Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №147/2083/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Суд: Тростянецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №147/2083/26

Суддя: Мудрак А. М.

Справа № 147/2083/26

Провадження № 2/147/1028/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у серпні 2026 року ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №26322 від 07.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 730 днів (до 07.01.2027) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання коштів та банківських металів у кредит (далі Правила кредитування), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.

Починаючи з 23.01.2025 відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 07.01.2025, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 07.01.2025 по 21.07.2026. Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28.07.2026 становить: 22400,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 07.01.2025 по 21.07.2026, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та 8000,00 грн штраф за порушення умов кредитного договору.

В добровільному порядку відповідач не виконує свої зобов`язання тому ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» звернулись до суду з даним позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 30400,00 грн, сплачений судовий збір та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 01 вересня 2026 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відповідні докази.

На виконання вимог ухвали суду 10.09.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало суду витребувану інформацію.

22 вересня 2026 року відповідачкою ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що вона заперечує проти задоволення позову у заявленому розмірі з таких підстав. Матеріалами справи підтверджено факт отримання кредитних коштів. Отже, заперечення цього відзиву не ґрунтуються на формальному твердженні про відсутність самого факту зарахування 4000,00 грн, а стосуються доведеності та правомірності саме заявлених до стягнення сум.

Позивач визначив 22400,00 грн процентів як 35 чергових платежів по 640,00 грн за графіком до 21.07.2026 включно. При цьому доказом відсутності будь-яких оплат протягом усього періоду фактично є сформований самим позивачем «Розрахунок заборгованості». Витребувана судом банківська виписка охоплює лише період 07.01.2025-12.01.2025 і підтверджує зарахування кредиту, але не підтверджує відсутність платежів на користь позивача в подальшому. Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог. Односторонній розрахунок кредитора підлягає оцінці разом з первинними документами про рух коштів на рахунках кредитора, обліковими даними щодо зарахування платежів та іншими доказами, які дозволяють перевірити не тільки формулу, а й фактичну відсутність погашень. Крім того, сам розрахунок має технічну невідповідність: за 07.01.2025 зазначено нарахування 40,00 грн процентів, за 08.01.2025 0,00 грн, а з 09.01.2025 знову нараховується по 40,00 грн щоденно. Водночас пункт 4.2 договору передбачає щоденне нарахування процентів з дня надання кредиту. Така невідповідність свідчить про необхідність перевірки розрахунку за первинними обліковими даними, а не автоматичного сприйняття внутрішньої таблиці позивача. Тому просила суд при вирішенні вимоги про 22400,00 грн процентів враховувати лише той розмір, який буде підтверджений належними і перевірюваними доказами, а у разі ненадання позивачем первинних документів - відмовити у стягненні недоведеної частини.

Вимога про 8000,00 грн штрафу є найбільш спірною частиною позову. Пунктами 3.5.1-3.5.2 договору передбачено штраф 640,00 грн на четвертий день порушення та 160,00 грн за кожний наступний день. У розрахунку позивач почав нараховувати 640,00 грн 27.01.2025, далі по 160,00 грн щодня, і вже 14.03.2025 довів штраф до 8000,00 грн, тобто до суми, яка у два рази перевищує сам отриманий кредит. Водночас пункт 3.5.3 цього ж кредитного договору прямо містить формулювання: «Штрафи за договором нараховуються у момент сплати». Поданий позивачем розрахунок побудований інакше - штраф відображено як щоденно нарахований до моменту досягнення 8000,00 грн за відсутності зазначення факту сплати. Отже, розрахунок штрафу не узгоджується з буквальним текстом умови, на яку сам позивач посилається. Частина третя статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» для кредитів, загальний розмір яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановлює саме граничну межу сукупної неустойки - не більше подвійної суми отриманого кредиту. Ця межа є максимально допустимою, але не означає, що кредитор автоматично набуває безумовного права на стягнення максимуму у кожній справі. За частиною третьою статті 551 ЦК України суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 наголосив, що надмірна неустойка у споживчому кредиті не повинна перетворюватися на непомірний тягар для споживача та джерело невиправданого додаткового прибутку кредитора. Аналогічний підхід щодо компенсаційної, а не каральної природи неустойки застосовує Верховний Суд. У даній справі позивач не навів і не підтвердив розмір збитків, заподіяних простроченням. При цьому одночасно з штрафом кредитор продовжував нараховувати договірні проценти по 40,00 грн за кожний день користування кредитом. Штраф 8000,00 грн у 12,5 раза перевищує перший прострочений платіж 640,00 грн та становить 200 % від суми фактично наданого кредиту. Тому вважає вимогу про стягнення 8000,00 грн штрафу недоведеною у заявленому розмірі та такою, що підлягає відхиленню. Якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, просить застосувати частину третю статті 551 ЦК України та зменшити її до співмірного розміру - не більше 640,00 грн.

Також зазначила про неспівмірність заявленої суми витрат за надання правничої допомоги, тому просить зменшити її до розумного та співмірного розміру, не більше 2000,00 грн.

28 вересня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій вказано, що вважають, що відсотки нараховані вірно. Відповідно до п.1.2. кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Строк надання кредиту відповідно до п.1.3. кредитного договору становить 730 днів. Відповідно до п.п 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п.1.3. кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості (додається), порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.

Щодо нарахованих штрафів зазначили, що вони нараховані відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, яким внесені зміни (набрав чинності 24.12.2023), зокрема до пункту 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Враховуючи, що Закон про споживче кредитування є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування, нараховані штрафи за невиконання умов кредитного договору підлягають сплаті відповідачем.

Щодо витрат за надання правничої допомоги вважають розмір обґрунтованим, співмірним та правомірним.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та разом з відповіддю на відзив подав клопотання про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, поданим відзивом та відповіддю на відзив, і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07.01.2025 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26322. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 075850 (а.с.10-13). Додатками до договору визначено загальну вартість кредиту.

Відповідно до п.1.1 договору, на умовах встановленим цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 4000 гривень (чотири тисячi гривень 00 копійок) (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п.1.2-п.1.3 договору, процентна ставка за користування кредитом становить - 1.0% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 16 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком №1 до цього договором.

Згідно з п.1.6 договору, товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Відповідно до п.4.2 договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно з п.6.1 договору, даний договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua (далі по тексту ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Одночасно з підписанням даного кредитного договору ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та вона ознайомилась з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (а.с.14-20).

Факт перерахунку коштів позичальнику ОСОБА_1 за кредитним договором №26322 від 07.01.2025 підтверджено листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.07.2026 вих.№20260729-76, з якого вбачається, що 07.01.2025 о 16:51:42 на карту НОМЕР_2 перераховано 4000,00 грн. Призначення платежу: перерахування коштів за договором 26322 від 07.01.2025 на умовах фінансового кредиту. (а.с.15 на звороті).

З наданої на виконання вимог ухвали суду відповіді з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 10.09.2026 за вх..№ЕП-2236/26 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком емітовано картку № НОМЕР_2 . 07.01.2025 на карту дійсно надійшло зарахування коштів в сумі 4000,00 грн, номер телефону- НОМЕР_4 .

З наданої роздруківки про рух коштів по картці від 09.09.2026 підтверджено зарахування коштів в розмірі 4000,00 грн та в подальшому користування даними коштами (а.с.46-48).

Із розрахунку заборгованості за договором №26322 від 07.01.2025, зробленого станом на 21.07.2026 вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 34400,00 грн, а саме: строкова заборгованість за сумою кредиту становить 4000,00 грн, строкова заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом становить 0,00 грн, строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн, прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 22400,00 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн, заборгованість за штрафами становить 8000,00 грн, заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п.3.3 договору становить 0,00 грн.

Однак самим позивачем у позові зазначено, що не вимагають та не пред`являють вимоги дострокового повернення суми кредиту, тому загальний розмір заборгованості становить 30400,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина п`ята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем у справі було надано кредитний договір №26322 від 07.01.2025, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», довідку про перерахування суми кредиту №26322 від 07.01.2025.

Окрім того встановлено, що усі документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитного договору між сторонами, крім того, даний факт неоспорювався відповідачем у відзиві на позов.

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість за нарахованими відсотками та штрафом.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відсотки за кредитним договором №26322 від 07.01.2025 ОСОБА_1 нараховані за період з 07.01.2025 по 21.07.2026, тобто за 561 день.

Відповідно до п.4.2 договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Тобто відсотки нараховані з першого дня отримання кредиту (07.01.2025). Розмір відсотків становить 1,00% в день, що передбачено п.1.2 договору.

Враховуючи вищевказане, загальний розмір відсотків, які підлягають до стягнення становить 22440,00 грн, що обраховується наступним чином: 4000,00грн (тіло кредиту) х 1,00% х 561 день (кількість прострочених днів) = 22440,00грн.

Отже наданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати відсотків за надання кредиту є правильним, тому підлягає до стягнення з відповідача.

Доказів протилежного відповідачем не надано, заперечення викладені у відзиві щодо неточностей у датах нарахування не знайшли свого підтвердження, адже умовами договору, зокрема п.4.2 чітко передбачено порядок нарахування та сплати відсотків.

Крім того, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо нарахування відсотків, не надано доказів часткової сплати боргу.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами за встановленим графіком платежів, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Дослідивши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків в розмірі 22440,00.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Водночас, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця штрафу за таке прострочення, а нарахований позикодавцем штраф, що передбачений відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як на період нарахування штрафу, так і на час розгляду справи в суді положення п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні складової вимоги заборгованості щодо стягнення штрафу за кредитним договором, оскільки заявлений до стягнення у судовому порядку штраф в силу вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню позикодавцем (позивачем у справі).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №82 від 24.07.2026 позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн (а.с. 9).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1965,27 грн (22440,00 грн (сума задоволених вимог) / 30400,00 грн (сума заявлених вимог) х 2662,40 грн).

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг (а.с.25).

На підтвердження наданих послуг адвокатом суду надано акт приймання -передачі наданих послуг №145 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, складений 30.04.2026, з якого вбачається наступні послуги: складання та подання позовних заяв до суду про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» згідно реєстру №1 від 30.04.2026 (а.с.27); витяг з реєстру №1 до акту приймання передачі №145, в якому зазначено: п.1. у відповідності до умов договору, виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників замовника: складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №26322 від 07.01.2025 та клопотання про витребування доказів - 9000,00 грн, складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором №26322и від 07.01.2025 - 1000,00 грн. (а.с.27 на звороті); платіжну інструкцію №75 від 01.05.2026 про сплату 100000,00 грн за надання юридичних послуг (а.с.28).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, заперечення відповідача щодо співмірності заявленої суми, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» слід стягнути 3000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 141, 247, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388, заборгованість за кредитним договором №26322 від 07.01.2025 у розмірі 22440,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.), витрати зі сплати судового збору у розмірі 1965,27 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 27 коп.) та 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат за надання правничої дороги.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім' я сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Суддя А.М. Мудрак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua