Суд: Диканський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №530/674/26
Суддя: Петренко Л. Є.
Справа № 530/674/26
Провадження № 1-кп/529/89/26
ВИРОК
іменем України
29 жовтня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026170490000089 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Вовча Балка Машівського району Полтавської області, з неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 361 КК України,
встановив:
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
В період часу з 06.01.2026 по 28.02.2026, під час дії воєнного стану ОСОБА_9 , перебуваючи в будинку за місцем проживання своєї матері ОСОБА_7 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , маючи вільний доступ до планшету марки «Galaxy TabA11», моделі «SM-X130», з підключенням до мережі Інтернет через Wi-Fi, без згоди та відому своєї матері ОСОБА_7 , в автоматизованій системі віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом введення логіну та паролю, маючи доступ до її облікового запису (акаунту) онлайн банкінгу АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка є системою призначеною для дистанційного керування банківськими картками банку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », діючи від її імені, реалізовуючи свій прямий умисел направлений на протиправне збагачення, здійснив не менше 19 (дев?ятнадцяти) входів до вказаного облікового запису та провів 21 (двадцять одну) транзакцію на суму 592 300 грн (яка згідно примітки до ст. 361 КК України є значною шкодою), з її платіжних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (база даних - програмно-апаратний комплекс банку, що забезпечує здійснення клієнтом операцій порахунках/картках/вкладах і містить інформацію про клієнта, достатню для його ідентифікації та аутентифікації відповідно до договору), які згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою.
В результаті вказаних незаконних, злочинних дій, під час дії воєнного стану ОСОБА_9 здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке спричинило значну шкоду.
Таким чином ОСОБА_9 обвинувачується у несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованої системи, яке спричинило значну шкоду, вчинене під час дії воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 КК України.
Надалі ОСОБА_9 , в період часу з 06.01.2026 по 28.02.2026, під час дії воєнного стану, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел спрямований на власне незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи в будинку за місцем проживання своєї матері ОСОБА_10 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи планшет марки «Galaxy TabA11», моделі «SM-X130», який належить його матері ОСОБА_7 , з підключенням до мережі Інтернет через Wi-Fi, знаючи пароль доступу до її облікового запису в автоматизованій системі віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з прив?язкою до її платіжних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , без її дозволу та відома, здійснив 21 (двадцять один) переказ грошових коштів на власну платіжну картку банку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » N? НОМЕР_3 , тим самим здійснив крадіжку грошових коштів в сумі 592 300 грн, чим завдав потерпілій шкоди у великих розмірах, тобто на суму яка в двісті п?ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення. Викраденими грошовими коштами ОСОБА_11 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на вказану суму.
Таким чином ОСОБА_9 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого у великих розмірах в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину не визнав та вказав, що з матір?ю у нього завжди були добрі відносини, він їй завжди допомагає та доглядає. У 2025 році загинув на війні його брат і з другої половини 2025 року мати почала отримувати кошти за загибель сина. Приблизно в кінці грудня 2025 року мати загубила свою банківську картку, яку пізніше сама і знайшла. Він не брав її банківську картку, але матір думала, що це він її забрав. Ще до цього випадку матір часто давала йому банківську картку для придбання ліків, товарів чи зняття готівки. Завжди це було з її відома, він завжди розповідав матері на що витратив кошти. Додаток « ІНФОРМАЦІЯ_2 » був встановлений на планшеті, який був завжди у матері, пароль до « ІНФОРМАЦІЯ_2 » записаний у блокноті, який був у матері, він допомагав матері встановити цей додаток. В січні-лютому 2026 року він почав скупляти будівельні матеріали на ремонт господарства, де проживає матір. Це було погоджено з матір?ю і вона давала дозвіл на перерахунок коштів. Він приходив до матері, брав планшет, при цьому казав матері на що переказує кошти, що планує купити і з її дозволу робив перекази коштів. В цей період він купляв багато будівельних матеріалів, які складали на подвір?ї господарства матері, а вже весною почали робити ремонтні роботи. Квитанції за придбання будівельних матеріалів у нього не збереглися. Вказує, що кошти не викрадав, а мати через свій вік забула, що давала йому дозвіл на це.
В судових дебатах обвинувачений вказав, що не винуватий у вчиненні злочинів, про які вказує прокурор та просив виправдати.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засідання вказала, що дійсно нею була подана до поліції заява про зняття коштів з карткового рахунка, але пізніше згадала обставини за яких сама дала сину дозвіл на переказ коштів з її рахунка на інший рахунок, у зв?язку з чим на даний час не вважає, що син винуватий. Також повідомила суд, що відмовляється свідчити згідно ст.63 Конституції України, оскільки обвинувачений її син. Вказала, що ніхто не змушував сьогодні давати такі покази, такі покази є добровільними, тиск ніхто не чинив. Заяву подала до поліції, бо тоді не з?ясувала, що давала дозвіл сину на перекази коштів. Кошти син повернув і готівкою, і на картку, претензій до сина не має.
Надалі потерпіла ОСОБА_7 надала заяву про проведення розгляду справи у її відсутність (а.п.73)
В обґрунтування винуватості прокурор надав докази, які на його думку підтверджують обвинувачення ОСОБА_9 , які були досліджені в судовому засіданні:
- витяг з ЄДРДР № 12026170490000089 від 01.03.2026, згідно якого були внесені відомості за заявою ОСОБА_7 про те, що в період часу з 01.01.2026 по теперішній час невідома особа в період дії воєнного стану з банківської картки АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка належить заявниці, здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 592 250 грн ( дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України) (а.п.87-89);
- рапорт чергового ВП №4 ГУНП в Полтавській області від 01.03.2026, відповідно до якого 01.03.2026 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_7 про крадіжку грошей в розмірі 50 000 грн 28.02.2026 (а.п.90);
- протокол прийняття заяви ОСОБА_7 про кримінальне правопорушення від 01.03.2026, в якій зазначено, що в період часу з 01.01.2026 по теперішній час невідома особа в період дії воєнного стану з банківської картки АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », здійснила крадіжку грошових коштів (а.п.91);
- історія операцій по картці за період з 01.01.2026 по 01.03.2026 (а.п.92);
- виписки по рахунку клієнта АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_7 № НОМЕР_4 за період 01.01.2026 по 01.03.2026 з яких вбачається здійснення операцій по переказу коштів з рахунка № НОМЕР_4 отримувач ОСОБА_11 , а саме: 28.02.2026 в розмірі 50 000 грн; з рахунка № НОМЕР_5 отримувач ОСОБА_11 , а саме: 07.02.2026 в розмірі 30 100 грн; 06.02.2026 в розмірі 30 050 грн; 04.02.2026 в розмірі 50 150 грн; 31.01.2026 в розмірі 50 100 грн; 27.01.2026 в розмірі 50 050 грн; 27.01.2026 в розмірі 20 200 грн; 25.01.2026 в розмірі 20 150 грн; 25.01.2026 в розмірі 20 100 грн; 24.01.2026 в розмірі 20 050 грн; 23.01.2026 в розмірі 20 300 грн; 21.01.2026 в розмірі 20 250 грн; 19.01.2026 в розмірі 20 200 грн; 18.01.2026 в розмірі 20 150 грн; 17.01.2026 в розмірі 20 100 грн; 15.01.2026 в розмірі 20 050 грн; 10.01.2026 в розмірі 20 100 грн; 09.01.2026 в розмірі 20 050 грн; 08.01.2026 в розмірі 20 100 грн; 06.01.2026 в розмірі 20 050 грн (а.п.93-98);
- письмовий дозвіл ОСОБА_7 , що наданий працівникам поліції на огляд планшета Samsung Tab A11(а.п.99);
- протокол огляду предмета від 01.03.2026, з скріншотами, а саме планшета Samsung Tab A11 на якому встановлено застосунок ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після введення ОСОБА_7 паролю до вказаного застосунку виявлено картку для виплат Голд, № картки НОМЕР_4 . Також виявлено перекази із вказаної картки на картку ОСОБА_9 в період з 06.01.2026 по 28.02.2026, загальна сума переказів 592 250 грн (а.п.100-114);
- постанова слідчого від 01.03.2026 про визнання речовим доказом планшета Samsung Tab A11 (а.п.116-117);
- письмовий дозвіл ОСОБА_9 , що наданий працівникам поліції на огляд грошових коштів та мобільного телефона Samsung A26 (а.п.118, 119);
- протокол огляду предмета від 01.03.2026, з скріншотами, а саме грошових коштів та мобільного телефона Samsung A26. В ході огляду телефона виявлено встановлений застосунок ІНФОРМАЦІЯ_2 , після входу в який встановлено наявність банківських карток. В ході огляду історії транзакцій картки під номером 4 встановлено зарахування грошових коштів від ОСОБА_7 за період з 06.01.2026 по 28.02.2026. Також встановлено здійснення переказу грошових коштів з картки № НОМЕР_6 на банківську картку, що належить ОСОБА_7 . Крім того оглянуто грошові кошти, які надані ОСОБА_9 в розмірі 5 000 грн (а.п.120-141);
