Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №127/14694/26
Суддя: Голота Л. О.
Справа № 127/14694/26
Провадження № 22-ц/801/2351/2026
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокуСправа № 127/14694/26м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),
суддів Копаничук С.Г., Рибчинський В.П.,
за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/14694/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних та інфляційних втрат,
за апеляційною скаргою представника Пономаренка Дениса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.07.2026, ухвалене у складі судді Романюк Л.Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 13.07.2026, -
в с т а н о в и в :
29.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних та інфляційних втрат, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу 140987,99 грн, з яких: 120000,00 грн сума основного боргу за договором позики від 25.05.2024; 5109,04 грн три відсотки річних (за період з 26.11.2024 по 27.04.2026), 15878,95 грн інфляційні втрати (з період з грудня 2024 року по березень 2026 року), а також стягнути понесені позивачем судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.05.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. На підтвердження укладення цього договору та фактичного отримання коштів відповідачем було власноруч складено та підписано боргову розписку від 25.05.2024. Згідно з умовами вказаної розписки, позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 120000,00 грн. Сторони погодили строк повернення позики, а саме протягом 6 місяців з моменту підписання розписки. Таким чином, граничним терміном повернення грошових коштів було 25.11.2024. Незважаючи на наявність письмового зобов`язання, відповідач у встановлений строк грошові кошти не повернув. Станом на день подання цієї позовної заяви сума основного боргу у розмірі 120000,00 грн залишається непогашеною. Будь-які дії щодо добровільного врегулювання спору з боку відповідача відсутні, що змушує позивача звернутися за судовим захистом своїх прав.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.07.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 140987,99 грн (сто сорок тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 99 коп.); а також 1127,90 грн судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу (вх № 10625/26-вх від 13.08.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було з`ясовано факту написання договору позики від 25.05.2024 та отримання ОСОБА_2 суми позики.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. При наданні пояснень адвокат також зазначив, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції при стягненні інфляційних витрат та 3 % річних не врахував Прикінцеві та перехідні положення ЦК України .
Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
25.05.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено боргову розписку. Згідно з умовами вказаної розписки, позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 120000,00 гривень. Строком на 6 місяців. відповідач зобов`язувався повернути борг в повному обсязі до 25.11.2024.
На підтвердження укладення відповідачем договору позивачем було надано оригінал розписка від 25.05.2024 /а. с. 8, 27/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Враховуючи, що зміст розписки містить усі істотні дані характерні для договору позики, а також те, що відповідач не довів факту повернення ним боргу жодним доказом, висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог про стягнення 120000 грн суми основної боргу за договором позики від 25.05.2024 колегія суддів вважає законним та обґрунтованим. Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на корить позивача відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що доведеними є позовні вимоги в частині стягнення 120000 грн суми боргу за договором позики від 25.05.2024. Відповідачем не надано суду доказів на спростування позовних вимог в цій частині.
Суд також зазначив, що відповідачем не надано заперечень проти позову, не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості у добровільному порядку, а також будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань.
Крім того, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не підписував боргову розписку, враховуючи вище викладене, а також те, що боргова розписка від 25.05.2024 підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів відповідачем та виникнення в нього обов`язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оригінал боргової розписки знаходився у позивача.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане (постанова ВС від 31.10.2018 по справі № 707/2606/16-ц).
Разом з тим, правових підстав для стягнення з відповідача на корить позивача відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів не вбачає з огляду на наступне.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» ( суд знає закони). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Не зазначаючи в апеляційній скарзі доводів щодо безпідставності застосування судом першої інстанції положень ст. 625 ЦК України, однак вказуючи на це при наданні усних пояснень в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне надати оцінку даній обставині, зважаючи, що розмір заборгованості є предметом дослідження, а отже з`ясування даної обставини не є виходом за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
В позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України за період з 26.11.2024 по 27.04.2026, інфляційні втрати за період з грудня 2024 року по березень 2026 року /а. с. 2/, тобто під час дії воєнного стану.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до статі 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат немає, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в розмірі 5109,04 грн (за період з 26.11.2024 по 27.04.2026), інфляційних втрат в розмірі 15878,95 грн (з грудня 2024 року по березень 2026 року) підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Колегія суддів враховує й те, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено всі складові заборгованості відповідача, а тому враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково (в частині задоволених вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних), в іншій частині стягнення заборгованості за договором позики від 25.05.2024 в розмірі 120000 грн рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню частково з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині розподілу судових витрат відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, враховуючи наступне.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1409,88 грн (ціна позову 140987,99 х 1 %) /а.с. 11-12/.
Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 120000, що становить 85,11 % (120000 х 100 : 140987,99 = 85,11 %).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено судом на 85,11 %, відтак розмір судового збору за подання позовної заяви, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1199,95 грн (1409,88 х 85,11 %).
При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 1691,84 грн.
Судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу відповідача частково, відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 251,91 грн (1691,84 х 14,89 % = 251,91).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
Зважаючи на наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю судових витрат в розмірі 948,04 грн (1199,95 - 251,91).
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Пономаренка Дениса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.07.2026 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних в розмірі 5109,04 грн (за період з 26.11.2024 по 27.04.2026), інфляційних втрат в розмірі 15878,95 грн (з грудня 2024 по березень 2026 року), розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат – відмовити.
В іншій частині (стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120000,00 грн суми основного боргу за договором позики від 25.05.2024) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.07.2026 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 948 (дев`ятсот сорок вісім) гривень 04 копійки.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29.10.2026.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua