Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/8610/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №140/8610/25

Суддя: Довга Ольга Іванівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/8610/25 пров. № А/857/23874/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року (головуючий суддя Денисюк Р.С., м.Луцьк) у справі №140/8610/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аршилон” до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2025 позивач («Аршилон») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці (відповідач), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000208/2 від 11.07.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001840.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.07.2025 № UA205140/2025/000208/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001840.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 10.07.2025 № 25UA205140043433U8 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав в повній мірі документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

09.06.2026 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

10.05.2025 між ТзОВ “Аршилон” (замовник) та ТзОВ «Теаммате» (продавець) було укладено договір поставки № 030525.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується у порядку та на умовах, які встановлені договором, передати у власність замовника товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його в порядку, строки у на умовах, які передбачені інвойсами до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. продавець зобов`язується поставляти товар замовнику згідно інвойсів до цього договору. Кількість товару, інвойсів не обмежується видом та асортиментом товару; вартістю одиничного товару та в цілому усього товару за договором; строками окремого інвойсу та в цілому всіх інвойсів; кількістю інвойсів (поставок). Найменування, асортимент, кількість, тара, особливості, ціна, вартість товару визначаються у інвойсах, які є невід`ємною частиною договору. Інвойс вважається погодженим з дати, яка вказана, як дата виставлення.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору становить суму всіх інвойсів, які були складені та погоджені сторонами на підставі договору. Замовник сплачує поставлений товар продавцем за ціною, яка передбачена інвойсом за кожну одиницю товару. Оплата здійснюється через 100 % передоплату, якщо інше не передбачено у відповідному інвойсі.

Замовник оплачує товар у валюті євро та/або долар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, що вказаний у відповідному інвойсі (п. 3.2).

У разі неможливості визначення за яку партію була проведена оплата, то перераховані кошти вважаються в першу чергу погашенням заборгованості перед продавцем у разі її наявності за договором (п. 3.3).

Поставка товару здійснюється продавцем на адресу замовника, вказану в інвойсі. Право власності на товар, а також ризик його випадкової втрати переходить до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує факт отримання товару (п. 4.1, 4.2).

10.07.2025 ТзОВ “Аршилон” через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД № 25UA205140043433U8 з метою здійснення митного оформлення товару: «Вантажний автомобіль: марка RENAULT; модель KANGOO - 1шт, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації - 21.07.2020, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 1461 см3, потужність - 85 квт., кузов номер НОМЕР_1 , колір білий, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, категорія ТЗ-N1, кіл-ть місць, включаючи водія - 2, тип кузова – вантажний фургон, колісна формула 4х2, вантажопідйомність - 782кг, маса в разі максимального завантаження- 2200кг. Наявні сліди експлуатації, корозія по кузову та вм`ятини. Виробник "RENAULT", FR Торговельна марка: "RENAULT"». В графі 22 МД вказано фактурну вартість товару 4900,00 євро (з урахуванням транспортних витрат у сумі 9768,54 грн), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару – за ціною контракту.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру від 08.07.2025 № 15/07/2025; рахунок-фактуру від 08.05.2025 № 17022521000868; автотранспорту накладну від 09.07.2025 А № 548760; декларацію про походження товару від 09.07.2025 № 7379/25; загальну декларацію прибуття від 09.07.2025 № 25UА141000753935Z1; свідоцтво про реєстрацію т/з від 10.06.2025 № НОМЕР_2 ; банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.07.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару (платіжна інструкція) від 10.07.2025 № 10; документ, що підтверджує вартість перевезення від 09.07.2025 № 1; висновок про якісні характеристики товару, підготовлений експертними організаціями від 09.07.2025 № 7379/25; документ щодо вартості товару від 08.05.2025 № 17022521000868; калькуляційну записку від 10.07.2025; договір поставки від 10.05.2025 № 030525; договір на перевезення від 08.07.2025 № 08072025; довідку відповідності № 09072025 від 09.07.2025; повідомлення СС599 від 10.07.2025; фото; декларацію країни відправлення 25PL301010001X37B2.

10.07.2025 декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митниці декларантом надано: платіжний документ; лист вибачення від 10.07.2025; автотранспортну накладну від 09.07.2025 № А№548760; платіжну інструкцію № MAH6-H33P-CX8A-MXXH від 10.07.2025; акт надання послуг № 08072025 від 11.07.2025; рахунок на оплату №1 від 08.07.2025 та повідомлено, що наданий перелік документів є вичерпним та просив прийняти рішення без врахування 10-денного терміну.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2025 №UА205140/2025/000208/2 та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001840.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що за результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № 25UA205140043433U8 документи містять розбіжності, зокрема: 1) відповідно рахунка-фактури від 08.07.2025 №15/07/2025 та копії митної декларації країни відправлення від 09.07.2025 №25PL301010001X37B2 умови поставки зазначені FCA Україна (Харків). Проте, з огляду на умови поставки, розподіл затрат здійснюється у місці поставки (в даному випадку – м. Харків). Однак, в графі 20 ДМВ зазначені транспортні витрати в сумі 200 євро, що свідчить про невідповідність заявлення інформації щодо умов поставки та зобов`язань сторін в частині доставки товару; 2) подана до митного оформлення автотранспортна накладна від 09.07.2025 № А№548760 не може бути взята до уваги, адже в гр. 22 автотранспортної накладної від 06.06.2025 №б/н відсутній штамп та підпис відправника товару. ЦМР без підписів та штампів вважається неоформленою належним чином і не має юридичної сили. Відсутність штампів/підписів унеможливлює доведення факту доставки товару або прийому його перевезення. Також, зазначаємо, що автотранспортна накладна є первинним документом, що відповідно Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV повинен містити обов`язкові реквізити, серед яких є підписи відповідальних осіб та інформація про сторони; 3) в графі 20 МД умови поставки вказані FCA Warszawa, що суперечить умовам поставки, вказаним в рахунку-фактурі від 08.07.2025 №15/07/2025 – FCA Україна. Також невідповідності щодо умов поставки свідчить й те, що в довідці від 09.07.2025 №1 маршрут товару вказаний Пйотркув Трибунальський (PL) - Харків (UA). Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно маршруту поставки товару, витрати на які є складовими митної вартості; 4) відповідно заявки від 08.07.2025 № 08072025 перевізник зобов`язаний надати замовнику рахунок та акт, проте дані документи не подано до митного оформлення. Це може створювати додаткові витрати, які за правилами ч. 10 ст. 58 МКУ можуть бути складовими митної вартості.

За результатом опрацювання додатково наданих декларантом документів встановлено, що згідно платіжної інструкції № МАН6-НЗЗР-СХ8А-МХХН від 10.07.2025, акту надання послуг № 08072025 від 11.07.202, рахунку на оплату №1 від 08.07.25 вартість перевезення становить 9768,54 грн, що становить в еквіваленті до євро станом на 10.07.2025 – 200 євро (9768,54 грн: 48,8427) та не відповідає сумі, передбаченій п.2 договору-заявці на надання транспортних послуг №08072025 від 08.07.2025 – 250 євро (250*48,8427=12211 грн). Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Переліку запитуваних документів в повній мірі декларантом не надано, про що повідомлено листом від 10.11.25 та 11.07.2025.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), а також у зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не місять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять вищевказані розбіжності, у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в АСМО «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких завершено. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно з ст. 64 МК України згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 – 7933 євро за ЕМД №UA209180/2025/7007 від 03.02.2025. Митницею за основу для коригування митної вартості товару №1 взято вартість товару «Автомобіль вантажний, призначений для перевезення вантажів, що був у використанні:-марка: RENAULT -модель: KANGOO -номер кузова: НОМЕР_3 -календарний рік виготовлення: 2019-дата першої реєстрації: 15.07.2019-тип двигуна: дизель-потужність: 81 кВт-робочий об`єм циліндрів двигуна: 1461куб...», імпорт якого здійснено на умовах поставки DAP Львів з врахуванням обсягу ввезеного товару (1 шт).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД № 25UA205140043803U3 від 11.07.2025 (а. с. 93 зворот-84) з застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями митного органу, звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру від 08.07.2025 № 15/07/2025; рахунок-фактуру від 08.05.2025 № 17022521000868; автотранспорту накладну від 09.07.2025 А № 548760; декларацію про походження товару від 09.07.2025 № 7379/25; загальну декларацію прибуття від 09.07.2025 № 25UА141000753935Z1; свідоцтво про реєстрацію т/з від 10.06.2025 № НОМЕР_2 ; банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.07.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару (платіжна інструкція) від 10.07.2025 № 10; документ, що підтверджує вартість перевезення від 09.07.2025 № 1; висновок про якісні характеристики товару, підготовлений експертними організаціями від 09.07.2025 № 7379/25; документ щодо вартості товару від 08.05.2025 № 17022521000868; калькуляційну записку від 10.07.2025; договір поставки від 10.05.2025 № 030525; договір на перевезення від 08.07.2025 № 08072025; довідку відповідності № 09072025 від 09.07.2025; повідомлення СС599 від 10.07.2025; фото; декларацію країни відправлення 25PL301010001X37B2.

На думку апеляційного суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Колегія суддів також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару (вантажний автомобіль) по МД №25UA205140043433U8 від 10.07.2025.

Так, договором поставки № 030525 від 10.05.2025, укладеним між ТзОВ “Аршилон” (замовник) та ТзОВ «Теаммате» (продавець) було обумовлено, що продавець зобов`язується у порядку та на умовах, які встановлені договором, передати у власність замовника товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його в порядку, строки у на умовах, які передбачені інвойсами до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. продавець зобов`язується поставляти товар замовнику згідно інвойсів до цього договору. Кількість товару, інвойсів не обмежується видом та асортиментом товару; вартістю одиничного товару та в цілому усього товару за договором; строками окремого інвойсу та в цілому всіх інвойсів; кількістю інвойсів (поставок). Найменування, асортимент, кількість, тара, особливості, ціна, вартість товару визначаються у інвойсах, які є невід`ємною частиною договору. Інвойс вважається погодженим з дати, яка вказана, як дата виставлення.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору становить суму всіх інвойсів, які були складені та погоджені сторонами на підставі договору. Замовник сплачує поставлений товар продавцем за ціною, яка передбачена інвойсом за кожну одиницю товару. Оплата здійснюється через 100 % передоплату, якщо інше не передбачено у відповідному інвойсі.

Замовник оплачує товар у валюті євро та/або долар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, що вказаний у відповідному інвойсі (п. 3.2).

Як слідує з матеріалів справи, 08.07.2025 ТзОВ «Теаммате» виставило ТОВ “Аршилон” рахунок-фактуру № 15/07/2025 на суму 4900,00 євро за поставку вантажного автомобіля, що був у використанні, марки RENAULT, модель KANGOO, номер кузова НОМЕР_1 .

В зазначеному рахунку-фактурі сторони обумовили товар, що буде поставлений, його кількість, умови оплати (оплата здійснена 07.08.2025 шляхом переказу коштів) та умови поставки – FCA Ukraine.

10.07.2025 ТзОВ “Аршилон” здійснило оплату за товар в розмірі 4900,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 10.

Перевезення товару здійснювалось відповідно до договору-заявки на надання транспортних послуг № 08072025 від 08.07.2025 укладеним між ТзОВ «Аршилон» та ФОП ОСОБА_1 . Ставка за перевезення становить 250 євро.

Як вбачається з довідки про транспортні витрати № 1 від 09.07.2025 вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу автомобілем по маршруту Пйотркув-Трибунальський (Польща) – Харків (Україна) складає 200 євро до кордону та 50 євро – після кордону. Страхування вантажу не здійснювалось; навантажувальні роботи за рахунок відправника; інших супутніх витрат понесено не було.

Згідно акту надання послуг від 11.07.2025 № 08072025, рахунку на оплату № 1 від 08.07.2025 сторони погодили вартість послуг за міжнародні перевезення Пйотркув-Трибунальський (Польща) – Харків (Україна) – 9768,54 грн.

Оплата за надання транспортних послуг згідно з договором № 08072025 від 08.07.2025 в сумі 9768,54 грн підтверджується платіжною інструкцією МАН6-НЗЗР-СХ8А-МХХН від 10.07.2025.

Враховуючи вищевикладене до митної вартості товару, яка становила 4900,00 євро були додані транспортні витрати в розмірі 9768,54 грн, що відповідає наданим документам.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З приводу твердження апелянта про те, що відповідно до рахунка-фактури від 08.07.2025 №15/07/2025 та копії митної декларації країни відправлення від 09.07.2025 №25PL301010001X37B2 умови поставки зазначені FCA Україна (Харків). Проте, з огляду на умови поставки, розподіл затрат здійснюється у місці поставки (в даному випадку – м. Харків), однак, в графі 20 ДМВ зазначені транспортні витрати в сумі 200 євро, що свідчить про невідповідність заявлення інформації щодо умов поставки та зобов`язань сторін в частині доставки товару, то суд враховує наступне.

Умови поставки Інкотермс-FCA (Free Carrier – Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому, всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Таким чином, враховуючи зміст терміну FCA Інкотермс, у вартість товару згідно інвойсу включено вартість навантаження товару у місці завантаження товару, що відповідає умовам поставки, зазначеним в рахунку-фактурі від 08.07.2025 №15/07/2025 FCA Україна.

Апеляційний суд зазначає, що до декларації митної вартості №25UA205140043433U8 від 10.07.2025 включено транспортні витрати до митного кордону України в сумі 200 євро (за курсом валюти 48,8427 грн за 1 євро) – 9768,54 грн, що відповідає сумі транспортних витрат, зазначеній в рахунку-фактурі на сплату за перевезення № 4-01.07.25 від 01.07.2025 та довідці про вартість перевезення №7 від 01.07.2025.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування

Часиною 11 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Відтак, в даному випадку, витрати на транспортування товару по території України не були включені до митної вартості товару та відповідно не впливають на розраховану декларантом митну вартість товару згідно МД №25UA205140043433U8 від 10.07.2025.

На думку суду апеляційної інстанції, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою підтверджують понесені транспортні витрати.

Щодо змісту автотранспортної накладної CMR від 09.07.2025 №548760, то колегія суддів відхиляє вказане зауваження митного органу, оскільки такий документ як автотранспортна накладна (CMR), взагалі не містить числових значень складових митної вартості товару. У відповідача в розпорядженні були інші документи, які давали змогу перевірити заявлені числові значення витрат на транспортування товару (договір-заявка, рахунок-фактура, акт надання послуг, довідка про транспортні витрати). Апеляційний суд наголошує, що оформленням цього документу займався не позивач, а залучений перевізник. Інші реквізити автотранспортної накладної підтверджують факт здійснення перевезення (штампи та підписи відправника товару й перевізника).

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що на вимогу митного органу позивач надав рахунок на оплату № 1 від 08.07.2025 та акт надання послуг від 11.07.2025 № 08072025, про які зазначено у договорі-заявці на надання транспортних послуг від 08.07.2025 № 08072025, митний орган у рішенні про коригування митної вартості товару повторно вказує на не подання таких заявок до митного оформлення, що в даному випадку не відповідає дійсності.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів також не може погодитися із діями митного органу стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Апеляційний суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, що стосуються оцінюваного товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку колегії суддів, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.

Щодо митної декларації МД №25UA209180/2025/7007 від 03.02.2025, рівень митної вартості 7933 євро, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то колегія суддів зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000208/2 від 11.07.2025 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про визнання протиправною та скасування картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001840.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 140/8610/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua