавлені можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків, проте ОСОБА_2 такого права позбавлений. Суд першої інстанції не з`ясував у повному обсязі обставини справи та не дав доводам сторін належної правової оцінки, тому безпідставно відмовив в позові ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, який є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022року у справі № 461/12525/15-ц.

Апеляційний суд враховує інтереси позивача як власника спірного майна, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника ОСОБА_1 , який позбувся володіння нерухомим майном за обставин цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Судом встановлено,що нерухоме майно, що є предметом спору в даній справі, вибуло з власності ОСОБА_1 незаконно та поза його волею.

Отже, за обставин цієї справи, вимога позивача про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованою.

Тож, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, дають підстави для висновку про відповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя Приморського районного суду міста Одеси виніс рішення без присутності сторін, в тому числі без присутності позивача, таабо його представника, відповідача та його представників, позбавивши тим самим права учасників процесу на участь у судовому засіданні, є необґрунтовані, оскільки матеріалами справи встановлено, що про судове засідання, яке було призначене на 01.12.2025 року, учасники справи були повідомлені належним чином. Представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі. Від представників відповідача ніяких клопотань не надходило. Зазначені представники не з`явилися до судового засідання, яке було призначене на 01.12.2025 року, причини не явки не повідомили.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що суддя виніс рішення у присутності відразу двох секретарів судового засідання Кріцької Д.Є. та Гудзюк Ю.Б. що доводить той факт, що рішення заздалегідь було винесено без проведення судового засідання та без фіксації судового засідання секретарем судового засідання через неможливість фізичної фіксації судового засідання та ведення протоколу судового засідання двома секретарями одночасно, є надуманими та такими, що не відповідають положенням законодавства, оскільки в силу ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання на якому ухвалювалось рішення, не фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, тому у судовому рішенні вказано про секретарів судових засідань, які взагалі брали участь у судових засіданнях, які відбувались впродовж судового розгляду справи, а можливість заміни секретаря судового засідання не заборонена ЦПК України.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що райсуд безпідставно не приймає в якості належного та допустимого доказу наявний в матеріалах справи лист, який зареєстрований Приморським районним судом м. Одеси 04.07.2024 року за вхідним номером 55786/24 та містить відповідь нотаріуса Мацея Ястжомб від 23.05.2024 року на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 04.04.2024 року і що судом помилково зазначено про не встановлення доставки та реєстрації такого листа, апеляційний суд відхиляє, оскільки судом було проведено внутрішнє розслідування щодо реєстрації 04.07.2024 року за вхідним номером 55786/24 нібито відповіді нотаріуса Мацея Ястжомб від 23.05.2024 року, шляхом направлення запиту до Укрпошти, на що отримано відповідь Укрпошти, що зазначене відправлення до суду не доставлялося, а суд не є ані відправником, ані отримувачем такого листа.

Також представником ОСОБА_1 адвокатом Шевчук В.В. було здійснено адвокатський запит на електрону пошту нотаріальної контори Генрика Ястжомб Мачей Ястжомб та 05.08.2024 року отримано відповідь, яка спростовує надсилання цією нотаріальною конторою будь-якої відповіді на адресу Приморського райсуду м. Одеси, а також спростовує сам факт видання довіреності ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт та його представник категорично не погоджуються з даним висновком, до якого прийшов суд, тому-що на початку повномасштабного вторгнення українці мали право виїжджати з України та перебувати за кордоном за внутрішнім паспортом (ID-картка або паспорт-книжечка) або навіть без паспорта, якщо не було можливості отримати закордонний, керуючись Постановою Кабміну № 57 від 27 січня 2022 року та Постановою Кабміну № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», що дозволяло виїзд за наявності будь якого документа (свідоцтво про народження для дітей, внутрішній паспорт), спростовується наданою відповіддю Державної прикордонної служби України від 20.10.2023 року, про те, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2022 року по 20.10.2023 року в базі даних не виявлено. У відповіді Державної прикордонної служби не зазначено, що перевірка проводилась виключно за наявністю закордонного паспорту у осіб, які перетинають державний кордон України.

Таким чином, відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу своїх заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, скаржником не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПЛЕЙСМЕНТ ОПТІ» - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 29.10.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua