Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/6324/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №380/6324/26

Суддя: Довга Ольга Іванівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6324/26 пров. № А/857/39784/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

представник відповідача Твердовська У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 380/6324/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя Мартинюк В.Я., м.Львів, рішення ухвалено в порядку письмового провадження), -

В С Т А Н О В И В:

03.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв» (далі – позивач, ТзОВ «Кейплен Крейв») звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2025 №45823/13-01-04-06/45057036.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірним рішенням відповідач збільшив суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 1 331 914,10 гривень. Підставою для збільшення податкового зобов`язання стали висновки камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ та додатків до неї, якою виявлені

розбіжності по ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів, за основною ставкою.

Позивач з рішенням відповідача на погодився з огляду на те, що ТзОВ «Кейплен Крейв» 28.10.2025 подало уточнюючі декларації (розрахунки) за періоди: листопад, грудень 2024 року та січень - липень 2025 року, які податковий орган прийняв. Зазначав, що самостійно виправив всі показники податкової звітності, а відтак вважав, що підстави для збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що за правилами пунктів 50.1 та 50.2 статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якщо платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, уточнюючі розрахунки не подаються під час документальних планових та позапланових перевірок.

Після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, за наслідками такої перевірки, платник має право подавати уточнюючі розрахунки. Позивач такі уточнення подав після прийняття податковим органом спірного рішення. Таким чином Головне управління ДПС у Львівській області жодних порушень не допустило.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу. Просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Помилковість висновків суду першої інстанції обґрунтовує покликанням на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 50 ПК України. Вважає, що ця норма визначає порядок реалізації права платника податків на самостійне виправлення помилок, та не містить положень, які б передбачали втрату юридичної сили уточнюючого розрахунку лише з тієї підстави, що його подано після прийняття контролюючим органом податкового повідомлення рішення. Переконаний, суд першої інстанції безпідставно залишив без оцінки подані ним уточнюючі розрахунки лише з мотивів часу їх подання, не дослідивши його зміст, не встановивши, які саме показники були уточнені, чи усували вони встановлені контролюючим органом розбіжності та які правові наслідки породжувало їх подання. Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо відсутності законодавчих підстав для неврахування уточнюючих розрахунків.

Крім того, позивач зазначає, що у цій справі відповідач обґрунтовував правомірність спірного податкового повідомлення-рішення виключно покликаннями на інформаційні ресурси ДПС, однак вважає, що саме по собі існування розбіжностей між показниками податкової декларації та інформацією інформаційних систем контролюючого органу ще не свідчить про порушення платником податків вимог ПК України. Наголошує на тому, що відповідач не надав суду аналізу податкової звітності позивача за попередні податкові періоди, хоча сам контролюючий орган стверджував, що спір виник у зв`язку із перенесенням показників між різними звітними періодами. Фактично єдиною підставою для донарахування податкових зобов`язань стали внутрішні інформаційні дані контролюючого органу. Разом із тим інформаційні бази даних ДПС не є самостійним джерелом виникнення податкового обов`язку, а лише відображають інформацію, що міститься в електронних інформаційних ресурсах контролюючого органу. Саме тому такі відомості повинні підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами, які дають можливість суду перевірити правильність висновків контролюючого органу

На апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Львівській області подало відзив, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що на момент подання позивачем уточнюючого розрахунку камеральна перевірка була завершена, за її результатами складено акт перевірки, а контролюючим органом прийняв податкове повідомлення-рішення, яким визначив відповідну суму грошового зобов`язання. Тобто, на дату подання уточнюючого розрахунку спірні показники податкової звітності вже були предметом податкового контролю, досліджені контролюючим органом та отримали правову оцінку за результатами проведеної перевірки.

На переконання відповідача, за вказаних вище обставин подання уточнюючого розрахунку, після прийняття податкового повідомлення-рішення, не може розглядатися як належний спосіб спростування висновків контролюючого органу або як підстава для автоматичного перегляду вже визначеного грошового зобов`язання. Інше тлумачення наведених положень фактично дозволяло б платнику податків після завершення перевірки та прийняття за її результатами податкового повідомлення-рішення шляхом подання уточнюючої звітності в односторонньому порядку змінювати показники, які вже були предметом податкового контролю, та таким чином нівелювати результати проведеної перевірки. Такий підхід суперечив би самій меті податкового контролю та встановленому Податковим кодексом України порядку визначення грошових зобов`язань.

На відзив відповідача позивач подав заперечення. Зазначає, що подані позивачем уточнюючі розрахунки усунули розбіжності, а відтак шкода бюджету відсутня заразом як податкове правопорушення, а й відповідно - відсутні підстави для визначення грошового зобов`язання, так і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти вимог скарги заперечує з мотивів вказаних у відзиві.

Відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, ознайомившись із доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи апеляційний суд з`ясував, що Головне управління ДПС у Львівській області провело камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Кейплейн Крейв» за звітний податковий період - липень 2025 року.

За результатами проведеної перевірки 18.09.2025 складено акт за № 42581/13-01-04-06/45057036, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України та вказано, що ТзОВ «Кейплейн Крейв» завищив податковий кредит в розмірі 1 210 830 грн. 93 коп., що призвело до заниження податкового значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації), яке сплачується до державного бюджету 1210830 грн. 93 коп.

Зокрема, позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2025 року суми податку на додану вартість за операціями з ввезення на митну територію України товарів та необоротних активів у загальному розмірі 4930979 грн. 00 коп. Водночас, відповідно до наявної в інформаційних ресурсах ДПС України інформації та даних СЕА ПДВ, за вказаний звітний період обліковуються митні декларації на суму податку на додану вартість лише 3720148 грн. 00 коп. Відтак, встановлена розбіжність між задекларованими платником сумами податкового кредиту та фактично підтвердженими даними митного оформлення становить 1 1 210 830 грн. 93 коп. Ця сума не підтверджена належними первинними документами та митними деклараціями, що унеможливлює її правомірне включення до складу податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 06.10.2025 року № 45823/13-01-04-06/45057036, яким платнику податків збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 331 914 грн. 10 коп., у тому числі: за податковим зобов`язанням – 1210831 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 121 083 грн. 10 коп.

28.10.2025, після прийняття спірного рішення відповідача, позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким уточнено показники податкової звітності за липень 2025 року.

Згідно листа від 30.10.2025 року за №42833/6/13-01-04-06 згаданий уточнюючий розрахунок не визнаний уточнюючим та йому присвоєно статус «історія подання».

Позивач не погодився зі спірним податковим повідомленням-рішенням, відтак подав до суду позов.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями.

Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки..

У відповідності до положень абзацу першого підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, пунктом 50.2 статті 50 ПК України встановлено обмеження щодо подання уточнюючого розрахунку показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Отже, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Апеляційний суд зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень здійснюється з урахуванням обставин, які існували на момент прийняття такого рішення. Як підставу для скасування рішення відповідача покликається саме на неврахування уточнюючих розрахунків. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується те, що уточнюючий розрахунок позивач подав 28.10.2025, тобто після того як відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення 06.10.2025. Відтак, спірне рішення Головного управління ДПС у Львівській області не ґрунтується і не ґрунтувалось на інформації з уточнюючих розрахунків, а лише на результатах камеральної перевірки. Покликання позивача на неврахування змісту таких розрахунків є безпідставним, оскільки їх у розпорядженні відповідача не було.

Поряд з цим, в контексті доводів позивача про відсутність законодавчих обмежень для подання уточнюючих розрахунків апеляційний суд зазначає, що за логікою законодавця подання таких уточнень має на меті усунення розбіжностей у податкових деклараціях та як результат запобігання застосуванню санкцій за порушення податкового законодавства. Логічно, що такі уточнення мають бути подані до прийняття аби бути врахованими чи вмотивовано відхиленими під час прийняття податковим органом рішення. За обставинами справи позивач не надав відповідачу уточнюючий розрахунок у період між складенням акту перевірки та прийняттям податкового рішення. Згаданий вище уточнюючий розрахунок, згідно листа відповідача від 30.10.2025 за №42833/6/13-01-04-06 не визнаний уточнюючим та йому присвоєно статус «історія подання». Такі дії відповідача в судовому порядку не визнавались протиправними, а тому вважаються правомірними.

Насамкінець, в контексті змісту апеляційної скарги, апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача щодо недоведення відповідачем правомірності спірного рішення шляхом надання доказів на підтвердження висновків викладених в акті перевірки з огляду на те, що підставами позову було заявлено неврахування уточнюючих розрахунків. Інші обставини зазначені в акті перевірки позивач не оспорював.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не зумовлюють висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 380/6324/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 29.10.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua