Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №524/6962/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6962/26

Провадження №2/524/6110/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до суду звернулося ТОВ «Юніт Капітал» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 09 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10158343 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту у розмірі 10 000,00 грн., строк дії кредитної лінії 360 календарних днів, строком користування по 04.01.2026 року. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процента ставка складає – 0,94% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредит, що становить 2000,00 грн.

12 листопада 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 12112025/МК-ЮнітКапітал, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Макс Кредит» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредитної лінії, укладеним з відповідачем.

За вказаним договором факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-10158343 від 09.01.2025 року у розмірі 20 358,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 5358,00 грн. заборгованість за процентами та 3000,00 грн. штрафні санкції.

Позивач вказав, що вимоги про стягнення штрафних санкцій не заявляє, тому борг за кредитом фактично складає 17 358,00 грн., який позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно позивач заявив клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду. Витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази по справі.

24 серпня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона не заперечувала факт укладання нею кредитного договору та отримання коштів у розмірі 10 000,00 грн. Просила перевірити розрахунок боргу наданий позивачем, не стягувати штрафні санкції.

25 серпня 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та 09 вересня 2026 року додаткові пояснення у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

09 січня 2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10158343, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 00717, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

За п. 1.2, 1.3 договору, сума ліміту кредитної лінії складає 10 000,00 грн.. Цільове призначення кредиту – на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії – 360 календарних днів. Дана остаточного повернення кредиту – 04.01.2026 року.

Відповідно п. 1.5.1 договору, стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.3 цього договору.

За п. 1.6. договору кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 2000 грн.

У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за договором кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.

До укладання договору кредитної лінії відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, про що свідчить її електронний підпис одноразовими ідентифікаторами.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Макс Кредит», ОСОБА_1 , з якою укладено договір кредитної лінії № 00-10158343 від 09.01.2025, ідентифікована ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), одноразовий ідентифікатор 00717, дата відправки 09.01.2025 року.

Факт перерахування відповідачу грошових коштів на її картковий рахунок № НОМЕР_1 …9562, який був вказаний нею у заявці, підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», за яким на банківську картку відповідача 09.01.2025 року були перераховані грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 18.08.2026 року, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 09.01.2025 року були зараховані грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. Даний факт постає із виписки по рахунку відповідача. Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачем.

12 листопада 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 12112025/МК-ЮнітКапітал, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Макс Кредит» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредитної лінії, укладеним з відповідачем.

Відповідно Акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 12112025/МК-ЮнітКапітал від 12.11.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 12.11.2025 року до договору факторингу № 12112025/МК-ЮнітКапітал від 12.11.2025 року заборгованість за договором кредитної лінії складає 20 358,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 5358,00 грн. заборгованість за процентами та 3000,00 грн. штрафні санкції.

Позивач вважає, що за вказаним договором факторингу до нього перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 у загальному розмірі 20 358,00 грн.

Позивач у позові заявив що не наполягає на стягненні штрафних санкцій, тому просив стягнути борг за кредитом у загальному розмірі 17 358,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 5358,00 грн. заборгованість за процентами.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору кредитної лінії № 00-10158343 від 09.01.2025 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором кредитної лінії від 09.01.2025 року.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаним договором перед новим кредитором ТОВ «Юніт Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Судом було встановлено, що позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов договору кредитної лінії від 09.01.2025 року, у зв`язку з чим, у нього, на думку позивача, виникла заборгованість у розмірі у розмірі 17 358,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 5358,00 грн. заборгованість за процентами.

Однак, за умовами договору кредитної лінії, сума кредиту становила 10 000,00 грн., тоді як позивач просив стягнути «тіло» кредиту у розмірі 12 000,00 грн.

З цього суд вбачає, що позивач неправомірно включив до «тіла» кредиту комісію у розмірі 2000,00 грн., яка передбачена п. 1.6. договору та яку позивач не просив стягнути з відповідача.

За загальним правилом, тіло кредиту це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку або кредитної установи. У цю суму не входять проценти за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Оскільки, суд встановив, що за умовами договору відповідач отримала кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 10 000,00 грн. та користувалася ними, належних доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів не надала, суд дійшов висновку про те, що заборгованість за договором кредитної лінії в частині тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позовних вимог щодо стягнення комісії у розмірі 2000,00 грн. позивач не заявляв.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд дійшов наступних висновків.

За умовами договору кредитної лінії № 00-10158343 від 09.01.2025 року, кредитна лінія (наданий кредит) складає 10 000,00 грн., строк дії кредитної лінії – 360 календарних днів, строк користування по 04.01.2026 року. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процента ставка складає – 0,94% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах дії кредитної лінії.

Із розрахунку заборгованості постає, що проценти були нараховані відповідачу по 09.07.2025 року включно, тобто в межах строку кредитування. Розмір не сплачених процентів складає 5358,00 грн., які слід стягнути з відповідача.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10158343 від 09.01.2025 року, у розмірі 15 358,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість кредитом та 5358,00 грн. заборгованість за процентами.

При цьому, позивачу слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позов судом задоволено у розмірі 15 358,00 грн., що становить 88,48% від заявленого розміру 17 358,00 грн. Таким чином, відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2355,69 грн. (88,48% від 2662,40 грн.).

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Пунктами 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Згідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Позивачем на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26 від 20.01.2026 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», копію додаткової угоди № 25771502180 від 21.01.2026 року до договору про надання правничої допомоги, копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2026 року до договору про наданням правничої допомоги від 20.01.2026 року на суму 7000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило. При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Враховуючи складність справи, яка є типовою для позивача та не є складною, надані адвокатом послуги у такій типовій справі, у якій участь представник позивача не приймав, масовість таких позовних заяв, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Юніт Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10158343 від 09.01.2025 року, у розмірі 15 358,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість кредитом та 5358,00 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2355,69 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Позивач: ТОВ «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, м. Київ, вул. Рогнидінська, буд. № 4, літера А, офіс 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТОВ «Макс Кредит», код ЄДРПОУ: 42806643, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9-А.

Повний текст рішення суду виготовлено 29 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: