Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №293/1248/25 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1248/25

Провадження №1-кп/293/83/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12025060610000498 від 22.08.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не судимий в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" " N 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, після чого неодноразово було продовжено та на даний час не скасовано.

ОСОБА_5 , будучи офіцером юридичної служби Житоирського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 21.08.2025 близько 13 год. 15 хв., ОСОБА_5 , перебував в кафе-магазині "Надія", що розташоване за адресою: с. Очеретянка, вул. Перемоги, 13, Черняхівської територіальної громади, Житомирського району, Житомирської області, де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , у цей же день, час та місці, достовірно знаючи, що на території України введено та діє режим воєнного стану, перебуваючи в приміщенні кафе-магазину "Надія", який розташований за адресою: с. Очеретянка, вул. Перемоги, 13, Черняхівської територіальної громади, Житомирського району, Житомирської області, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечних характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, зайшов до господарського приміщення вказаного магазину, де із сумки, що знаходилася на стільці у вказаному приміщенні, таємно викрав гаманець чорного кольору з вирізами у вигляді листків, вартістю 277 грн. 33 коп. разом з грошовими коштами в сумі 3340 грн, які належать потерпілій ОСОБА_6 .

В подальшому ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадене майно залишив місце вчинення злочину на власному автомобілі марки «Infiniti QX50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та в подальшому викраденим майном розпорядився на свій розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3617 грн. 33 коп.

Таким чином ОСОБА_5 інкримінується, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В ході судового розгляду ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав.

Надав покази суду про те, що 19 серпня 2025 року разом із дружиною та пасинком поїхав у с. Федорівка до батьків дружини копати картоплю. Увечері він зателефонував своїй матері та попросив допомогти викопати картоплю та приїхати 21.08.2025. Наступного дня орієнтовно о 07:00 ранку батько привіз матір до с. Федорівка, і вони копали картоплю до обіду.

В обід дружина обвинуваченого запропонувала поїхати до магазину в с. Очеретянка. Для поїздки вони використали його автомобіль. У салон сіли він, його мати, пасинок та вагітна дружина. По дорозі матері стало погано, тому до приміщення магазину вона не пішла, а дала 1000 грн, купюрами по 200 грн на продукти, які він поклав собі в кишеню.

У магазині вони купили пиво, воду, цукерки, печиво, чіпси та колу. За покупки картою розрахувалася дружина, тому після повернення з магазину обвинувачений повернув матері її 1000 грн. Перебуваючи в приміщенні магазину, обвинувачений погладив кота, який сидів на стільці. Коли він відкривав холодильник із напоями, на відстані орієнтовно 15 метрів від місця перебування дружини, то під холодильником пивних напоїв на підлозі побачив і підібрав чорний гаманець із візерунками, який був дуже схожий на гаманець його дружини. Обвинувачений із магазину вийшов першим. Вказав, що куплені продукти, напої та знайдений гаманець він поклав у багажник автомобіля. Про знахідку гаманця він нікому не розказував та у дружини не запитував, чи це її гаманець, оскільки був упевнений, що він належить їй, і не хотів її нервувати через ускладнення під час вагітності.

Близько 14:00 год. вони повернулися до с. Федорівка. Вказав, що він забрав із багажника частину речей й продуктів, а решту попросив забрати маму. Згодом він разом дружиною пішов у гості до її куми ОСОБА_7 . Через деякий час прийшла теща й повідомила, що його шукає батько. Зателефонувавши батькові, він дізнався, що той їде разом із працівниками поліції до нього через якусь крадіжку.

У подальшому він на власному автомобілі виїхав їм на зустріч і вони зустрілися в с. Малинівка. З автомобіля батька вийшли батько та троє працівників поліції, які повідомили про надходження заяви про викрадення сумки, у подальшому з`ясувалося, що йдеться про гаманець. Коли він показав працівникам поліції знайдений у магазині гаманець то зрозумів, що це дійсно не гаманець його дружини. Поліцейські зазначили, що для добровільної видачі потрібно проїхати до відділку, на що він погодився.

Вказав, що у гаманці знаходилися банківські картки та грошові кошти в сумі більше 3000 грн, купюрами по 200 грн та іншими, точний склад яких не пам`ятає. При цьому зауважив, що зазначав поліцейським, що 1000 грн із цієї суми належать йому, це кошти, які давала йому мама на продукти.

Обвинувачений наголосив, що це була випадкова знахідка і він не перебував у матеріальній скруті, оскільки на той час проходив службу в РТЦК та отримував грошове забезпечення у розмірі 30 тисяч гривень і премію 18 тисяч гривень, тому корисливої мети на викрадення не мав. Пояснив, що із заявою про знахідку гаманця він не звертався, а від дачі показань поліції відмовився. У судовому засіданні продемонстрував гаманець своєї дружини схожий на гаманець потерпілої.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні під час судових дебатів просила визнати її підзахисного невинуватим, оскільки матеріалами кримінального провадження не доводиться склад злочину передбачений ч.4 ст. 185 КК України з огляду на покази обвинуваченого та покази свідка сторони захисту ОСОБА_8 .

Крім того, сторона захисту звертає увагу суду на те, що процесуальні дії слідчого ОСОБА_9 , проведені ним до внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР є вчиненими з порушенням кримінального процесуального закону, а тому докази, здобуті ним в результаті таких дій вважає недопустимими, а тому вони не можуть бути покладеними в основу для формування обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України.

З огляду на викладене вище захисник просить визнати недопустимим наступні докази:

- дозвіл потерпілої ОСОБА_10 слідчому ОСОБА_9 на проведення слідчих дій у кафе-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_3 , від 21.08.2025р.;

- протокол огляду місця події слідчим ОСОБА_9 в кафе-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_3 від 21.08.2025р. з додатком;

- протокол огляду місця-події слідчим ОСОБА_9 в приміщенні ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУ НП в м.Житомирі від 21.08.2025р. з додатком;

- клопотання слідчого ОСОБА_9 про накладення арешту на вилучене майно від 22.08.2025р.;

- постанову слідчого ОСОБА_9 про призначення товарознавчої експертизи від 03.09.2025р.;

- висновок судового експерта №СЕ-19/106-25/16520-ТВ від 15.09.2025р.;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.09.2025.

Разом з тим, у разі, якщо суд дійде висновку про визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, просила, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість злочину та позицію потерпілої ОСОБА_6 , призначити обвинуваченому ОСОБА_5 мінімальну міру покарання, передбачену санкцією вказаної статті кримінального закону, застосувати положення ст. 75,69 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, установивши мінімальний іспитовий строк 1 (один рік).

Так, статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, в силу вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

У обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які згідно зі ст. ст. 85, 86, 94 КПК України є допустимими, належними, достовірними та достатніми, а саме: на показання потерпілого, свідків обвинувачення, та відомості, що містяться у письмових доказах, речових доказах, наданих стороною обвинувачення.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 вказала, що працювала продавцем у магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 21 серпня 2025 року близько 13:00 год. до приміщення зайшов ОСОБА_5 із, імовірно, дружиною та дитиною. Жінка придбала цукерки, що ще не пам`ятає, зазначає, що та перебувала в торговій залі.

Перед приходом ОСОБА_5 інших відвідувачів у магазині не було. Він разом із дружиною та дитиною перебували в приміщенні близько 10 хвилин. Потерпіла обслуговувала жінку, стоячи за прилавком, тоді як ОСОБА_5 зайшов до іншого підсобного приміщення з вільним входом, де на поличках продається побутова хімія і стояв м`який стілець, потерпіла подумала, що він хоче погладити кота. Вказує, що з-за прилавку події в тому приміщенні не проглядалися. Зазначила, що окрім обвинуваченого в те приміщення ніхто не заходив.

Пояснила, що у тому ж другому залі біля вікна на відкритому місці, на стільці, стояла її відкрита чорна сумка без замка (замок не працював), у якій містився гаманець. У гаманці знаходилися готівкові кошти в сумі 3340 гривень — частина з пенсії у розмірі 10 000 гривень, яку потерпіла зняла вранці з пенсійної карти, приїхавши з району, і поклала до гаманця купюри номіналом по 200 гривень та дві купюри по 20 гривень. Ці кошти вона планувала використати для розрахунку за товар. Точні номінали коштів на момент допиту вона не пригадувала.

У той час, коли ОСОБА_11 уже виходив на вулицю, до магазину зайшов сусід. Вказала, що у зал із побутовою хімією сусід не заходив. Грищук швидко вийшов з магазину, сів у машину й поїхав. Майже відразу після цього, орієнтовно через 7 хвилин, привезли у магазин товар.

Коли потерпіла хотіла розрахуватися власними коштами за товар, виявила відсутність гаманця в сумці. Одразу після виявлення зникнення коштів вона подзвонила до поліції, заблокувала банківську картку та повідомила про подію правоохоронцям.

Повідомила, що обвинувачений ОСОБА_5 перед судом вибачився та пропонував відшкодування, від якого потерпіла відмовилася, оскільки не потребує чужих коштів. Претензій до обвинуваченого потерпіла не має та просить суд його суворо не карати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що знає потерпілу як продавця магазину «Надія». Саму подію у часі він точно не пам`ятає через проблеми з пам`яттю та перебування на лікуванні в лікарні, однак припускає, що це могло відбутися восени 2025 року.

Подія відбувалася в приміщенні магазину «Надія» в с. Очеретянка, де свідок купував цукерки або щось інше, перебуваючи там нетривалий проміжок часу.

Розповів, що у магазині є два зали — великий та маленький, доступ до них вільний, у маленькому залі продається побутова хімія та інша подібна продукція. У той день у магазині, крім продавця, перебувало кілька осіб: немісцева жінка з дитиною, а також чоловік середнього віку, що перебував у великому залі, що саме він робив, свідок не звернув уваги. Чи купував цей чоловік щось і в якій послідовності виходили з магазину жінка, дитина та чоловік, свідок не пам`ятає.

Під час судового засідання свідок упізнав та вказав на обвинуваченого як на особу, яку пам`ятає з того дня, однак у що він був одягнений, не пригадує. Проте під час ознайомлення в суді з протоколом пред`явлення особи для впізнання свідок підтвердив наявність у ньому власних підписів. Чи проводилися з ним слідчі дії на досудовому розслідуванні, він не пам`ятає. З приводу обставин зникнення майна свідок зазначив, що продавець казала йому про зникнення чогось із магазину, але деталей він не пам`ятає, так само як і того, чи саме потерпіла говорила йому про це.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що 21 серпня 2025 року до чергової частини ВПД № 1 надійшло повідомлення про крадіжку гаманця з грошима в приміщенні магазину в с. Очеретянка. Після отримання інформації про вчинений злочин і направлення робочої групи у напрямку с-ща Черняхів, слідчо-оперативна група виїхала на місце події.

На місці події було виявлено камери відеоспостереження. Під час перегляду відеозаписів із камер працівники поліції встановили особу, причетну до вчинення злочину Вказав, що спільно з колегою ОСОБА_14 упізнали на записі раніше знайомого йому ОСОБА_15 . Крім того, до чергової групи у месенджері «WhatsApp» надійшло повідомлення з підтвердженням і впізнанням ОСОБА_5 .

Оскільки сам обвинувачений на дзвінки не відповідав, було прийнято рішення їхати до його місця проживання спільно з батьком ОСОБА_5 . Дорогою батькові зателефонував син, і батько повідомив йому, що вони з працівниками поліції їдуть до нього для з`ясування його місця перебування під час вчинення крадіжки.

Після цього обвинувачений виїхав на зустріч на власному автомобілі. Зупинившись, він одразу добровільно зізнався у вчиненні злочину, пояснивши свої дії словами «бес попутав» та наміром заправити машину. Пояснив, що ОСОБА_5 добровільно видав викрадений гаманець, який зберігався у багажному відділенні автомобіля біля запасного колеса. У виданому гаманці знаходилися паспорт, пенсійне посвідчення та грошові кошти різними купюрами на загальну суму орієнтовно 3400 гривень.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив, що у серпні 2025 року надійшло повідомлення про крадіжку гаманця в приміщенні магазину в с. Очеретянка. Свідок спільно з колегою ОСОБА_13 виїхали на службовому автомобілі з райвідділку на місце події, куди прибули дещо згодом після обіду. На магазині були виявлені камери відеоспостереження, а їх записи згодом були вилучені оперативними працівниками.

Під час прямування до місця події від чергового надійшло відеоповідомлення, переглядаючи яке свідок упізнав ОСОБА_15 , оскільки знав його раніше з іншої справи про крадіжку. На відео було помітно, що ОСОБА_5 кульгав та пересувався на автомобілі «Infiniti».

Оскільки ОСОБА_5 не відповідав на телефонні дзвінки, правоохоронці вирішили встановити його місце перебування через батька. Свідок спільно з батьком ОСОБА_11 поїхали на автомобілі батька до с. Гута, де на той час перебував ОСОБА_16 . Під час поїздки ОСОБА_16 зателефонував батькові, і той повідомив, що вони з працівниками поліції їдуть до нього. Не бажаючи приїзду поліції додому через наявність сусідів, жінки та дітей, ОСОБА_5 виїхав їм на зустріч на власному авто.

Надалі свідок показав, що спочатку при зустрічі ОСОБА_5 заперечував свою причетність і говорив, що нічого не знає. Проте після того, як вони відійшли в сторону, ОСОБА_5 зізнався у вчиненні крадіжки гаманця, пояснивши це відсутністю коштів на заправку автомобіля.

Свідок запропонував поїхати до відділку поліції, на що ОСОБА_5 погодився. На парковці відділку поліції ОСОБА_5 , запропонували добровільно видати гаманець на, що останній погодився, відкрив багажник, далі підняв кришку запасного колеса, звідки й дістав гаманець. У гаманці знаходилося орієнтовно 3400 грн (номінали купюр свідок не пригадує). У спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_5 підтвердив факт викрадення гаманця.

Допитай у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив, що брав участь у слідчих діях як понятий під час проведення впізнання за фотокартками. Крім нього, у процесуальних діях брали участь інший понятий, працівники поліції та потерпіла ОСОБА_18 .

Орієнтовно в серпні-вересні 2025 року, близько 18:00–19:00 год., свідок прийшов до магазину-бару «Надія» по вул. Перемоги в с. Очеретянка, де поліцейські попросили його бути свідком (понятим) при впізнанні, повідомивши про проведення відповідної слідчої дії.

Під час впізнання за фотокартками потерпіла вказала на особу, яка вкрала в неї кошти, і чітко впізнала обвинуваченого на фото. При цьому потерпіла розповідала обставини події, зазначивши, що крадіжка грошових коштів була вчинена вдень у приміщенні вказаного магазину.

Після проведення слідчої дії за присутності свідка складався відповідний протокол, з яким він ознайомився та особисто підписав його.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, що знає, що потерпілу, яку звати ОСОБА_20 та працює в магазині не на постійній основі. Про викрадення гаманця йому стало відомо безпосередньо зі слів самої потерпілої, яка розповідала про зникнення гаманця, однак на той момент вона не знала, хто саме вчинив крадіжку.

Вказав, що брав участь як понятий під час слідчої дії, впізнання осіб за фотографіями, разом із ним понятим був ОСОБА_21 , який прийшов пізніше до магазину. Окрім них, у приміщенні магазину під час проведення процесуальних дій перебували потерпіла ОСОБА_22 та двоє працівників поліції, які запропонували йому підписати документ.

Потерпіла перебувала поряд зі свідком, проте самих моментів пред`явлення фотознімків для впізнання особи він чітко не пам`ятає. Після завершення процесуальних дій свідок підписав протокол пред`явлення для впізнання без жодних зауважень, після чого залишив магазин.

Наведені у вироку показання свідків сторони обвинувачення суд визнає послідовними, такими, що є належними та допустимими, адже вони прямо і непрямо вказують на існування обставин, які підлягають доказуванню, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження. Ці показання отримано в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, і ними, як процесуальними джерелами доказів, в розумінні ст. 84 КПК підтверджується час, місце та спосіб вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінального правопорушення.

Даних, передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України, стороною захисту стосовно допитаних під час судового розгляду свідків для доведення недостовірності їх показань не надано.

Допитана у судовому засідання як свідок захисту ОСОБА_8 надала суду покази про те, що ввечері 20 серпня 2025 року син подзвонив їй та попросив допомоги викопати картоплю у батьків дружини. Наступного ранку чоловік відвіз її до с. Федорівка копати картоплю. В обід вони поїхали до магазину в с.Очеретянка, щоб купити продукти до обіду. Автомобілем керував прийомний син ОСОБА_23 , вона сиділа задньому сидінні за водієм, а за пасажиром невістка. Машина зупинилася біля магазину праворуч. Через те, що їй дорогою свідку стало погано, вона з автомобіля не виходила.

Вказала, що дала сину 1000 гривень на покупки. Син повернувся з магазину й повернув їй ці 1000 гривень, пояснивши, що продукти вони купили й розрахувалися карткою. У магазині купили пиво, ковбасу та цукерки, які син поклав в багажник.

Після цього вони приїхали до свахи, син з багажнику забрав частину продуктів, решту попросив забрати її. Коли вона забирала решту продуктів побачила в багажнику серед речей темний гаманець із візерунком, схожий на жіночий,куди поклала ті 1000 грн, які їй повернув син. Пояснила, що внутрішнього кольору та кількості відділень у гаманці вона не пам`ятає, але вказує, що там знаходилися й інші гроші. Думаючи, що це гаманець ОСОБА_16 , вона відкрила його та поклала туди свої 1000 гривень, номіналами по 200 або 100 гривень, точно не пам`ятає.

Згодом їй зателефонував чоловік і повідомив, що шукає ОСОБА_16 . Після цього вона попросила сваху знайти ОСОБА_16 і сказати, що його шукає батько. Потім приїхав чоловік і сказав, що ОСОБА_16 вкрав якусь сумку. Про те, що вона клала гроші до цього гаманця, працівникам поліції вона не повідомила.

Крім того стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, окрім показань потерпілої та допитаних свідків, надано наступні письмові докази, які відповідно до ст.ст. 358, 359 КПК України судом безпосередньо оголошені та досліджені, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12025060610000498 від 22.08.2025за правовою кваліфікацією правопорушення ч.4 ст. 185 КК України, згідно якого зазначено, що 21.08.2025 близько 13 год. 15 хв в кафе-магазині « Надія» ,що за адресою: с.Очеретянка, вул. Перемоги,13, Черняхівської ОТГ Житомирського району невідома особа проникла до підсобного приміщення, де з сумки таємно викрала гаманець чорного кольору, в якому були грошові кошти в сумі 3340 грн, чим заподіяла ОСОБА_6 матеріального збитку;

- рапорт від 21.08.2025, згідно якого 21.08.2025 о 14.58 надійшло повідомлення потерпілої ОСОБА_6 про крадіжку її майна в магазині в с. Очеретянка Житомирського району Житомирської області, під час якого вона повідомила, що 21.08.2025 близько 13.15 год під час її перебування на роботі невідомий чоловік викрав з її сумки, яка стояла в підсобці, гаманець, в якому було пенсійне посвідчення та гроші в сумі 3340 грн номіналом по 200, 100 та 2 шт по 20 грн. Чоловік був середнього зросту, мав протез на правій нозі, з ним була жінка та син;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.08.2025 від потерпілої ОСОБА_6 від 21.08.2025, згідно якої потерпіла повідомила, що 21.08.2025 близько 13:15 год. Невідома особа чоловічої статі у кафе-магазині «Надія» викрала з її сумки, яка знаходилась в підсобному приміщенні магазину (вхід до якого вільний) гаманець коричневого кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 3340 грн, пенсійна картка, карта киянина;

- дозвіл ОСОБА_6 від 21.08.2025 на проведення слідчих дій на території кафе-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протокол огляду місця події від 21.08.2025з долученою фототаблицею, яким було оглянуто приміщення магазину в АДРЕСА_3 , під час проведення якого потерпіла в присутності понятих показала, звідки саме було скоєно крадіжку її гаманця, в якому знаходились грошові кошти, пенсійне посвідчення та карта киянина;

- заява ОСОБА_5 , в якій він зазначає, що добровільно видає працівникам поліції гаманець чорного кольору, яким він незаконно заволодів в кафе-магазині в с. Очеретянка Житомирського району;

- протокол огляду місця події від 21.08.2025 з долученим диском, проведеного по вул. Покровська, 88 в м. Житомирі у кімнаті для проведення слідчих дій ВП № 1 ЖРУП №1 під час якого обвинувачений ОСОБА_5 в присутності понятих добровільно видав гаманець з грошовими коштами та іншим майном потерпілої ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_5 , вказав, що вказаний гаманець з грошовими коштами в сумі 3340 грн та карта на ім`я ОСОБА_6 були ним викрадені 21.08.2025 близько 13 год з сумки в магазині в с.Очеретянка Житомирського району, який він обідню пору викрав в магазині в с. Очеретянка Житомирського району. ОСОБА_5 вказаний протокол підписав без зауважень;

- висновок експерта № СЕ-19/106-25/16520-ТВ від 15.09.2025, за яким встановлено, що ринкова вартість наданого на дослідження гаманця чорного кольору з вирізами у вигляді листків станом на 22.08.2025 могла становити 277,33грн;

- постанова про зняття показань технічних приладів (засобів) , що мають функції відеозапису від 05.09.2025, якою постановлено здійснити зняття показань технічних приладів , що мають функції відеозапису , шляхом одержання слідчим від власника технічного приладу ОСОБА_24 копій відеозаписів станом на 21.08.2025 в період часу з 13:05 год. по 13:25 год., які виконані камерами відеоспостережень ПП «ЖЕРМ» , що розташований за адресою: с.Очеретянка, вул. Перемоги,22А Житомирського району;

- протоколом огляду предмету від 08.09.2025, під час якого оглянутий диск з відеозаписом поблизу магазину в с. Очеретянка Житомирського району Житомирської області за 21.08.2025, згідно якого було встановлено, що ОСОБА_5 21.08.2025 відвідував приміщення магазину в с.Очеретянка та вийшовши з магазину поклав пляшку темного кольору у багажник свого авто;

- довідка про належність ОСОБА_5 автомобіля марки INFINITIQX 50 днз НОМЕР_1 ;

- протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 13.09.2025, за участю потерпілої ОСОБА_6 , під час якого потерпіла заявила, що на фотознімку № 3 вона впізнає невідомого їй раніше чоловіка, який 21.08.2025 близько 13 год 15 хв заходив до приміщення магазину «Надія», що розташований за адресою: с.Очеретянка, по вулиці Перемоги, 13, Житомирського району, Житомирської області, та може бути причетним до вчинення крадіжки її гаманцю, в якому перебували грошові кошти в сумі 3340грн, та банківська картка з її фотознімком на пластику;

- довідка до протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_6 від 13.09.2025, згідно якої під час проведення слідчої дії на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2025, за участю свідка ОСОБА_12 , під час якого свідок вказав, що на фотознімку № 2 він впізнає невідомого чоловіка, який 21.08.2025 близько 13год 10хв. Заходив до приміщення магазину «Надія», що розташований за адресою: с.Очеретянка, по вулиці Перемоги,13, Житомирського району, Житомирської області та перебуваючи у вказаному магазині різко пішов до виходу, та вказаний громадянин може бути причетний до вчинення крадіжки у ОСОБА_6 ;

- довідка до протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання за участю свідка ОСОБА_12 від 13.09.2025, згідно якої під час проведення слідчої дії на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- протокол пред`явлення предмету для впізнання за фотознімками від 19.09.2025, за участю потерпілої ОСОБА_6 , з довідкою до даного протоколу, під час якого потерпіла серед предметів на фотознімку № 3 впізнала викрадений гаманець;

- лист ВП № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області від 19.09.2025, згідно якого повідомлено, що звернень від гр. ОСОБА_5 в період часу з 21.08.2025 по 22.08.2025 про знахідку гаманця чорного кольору з грошовими коштами в сумі 3340грн та карткою киянина з номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 на лінію «102» не надходило;

- протокол огляду предмету від 23.09.2025, яким є диск з відеозаписом слідчої дії від 21.08.2025, під час якої у ОСОБА_5 були вилучені гаманець з грошовими коштами та інші предмети, викрадені у потерпілої ОСОБА_6 ;

- постанова про визнання предметів речовими доказами від 22.08.2025, згідно якої визнано речовими доказами грошові купюри номіналом 100грн 19 купюр, 200грн 7 купюр, 20 грн 2 купюри, загальною сумою 3340грн, картка киянина з номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , гаманець чорного кольору ;

- розписка ОСОБА_6 від 19.09.2025,згідно якої останній передано на відповідальне зберігання гаманець чорного кольору, банківська картка «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_6 ;

- постанова про визнання предметів речовими доказами від 08.09.2025, згідно якої визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025060610000498 від 22.08.2025 року DVD-R диск номер «ZE6253- DVD- J47F4» з відеозаписами: «Очеретянка 21.08.2025»; «Очеретянка (2) 21.08.2025», що надавав свідок ОСОБА_24 надала з камер відеоспостереження, що розташовані на території ПП «ЖЕРМ», що знаходиться в с. Очеретянка, Житомирського району, Житомирської області та фіксують дорогу поблизу кафе-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: с. Очеретянка, вул. Перемоги 13, Житомирського району, Житомирської області.

- постанова про визнання предметів речовими доказами від 23.09.2025, згідно якої визнано доказом у кримінальному провадженні №12025060610000498 від 22.08.2025 року DVD-R диск номер «СMDR47GFMWM03-6865 65GK1398» з двома відеозаписами «Camera_0_RVP_RVP_20250821202958_20250821203502_232072209» та «Camera_01_RVP_RVP_20250821203502_20250821213958_232075383», які надав т.в.о. начальника з камери відеоспостереження, що розташована в кімнаті проведених слідчих дій № 36 ВП №1: м. Житомир, вул. Покровська, 88 Житомирської області, що розташована в кімнаті проведених слідчих дій №36 ВП №1: м. Житомир, вул. Покровська 88, Житомирської області.

- ухвала слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 25.08.2025, якою накладений арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення огляду місця події від 21.08.2025, а саме на: грошові кошти купюрами номіналом 100грн 19 купюр, 200грн 7 купюр, 20 грн 2 купюри, загальною сумою 3340грн , картка киянина з номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , гаманець чорного кольору, що були вилучені у ОСОБА_5 та належать ОСОБА_6 ;

Судом також досліджені процесуальні документи на підставі, яких здобувались докази, зокрема:

- постанова про визначення слідчої групи від 22.08.2025;

- постанова про визначення (зміну) групи прокурорів від 22.08.2025;

- постанова про призначення та доручення проведення судової-товарознавчої експертизи;

- довідка про витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи від 15.09.2025, згідно якої вартість проведеної експертизи становить 1782,80грн.;

- постанова про залучення захисника від 24.09.2025;

-повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України;

Крім того, судом досліджені характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_5 докази:

-вимога про судимість ОСОБА_5 , який в силу ст. 89 КК України не судимий;

-копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-копія посвідчення офіцера на ім`я ОСОБА_5 ;

- копія актового запису про народження ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої записаний ОСОБА_5 ;

- копія актового запису про народження ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої записаний ОСОБА_5 ;

- копія посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни на ім`я ОСОБА_5 ;

- довідка про проходження ОСОБА_5 , військової служби ;

- службова характеристика ОСОБА_5 , видана командиром військової частини НОМЕР_3 , згідно якої останній характеризується позитивно;

- службова характеристика на ім`я ОСОБА_5 , видана ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідної якої ОСОБА_5 має позитивну характеристику;

- витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.12.2023 № 318, яким лейтенанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- копія диплому бакалавра ОСОБА_5 ;

- медична характеристика на офіцера юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 , згідно якої під час проходження військової служби останній отримав поранення;

- довідка-характеристика видана виконавчим комітетом Тетерівської сільської ради від 19.09.2025, згідно якої ОСОБА_5 характеризується задовільно;

- довідка про те, що ОСОБА_5 , на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває;

- документи, які підтверджують те, що ОСОБА_5 під час проходження військової служби був нагороджений державними нагородами.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вважає, що надані прокурором на підтвердження вчинення обвинуваченими інкримінованого йому кримінального правопорушення докази, які досліджені безпосередньо судом за участю сторін кримінального провадження, та зміст яких відображений у даному вироку, є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та вони отримані у порядку, встановленому КПК України.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності в їх сукупності вважає їх достатніми для прийняття відповідного рішення по справі.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд уважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати, як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

У постанові від 21 лютого 2018 року Верховний Суд наводить класичне визначення стандарту "поза розумним сумнівом": "Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".

Таким чином, оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до переконання про те, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена повністю "поза розумним сумнівом".

Так, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, яке суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При цьому, доводи сторони захисту щодо відсутності події кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються вищенаведеними доказами.

Стосовно заперечень захисника, що огляд місця події та огляд вилученого у ОСОБА_5 гаманця були проведені до внесення відомостей до ЄРДР, а відтак всі докази здобуті в ході вчинення таких слідчих дій є недопустимими, то суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно з частинами 1 та 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному проваджені. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

При цьому огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук. Обшук – це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об`єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.

У той же час огляд місця події – це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 743/569/20 від07 вересня 2021 року.

Щодо доводів захисника ОСОБА_4 про недопустимість як доказу дозволу потерпілої ОСОБА_6 слідчому ОСОБА_9 на проведення слідчих дій у кафе-магазині «Надія» в АДРЕСА_3 , від 21.08.2025, з тих підстав, що потерпіла не є власником приміщення, то судом також не приймаються такі до уваги, оскільки потерпіла там перебувала як продавець, тобто перебувала у вказаному приміщенні на законних підставах, що дає підстави їй надавати дозвіл на проведення слідчих дій. Крім того, жодних зауважень з приводу надання такого дозволу від власника приміщення до органу досудового розслідування не надходило. Таким чином наданий дозвіл потерпілою від 21.08.2025 на проведення слідчих дій є допустимим та належним доказом в межах доказування у даному кримінальному провадженні.

Суд також не вважає спроможними і доводи захисника з приводу того, що предмети, які оформлені слідчим не як добровільна передача, а як вилучені 21.08.2025 у ОСОБА_5 за відсутності процесуальних повноважень у слідчого ОСОБА_9 , речовими доказами в кримінальному провадженні №12025060610000498 від 22.08.2025 не визнавались та до даного кримінального провадження не приєднувались, оскільки вказане спростовується матеріалами справи. При цьому суд звертає увагу, що добровільно видані ОСОБА_5 речі були вилучені під час ОГМ 21.08.2025 та у подальшому визнані речовими доказами, а відповідні постанови були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України.

Також є такими, що не ґрунтуються на нормах КПК України доводи захисника про недопустимість доказів, а саме протоколів огляду місця події від 21.08.2025 з тих підстав, що під час такого огляду не було здійснено відеофіксації події, оскільки таких вимог норми КПУ України не містять. Відповідно до ч. 10 ст. 223 КПК України, обов`язкова фіксація за допомогою технічних засобів (відеозапису) передбачена для обшуку житла чи іншого володіння особи, а також для обшуку особи. Огляд місця події (ст. 237 КПК України) не містить імперативної (категоричної) вимоги щодо обов`язкового застосування безперервного відеозапису як єдиної умови його законності.

Разом з тим стосовно тверджень захисника про розбіжності у нанесенні дат пакування речових доказів (на спецпакетах, бирках чи в протоколах) самі по собі не є автоматичною підставою для визнання цих доказів недопустимими, якщо немає обґрунтованих сумнівів у їх автентичності та цілісності.

У практиці Касаційного кримінального суду Верховного Суду (ККС ВС) сформовано чіткий підхід: формальні технічні помилки або описки не тягнуть за собою недопустимість доказу, якщо забезпечено надійне зберігання речей і унеможливлено стороннє втручання чи підміну.

Водночас той факт, що відповідно до змісту протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками такі слідчі дії були проведені за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 88, Житомирської області, у той час як під час допиту в залі суду 25.06.2026 та 19.09.2026 свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , відповідно, останні повідомили суд, що восени 2025 року слідча дія за їх участі проводилась в с. Очеретянка, Житомирського району, Житомирської області у приміщенні магазину, то суд вказує що такі розбіжності не скасовують самої суті проведеної слідчої дії та свідки в судовому засіданні підтвердили, що така слідча дія дійсно проводилась за їх участі, тому вказані докази не можуть бути визнані як недопустимі.

Разом з тим, суд також вважає такими, що не спростовують вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і доводи про те, що органом досудового розслідування не проведено відповідну експертизу на предмет справжності та платіжності грошових знаків, які викрадені обвинуваченим. В ході досудового розслідування обвинувачений не оспорював справжність грошових купюр та відповідних клопотань про призначення експертизи не подавав.

В ході судового розгляду також і не знайшла свого підтвердження версія сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченого складу злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, з огляду на те, що останній не викрадав гаманець потерпілої, а лише підняв такий з підлоги, вважаючи вказаний гаманець гаманцем своєї дружини, а також що у гаманці були кошти, які йому туди поклала мати під час того, як забирала продукти з багажнику повернувшись з магазину, оскільки така версія не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Суд звертає у вагу, що у жодному доказі, наданому стороною обвинувачення не зафіксовано про те, що ОСОБА_5 повідомляв працівників поліції, що у гаманці знаходяться його власні кошти.

Більше того, суд погоджується з доводами прокурора, згідно яких з диску відеозапису, який був вилучений працівниками поліції у ПП «ЖЕРМ» спостерігається, що обвинувачений ОСОБА_5 , вийшовши з автомобіля 21.08.2025 о 13.08 год, повернувся обличчям до машини та зачекав дружину, яка вийшла з ТЗ, при цьому чітко бачив, що саме вона тримала в правій руці, після чого вони разом зайшли до приміщення. Після того ОСОБА_5 вийшов з магазину о 13.18 год, тримаючи у лівій руці пляшку, яку поклав до салону авто, відкривши задні праві дверцята, після чого підійшов до багажника, знаходився там деякий час та закрив його. Надалі ОСОБА_26 підійшов до дружини, яка виходила з магазину, при цьому знову ж таки чітко бачив, що саме вона тримає у руках, тим більше, що він забрав у неї деякі покупки, які помістив до салону авто, не відкриваючи більше багажне відділення. Тобто, фактично, до багажника обвинувачений поклав лише пляшку та гаманець, інших продуктів до нього не поміщав, тому і покази свідка ОСОБА_27 про те, що вона клала гроші сину в гаманець коли повернулись з магазину і вона забирала продукти з багажнику викликають сумнів у суду та суд такі покази вважає такими, що направлені на виправдання обвинуваченого з огляду на те, що обвинувачений є сином свідка ОСОБА_8 , тому покази свідка ОСОБА_8 суд не приймає до уваги.

Відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України, підставою для визнання доказу недопустимим є лише таке порушення процесуального закону, яке за своїм характером є істотним і призвело до порушення фундаментальних прав та свобод людини.

Судом встановив, що оспорювані докази здобуті у порядку, передбаченому КПК України, без порушення права обвинуваченого на захист. За таких обставин істотних порушень вимог КПК України судом не встановлено, у зв`язку з чим доводи захисника задоволенню не підлягають, а оспорювані докази визнається судом належними та допустимими

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Водночас суд зазначає, що покази обвинуваченого щодо його невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, а лише покази обвинуваченого про його невинуватість не спростовують свідчень потерпілої, свідків та досліджених матеріалів кримінального провадження.

Будь-яких клопотань щодо дослідження тих чи інших доказів на підтвердження невинуватості обвинуваченого ОСОБА_5 протягом тривалого розгляду справи стороною захисту заявлено не було.

За таких обставин, суд розцінює позицію обвинуваченого як вибрану ним стратегію свого захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

ІІІ. Мотиви призначення покарання.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст. 50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно з статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винуватого й обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору його розміру й однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Водночас обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Також, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому суд враховує, що згідно із ст.12 КК України злочин передбачений ч.4 ст.185 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого суд встановив, що останній на обліках у лікаря психолога та нарколога останній не перебуває, не судимий в силу ст. 89 КК України, позитивно характеризується, є особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни, приймав участь у захисті Батьківщини, у зв`язку з чим отримав інвалідність, має державні нагороди, працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 суд дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст. ст. 50, 65 КК України, уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України, що є необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

При цьому, відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, з урахуванням встановлених обставин стосовно особи обвинуваченого, який є особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни, приймав участь у захисті Батьківщини, у зв`язку з чим отримав інвалідність, має державні нагороди, має міцні соціальні зв`язки, а також приймаючи до уваги позицію потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого, суд дійшов переконання, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, звільнивши ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Важливим є те, що звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням буде сприяти його виправленню, вихованню та соціальній реабілітації та не становитиме "особистий і надмірний тягар для особи".

Підстав для обрання більш м`якого або тяжкого покарання суд не знаходить.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підсумовуючи викладене, на переконання суду, саме визначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_5 повністю відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.

Визначене обвинуваченому покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд вважає, що підстав , які наявні для застосування статті 69 КК України відсутні з огляду на таке.

Положеннями ст. 69 ч. 1 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Застосування ст. 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Обставини чи сукупність обставин, які відповідно до ст. 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів.

Наведені прокурором підстави для застосування норм ст. 69 КК України, зокрема, те що обвинувачений на обліках у лікаря психолога та нарколога не перебуває, не судимий, позитивно характеризується, має інвалідність другої групи, приймав участь у захисті Батьківщини, у зв`язку з чим отримав інвалідність, має державні нагороди, працевлаштований, має на утриманні неповнолітніх дітей не є такими, що істотно знизили тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину.

Вказані обставини лише характеризують особу обвинуваченого, а не є такими що пом`якшують його відповідальність.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою застосування ст. 69 КК є правом, а не обов`язком суду і можливе лише за наявності сукупності виняткових обставин. Таких виняткових обставин судом в ході розгляду справи не встановлено.

Разом із тим, дані про особу обвинуваченого, які зазначені вище, судом враховані при призначенні покарання.

Цивільний позов не заявлено.

IV. Вирішення питання щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід обвинуваченому на досудовому слідстві та під час розгляду даного кримінального провадження в суді не обирався.

Суд не знаходить підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.

V. Рішення щодо речових доказів

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд, вважає за необхідне вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, при цьому скасувавши арешт накладений на них ухвалою слідчого судді у відповідності до ст. 174 КПК України.

VІ. Процесуальні витрати

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В рамках даного кримінального провадження залучено експерта, якими проведено судову експертизу, вартість якої у загальному розмірі складає 1 782,80 грн.

Виходячи із зазначених вимог закону, встановлених судом обставин, стягнення процесуальних витрат у справі на користь держави підлягає з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись ст. 2,7, 100,124,349,368-370,373,374,376,394,395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 , звільнити від відбування з випробування з іспитовим строком 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

3. Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.

5.Скасувати арешт,накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 25.08.2025 у справі № 295/11615/25 на тимчасово вилучене майно під час проведення огляду місця події від 21.08.2025 а саме: грошові кошти купюрами номіналом 100 грн. 19 купюр, 200 грн 7 купюр, 20 грн. 2 купюри загальною сумою 3340 грн, картку киянина з №1103012155002891 на ім`я ОСОБА_6 , гаманець чорного кольору, які були вилучені в ОСОБА_5 та належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

6. Речові докази по справі:

- DVD-R диск номер «ZE6253- DVD-J47F4» з відеозаписами: «Очеретянка 21.08.2025»; «Очеретянка (2) 21.08.2025», що надавав свідок ОСОБА_24 надала з камер відеоспостереження, що розташовані на території ПП «ЖЕРМ», що знаходиться з с. Очеретянка, Житомирського району, Житомирської області та фіксують дорогу поблизу кафе-магазину «Надія» за адресою: с. Очеретянка, вул.Перемоги 13, Житомирського району, Житомирської області - залишити у матеріалах кримінального провадження;

-DVD-R диск номер «CMDR47G-CFMW 03-6865 65GK1398» з двома відеозаписами«Camera_01_RVP_RVP_20250821202958_20250821203502_232072209»та«Camera_01_RVP_RVP_20250821203502_20250821213958_232075383», які надав т.в.о. начальника з камери відеоспостереження, що розташована в кімнаті проведених слідчих дій № 36 ВП №1: м. Житомир, вул. Покровська, 88, Житомирської області, що розташована в кімнаті проведених слідчих дій №36 ВП №1: м. Житомир, вул. Покровська 88, Житомирської області – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- грошові купюри номіналом 100 грн 19 купюр, 200 грн 7 купюр, 20 грн 2 купюри, загальною сумою 3340грн, які належать потерпілій ОСОБА_6 , які знаходяться на зберіганні у ВП №1 ЖРУП № 1 ГУНП В Житомирській області - повернути ОСОБА_6 як власнику;

- картку киянина з номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , гаманець чорного кольору, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – залишити останній як власнику.

7. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати по справі на проведення судової експертизи у розмірі 1 782,80 грн.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддяОСОБА_28