Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/3767/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3767/26 пров. № А/857/32821/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 140/3767/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії (суддя Лозовський О.А.; час і місце ухвалення рішення - 12 травня 2026 року, м. Луцьк),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про: - визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку; - зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у невнесенні до Реєстру відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Реєстру відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій просить повністю скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі №140/3767/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття судом першої інстанції неправосудного рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає повному скасуванню з подальшим ухваленням нового рішення.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) не проходив та не визнавався непридатним до військової служби, а також безпідставно не взяв до уваги протокол №1 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ), та те, що орган військового управління мав іншу назву.

Позивач не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 від 20.05.2005 визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку пункту А графи XVII Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.07.1999 №207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 26.07.1999 за №501/3794.

Відповідно до даних військово-облікового документа «Резерв+» від 16.03.2026 ОСОБА_1 перебуває в статусі військовозобов`язаного.

На звернення ОСОБА_1 від 17.03.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення актуальних відомостей до Реєстру, відповідач листом від 20.03.2026 за №1407 повідомив, що на підставі розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №1195/2109 від 04.03.2026 була проведена службова перевірка щодо правомірності внесення до Реєстру відомостей про виключення громадян України віком від 22 до 54 років, яких ВЛК визнали непридатними до військової служби, якою встановлено, що внесення до раніше згаданого Реєстру інформації про виключення з військового обліку вище зазначеної категорії громадян здійснювалось без достатніх на то підстав. Зокрема, було встановлено, що згідно облікової картки військовозобов`язаного 20.05.2005 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 було виключено з військового обліку за станом здоров`я за статтею 17 а Наказу МО України №207 від 12.07.1999, що підтверджується відміткою у військовому квитку на сторінці №32. При цьому, встановлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутні буть-які медичні документи, що підтверджують правомірність внесення відомостей про непридатність позивача до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку до військового квитка та облікової картки військовозобов`язаного.

Зважаючи на ці обставини було прийнято рішення про внесення до Реєстру інформації про поновлення позивача на військовому обліку військовозобов`язаних з метою направлення для проходження ВЛК, за результатами якої можливо буде прийняти рішення щодо придатності до військової служби.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що виключені з військового обліку громадяни не є військовослужбовцями, виключення їх з обліку унеможливлює повернення таких осіб на відповідний облік. Позивач відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 від 20.05.2005, за станом здоров`я визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Водночас, згідно відомостей з Реєстру та електронного військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний, тобто, відомості військового квитка та відомості з Реєстру є різними. У зв`язку з визнанням ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач підлягав виключенню відповідачем з військового обліку у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі пункту третього частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що, відповідно, зобов`язує і внесення уповноваженим органом відповідних відомостей про такі обставини до Реєстру.

Суд першої інстанції також виходив з того, що відповідачем не спростовано медичні документи, не заперечено факту їх наявності або скасування відповідного рішення ВЛК стосовно позивача та не зазначено про недійсність даних документів. Такі документи містять відповідні печатки відповідача та підписи відповідальних осіб. Безпідставними також є твердження відповідача про те, що станом на дату виключення позивача з військового обліку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 даний орган військового управління мав назву, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_9 , при цьому печатка проставлена саме ІНФОРМАЦІЯ_9 (сторінка №32 військового квитка позивача), оскільки правомірність виключення позивача з військового обліку спростована матеріалами справи, а зміна назви органу військового управління (ТЦК та СП або військової частини) не впливає на дійсність військово-облікових документів. Суд першої інстанції також не взяв до уваги наданий відповідачем витяг з книги протоколів районної (міської) призовної комісії Володимир-Волинського району (міста) Волинської області за період з 27.12.2002 по 23.06.2006, де в протоколі №1 заначено, що ВЛК було оглянуто 50 військовозобов`язаних, серед яких прізвища ОСОБА_1 , 1975 р.н. не вказано, оскільки витяг це лише копія частини документа, який не є належним чином завірений та не містить повної і точної інформації. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів та не довів правомірності дій чи бездіяльності щодо внесення актуальних даних до Реєстру, натомість позивачем доведено обставин на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону №2232-XII).

За приписами частини восьмої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 від 20.05.2005 визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку пункту А графи XVII Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.07.1999 №207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.1999 за №501/3794.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-ХІІ висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 81 Порядку №1487 особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною третьою статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом ведення Реєстру, та Законом №1951-VIII визначено його обов`язок вносити відповідні відомості про військовозобов`язаного, відповідач наділений повноваженнями забезпечення актуалізації бази даних Реєстру.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), зокрема:

відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (за наявності);

відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

За змістом пункту 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 від 20.05.2005, за станом здоров`я визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Водночас, згідно відомостей з Реєстру та електронного військово-облікового документа із застосунку “Резерв+” позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний. Тобто, дані військового квитка та відомості з Реєстру є різними.

На звернення позивача, зокрема, про внесення відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку, відповідачем зазначених відомостей не внесено.

Законом №2232-XII у редакції, чинній на момент виключення позивача з військового обліку, було установлено, що на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, серед іншого, зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; виключення з військового обліку громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За таких обставин, у зв`язку з визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач підлягав виключенню відповідачем з військового обліку у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі пункту третього частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII, що, відповідно, зобов`язує і внесення уповноваженим органом відповідних відомостей про такі обставини до Реєстру.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав доказів та не довів правомірності дій щодо внесення стосовно позивача актуальних даних до Реєстру, не спростував правомірності виключення позивача з військового обліку.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на протокол №1 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншу назву органу військового управління, оскільки у наданому на звернення позивача листі від 20.03.2026 №1407 (а. с. 21) відповідач чітко вказав, що згідно облікової картки військовозобов`язаного 20.05.2005 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку за станом здоров`я за статтею 17а Наказу МО України №207 від 12.07.1999, і цей факт підтверджується відміткою у військовому квитку на сторінці №32. Жодних відомостей про протокол №1 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншу назву органу військового управління вказаний лист відповідача не містить, а на підтвердження зміни найменування жодних доказів не надано.

Суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції про те, що витяг з книги протоколів районної (міської) призовної комісії Володимир-Волинського району (міста) Волинської області не може бути взятий до уваги, оскільки є копією частини документа, який не є належним чином завірений та не містить повної і точної інформації. Крім того, аналіз змісту цієї книги свідчить про те, що у ній відображені відомості лише про осіб, які були оглянуті, стислий зміст їх скарг на здоров`я, проте жодних відомостей про придатність/непридатність до військової служби зазначена книга не містить. Тому цей документ, на який покликається відповідач, не може бути доказом, який спростовує, що позивач був визнаний непридатним до військової служби.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зазначеному вище листі від 20.03.2026 №1407 відповідач повідомив про відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_7 медичних документів, які підтверджують підстави внесення відомостей про непридатність до військової служби, з виключенням з військового обліку до військового квитка та облікової картки військовозобов`язаного. Водночас, позивач не несе відповідальності за стан здійснення документообігу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а доказів підробки чи недійсності вказаних записів у військовому квитку та в обліковій картці військовозобов`язаного відповідач не надав.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідач не навів приписів Закону №2233-XII, які давали йому підстави для поновлення позивача на військовому обліку, або ж наділяли його повноваженнями щодо ревізування, відміни або скасування висновків ВЛК про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних. Відповідач не довів правомірності своїх дій (на підставі норм закону та у встановлений спосіб) щодо взяття позивача на військовий облік та внесення інформації про це в Реєстр, при тому, що у військовому квитку та в обліковій картці військовозобов`язаного є запис про непридатність до військової служби за станом здоров`я, з виключенням з військового обліку, тобто, зміну категорії обліку з невійськовозобов`язаний на військовозобов`язаний проведено без правових підстав.

З урахуванням наведеного, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).

На переконання суду апеляційної інстанції, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку у повній мірі. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 140/3767/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор