Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №363/5864/26 — Вишгородський районний суд Київської області

29.10.2026 Справа № 363/5864/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Михайлик Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

14.09.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 31.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що 01.08.2014 року виконавчим комітетом Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено актовий запис за №6. Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач є батьком дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . До припинення сімейних відносин, а саме до кінця червня 2026 року, сторони разом із дитиною проживали в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 15.07.2026 року, місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ., що підтверджується витягом із Реєстру територіальної громади за №2026/011833917 від 15.07.2026 року. Відтоді дитина постійно проживає разом із позивачкою за вказаною адресою та перебуває на її утриманні. Позивачка забезпечує доньку житлом, харчуванням, одягом, навчанням та іншими повсякденними потребами. Відповідач проживає окремо та систематичного добровільного утримання дитині не надає. У зв`язку із цим витрати на повсякденне утримання дитини, зокрема витрати на підготовку доньки до нового навчального року, позивачка вимушена нести самостійно. Після припинення спільного проживання сторін у липні-серпні 2026 року позивачка неодноразово зверталася до відповідача з вимогою брати участь в утриманні доньки та надавати кошти на її утримання, але відповідач на зазначені звернення не реагував. У серпні 2026 року на особисте прохання доньки надати кошти для придбання комп`ютерної гри відповідач перерахував на відкриту позивачкою для дитини картку, під`єднану до банківського рахунку позивачки – 3 500 грн. Призначення зазначених платежів у банківських операціях відсутнє. Ці перекази були здійснені відповідачем на прохання дитини для конкретної покупки та не становили погодженого сторонами регулярного утримання дитини. Систематичної та достатньої участі в утриманні доньки відповідач не бере, а основний тягар витрат на забезпечення її повсякденних потреб несе саме позивачка. Позивачка вперше звернулася до суду за стягненням аліментів 31.08.2026 року шляхом подання заяви про видачу судового наказу. Відмова у його видачі була зумовлена виключно недостатністю доданих письмових доказів та не стосувалася суті права дитини на утримання. Після одержання ухвали, позивачка без зволікання звернулася до суду з цим позовом, що свідчить про послідовне вжиття нею заходів, спрямованих на одержання аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.09.2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник позивачки надала суду заяву, в якій вимоги позову підтримала в повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутності та відсутності позивачки.

Відповідач надав суду заяву, в якій з вимогами про стягнення з нього аліментів, в указаному позивачкою розмірі погодився, просив розглянути справу без нього.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, суд враховує їх належне повідомлення про дату, час та місце судового засідання, надання сторонами відповідних заяв про розгляд справи за їх відсутності, визнання відповідачем позовних вимог, а також положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного:

Так, відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог, закріплених у ст. 121 та ст. 122 СК України - права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122, 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Статтею ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Так, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Стаття 183 СК України вказує на те, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року слідує, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Так, з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 01.08.2014 року судом встановлено, що 01.08.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області зареєстровано шлюб, вчинено актовий запис за №6.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.08.2016 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками дитини у свідоцтві зазначені сторони по справі: батько – ОСОБА_2 , матір – ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 15.07.2026 року - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 15.07.2026 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

В той же час, зі змісту заяв на ім`я директора ліцею за №20 вбачається, що ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Довідкою директора вказаного навчального закладу від 04.09.2026 року за №194 вбачається, що донька сторін по справі навчається у вказаному ліцеї в 5-В класі на очній формі навчання.

Крім того, факт того, що дитина сторін по справі проживає разом з матір`ю не заперечувався самим відповідачем.

Відповідно до ст. 7 СК України - регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» - на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, на відповідача, як на батька покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Судом встановлено, що днем пред`явлення позову про стягнення аліментів на утримання дитини є 14.09.2026 року, в той же час позивачка просила суд стягувати аліменти з відповідача, починаючи з 31.08.2026 року, з моменту звернення нею до суду з заявою про видачу судового наказу, в задоволенні якої їй судом було відмовлено.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає частковому задоволенню, оскільки не вбачає підстав для стягнення аліментів від дня звернення позивачки до суду із заявою про видачу судового наказу, з огляду на таке:

Як встановлено судом, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.09.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу про стягнення аліментів. Із позовом про стягнення аліментів позивачка звернулася до суду 14.09.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - від дня подання такої заяви. Отже, наведена норма розмежовує початок періоду стягнення аліментів залежно від форми звернення до суду: у позовному провадженні - від дня пред`явлення позову, а в наказному провадженні - від дня подання заяви про видачу судового наказу.

Оскільки у видачі судового наказу позивачці було відмовлено, а згодом (14.09.2026 року) вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів, правові підстави для визначення початку періоду стягнення аліментів від дня подання попередньої заяви про видачу судового наказу відсутні. У цьому випадку аліменти підлягають стягненню від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 14.09.2026 року.

Окрім того, суд звертає увагу сторін по справі, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору. Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом цієї справи позивачкою судових витрат понесено не було, а відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 84, 109, 110, 112, 180, 182, 184 СК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 281, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме – 14.09.2026 року і, до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судові витрати у розмірі 1 331,20 гривень.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна