Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №358/1962/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1962/25 Провадження № 1-кп/358/111/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025111230000981 від 12.05.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Побережка Богуславського району Київської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, із професійно-технічною освітою, військовослужбовця Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 345 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

10.05.2025 близько о 23 год. 25 хв. поліцейські сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_7 та поліцейський сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_8 отримали виклик про адмінправопорушення, а саме про те, що підлітки галасують та розпивають алкоголь.

Після чого, поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_8 направилися до місця події, а саме земельної ділянки, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі №40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, де в подальшому виявили заявника ОСОБА_5 , котрий перебував в стані алкогольного сп`яніння. Надалі в ході спілкування з заявником поліцейські встановили, що останній здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.

Водночас ОСОБА_5 повідомлено про необхідність складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП – завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, за що передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В цей час у ОСОБА_5 , який усвідомлював що вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виник злочинний умисел, спрямований на надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою дії в його інтересах з використанням службового становища, а саме не складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою дій в інтересах ОСОБА_5 , а саме не складання відносно останнього процесуальних документів про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок i громадську безпеку за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, 10 травня 2025 року о 23 годині 34 хвилини, ОСОБА_5 перебуваючи на земельній ділянці, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі № 40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, достовірно знаючи, що поліцейський сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_7 та поліцейський сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_8 є службовими особами органів Національної поліції України, оскільки останні перебували в однострої, представилися та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов`язки яких входить робота пов`язана із застосуванням до порушників заходів адміністративного впливу, діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, в ході спілкування із вказаними працівниками поліції ОСОБА_5 , висловив словесну пропозицію надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, тримаючи в руках відкритий гаманець з грошовими коштами, за не складання відносно нього процесуальних документів про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, на що отримав відмову та був попереджений про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі.

Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою дій в інтересах ОСОБА_5 , а саме не складання відносно нього процесуальних документів про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, 10 травня 2025 року о 23 годині 36 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи на земельній ділянці, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі № 40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, достовірно знаючи, що поліцейський сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_7 та поліцейський сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_8 є службовими особами органів Національної поліції України, оскільки останні перебували в однострої, представилися та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов`язки яких входить робота пов`язана із застосуванням до порушників заходів адміністративного впливу, діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, в ході спілкування із вказаними працівниками поліції ОСОБА_5 , висловив словесну пропозицію надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, при цьому тримаючи в руках банкноту номіналом 100 доларів США в руках та простягаючи її в бік працівника поліції ОСОБА_7 , за не складання відносно нього процесуальних документів про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, на що отримав відмову та був черговий раз попереджений про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі.

В подальшому, 10 травня 2025 року о 23 годині 36 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи на земельній ділянці, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі № 40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, достовірно знаючи, що поліцейський ОСОБА_7 та поліцейський ОСОБА_8 , є службовими особами органів Національної поліції України, оскільки останні перебували в однострої, представилися та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов`язки яких входить робота пов`язана із застосуванням до порушників заходів адміністративного впливу, діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі ОСОБА_5 , в ході спілкування із вказаними працівниками поліції, надав працівникові поліції ОСОБА_8 банкноту номіналом 100 доларів США, що станом на 10.05.2025 еквівалентно 4 120, 00 гривень згідно даних Національного банку України, поклавши дані кошти до задньої лівої кишені штанів ОСОБА_8 , тим самим надав неправомірну вигоду службовій особі за не складання відносно себе вищевказаних адміністративних матеріалів.

Вищевказаними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, а саме: пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду дії з використанням службового становища, та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення служивою особою в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням наданого їй службового становища.

Крім цього, 10 травня 2025 року близько о 23 год. 25 хв. поліцейський сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_7 та поліцейський сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області сержант поліції ОСОБА_8 отримали виклик про адмінправопорушення, а саме про те, що підлітки галасують та розпивають алкоголь.

Після чого, поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_8 направилися до місця події, а саме земельної ділянки, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі №40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, де в подальшому виявили заявника ОСОБА_5 , котрий перебував в стані алкогольного сп`яніння. Надалі в ході опрацювання вказаного виклику поліцейським ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з боку ОСОБА_5 було висловлено пропозицію надати неправомірну вигоду та в подальшому ОСОБА_5 надав неправомірну вигоду, а саме банкноту номіналом 100 доларів США працівнику поліції ОСОБА_8 поклавши вказану банкноту до задньої лівої кишені його штанів. Внаслідок вказаних дій поліцейський ОСОБА_8 здійснив повідомлення на лінію «102» за вказаним фактом.

В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на вчинення погрози застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

11 травня 2025 року близько 00 год. 08 хв. ОСОБА_5 перебуваючи на земельній ділянці, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі № 40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення погрози застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться саме працівник правоохоронного органу, у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, який виконує свої службові обов`язки, з метою перешкоджання виконанню ним службових обов`язків по охороні громадського порядку, здійснив погрози застосування відносно поліцейського сектора реагування патрульної поліції відділення № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, сержанта поліції ОСОБА_7 - фізичного насильства, а саме – усному висловленні голосом, а також жестами погрози заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків.

Поряд з цим, дільничний офіцер поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_9 та особа уповноважена здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків – старший дільничний офіцер поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області ОСОБА_10 отримали виклик про надання неправомірної вигоди працівникам поліції та в подальшому поїхали до місця події.

Прибувши на місце події дільничний офіцер поліції відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, лейтенант поліції ОСОБА_9 в порядку статті 32 ЗУ «Про Національну поліцію» висловив законну вимогу ОСОБА_5 надати документ, що посвідчує його особу.

В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на вчинення погрози застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

11 травня 2025 року близько 00 год. 08 хв. ОСОБА_5 перебуваючи на земельній ділянці, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі № 40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення погрози застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться саме працівник правоохоронного органу, у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, який виконує свої службові обов`язки, з метою перешкоджання виконанню ним службових обов`язків по охороні громадського порядку, здійснив погрози застосування відносно дільничного офіцера поліції відділення № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, лейтенанта поліції ОСОБА_9 - фізичного насильства, а саме – усне висловлення голосом, а також жестами погрози заподіяння побоїв, а також тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків.

Продовжуючи реалізацію свого умислу направленого на вчинення погрози застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_5 11 травня 2025 року близько 00 год. 34 хв. перебуваючи на земельній ділянці, що являє собою зупинку громадського транспорту, поблизу будівлі № 40 по вулиці Миколаївська в м. Богуслав Київської області, під час огляду місця події, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться саме працівники правоохоронного органу, у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, котрі виконують свої службові обов`язки, з метою перешкоджання виконанню ними службових обов`язків пов`язаних із документуванням кримінального правопорушення, здійснив погрози застосування фізичного насильства вказаним вище працівникам поліції, а саме – усне висловлення голосом про заподіяння побоїв, а також тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_5 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України, а саме: погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків та ч. 1 ст. 369 КК України, а саме: пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх і щиро розкаявся у вчиненому.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що у травні 2025 році дійсно він давав працівникам поліції хабар в розмірі сто доларів, однією купюрою, при цьому погрожував працівникам поліції та висловлювався нецензурно. Щодо своєї поведінки пояснив, що перебував в стані алкогольного сп`яніння і тому його лексика була поєднана з нецензурною лексикою та висловлюванням погроз до працівників поліції. Просив суд врахувати відсутність судимостей та його щире каяття.

Потерпілий ОСОБА_7 , належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився та подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. У заяві зазначив, що складу суду довіряє, відводів не має, рішення суду оскаржувати не буде, просить прийняти рішення на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_9 , належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився та подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. У заяві зазначив, що складу суду довіряє, відводів не має, рішення суду оскаржувати не буде, просить прийняти рішення на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, прокурор не оспорював зазначених фактичних обставин, суд пересвідчився, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, їхня позиція є добровільною та істинною. Після роз`яснення обвинуваченому положень ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема, того, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, та за відсутності заперечень учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорювалися.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, а також відомостями щодо речових доказів та процесуальні витрати.

При ухваленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Враховуючи викладене, оцінивши показання обвинуваченого у сукупності з дослідженими під час судового розгляду матеріалами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України — пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду дії з використанням службового становища, та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення служивою особою в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням наданого їй службового становища, та за ч. 1 ст. 345 КК України — погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к, зазначив, що щире каяття передбачає не лише формальне визнання вини, а й належну критичну оцінку особою своєї протиправної поведінки, її осуд, жаль з приводу вчиненого та готовність нести передбачену законом відповідальність.

У судовому засіданні ОСОБА_5 беззастережно визнав винуватість у повному обсязі пред`явленого обвинувачення, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, не намагався применшити значення своїх дій, висловив жаль з приводу вчиненого та засудив власну поведінку. З огляду на зміст його пояснень і поведінку під час судового розгляду суд визнає щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання.

Відповідно до обвинувального акта стороною обвинувачення наведено обставини, які обтяжують покарання (ст. 67 КК України), зокрема, вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим службового обов`язку; вчинення кримінального правопорушення, особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Перелік обставин, що обтяжують покарання, установлений частиною першою статті 67 КК України, є вичерпним. Відповідно до частини четвертої цієї статті обставина, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, не може повторно враховуватися при призначенні покарання як така, що його обтяжує.

Вчинення погрози насильством щодо працівника правоохоронного органу саме у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків є обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 345 КК України, та вже враховане при кримінально-правовій кваліфікації дій обвинуваченого. Тому відповідно до частини четвертої статті 67 КК України ця сама обставина не може бути повторно врахована при призначенні покарання за вказане кримінальне правопорушення як обставина, передбачена пунктом 4 частини першої статті 67 КК України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 566/606/15-к, згідно з якою обставина, вже передбачена статтею Особливої частини КК України як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, відповідно до частини четвертої статті 67 КК України не може повторно враховуватися при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує.

Стосовно кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, суд ураховує, що пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення чи невчинення нею дій із використанням наданої влади або службового становища становить зміст об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення. Виконання працівниками поліції службових повноважень у цьому випадку є невід`ємною фактичною передумовою пропозиції та надання їм неправомірної вигоди.

Обвинувальний акт не містить опису додаткових обставин, які б свідчили, що зв`язок кримінального правопорушення з виконанням працівниками поліції службових обов`язків зумовив підвищення ступеня його суспільної небезпечності порівняно з типовими ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України.

За таких обставин, ураховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення та керуючись частиною другою статті 67 КК України, суд не визнає обставину, передбачену пунктом 4 частини першої статті 67 КК України, такою, що обтяжує покарання за частиною першою статті 369 КК України.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.

Отже, для застосування цієї норми недостатньо самого факту вчинення кримінального правопорушення в період дії воєнного стану. Необхідно встановити, що обвинувачений свідомо використав обмеження, обстановку або інші особливості цього правового режиму для вчинення кримінального правопорушення чи полегшення реалізації свого умислу.

У постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 163/790/24 (провадження № 51-1825км24) Верховний Суд зазначив, що для застосування пункту 11 частини першої статті 67 КК України необхідно встановити: факт дії воєнного стану; причинний зв`язок між умовами такого стану та способом учинення кримінального правопорушення; використання винним об`єктивних обмежень або особливостей правового режиму для полегшення реалізації злочинного умислу. Висновок про те, що вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану та його вчинення з використанням умов воєнного стану не є тотожними поняттями, викладено також у постанові Верховного Суду у справі № 346/1286/23.

Суд установив, що на час учинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення на території України діяв воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався.

Встановлені судом обставини свідчать, що кримінальні правопорушення були вчинені під час спілкування ОСОБА_5 із працівниками поліції у зв`язку з виконанням ними службових повноважень та не мали причинного зв`язку з обмеженнями чи іншими особливостями правового режиму воєнного стану.

Таким чином, у цьому кримінальному провадженні встановлено лише факт вчинення кримінальних правопорушень під час дії воєнного стану. Сам по собі цей факт не підтверджує використання обвинуваченим умов воєнного стану в розумінні пункту 11 частини першої статті 67 КК України. Тому суд не визнає вчинення кримінальних правопорушень з використанням умов воєнного стану обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 .

Разом із тим суд установив, що кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 345 та частиною першою статті 369 КК України, ОСОБА_5 вчинив у стані алкогольного сп`яніння. З огляду на характер і конкретні обставини вчинених діянь суд відповідно до пункту 13 частини першої статті 67 КК України визнає зазначену обставину такою, що обтяжує покарання обвинуваченого за кожне з указаних кримінальних правопорушень.

Отже, при призначенні покарання за кожне з кримінальних правопорушень суд ураховує обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , — його щире каяття, а також обставину, що обтяжує покарання, — вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння.

Мотиви призначення покарання

Суд зазначає, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

У правовій державі покарання насамперед є засобом виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, при цьому мають застосовуватися не надмірні, а лише необхідні та зумовлені його метою заходи державного примусу.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, відповідно до якого юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип конкретизовано положеннями Кримінального кодексу України щодо призначення покарання з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про вид і розмір покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначає покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи його.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення, обставинам його вчинення, даним про особу винного та бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Окремим проявом принципу справедливості є відповідність покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що передбачає домірність покарання характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого.

Виходячи з мети покарання та принципів справедливості, співмірності й індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого кримінального правопорушення, ступеню його суспільної небезпечності, а також даним про особу винного.

Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає у тому, що покарання, яке застосовується до особи, повинно відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам його вчинення та даним про особу винного.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі № 135/563/22.

Вчинені ОСОБА_5 кримінальні правопорушення відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами.

Під час судового розгляду не встановлено обставин, які відповідно до статей 36–43 КК України виключають кримінальну протиправність діяння, а також підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбачених статтями 44–49 КК України.

Підстав для застосування статті 69 КК України суд не встановив. Зокрема, щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 345 КК України, не встановлено кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, застосування статті 69 КК України виключається, оскільки воно належить до корупційних кримінальних правопорушень.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше несудимий, є військовослужбовцем, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має позитивну службову характеристику. У судовому засіданні ОСОБА_5 визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та сприяв швидкому судовому розгляду кримінального провадження.

Згідно з досудовою доповіддю Обухівського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, ризик вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення оцінюється як середній. Водночас орган пробації дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Призначаючи ОСОБА_5 вид і розмір покарання за кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 369 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості та обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, обставину, що пом`якшує покарання, — щире каяття, а також обставину, що обтяжує покарання, — вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 передбачене санкцією частини першої статті 369 КК України покарання у виді штрафу, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 345 КК України, є умисним кримінальним правопорушенням проти авторитету органів державної влади та посягає на встановлений законом порядок здійснення працівниками правоохоронних органів своїх службових повноважень.

Визначаючи вид і розмір покарання за вказане кримінальне правопорушення, суд ураховує характер, зміст і кількість висловлених ОСОБА_5 погроз, їх адресування працівникам поліції, у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, супроводження погроз нецензурною лайкою, а також обстановку, у якій було вчинено кримінальне правопорушення. Наведені обставини характеризують ступінь суспільної небезпечності вчиненого та свідчать про необхідність призначення покарання, здатного забезпечити належний виправний і превентивний вплив.

Суд також ураховує дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий та позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, обставину, що пом`якшує його покарання, — щире каяття, а також обставину, що обтяжує покарання, — вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Санкцією частини першої статті 345 КК України передбачено альтернативні основні покарання у виді виправних робіт, пробаційного нагляду, обмеження волі або позбавлення волі.

Відповідно до частини другої статті 57 КК України виправні роботи не застосовуються до військовослужбовців. Оскільки ОСОБА_5 на час ухвалення вироку проходить військову службу, призначення йому цього виду покарання виключається законом.

Пробаційний нагляд прямо передбачений санкцією частини першої статті 345 КК України, а положення статті 59-1 КК України не містять заборони щодо його застосування до військовослужбовців. Водночас, ураховуючи характер, зміст і кількість висловлених погроз, їх адресування працівникам поліції у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, супроводження погроз нецензурною лайкою та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку, що властиві пробаційному нагляду наглядові та соціально-виховні заходи не забезпечать у цьому випадку необхідного виправного та превентивного впливу.

Разом із тим позбавлення волі є найбільш суворим видом покарання, передбаченим санкцією частини першої статті 345 КК України. Беручи до уваги щире каяття ОСОБА_5 , відсутність у нього судимостей, позитивну службову характеристику та відсутність фактично заподіяної працівникам поліції фізичної або майнової шкоди, суд не вбачає підстав для призначення покарання, пов`язаного з ізоляцією обвинуваченого від суспільства.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що серед видів покарань, безпосередньо передбачених санкцією частини першої статті 345 КК України, характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого, а також установленим обставинам, що пом`якшують та обтяжують покарання, відповідає покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

Частиною третьою статті 61 КК України встановлено, що обмеження волі не застосовується, зокрема, до військовослужбовців строкової служби. Водночас матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 92 від 29 березня 2026 року ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів і присвоєно військове звання «матрос». Листом командира військової частини підтверджено продовження ним військової служби станом на 04 жовтня 2026 року, а відпускним квитком від 22 жовтня 2026 року № 5664 — надання йому щорічної основної відпустки з обов`язком прибути до військової частини 08 листопада 2026 року. Перебування військовослужбовця у відпустці не припиняє проходження ним військової служби та не позбавляє його відповідного правового статусу.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, є самостійним видом військової служби та не є строковою військовою службою. Отже, передбачена частиною третьою статті 61 КК України заборона застосування обмеження волі до військовослужбовців строкової служби на ОСОБА_5 не поширюється.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 травня 2026 року у справі № 679/1595/24 (провадження № 51-352км26), відповідно до якої строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації є окремими видами військової служби.

Водночас, визначивши вид і строк покарання, які відповідають тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд ураховує спеціальний правовий статус обвинуваченого та передбачену частиною першою статті 58 КК України можливість призначення військовослужбовцю службового обмеження замість обмеження волі на строк не більше двох років.

Відповідно до частини першої статті 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, зокрема у випадках, коли суд, ураховуючи обставини справи та особу засудженого, вважає за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Оскільки ОСОБА_5 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачене цією нормою обмеження щодо військовослужбовців строкової служби на нього не поширюється.

Службове обмеження для військовослужбовців є реальним основним покаранням. Відповідно до частини другої статті 58 КК України із суми грошового забезпечення засудженого здійснюється відрахування в дохід держави у визначеному вироком розмірі; під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою чи у військовому званні, а строк відбування покарання не зараховується йому до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Отже, цей вид покарання передбачає реальні правообмеження та за своїм змістом спроможний забезпечити виправний і превентивний вплив із продовженням засудженим військової служби.

Вирішуючи питання про застосування частини першої статті 58 КК України, суд ураховує позитивну службову характеристику ОСОБА_5 , відсутність у нього судимостей, щире каяття, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, відсутність фактично заподіяної працівникам поліції фізичної або майнової шкоди, а також обставину, що обтяжує покарання, — вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Зазначені обставини в сукупності дають підстави для висновку про можливість досягнення мети покарання без направлення ОСОБА_5 до кримінально-виконавчої установи відкритого типу та без припинення ним військової служби, але в умовах реальних майнових і службових обмежень.

З огляду на викладене суд вважає за можливе на підставі частини першої статті 58 КК України призначити ОСОБА_5 за частиною першою статті 345 КК України замість обмеження волі на строк два роки покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк із відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення.

Правові підстави для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням відсутні. Відповідно до частини першої статті 75 КК України таке звільнення, крім прямо передбачених законом випадків затвердження угоди про визнання винуватості, не застосовується в разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 369 КК України, відповідно до примітки до статті 45 КК України належить до корупційних кримінальних правопорушень. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 розглянуто не на підставі угоди про визнання винуватості, тому передбачений законом виняток у цьому випадку не застосовується.

Отже, у зв`язку із засудженням ОСОБА_5 за частиною першою статті 369 КК України застосування до нього положень статті 75 КК України виключається прямою законодавчою забороною. Позитивні відомості про особу обвинуваченого, його щире каяття, відсутність судимостей і позитивна службова характеристика враховуються судом при обранні виду та визначенні розміру покарання, однак не можуть бути підставою для незастосування встановленого законом обмеження.

Відповідно до частини першої статті 70 КК України суд призначає покарання окремо за кожне кримінальне правопорушення, після чого визначає остаточне покарання за їх сукупністю. Згідно із частиною третьою статті 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 686/3226/20 (провадження № 51-3730км20), відповідно до якої положення частини третьої статті 72 КК України не виключають необхідності застосування правил призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, а встановлюють неможливість складання штрафу з іншими видами основного покарання та необхідність його самостійного виконання.

Отже, за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_5 належить остаточно визначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк два роки з відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення та штрафу в розмірі 17 000 гривень. Відповідно до частини третьої статті 72 КК України покарання у виді штрафу підлягає самостійному виконанню.

Відповідно до частини третьої статті 47 КВК України строк відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців обчислюється з дня, з якого фактично розпочато відрахування з грошового забезпечення засудженого.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

За приписами п. 12 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами. У разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

За змістом ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, зокрема, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого, зокрема, ст. 249 КК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Судом установлено, що купюра номіналом 100 доларів США, серійний номер КВ 34105667І, належала ОСОБА_5 та була використана ним для схиляння працівників поліції до невчинення дій із використанням наданого їм службового становища шляхом надання неправомірної вигоди. Отже, зазначені грошові кошти відповідають ознакам майна, визначеного пунктом 2 частини першої статті 96-2 КК України, та підлягають спеціальній конфіскації.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі ст. 174 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до статей 124, 126 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням технічної експертизи документів, у розмірі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовано.

Цивільний позов у межах цього кримінального провадження не заявлено.

Керуючись статтями 12, 50, 58, 65–67, 70, 72, 75, 96-1, 96-2, частиною першою статті 345, частиною першою статті 369 КК України, статтями 100, 124, 126, 174, 349, 368, 370, 373–376 КПК України, суд —

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених частиною першою статті 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

2. ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

3.На підставі частини першої статті 58 КК України замість покарання у виді обмеження волі на строк два роки призначити ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк — два роки, з відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення.

4.На підставі частини першої статті 70, частини третьої статті 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк два роки з відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення та штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

5.Покарання у вигляді штрафу відповідно до частини третьої статті 72 КК України виконувати самостійно.

6.Початок строку відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців обчислювати з дня, з якого фактично буде розпочато відрахування із грошового забезпечення ОСОБА_5 .

7.Копію вироку після набрання ним законної сили направити командиру військової частини НОМЕР_1 , для виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців.

8.Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

9.Стягнути із ОСОБА_5 , (РНОКПП – НОМЕР_2 ), на користь держави судові витрати по справі понесені на залучення експертів у кримінальному провадженні, а саме: в розмірі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок за проведення технічної експертизи документів № - СЕ-19/111-25/29848-ДД.

10.Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні №12025111230000981 від 14.05.2025, накладений на купюру номіналом 100 доларів США, серійний номер КВ 34105667І, ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 09.01.2026 (Справа №358/778/25, провадження №1-кс/158/25).

11.Речові докази у кримінальному провадженню, а саме: купюру номіналом 100 доларів США серійний номер КВ 34105667І, яку поміщено до спеціального пакету SUD2027106 та передано в кімнату зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Обухівського РУН ГУНП з Київській області - на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати в дохід держави.

12.Документ, відповідно до постанови про визнання матеріального об`єкта (цифрового носія інформації) та вирішення питання про забезпечення його зберігання від 21.07.2025, а саме: DVD-R диск (серійний номер CMDR4 7G - CFMWM03 - 6865 65GPR0674) та наявний на ньому відеофайл з назвою «export-fxhom» та DVD-R диск (серійний номер CMDR4 7G - CFMWM03 - 6865 65GPR0674) та наявний на ньому відеофайл з назвою «export-kqrof» — залишити у матеріалах кримінального провадження.

13.Матеріали кримінального провадження № 12025111230000981 від 12.05.2025 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 358/1962/25, провадження №1-кп/358/111/26.

14.Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

15.Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

16.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

17.Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

СуддяОСОБА_1