Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №380/9272/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №380/9272/22

Суддя: Валюх Віктор Миколайович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9272/22 пров. № А/857/51926/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/9272/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії (суддя Мартинюк В.Я.; час і місце постановлення ухвали - 07 вересня 2026 року, м. Львів),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки МВС України ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №4370 від 26.04.2022 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки МВС України ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №4370 від 26.04.2022 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

29.07.2026 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі №380/9272/22 в частині виплати пенсійної доплати шляхом стягнення з відповідача суми доплати (заборгованості) пенсії у розмірі 169010,60 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання судового рішення від 10.08.2022 у справі №380/9272/22 в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату на стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 169010,60 грн.

ГУ ПФУ у Львівській області, не погодившись із вказаною ухвалою, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 у справі № 380/9272/22 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. Невиконання судового зобов`язання в частині виплати нарахованої доплати на виконання рішення суду через відсутність відповідних бюджетних призначень в розумінні частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки така виплата здійсниться після надходження коштів із Державного бюджету України. Зміна способу і порядку виконання рішення суду не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача.

Позивач не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 позов задоволено частково. Зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки МВС України ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №4370 від 26.04.2022 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.

Суд першої інстанції встановив, що листом від 13.07.2026 у відповідь на заяву позивача відповідач повідомив, що різниця перерахованої пенсії за рішенням суду та виплаченої пенсії включена до поточної заборгованості і виплачується органами Пенсійного фонду України в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету відповідно до Постанови №821. За рішеннями Львівського окружного адміністративного суду розмір доплати до пенсії складає: 169010,60 грн - рішення суду у справі №380/9272/22 (на підставі пункту 5 Постанови № 821 відповідно до рішення суду у справі №380/9272/22 виплачено 1098,05 грн. (відкладена заборгованість, Державний бюджет України); 10000,00 грн - рішення суду у справі №380/5494/23; 7036,20 грн - рішення суду у справі №380/11913/25 (на підставі пункту 6 Постанови №821 проведено виплату в сумі 6380,74 грн - поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, Державний бюджет України, відповідно до рішення суду у справі №380/111913/25).

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження. Тому наявні підстави для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-ІХ (далі - Закон № 4094-ІХ), відповідно до якого у статті 378 КАС України частину третю доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 зазначив, що ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. Прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду (постанова від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22), є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для заміни способу і порядку виконання рішення суду у справі №380/9272/22, шляхом стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь на користь ОСОБА_1 169010,60 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що часткова виплата заборгованості за судовим рішенням у цій справі має бути врахована під час виконання ухвали суду про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно із Законом № 4094-ІХ, а також вважає посилання відповідача на висновки Верховного Суду нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на те, що такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19.12.2024. Мотиви апеляційної скарги не спростовують той факт, що рішення суду першої інстанції (про зміну порядку і способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача. Суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання судового рішення, керувався чинним положенням статті 378 КАС України, гарантувавши позивачеві реальний та ефективний механізм захисту його соціальних прав, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на застарілому правовому підході.

Суд апеляційної інстанції враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).

На переконання суду апеляційної інстанції, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку у повній мірі. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 139, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 378 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/9272/22 - без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Оригінал: reyestr.court.gov.ua