Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №740/5734/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5734/26

Провадження № 2-а/740/60/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Григор`євої Анастасії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

встановив:

Григор`єва А.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7964058 від 29.09.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Стадюком Ярославом Олеговичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 1700,00 грн та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати у розмірі 8000 грн.

Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2026 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Стадюком Ярославом Олеговичем винесено постанову серії ЕНА №7964058 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно з постановою, 29.09.2026 о 11:02:00 у с. Сираї Чернігівського району Чернігівської області, на 71 км автодороги М-01, що позначений дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi Q7, д.н. НОМЕР_1 , зі слів інспектора швидкістю 136 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР, оскільки перевищив встановлене обмеження швидкості більш ніж на 50 км/год. Постанову виніс лейтенант поліції Стадюк Ярослав Олегович (номер жетону 0165110). В якості засобу вимірювання швидкості у постанові зазначено лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 №008431. З вказаною постановою Позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при фіксації правопорушення приладом TruCam LTI 20/20 №008431, працівниками поліції було допущено ряд порушень, які унеможливлюють притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник позивача зауважила, що самого посилання в постанові на показник «136 км/год» та номер приладу TruCam LTI 20/20 №008431 недостатньо для безумовного висновку про доведеність складу адміністративного правопорушення. Оскаржувана постанова не містить достатніх даних щодо способу здійснення вимірювання, адже у постанові серії ЕНА №7964058 TruCam LTI 20/20 008431». зазначено лише: «швидкість вимірювалась приладом». Водночас із постанови не вбачається: яким саме способом був розміщений прилад; чи був він стаціонарно закріплений; де саме знаходився прилад; які координати місця вимірювання; яким чином визначено, що саме автомобіль позивача рухався зі швидкістю 136 км/год; яким доказом підтверджується знаходження автомобіля саме в зоні встановленого обмеження 50 км/год. Відповідно, постанова не дозволяє перевірити повний механізм встановлення обставин правопорушення. Зазначала, що недоведено чи перебувало місце вимірювання саме в межах дії відповідного обмеження швидкості Так, у постанові зазначено, що автомобіль рухався в с. Сираї, 71 км автодороги М-01, та що на відповідній ділянці встановлено дорожній знак 5.49. Знак 5.49 позначає початок населеного пункту, а пункт 12.4 ПДР встановлює в населених пунктах загальне обмеження швидкості 50 км/год. Однак сам факт зазначення поліцейським у постанові дорожнього знака 5.49 не звільняє відповідача від обов`язку довести, що: відповідний знак фактично був встановлений; він був встановлений саме на відповідній ділянці дороги; автомобіль позивача на момент вимірювання знаходився в межах дії відповідного обмеження; місце здійснення вимірювання швидкості було правильно визначене. Ці обставини повинні підтверджуватися об`єктивними доказами, а не лише припущенням або записом у постанові. Відповідачем не були надані документи щодо справності та повірки TruCam №008431, а саме: свідоцтва про повірку TruCam LTI 20/20 №008431, чинного 29.09.2026 р; документи про метрологічну повірку/калібрування; документи про введення приладу в експлуатацію; документи щодо його технічного стану; документи, які підтверджують право та порядок використання цього конкретного приладу працівником поліції; дані щодо видачі приладу конкретному працівнику; відеозапис із самого TruCam у повному вигляді; фотографії транспортного засобу, отриману TruCam; метадані відповідного вимірювання; відомості про координати місця вимірювання; інформацію про режим роботи приладу під час вимірювання.

Також вимірювання швидкості автомобіля, яким керував позивач, здійснювалося за допомогою приладу TruCam LTI 20/20, який не був стаціонарно встановлений або закріплений, а утримувався працівником поліції безпосередньо в руках. Про цю обставину позивачем було зазначену працівнику патрульної поліції безпосередньо на місці зупинки автомобіля до складання оскаржуваної постанови, проте ця обставина не була врахована останнім. На противагу зауважень позивача працівник поліції зазначив, що таке використання приладу TruCam LTI 20/20 є допустимим і не потребує стаціонарного закріплення (зафіксовано на відео з бодікамери інспектора Стадюка Я. О.).

Крім того, представником позивача зазначено, що службовий автомобіль патрульної поліції був розміщений з порушеннями без увімкнених синіх проблискових маячків.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), призначено справу до судового розгляду на 12 год 00 хв 27 жовтня 2026 року.

21.10.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача –Люблінським Р.М. подано відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що позивачем повинен сплачуватись судовий збір за подання позову, тому позов потрібно залишити без руху. Щодо заявлених позовних вимог зазначив, що 29.09.2026 року о 11 год 02 хв в с. Сираї, а/д М 01 Київ Чернігів-Нові Яриловичі, 71 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному д.з. 5.49 на білому фоні та рухався зі швидкістю 136 км/ год , чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam ІІ LTI 20/20 серійний TC008431, чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер TC008431). Згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Позивач рухався зі швидкістю 136 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР на 86 км/год . Таким чином, позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене: ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Тому відносно гр. ОСОБА_1 винесена постанова серії ЕНА № 7964058 від 29.09.2026 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 1700 грн.

TruCAM – це не радіолокаційний, а лазерний вимірювач, що дозволяє уникнути будь-яких неточностей під час його застосування та здійснити вимірювання швидкості конкретного автомобіля, навіть у щільному потоці транспортних засобів. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, підтверджено експертним висновком виданим Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України № 04/05/02-3560 від 24.12.2020 року. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь -який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 № UA-TR/001 22 054-20 дія цього сертифікату розповсюджується на прилади із заводськими/серійними номерами зазначеними у п. 2 зворотної сторони сертифікату (ТС 008431 в тому числі). Також прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev.0 від 26.12.2018 року. Додатково Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України Видано експертний висновок на програмне забезпечення від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3561 «TruCAM II Clip Viewer v2.0.5.1» та «ShareViewII v2.2.2.23091». Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «LTI 20-20 TruCAM II», виробництва LaserTechnologyInc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3562, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ виробництва Laser Technology Inc., США та видано сертифікат перевірки типу №UA.TR.001 241 18, який діє до 26.12.2028. Заслуговує на увагу факт того, що згідно інструкції по експлуатації та свідоцтва про повірку вимірювач TruCAM ІІ можна використовувати у ручному режимі . Зазначене свідчить, що лазерний вимірювач TruCAM ІІ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та, відповідно, може розміщуватись безпосередньо в руках поліцейського при використанні по зовнішньому периметрі дороги для виявлення та фіксування правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо перевищень встановлених обмежень швидкості руху транспортними засобами на вулично-шляховій мережі. Також, звертає увагу, що настановою з експлуатації TruCAM ІІ: «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20TruCAM призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та ніякої згадки про обов`язковість використання триноги не має. Можливість використання приладу TruCam LTІ 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства. Крім основного ручного режиму роботи вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.» «Оскільки порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, Відповідно до Посібника користувача лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LT1 20/20 TruCam II, вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах.

Стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» стосується автоматичної техніки, а прилад LTI 20/20 TruCAM не є автоматичною технікою, хоча технічними характеристиками він може працювати в автоматичному режимі. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі. Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год. Отже при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. У даному конкретному випадку, порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM саме в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч. 2 ст.40 Закону №580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини. Посилання представника позивача на порушення вимог статті 40 не знаходять свого підтвердження та не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки прилад TruCAM використовується поліцейськими не в автоматичному, а в ручному режимі. Законодавством, а саме ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не обмежено спосіб розміщення відео приладу (яким є вимірювач швидкості) по зовнішньому периметру дороги чи то, тримаючи його в руках, чи розміщуючи на триногах. Крім того, стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» стосується автоматичної техніки, а прилад TruCAM LTI 20/20 не є автоматичною технікою, хоча технічними характеристиками він може працювати в автоматичному режимі.

Так, в пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено: відео з п/в (портативного відеореєстратора) № 473573, 474307, що і є технічним засобом за допомогою якого було здійснено фіксацію розгляду справи та відео з приладу TruCam ІІ LTI 20/20 № TC008431, що є технічним засобом за допомогою якого здійснювалась вимірювання швидкості транспортного засобу. Як вбачається із відеозапису та фото з приладу TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер TC008431) автомобіль Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 136 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР на 50 км/год. На відео також видно, як червона позначка фіксується на автомобілі Позивача на відстані 675,2 м, тобто вимірює швидкість саме даного автомобіля, що підтверджує факт вчинення правопорушення. Також, просимо звернути увагу, що відеозапис спростовує заяви позивача, про начебто фіксацію поза населеним пунктом, адже з нього вбачається, що автомобіль рухається в населеному пункті з наявними пішохідними переходами та забудовою. Після виявлення вказаного правопорушення, поліцейським був поданий сигнал про запинку транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Також, звертає увагу суду, що наявним відеозаписом з портативного відеораєстратора підтверджується, що поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачу було повідомлено про причину зупинки та суть вчиненого ним правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський, ознайомив Позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджала водієві у реалізації вказаних прав. Зокрема, на відеозаписах чітко зафіксовано засоби організації дорожнього руху, характерні для населеного пункту, а також наявну забудову, що в сукупності свідчить про здійснення відеофіксації саме в межах населеного пункту. Відеопідтвердження наявності дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» з обох сторін населеного пункту. Отже, інспектор взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП Сташук Я.О., під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Щодо зазначених позивачем судових витрат у розмірі 8000 грн. (витрат на професійну правничу допомогу), вважає їх необґрунтованими та завищеними, оскільки спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетом є швидке вирішення справи. Відтак, заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8 000 грн 00 коп не є співмірним відносно даної категорії справ. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Долучений договір має загальний характер та з його змісту не випливають будь-які відомості про послуги, що надаються позивачу стосовно оскарження постанови. Також, договір укладено між сторонами 06.09.2026 року та за цим договором могли надаватися послуги, які не стосується даної справи. Також, до суду не подано належним чином документів які обґрунтували суми витрат на правничу допомогу. З огляду на характер і складність справи, обсяг фактично виконаної роботи та виявлені недоліки позовної заяви, заявлений розмір витрат на її підготовку не відповідає критеріям обґрунтованості та співмірності й підлягає зменшенню.

У відповіді на відзив, представник позивача вказує, в адміністративному позові наведено конкретні обставини, які ставлять під сумнів правомірність винесення постанови, зокрема: використання вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі шляхом утримання його працівником поліції в руках; відсутність у постанові достатньої інформації для перевірки місця, способу та умов здійснення вимірювання; необхідність підтвердження перебування автомобіля позивача саме в межах дії обмеження швидкості 50 км/год; обставини розміщення службового автомобіля поліції та відсутність увімкнених синіх проблискових маячків; необхідність перевірки належності зафіксованої швидкості саме автомобілю позивача та достовірності результату вимірювання. Під час вимірювання швидкості автомобіля позивача прилад TruCAM LTI 20/20 № 008431 утримувався працівником поліції в руках, а не був стаціонарно закріплений або розміщений. Позивач повідомляв про цю обставину інспектора безпосередньо під час зупинки автомобіля. Відповідні пояснення зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери інспектора. Крім того, з доданого до відзиву відео працівник поліції сам підтвердив, що тримав прилад TruCam в руках, замість розміщення на тринозі. У відзиві відповідач не спростовує необхідності оцінки способу використання приладу, а натомість зазначає, що TruCAM конструктивно призначений для ручного використання, а його похибка в ручному режимі становить ±2 км/год. Проте посилання на конструктивні особливості приладу та його технічні характеристики саме по собі не вирішує питання про дотримання встановленого законом порядку застосування технічних засобів поліцією. Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена застосовувати технічні прилади та засоби для виявлення і фіксації правопорушень, а також визначено способи їх закріплення та розміщення. Твердження Відповідача про «право», а не «обов`язок» стаціонарного закріплення засобу вимірювання не відповідає вимогам закону, оскільки дана норма взагалі не передбачає такого виду фіксації засобу вимірювання швидкості, як «тримання в руках». Технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавством не визначено. Наявність сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку та інструкції з експлуатації може підтверджувати певні технічні характеристики приладу, однак не підміняє перевірку дотримання вимог законодавства щодо порядку його застосування та розміщення. Документи щодо повірки та відповідності вимірювача можуть підтверджувати технічні характеристики приладу й обставини проходження відповідних процедур. Однак вони самі по собі не підтверджують: дотримання встановленого порядку використання приладу під час конкретного вимірювання; фактичне місце здійснення вимірювання та дію обмеження швидкості в цьому місці; належність зафіксованої швидкості автомобілю позивача; відсутність обставин, які могли вплинути на достовірність результату. Інструкція про експлуатацію даного приладу, дані про його повірку – не є нормативно-правовим актом та не може підміняти вимоги закону щодо стаціонарного закріплення засобу вимірювання. Дані документи лише підтверджують можливість використання цього приладу та його придатність саме в цей момент часу. Відповідач стверджує, що зафіксована швидкість становила 136 км/год, а максимальна допустима похибка приладу під час вимірювання в ручному режимі -2 км/год. На цій підставі відповідач вважає, що сумніви щодо достовірності результату відсутні. Позивач звертає увагу, що вказаний аргумент не спростовує доводів позову щодо законності способу використання приладу. Зазначена похибка є характеристикою вимірювального засобу за відповідних умов його застосування. Вона не може сама по собі підтвердити, що в конкретному випадку було дотримано всіх необхідних умов вимірювання та що результат отримано належним способом. Крім того, відповідач посилається на те, що на відеозаписі червона позначка оптичного прицілу нібито фіксується на автомобілі позивача. Проте, якщо дослідити фотографію, яку надав Відповідач разом із відзивом, де міститься «червона позначка» на автомобілі (файл із назвою 1790679751_l3200_0929_110231_F0010) – то слід констатувати, що на ній не видно ні марки автомобіля, ні державного номеру автомобіля. Тобто взагалі не можна ні ідентифікувати автомобіль через погану якість фотографії, ні відстань на якій він знаходиться. З долученого до відзиву відеозапису (файл 1790679751_l3200_0929_110231), чітко видно, що прилад TruCam використовувався в ручному режимі, а не був стаціонарно зафіксований – оскільки наявне дуже сильне тремтіння кадру Це підтверджує неналежне розміщення вказаного засобу вимірювання та недопустимість використання цього доказу, як підтвердження винуватості водія, оскільки така фіксація приладу суперечить вимогам закону. Щодо доведеності перебування автомобіля позивача в межах дії обмеження швидкості Відповідач зазначає, що позивач рухався зі швидкістю 136 км/год у населеному пункті — с. Сираї, на 71 км автодороги М-01, де встановлено дорожній знак 5.49 на білому фоні. На цій підставі відповідач вважає, що дозволена швидкість становила 50 км/год. Позивач не заперечує, що відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України в населених пунктах установлено загальне обмеження швидкості руху 50 км/год, якщо інше не визначено Правилами. Разом із тим предметом доказування є не лише загальне правило про швидкість у населених пунктах, а й те, чи перебував автомобіль позивача в межах дії відповідного обмеження в момент здійснення вимірювання. Саме посилання в постанові на дорожній знак 5.49 та населений пункт не усуває необхідності перевірити фактичне місце вимірювання та його співвідношення з місцем установлення дорожнього знака. До відзиву додано два відеофайла (IMG_2441 та IMG_2381), якими Відповідач нібито підтверджує факт того, що Позивача було зупинено в зоні дії дорожнього знаку 5.49. Проте з даних відео не можна встановити чи співпадає місце зупинки Позивача, яке сталось 29.09.2026 саме з цим відрізком дороги, де зняті ці відео, де зафіксовано знак населеного пустка «Сираї». Оскільки з інших долучених відповідачем відеозаписів, місце зупинки не співпадає із цими двома відео файлами. Вважає, що надані матеріали не дають можливості достовірно встановити місце вимірювання та дію відповідного обмеження, ці обставини не можуть вважатися доведеними лише на підставі довільно знятих відео в інший день. Щодо розміщення службового автомобіля поліції та відсутності увімкнених проблискових маячків. В адміністративному позові позивач зазначав, що службовий автомобіль поліції був розміщений на узбіччі без увімкнених синіх проблискових маячків, а спосіб організації контролю за швидкістю не забезпечував належної відкритості такого контролю. У відзиві відповідач називає ці доводи суб`єктивними та фактично зводить їх до припущення позивача про те, що за умови видимості поліції він рухався б повільніше. Позивач не стверджує, що відсутність видимого поліцейського автомобіля сама по собі звільняє водія від обов`язку дотримуватися встановлених обмежень швидкості. Йдеться про необхідність перевірки фактичних умов організації контролю та дотримання поліцією вимог законодавства під час застосування технічних засобів. Питання про необхідність увімкнення проблискових маячків та допустимість конкретного способу розміщення службового автомобіля має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин і відповідних нормативних приписів, а не лише на підставі загального заперечення відповідача. Щодо доводів відповідача про необхідність сплати судового збору, то питання судового збору має вирішуватися з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, а не лише загальних положень Закону України «Про судовий збір», тобто позивач не повинен сплачувати судовий збір за подання цього позову. Щодо заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Договором передбачено надання консультацій, збирання доказів, підготовку та подання позовної заяви, підготовку інших процесуальних документів і представництво в суді першої інстанції. Отже, гонорар погоджено сторонами договору як фіксовану суму за надання правничої допомоги у відповідній справі в суді першої інстанції, а не виключно як суму, обчислену за кількістю годин роботи адвоката. Відсутність погодинного розрахунку сама по собі не доводить необґрунтованості заявленої суми. Управління патрульної поліції в Чернігівській області є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ: 40108646).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Постановою серії ЕНА № 7964058 від 29.09.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 1700 грн, В постанові вказано, що 29.09.2026 року о 11 год 02 хв в с. Сираї, а/д М 01 Київ Чернігів-Нові Яриловичі, 71 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному д.з. 5.49 на білому фоні та рухався зі швидкістю 136 км/ год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam ІІ LTI 20/20 серійний TC008431, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Згідно з п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху за ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

До відзиву на позов додано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 09 червня 2026 року № 22-01/36597, а саме лазерного LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008431, експерті висновки щодо об`єкта дослідження – указаного лазерного LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008431, сертифікат відповідності і сертифікат перевірки типу щодо вимірювального приладу – LTI 20/20 TruCAM ІІ, а також відеозапис з місця події на сд-диску і роздруківку фіксації з фото транспортного засобу, яким керував позивач, із вказівкою на координати (геолокацію), та зазначенням швидкості.

Так, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15м до 1200м.

Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ № ТС008364 отримав свідоцтво про повірку, видане Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»), чинне до 09 червня 2027, тобто станом на час виникнення спірних правовідносин був придатним для застосування.

Установлено, і не заперечується сторонами, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача відбувалося за допомогою приладу TruCam, який поліцейський тримав у руках на відстані 675,2 м.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.

Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.

При цьому, інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці (ч.2 ст.40 Закону).

Для цього у Правилах дорожнього руху (на час виникнення спірних відносин) передбачено спеціальний дорожній знак 5.76 Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху. Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Таким чином, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним дорожнім знаком про можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху, оскільки вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів закріплення (розміщення) в порядку, передбаченому ст.40 Закону патрульним поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 серійний номер №ТС 008431, на який покликається відповідач, як на такий, що був застосований патрульним поліцейським у спірному випадку, та який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, відповідачем не надано, а відтак такий не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі, що є підставою вважати дії патрульного поліцейського такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Якщо вимірювання здійснено приладом, який тримається в руках, достовірність таких даних викликає обґрунтовані сумніви. Будь-яка вібрація, чи рух впливає на точність лазерного променя, що підтверджується експертними висновками та свідоцтвом про повірку TruCAM LTI 20/20.

Разом із тим предметом доказування є не лише загальне правило про швидкість у населених пунктах, а й те, чи перебував автомобіль позивача в межах дії відповідного обмеження в момент здійснення вимірювання. Саме посилання в постанові на дорожній знак 5.49 та населений пункт не усуває необхідності перевірити фактичне місце вимірювання та його співвідношення з місцем установлення дорожнього знака.

До відзиву додано два відеофайла (IMG_2441 та IMG_2381), якими відповідач нібито підтверджує факт того, що позивача було зупинено в зоні дії дорожнього знаку 5.49. Проте з даних відео не можна встановити чи співпадає місце зупинки позивача, яке сталось 29.09.2026 саме з цим відрізком дороги, де зняті ці відео, де зафіксовано знак населеного пункта «Сираї». Оскільки з інших долучених відповідачем відеозаписів, місце зупинки не співпадає із цими двома відео файлами. Тому, надані матеріали не дають можливості достовірно встановити місце вимірювання та дію відповідного обмеження, ці обставини не можуть вважатися доведеними лише на підставі довільно знятих відео у невизначений час.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Щодо стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

За приписами ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Разом з тим, суд також враховує наступні обставини.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 137 ЦПК України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Представництво інтересів позивача здійснюється Адвокатським об`єднанням “Фомін та Партнери” згідно договору про надання правової допомоги № 06/09-26 від 06 вересня 2026 року, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили виплату гонорару (винагороди) адвокату у фіксованому розмірі, а саме 8000,00 грн, за представництво інтересів та захист прав та інтересів Клієнта у справі, що підтверджується актом про отримання отримання гонорару від 12 жовтня 2026 року, і є підставою для стягнення вказаних витрат з відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані учасниками під час судового розгляду із врахуванням змагальності та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 134, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7964058 від 29.09.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ – 40108646) на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ – 40108616, адреса місцезнаходження: вул. Громадська, 66, м. Чернігів.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя О.В. Роздайбіда