- постанова слідчого від 01.03.2026 про визнання речовими доказами грошових коштів в сумі 5 000 грн та мобільного телефона Samsung A26 (а.п.142-143);
- ухвала слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.03.2026, якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 5 000 грн, мобільний телефона Samsung A26 та планшет Samsung Tab A11 (а.п.148-149);
- ухвала слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.03.2026, якою надано слідчому тимчасовий доступ до документів АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.п.152-153);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.03.2026 з додатком у виді оптичного диска, згідно ухвали слідчого судді від 03.03.2026 та таблицею історії транзакцій по банківській картці потерпілої (а.п.154-159);
- протокол огляду від 27.03.2026, а саме диска, вилученого в ході проведення тимчасового доступу до інформації, яка перебувала у володіння АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Оглядом встановлено, що власником банківської картки АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_1 є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , фінансовий номер телефону НОМЕР_8 (не змінювався). Надалі оглядом згідно файлу типу Microsoft Excel, що містить значення, розділені комами
(.CSV) назвою k2021124069_49651375_4731219643603065_4731210641444149» (шлях файлу: base (6)0000005340843316 000000531842500012021124069) встановлено рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 :
06.01.2026 о 15:46:43 переказ грошових коштів на суму 20050 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 6)
08.01.2026 о 14:37:40 переказ грошових коштів на суму 20100 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 8)
09.01.2026 о 13:33:06 переказ грошових коштів на суму 20050 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 11)
10.01.2026 о 21:55:33 переказ грошових коштів на суму 20100 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 15)
18.01.2026 о 19:23:09 переказ грошових коштів на суму 20150 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 19)
19.01.2026 о 16:45:46 переказ грошових коштів на суму 20200 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 20)
21.01.2026 о 18:05:33 переказ грошових коштів на суму 20250 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 21)
23.01.2026 о 10:40:30 переказ грошових коштів на суму 20300 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: 128.124.8.114. (п. 23)
24.01.2026 о 15:36:02 переказ грошових коштів на суму 20050 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 24)
25.01.2026 о 10:52:02 переказ грошових коштів на суму 20100 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 25)
25.01.2026 о 12:16:10 переказ грошових коштів на суму 20150 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 26)
27.01.2026 о 12:49:26 переказ грошових коштів на суму 20200 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 27)
27.01.2026 о 22:08:20 переказ грошових коштів на суму 50050 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 28)
28.01.2026 о 01:28:18 переказ грошових коштів на суму 50000 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 (п.29)
31.01.2026 о 21:52:11 переказ грошових коштів на суму 50100 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . ІР-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 30)
04.02.2026 о 12:53:56 переказ грошових коштів на суму 50150 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . ІР-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 33)
06.02.2026 о 08:08:54 переказ грошових коштів на суму 30050 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 36)
07.02.2026 о 16:02:22 переказ грошових коштів на суму 30100 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . І-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів: ІНФОРМАЦІЯ_8. (п. 37)
28.02.2026 о 02:09:44 переказ грошових коштів на суму 50000 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 . IP-адреса, яка використовувалася під час переказу грошових коштів не зазначена. (п. 47)
Додатково оглядом згідно файлу типу Microsoft Excel (xlsx) з назвою «ІР» встановлено, що у період часу з 06.01.2026 15:44:39 по 01.03.2026 15:21:48 входи в платіжний застосунок « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для здійснення операцій з банківською карткою АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_1 , здійснювалися з пристрою марка Samsung модель Tablet «SM-X130».
Також оглядом встановлено, що власником банківської картки АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_3 є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , фінансовий номер телефону НОМЕР_8 (не змінювався).
У подальшому оглядом згідно файлу типу Microsoft Excel, що містить значення, розділені комами 2798103115_7618767_4149497523467647» (.csv) встановлено, зарахування грошових коштів з банківської картки № НОМЕР_2 на банківську картку № НОМЕР_3 здійснюється їх використання (розрахування) на території Полтавської області в магазинах, торгових точках, зняття в банкоматах (а.п.160-171);
- витяг з ЄДРДР № 42026172020000010 від 04.03.2026, згідно якого були внесені відомості за ч.1 ст. 361 КК України та зазначено, що в період часу з 01.01.2026 по 01.03.2026 невідома особа, без дозволу ОСОБА_7 здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи, а саме вхід до її облікового запису в автоматизованій системі віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.п.112);
- постанова прокурора від 05.03.2026 про визначення підслідності за ч.1 ст.361 КК України;
- протокол огляду від 16.03.2026, а саме мобільного телефона Samsung A26 із сім-картою № НОМЕР_10 , який був вилучений у ОСОБА_9 01.03.2026. При увімкненні телефона виявлено, що на ньому встановлений графічний ключ та його розблокувати не вдалося (а.п.176-177);
- постанова слідчого від 17.03.2026 про зміну кваліфікації кримінального правопорушення із ч.1 ст.361 КК України на ч.5 ст.361 КК України (а.п.178-179);
- заява потерпілої ОСОБА_7 адресована слідчому в якій вказано, що вона претензій до сина ОСОБА_9 не має, оскільки він відшкодував завдані збитки в повному обсязі (а.п.180);
- протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 17.03.2026, який здійснено під відеозапис, що переглянутий в судовому засіданні. В ході допиту потерпіла вказала, що у травні 2025 року почала отримувати виплати від держави за загиблого на війні сина. Ці кошти вона давала дочці, сину ОСОБА_13 та онукам. Протягом 2025 року з її банківської картки знімав кошти син ОСОБА_13 з її дозволу і картку повертав. На початку січня 2026 року вона не змогла знайти свою банківську картку, вона завжди лежала в одному місці, питала у сина ОСОБА_13 про картку, але він сказав щоб шукала. На початку січня 2026 року син ОСОБА_13 купив планшет, вона ним не вміє користуватися, ОСОБА_14 встановив на планшет додаток «Дію» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і вони разом встановили пароль. Вона додатком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на планшеті не користується. Оскільки вона не змогла знайти картку, то їздила в м.Полтаву у відділення Банку та заблокувала картку і взяла роздруківку платежів, тоді і виявила про перерахунок коштів на рахунок сина. Після цього була з сином розмова про кошти, був скандал. Вона не давала дозвіл сину на перерахунок коштів з її банківського рахунка в січні-лютому 2026 року. Тому звернулась до поліції. Банківську картку вона знайшла у гардеробі, вона лежала у блокноті. (а.п.181-182).
Крім того стороною захисту долучено наступні докази:
-довідку з КНП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Опішнянської селищної ради від 15.05.2026 щодо ОСОБА_7 , з якої вбачається, що остання зверталась до лікаря з приводу порушення пам?яті, відчуття тривоги (а.п.5-6 т.2);
-скриншоти з додатку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо переказів коштів з рахунка, який належить обвинуваченому на рахунок ОСОБА_15 здійснені в період з 27.01.2026 по 15.02.2026 в загальній сумі 53 733,19 грн (а.п.11-23 т.2)
-фото фасаду будинку в АДРЕСА_2 з яких вбачається проведення ремонтних робіт житлового будинку (а.п.24-28 т.2)
Також судом допитані свідки сторони обвинувачення.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказала, що є сусідкою матері обвинуваченого - ОСОБА_7 . В кінці лютого 2026 року до неї прийшла ОСОБА_7 з планшетом та попрохала щоб вона поповнила рахунок на інтернет. ОСОБА_7 сказала їй пароль до ІНФОРМАЦІЯ_2 і вона зробила поповнення коштів за інтернет. Під час здійснення операції побачила, що відбувся перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_9 в розмірі 50 000 грн. Перед цим ОСОБА_7 казала їй що зникла її картка. Тоді вона попрохала щоб вона допомогла їй змінити пароль на картку. Вона допомогла замінити пароль. Про зникнення інших сум з картки ОСОБА_7 їй не казала. Пізніше через декілька днів ОСОБА_7 казала, що картка знайшлася. Також зазначила, що іноді ОСОБА_7 давала їй свою банківську картку для купівлі продуктів для неї, також картку давала і сину ОСОБА_9 , який також купляв продукти та інше. ОСОБА_9 постійно допомагає матері, купляє їй продукти, постійно приходить до неї. ОСОБА_7 особа похилого віку, їй 72 роки і іноді вона забуває, колись був випадок коли вона забула замкнути хату.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказала, що вона у січні 2026 року за проханням ОСОБА_9 приходила до його матері ОСОБА_7 ставити крапельниці та допомагала останній трохи по господарству. Кошти їй за це платив ОСОБА_9 . У січні 2026 року ОСОБА_7 жалілася їй, що загубилася її банківська картка і що вона просила сина віддати їй картку, але син не віддавав і казав їй що не брав картку. Про зникнення грошей з її рахунку ОСОБА_7 не казала. У її присутності відносини між ОСОБА_9 та матір?ю ОСОБА_7 були гарні.
Свідок ОСОБА_18 (дружина обвинуваченого) в судовому засіданні вказала, що знає про отримання ОСОБА_7 грошових коштів за загиблого сина. ОСОБА_7 давала грошові кошти сину ОСОБА_9 , як готівкою так і переказувала на картку, які конкретно суми не знає. ОСОБА_9 разом із матір?ю їздили купляли різні речі, так і самостійно ОСОБА_9 купляв для матері речі та продукти. ОСОБА_7 неодноразово давала сину свою банківську картку і у січні-лютому 2026 року також. Також знає, що протягом грудня 2025 року та січня 2026 року ОСОБА_7 перераховувала сину грошові кошти. В кінці січня 2026 року ОСОБА_9 купляв для матері диван, за кошти які перерахувала матір, інших дороговартісних речей не купляли. Знає, що ОСОБА_7 загубила свою банківську картку в січні 2026 року, як саме вона її знайшла не знає, бо із свекрухою напружені відносини. Також знає, що у січні 2026 року до ОСОБА_7 ходила медпрацівниця, її послуги оплачував ОСОБА_9 . Взагалі ОСОБА_9 постійно піклується про матір, ще до отримання виплат, він постійно до неї приходить, допомагає. І зараз також, кожного дня він ходить до матері, допомагає по господарству, організовує будівельні роботи у її домогосподарстві. Були випадки коли свекруха забувала деякі речі, наприклад, забула що поставила варити суп і пішла до магазину, або домовились що прийдемо до неї, а вона пішла до знайомої.
Крім того допитано свідка зі сторони захисту.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні вказав, що з ОСОБА_9 знайомий приблизно 3 роки, разом працювали деякий час. З кінця весни 2026 року він працює по здійсненню будівельних робіт за місцем проживання матері ОСОБА_9 - ОСОБА_7 . Розрахунок за його роботу здійснює ОСОБА_9 за кошти, які йому дає матір. З ОСОБА_9 він разом їздив за купівлею будівельних матеріалів. За весь час що він працює, то відносини між матір?ю та сином були нормальні. Коли він тільки прийшов працювати, то вже були придбані будівельні матеріали на паркан (металопрофіль), в якій кількості точно сказати не може. Були випадки коли ОСОБА_7 забувала певні події, наприклад, домовились про те що він приїде, а вона забула або навпаки, казав, що не приїду, а вона дзвонить і питає, чому не приїхав.
В судових дебатах прокурор ОСОБА_20 вказав, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 в інкрімінованих йому злочинах повністю доведена дослідженими доказами в їх сукупності в ході судового розгляду. Зокрема, винуватість доводиться показами потерпілої ОСОБА_7 , які надані під час досудового розслідування в порядку ч.11 ст.615 КПК України, в яких вказувала, що дозвіл сину на переказ коштів в січні-лютому 2026 року не давала. Також підтверджується заявою потерпілої в якій вона вказала, що кошти повернуті і претензій до сина вона не має. Тож вважає, що ОСОБА_9 дійсно викрав кошти без дозволу матері та несанкціоновано втрутився в роботу інформаційної (автоматизованої) системи АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке спричинило значну шкоду. Таким чином ОСОБА_9 винуватий у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.361 КК України та просив призначити покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 10 років, обравши в судовому засіданні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судових дебатах захисник ОСОБА_8 зазначив, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.361 КК України. Так за ч.5 ст.361 КК України в обвинувальному акті не наведено фактичні обставини вчинення ОСОБА_9 саме несанкціонованого втручання у роботу інформаційних, електронних, комунікаційних систем, оскільки дії обвинуваченого не містять опису дій останнього, що свідчили б про несанкціоноване втручання в роботу зазначених систем. Навпаки в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 вказала, що дійсно писала заяву до поліції, однак надалі вона згадала, що сама надала дозвіл сину на переказ коштів з її картки. Тож доступ до інформаційних систем був санкціонованим з боку обвинуваченого. З цієї ж підстави в діях ОСОБА_9 відсутній склад злочину за ч.4 ст.185 КК України, оскільки встановлено в судовому засіданні, що потерпіла надавала дозвіл сину на переказ коштів. Просив визнати невинуватим та виправдати обвинуваченого за пред`явленим обвинуваченням.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи».
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п. 16 ч.1 ст. 7 КПК України).
Що стосується обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України суд зазначає наступне.
Диспозиція ч. 4 ст. 185 КК України визначає, що кримінальна відповідальність передбачена за крадіжку, вчинену у великих розмірах чи в умовах воєнного стану.
В обвинувальному акті ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні крадіжки, вчиненої у великих розмірах в умовах воєнного стану, а саме, що він в період часу з 06.01.2026 по 28.02.2026, під час дії воєнного стану, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел спрямований на власне незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в будинку за місцем проживання своєї матері ОСОБА_7 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи планшет марки «Galaxy TabA11», моделі «SM-X130», який належить його матері ОСОБА_7 , з підключенням до мережі Інтернет через Wi-Fi, знаючи пароль доступу до її облікового запису в автоматизованій системі віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з прив?язкою до її платіжних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , без її дозволу та відома, здійснив 21 (двадцять один) переказ грошових коштів на власну платіжну картку банку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_3 , тим самим здійснив крадіжку грошових коштів в сумі 592 300 грн, чим завдав потерпілій шкоди у великих розмірах, тобто на суму яка в двісті п?ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 надала показання про те, що дійсно нею була подана до поліції заява про зняття коштів з її карткового рахунка, але пізніше вона згадала обставини за яких сама дала сину дозвіл на переказ коштів з її рахунка на інший рахунок. Претензій до сина ОСОБА_9 немає. Вказані показання дані потерпілою добровільно, без будь-якого тиску, про що остання повідомила суд.
Таким чином враховуючи норми ч.4 ст.95 КПК України, а саме те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, суд приймає в якості належного та допустимого доказу показання потерпілої ОСОБА_7 , надані нею безпосередньо в судовому засідання.
Доводи прокурора про прийняття в якості належного та допустимого доказу винуватості ОСОБА_9 протоколу допиту потерпілої ОСОБА_7 , що проведений під час досудового розслідування в порядку ч.11 ст.615 КПК України суд відхиляє з огляду на наступне.
Частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Водночас, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання потерпілої, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
Таким чином протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 17.03.2026, який проведений під час досудового розслідування, результати якого фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації та який прокурор долучив до матеріалів провадження, суд не приймає в якості належного та допустимого доказу, з огляду на норми ч.4 ст.95 КПК України.
Оцінюючи покази свідків обвинувачення, суд зазначає, що свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_17 отримали інформацію про зникнення банківської картки потерпілої безпосередньо від ОСОБА_7 , саме остання казала їм, що у неї зникла банківська картка, яка пізніше зі слів потерпілої знайшлася. Також вказані свідки вказували, що про крадіжку коштів з банківської картки ОСОБА_7 остання їм не розповідала.
Свідок ОСОБА_18 також вказувала, що їй відомо було про те, що ОСОБА_7 загубила банківську картку, як остання її знайшла не знає. Також вказувала, що ОСОБА_7 неодноразово давала сину свою банківську картку і у січні-лютому 2026 року також. Також знає, що протягом грудня 2025 року та січня 2026 року ОСОБА_7 перераховувала сину грошові кошти. В кінці січня 2026 року ОСОБА_9 купляв для матері диван, за кошти які перерахувала матір. Також знає, що у січні 2026 року до ОСОБА_7 ходила медпрацівниця, то її послуги оплачував ОСОБА_9 . Також вказувала, що неодноразово були випадки коли свекруха забувала деякі речі, наприклад, забула що поставила варити суп і пішла до магазину, або про домовленість що вони прийдуть до неї, а вона пішла до знайомої.
Свідок ОСОБА_19 вказував, що з кінця весни 2026 року він працював по здійсненню будівельних робіт за місцем проживання ОСОБА_7 . Розрахунок за його роботу здійснював ОСОБА_9 за кошти, які йому дає матір. З ОСОБА_9 він разом їздив за купівлею будівельних матеріалів. Також зазначав, що були випадки коли ОСОБА_7 забувала, наприклад, домовились про те що він приїде, а вона забула або навпаки, казав, що не приїду, а вона дзвонить і питає, чому не приїхав.
Отже допитані в судовому засіданні свідки не зазначили обставин вчинення ОСОБА_9 злочинів, що інкрімінуються органом досудового розслідування. Натомість свідок ОСОБА_16 і ОСОБА_18 підтвердили, що ОСОБА_7 неодноразово давала свою банківську картку сину ОСОБА_9 , якою він користувався, знімав готівку, купляв продукти, речі тощо.
Також потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що саме вона давала дозвіл сину ОСОБА_9 на переказ коштів з її банківської картки в січні-лютому 2026 року.
Отже ОСОБА_9 з дозволу матері ОСОБА_7 мав доступ до банківської картки та дозвіл на переказ коштів з неї.
Таким чином, за наявності дозволу власника банківської картки, потерпілої ОСОБА_7 , в діях обвинуваченого ОСОБА_9 відсутня об?єктивна сторона крадіжки.
Також суд відхиляє доводи сторони обвинувачення щодо того, що згідно заяви потерпілої їй відшкодовано завдані збитки в повному обсязі, що на думку прокурора підтверджує факт крадіжки. З цього приводу суд зазначає, що крадіжка вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися викраденим майном на свій розсуд. При цьому відшкодування завданої шкоди чи не відшкодування є наслідком кримінального правопорушення та ніяким чином не впливає на склад злочину за ст.185 КК України.
Таким чином в ході судового розгляду та досліджених безпосередньо доказах судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме крадіжці грошових коштів з банківської картки потерпілої через автоматизовану систему віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вчинену у великих розмірах в умовах воєнного стану.
Щодо пред?явленого обвинувачення за ч.5 ст.361 КК України суд зазначає наступне.
Диспозиція ч. 1 ст. 361 КК України передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Частина 5 ст.361 КК України передбачає кримінальну відповідальність за дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені під час дії воєнного стану.
Частина 4 ст.361 КК України передбачає кримінальну відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли значну шкоду чи створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення чи інших тяжких наслідків
Згідно із Законом України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах»:
- інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів;
- інформаційно-комунікаційна система - сукупність інформаційних та електронних комунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Відповідно до ч. 2 Закону України «Про електронні комунікації»:
- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг;
- електронна комунікаційна мережа загального користування - електронна комунікаційна мережа, доступ до якої відкритий для всіх кінцевих користувачів послуг.
Основним та безпосереднім об`єктом вказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення роботи інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, характеризується дією у вигляді несанкціонованого втручання у роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Об`єктом посягання за ст. 361 КК України є правильна обробка інформації в автоматизованій системі, тобто належне виконання запрограмованих у ній операцій. Метою втручання є порушення алгоритму або комплексу алгоритмів функціонування системи, що призводить до наслідків, передбачених у диспозиції ст. 361 КК України.
Для визнання факту вчинення кримінального правопорушення, склад якого передбачено у ст. 361 КК України, суд має встановити настання хоча б одного із зазначених у законі наслідків: витоку, втрати, підроблення, блокування інформації, спотворення процесу її обробки або порушення встановленого порядку її маршрутизації. Таким чином, втручання в автоматизовану систему передбачає, що певна автоматизована система вже створена і функціонує, тобто виконує певні запрограмовані операції з наявною в ній інформацією, і внаслідок такого втручання порушується порядок виконання операцій (постанова ККС ВС від 27.09.2021 справа № 570/2835/16-к).
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_9 , маючи вільний доступ до планшету марки «Galaxy TabA11», моделі «SM-X130», з підключенням до мережі Інтернет через Wi-Fi, без згоди та відома своєї матері ОСОБА_7 , в автоматизованій системі віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом введення логіну та паролю, маючи доступ до її облікового запису (акаунту) онлайн банкінгу АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка є системою призначеною для дистанційного керування банківськими картками банку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », діючи від її імені, здійснив не менше 19 входів до вказаного облікового запису та провів 21 транзакцію на суму 592 300 грн, з її платіжних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , здійснивши несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке спричинило значну шкоду.
Однак прокурором не надано доказів несанкціонованого втручання (відсутність порушення алгоритму або комплексу алгоритмів функціонування системи).
Натомість в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт санкціонованого (з дозволу потерпілої ОСОБА_7 ) користування обвинуваченим банківською карткою потерпілої в автоматизованій системі віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки ОСОБА_9 входив до системи онлайн банкінгу АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за санкціоновано отриманим паролем від матері ОСОБА_7 , про що остання повідомила безпосередньо в судовому засіданні.
Таким чином несанкціоноване втручання не може мати місце, якщо особа знає комбінацію коду та не втручається в роботу системи онлайн банкінгу АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а передбаченим способом, за допомогою клавіатури, вводить відомий пароль і здійснює списання/перерахування коштів.
Застосований ОСОБА_9 спосіб доступу до банківської картки потерпілої в автоматизованій системі віддаленого доступу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не потребував вчинення ним будь-яких додаткових дій, спрямованих на підробку, витік, спотворення процесу обробки в системі призначеній для дистанційного керування банківськими рахунками « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки обвинувачений знав пароль до автоматизованій системі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з дозволу власника рахунка - ОСОБА_7 , з дозволу останньої користувався банківською карткою, купляв речі, продукти тощо та з дозволу потерпілої здійснив перекази коштів в сумі 592 300 грн протягом січня-лютого 2026 року про що була обізнана потерпіла ОСОБА_7 .
Таким чином суд, безпосередньо, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про те, що досліджені докази не доводять наявність в діяннях ОСОБА_9 складу злочинів, передбачених ч.4 ст.185 та ч.5 ст.361 КК України.
При цьому суд не дає оцінку доводам захисника про неправомірність внесення відомостей за ч.1 ст.361 КК України, оскільки суд дійшов висновку про відсутність складу злочину, передбаченого ч.5 ст.361 КК України в діянні обвинуваченого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи у межах своїх повноважень та компетенції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, безпосередньо дослідивши надані докази сторонами, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог процесуального закону, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_9 на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за ч.4 ст.185 та ч.5 ст.361 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_9 є склад інкрімінованих йому кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати по справі відсутні. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Запобіжний захід у обвинуваченого був у виді особистого зобов?язання з покладенням обов?язків, строк яких закінчився 18.07.2026, надалі такий не продовжувався.
Керуючись статтями 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.5 ст.361 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за відсутності в його діянні складу вказаних кримінальних правопорушень.
Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.03.2026, якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 5 000 грн, мобільний телефон Samsung A26 та планшет Samsung Tab A11.
Речові докази:
-планшет Samsung Tab A11, який належить потерпілій та перебуває на зберіганні у останньої - вважати повернутим ОСОБА_7
-грошові кошти в сумі 5 000 грн, які передані на зберігання потерпілої ОСОБА_7 - вважати повернутими ОСОБА_7
-мобільний телефон Samsung A26, який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_6 - повернути ОСОБА_9 .
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуюча ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
Оригінал: reyestr.court.gov.ua