Суд: Зарічний районний суд м. Сум
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №591/12144/26
Суддя: Косар А. І.
Справа № 591/12144/26 Провадження № 3/591/2877/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за частиною п`ятою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 09.10.2026 о 05:37 в м.Сумах по вул. Врожайна, 1 керував транспортним засобом Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_1 повторно протягом року будучи позбавленим права керування транспортними засобами, що зафіксовано на відеореєстратор персональний нагрудний Motorola Solutions vb 400 № 470841, 471983, чим порушив п.2.1 (а) Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі – КУпАП/, про що складено протокол про адміністративні правопорушення від 09.10.2026 серії ЕПР1 № 792320 .
Також ОСОБА_1 09.10.2026 о 05:37 в м.Сумах по вул. Врожайна, 1 керував транспортним засобом Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння . Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду позитивний 1,77 проміле, що зафіксовано на відеореєстратор персональний нагрудний Motorola Solutions vb 400, 470841, 471983.З результатом огляду згоден, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі – КУпАП/, про що складено протокол про адміністративні правопорушення від 09.10.2026 серії ЕПР1 № 792318.
Враховуючи, що у провадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративного правопорушення однією особою, які призначені на один день, суд вважає за можливе об`єднати їх в одне провадження під одним номером: справа № 591/12144/26, провадження №3/591/2877/26.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується його підписом у протоколі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.
Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. І така позиція суду відповідає практиці Європейського суду з прав людини і, зокрема, рішенню від 7 липня 1989 року «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» .
У даному випадку неявка ОСОБА_1 до суду, неповідомлення про причини свого неприбуття, відсутність його письмових заперечень чи пояснень є демонстрацією недобросовісного використання своїх процесуальних прав.
Статтею ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової присутності у розгляді адміністративного матеріалу особи, стосовно якої складено протокол за ст. ст. 126, 130 КУпАП. При цьому, особа, яка притягається до відповідальності наділений правом подати суду письмові пояснення та докази.
За таких обставин, враховуючи відсутність будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, а також письмових пояснень особи, було прийнято рішення розглянути справу у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, слід зробити наступні висновки.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно ст. 280 КУпАП: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи завдано матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Надіслані суду протоколи про адміністративні правопорушення за ч.5 ст. 126 , ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 складені та підписані уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП.
Вважаю, що ті фактичні дані, що містяться у протоколах від 09.10.2026 серії серії ЕПР1 № 792320 та ЕПР1 № 792318 та в матеріалах, наданих Управлінням патрульної поліції в Сумській області, дають підстави стверджувати, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено п. 2.9 а) ПДР.
Адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Огляд на стан сп`яніння – це один із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, порядок застосування та наслідки порушення якого встановлені ст.266 КУпАП.
Зокрема, згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються також матеріалами справи, що додані до протоколу: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно результат тестування за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 становить 1,77 ‰ та зафіксовано виявлені ознаки у водія ; тест № 2570 від 09.10.2026 року ; рапортом .
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису на оптичних носіях даних переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини, викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння та керування т/з саме ОСОБА_1 .
Таким чином, матеріалами підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно довідок старшого інспектора з ОД відділу АП УПП в Сумській області Западні О. від 09.10.2026 ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року. Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами відсутня , а також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, притягувався 19.09.2026 до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн . Транспортний засіб Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до інформаційно-пошукових систем МВС України належить ОСОБА_2 .
Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, ОСОБА_1 судом не встановлено.
Інформації про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобами, адміністративний матеріал не містить.
Слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.
Окрім цього обставини, установлені судом під час розгляду справи, підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів вчинення ОСОБА_1 адміністратвиного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП , які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 792320, постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7912645 від 19.09.2026), відеозаписі на оптичному носії даних.
Відтак, жодних обставин чи фактів, які б давали підстави не довіряти наведеним доказам чи фактичним даним, що в них містяться, у суду не має, тому факт скоєння ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою ст. 126 КУПАП та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння , суд вважає доведеним.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч.5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи безальтернативну санкцію, яка передбачає накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом суд призначає саме таке стягнення.
На підставі ч.3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Вказані докази зібрані з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості.
Таким чином, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки згідно з матеріалів справи транспортний засіб належить іншій особі.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.
Керуючись ст.40-1, ч.5 ст.126, ч. 1 ст.130, ст.283, ст.284 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Об`єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення № 591/12144/26, провадження №3/591/2877/26, зі справою № 591/12161/26, провадження №3/591/2887/26, присвоївши справі номер №591/12144/26, провадження №3/591/2877/26.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що складає 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень.
У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.
Суддя А.І.Косар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua