Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №466/4715/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 466/4715/26 пров. № А/857/34377/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Довгої О.І., Калмикової Ю.О.,

з участю секретаря судового засідання Загреви М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2026 року у справі № 466/4715/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Ковальчуком О.І. в м. Львові 09.06.2026), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач, ДПП) про скасування постанови серії ЕНА № 7226296 від 20.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанову серії ЕНА № 7226296 від 20.05.2026 року, винесену інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Львівській області Безруковим Юрієм Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00грн. скасовано.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 121 КУпАП закрито.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова винесена на підставі належних і допустимих доказів.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Учасники справи, які були належним чином, згідно положень частин першої та другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відтак судове засідання проводилося за відсутності представників позивача та відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою серії ЕНА № 7226296 від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7226296 від 20 травня 2026 року, ОСОБА_1 20.05.2026 року о 10:46 год. на дорозі західний обхід м. Львова 11 км, керував транспортним засобом «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов, чим порушив статтю 35 Закону України від 30 червня 1993 року № 3553-ХІІ «Про дорожній рух» (далі – Закон № 3553-ХІІ) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 121 КУпАП.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 КУпАП, не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, оскільки автомобіль, яким керував прозивач, не підлягав обов`язковому технічному контролю. Відповідно постанова серії ЕНА № 7226296 від 20.05.2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону № 3553-ХІІ зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з частиною третьою статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Судом встановлено, що 20.05.2026 позивач керував транспортним засобом марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ належить до типу: «Вантажний» (код типу ТЗ - 2), тип кузова: «Фургон спеціалізований», дозволена максимальна маса якого не перевищує 3500 кг, а рік випуску автомобіля - 2008.

Розглядаючи питання про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП, апеляційний суд виходить із таких нормативно-правових актів.

Правові засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ вантажний автомобіль - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Порядок, періодичність та винятки щодо проходження обов`язкового технічного контролю (ОТК) врегульовано статтею 35 Закону № 3553-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 3553-ХІІ транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю.

Частиною другою статті 35 Закону № 3553-ХІІ встановлено виключний перелік транспортних засобів, які звільняються від проходження обов`язкового технічного контролю. Зокрема, від ОТК звільняються:

- легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, трицикли та квадроцикли, незалежно від строку експлуатації;

- вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них — із строком експлуатації до двох років.

З системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що звільнення вантажних автомобілів (незалежно від форми власності та правового статусу власника) вантажопідйомністю до 3,5 тонни від проходження ОТК обмежено виключно строком їх експлуатації - до двох років з дати виготовлення. Законодавство України не пов`язує обов`язок проходження ОТК для вантажних автомобілів із метою їх використання (для комерційної діяльності чи для власних приватних потреб).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 490/10041/16-а та від 21 січня 2021 року у справі № 640/15701/17, де суд зазначив, що для звільнення від обов`язкового технічного контролю транспортних засобів критерій «використання з метою отримання прибутку» поширюється виключно на легкові автомобілі. Для вантажних автомобілів визначальним критерієм є лише строк їх експлуатації.

Судом із наявних у матеріалах справи Свідоцтва про реєстрацію ТЗ та даних реєстраційної картки достеменно встановлено,, що транспортний засіб позивача «Renault Trafic», днз НОМЕР_1 , за технічними характеристиками та реєстраційними документами є вантажним спеціалізованим фургоном, а рік його випуску - 2008.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови строк експлуатації автомобіля значно перевищував два роки.

Враховуючи викладене, в силу прямих вимог статті 35 Закону № 3553-ХІІ, зазначений транспортний засіб підлягає обов`язковому технічному контролю з періодичністю один раз на два роки.

Доводи позивача про те, що автомобіль є його приватною власністю, використовувався ним виключно в особистих (побутових) цілях, а не для здійснення підприємницької діяльності чи отримання прибутку, суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Правовий статус та обов`язки власника щодо утримання ТЗ визначаються його конструктивними особливостями, затвердженими заводом-виробником та зафіксованими у реєстраційних документах МВС (тип ТЗ: вантажний), а не фактичним способом або метою його експлуатації фізичною особою.

За таких обставин, оскільки позивачем на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції не надано доказів проходження обов`язкового технічного контролю, суд доходить висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 КУпАП.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою правомірно, у межах її повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити повністю.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2026 року у справі № 466/4715/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Затолочний

суддіО. І. Довга

Ю. О. Калмикова

Повне судове рішення складено 29.10.26