Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №380/25338/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Гулкевич І.З.

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25338/25 пров. № А/857/38225/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі № 380/25338/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

29.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність щодо відмови в перерахунку пенсії з врахуванням подвійного стажу роботи в медичних закладах з надання психіатричної допомоги з 14.08.1980р. - 03.08.1984р. з початку призначення пенсії, тобто з 18.06.2007р.;

-зобов`язати здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоотриманих доходів у відповідності до рішень про перерахунок загального страхового стажу від 04.11.2024р. та 01.04.2025р. з 18.06.2007р.;

-зобов`язати здійснити виплату компенсації через втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати вищезазначених недоотриманих сум пенсійних виплат.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 18.06.2007р. отримував пенсію за вислугу років відповідно до п.2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з дотриманням умов передбачених п. “е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

З 15.11.2017р. позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Загальний страховий стаж роботи станом на 01.04.2024р., обчислений в одинарному розмірі до 29.02.2024р. який враховано для обчислення розміру пенсії становить 37 років 02 місяці 10 днів.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював: з 01.08.1980р. - 20.08.1981р. у Волинській обласній психіатричній лікарні лікарем інтерном; з 20.08.1981р. - 06.01.1982р. у Волинському обласному наркологічному диспансері на посаді лікаря-психіатра-нарколога; З 06.01.1982р.-04.05.1984р. у Волинському дитячому психоневрологічному санаторії головним лікарем; з 07.05.1984р. - 03.08.1984р. у Волинському обласному наркологічному диспансері лікарем-наркологом. Стаж роботи за вказані періоди обчислений у одинарному розмірі.

28.10.2024р. позивач звернувся до пенсійного органу, щодо зміни страхового стажу, зокрема зарахування роботи в психіатричних закладах у подвійному розмірі. До заяви долучив уточнюючу довідку від 30.05.2024р. № 95/2-18.24.

Рішенням від 04.11.2024р. до страхового стажу зараховано періоди роботи позивача з 14.08.1980р. - 19.08.1981р., 20.08.1981р. - 06.01.1982р. та 07.05.1984р. - 03.08.1984р. в психіатричних закладах, згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Відповідно стаж для розрахунку пенсії становив 39 років 01 місяць 07 днів. Індивідуальний коефіцієнт - 0,39083. Розмір пенсії збільшився і становить -3607,71 грн. Перерахунок проведено за нормами ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.04.2025р. позивач звернувся із заявою про зарахування періоду роботи з 14.08.1980р. - 03.08.1984р. згідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення”. №1788, надавши при цьому копії наказів відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 06.01.1982р. №1 та від 27.04.1987р. №148-ос.

Внаслідок розгляду звернення та проведеного перерахунку в рішенні від 01.05.2025р. пенсійний орган зазначив, що з 01.04.2025р. страховий стаж позивача становить 41 рік 05 місяців 05 днів, коефіцієнт страхового стажу -0,41417. Зараховано періоди роботи з 07.01.1982р. -04.05.1984 р. у подвійному розмірі.

Середньомісячний заробіток обчислений за період з 01.11.1981р. - 31.12.1986р. та за весь період страхового стажу з 01.07.2000р. - 31.05.2007р. за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, який визначено із застосуванням проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески 8913,83 грн., що становить 9712,51 грн. Розмір пенсії виплати з 01.04.2025р. складає 4109,75 грн.

Позивач вважає, що в порушення вимог ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійний орган під час призначення пенсії з 18.06.2007р. протиправно не врахував страховий стаж позивача у подвійному розмірі під час роботи в медичних закладах з наданням психіатричної допомоги в період з 14.08.1980р.-03.08.1984р. що призвело до визначення загального страхового стажу фактично зменшеного на 3 роки 11 місяців 18 днів.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.46 Конституції України видно, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

п.6 ст.92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

ч.1-ч.4 ст.24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд апеляційної інстанції наголошує та звертає увагу апелянта, що призначена з 18.06.2007р. пенсія за вислугу років відповідно до п.2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з дотриманням умов передбачених п.“е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Уточнюючі документи позивач долучив пізніше трьох місяців дати виникнення права на призначення пенсії. Тому, пенсійний орган перерахував пенсію у строки передбачені ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 15.11.2017р. ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Однак, під час призначення пенсії позивачу, період роботи з 14.08.1980р. - 03.08.1984р. зараховано в одинарному розмірі.

ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Доказів оскарження рішення пенсійного органу, яким позивачу не зараховано спірний період роботи в подвійному розмірі під час призначення пенсії з 18.06.2007р. матеріали справи не містять.

Рішенням пенсійного органу від 04.11.2024р. до страхового стажу зараховано періоди роботи позивача: 14.08.1980р. - 19.08.1981р., 20.08.1981р. - 06.01.1982р. та 07.05.1984р. - 03.08.1984р. в психіатричних закладах, згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Відповідно стаж для розрахунку пенсії становив 39 років 01 місяць 07 днів. Індивідуальний коефіцієнт - 0,39083.

ОСОБА_1 04.04.2025р. звернувся із заявою про зарахування періоду роботи з 14.08.1980р. -03.08.1984р. згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення” №1788, надавши при цьому копії наказів відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 06.01.1982р. №1 та від 27.04.1987р. №148-ос.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що ст.44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до п.1.7, п.1.8 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч.4 ст.45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Отже, на підставі заяви від 04.04.2025р. з урахуванням додаткових документів за період роботи з 14.08.1980р. - 03.08.1984р., у строки визначені ст.45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з 01.04.2025р. проведено перерахунок пенсії позивача. Тому, відсутні підстави щодо нарахування та виплати недоотриманих доходів позивачу з 18.06.2007р. та нарахування компенсації за втрату частину доходу у зв2язку з порушенням строків виплати пенсії .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі № 380/25338/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор