Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №380/2098/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2098/26 пров. № А/857/33946/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Сала П.І., Іщук Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 380/2098/26 (суддя - Мартинюк В.Я., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2025 №1772623-2411-1305-UA46060250000025047.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що законодавчо визначена статтею 286 ПК України процедура нарахування сум плати за землю для фізичних осіб не передбачає повноважень контролюючого органу на подвійне визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку для фізичних осіб за відповідний податковий (звітний) період та, як наслідок, складення повторного ППР для його виконання платником. Рішення про затвердження нової грошової оцінки земельної ділянки від 02.07.2025 для цілей визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб набирає чинності з 01.01.2026. Отже, сума податкового зобов`язання у спірному податковому повідомленні-рішенні визначена неправомірно, всупереч абз. 1 п. 271.2. ст. 271 ПК України. Системний аналіз ст. 60 та абз. 7-12 п. 286.5. ст. 286 ПК України дає підстави для висновку про те, що в контролюючого органу є повноваження скасувати (відкликати) податкове повідомлення-рішення, прийняте у процедурі визначення плати за землю фізичній особі тільки у випадку звернення платника щодо виявлення ним розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими документально.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2025 №1772623-2411-1305-UA46060250000025047.

Головне управління ДПС у Львівській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління ДПС у Львівській області зазначило, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи. Апелянт вказує, що суд фактично ототожнив процедуру виправлення технічної помилки контролюючим органом із процедурою перерахунку податкового зобов`язання за зверненням платника податків. Суд першої інстанції безпідставно поширив на спірні правовідносини дію абз. 12 п. 286.5 ст. 286 ПК України, який застосовується виключно у випадках, коли ініціатором зміни податкового зобов`язання виступає сам платник податків, хоча жодного звернення від позивача не надходило. Натомість контролюючий орган наголошує, що первинне податкове повідомлення-рішення було сформоване помилково внаслідок технічного збою з використанням застарілих даних, тому в даному випадку підлягали застосуванню положення статті 60 ПК України. Відповідно до цієї норми, податковий орган мав повне право та обов`язок самостійно відкликати помилкове рішення і направити нове, визначивши суму зобов`язання згідно з актуальними відомостями Державного земельного кадастру та чинною нормативною грошовою оцінкою. Апелянт підкреслює, що факту подвійного визначення податкового зобов`язання за один період не було, а підхід суду першої інстанції порушує принципи загальності оподаткування та рівності платників, оскільки звільняє особу від сплати належного податку виключно через технічну помилку системи. Крім того, ГУ ДПС зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовився врахувати правомірність застосування механізму відкликання рішень за статтею 60 ПК України.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного апеляційного суду від 18.05.2026 у справі № 380/2098/26 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного апеляційного суду від 18.05.2026 у справі № 380/2098/26 залишити без змін.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4622785700:01:010:0123, площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2026 за індексним номером 462045611 та інформаційною довідкою з державного земельного кадастру від 28.01.2026.

Відповідач самостійно визначив суму податкового зобов`язання позивачу з земельного податку за 2025 рік у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2025 №1489893-2411-1305-UA46060250000025047 у розмірі 19 825, 36 грн.

04.07.2025 позивач сплатила вказану в податковому повідомленні-рішенні суму, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанку» № 0.0.4442097635.1.

Податковим повідомлення-рішення від 30.06.2025 за № 1772623-2411-1305-UA46060250000025047 відповідач визначив позивачу суму податкового зобов`язання із земельного податку для фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 107 525, 34 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу 29.10.2025.

За результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 08.01.2026 за №576/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення від 30.06.2025 за № 1772623-2411-1305-UA46060250000025047 залишено без змін.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернулась з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, які визначені абзацом 12 пункту 286.5 статті 286 ПК України, а тому не відповідає критерію правомірності, визначеному п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Фундаментальні засади взаємовідносин між державою та особою закріплено у статті 19 Конституції України. Так, відповідно до частини першої цієї статті правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Водночас приписами частини другої зазначеної статті визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Як передбачено підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Абзацом першим пункту 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до положень абзацу другого пункту 2 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, з наступними змінами та доповненнями. форма "Ф" податкового повідомлення-рішення складається для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

З урахуванням викладених норм та того, що спірне податкове повідомлення-рішення має форму "Ф", контролюючий орган у спірних правовідносинах був відповідальною особою за визначення податкового зобов`язання з плати за землю.

Відтак відповідач згідно з наведеними нормами реалізував повноваження щодо складення та надіслання позивачу первинного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №1489893-2411-1305-UA46060250000025047 на суму 19 825 грн 36 коп.

Щодо правомірності складення та надіслання спірного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №1772623-2411-1305-UA46060250000025047, колегія суддів звертає увагу на таке.

Абзацом 12 пункту 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Системний аналіз наведених норм права (ст. 60 та п. 286.5. ст. 286 ПК України) дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що ініціатором реалізації повноважень контролюючого органу з скасування (відкликання) податкового повідомлення-рішення, прийнятого у процедурі визначення плати за землю фізичній особі є саме фізична особа, а підставою реалізації відповідних повноважень - відповідне звернення платника щодо виявлення ним розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими документально.

У випадку, якщо платник податку не звертався до контролюючого органу в порядку, визначеному п. 286.5. ст. 286 ПК України, контролюючий орган не має повноважень відкликати (скасовувати) прийнятого ним же ППР в порядку ст. 60 ПК України.

Відповідачем не подано доказів на підтвердження того, що позивач зверталась до контролюючого органу з документами, які підтверджують розбіжність у сумі плати за землю, визначеної первинним податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2025 №1489893-2411-1305-UA46060250000025047.

Як наслідок у відповідача були відсутні законодавчо визначені умови для надсилання (вручення) нового, спірного податкового повідомлення-рішення за вищеописаною процедурою, яка визначена абзацом 12 пункту 286.5 статті 286 ПК України,

Стосовно покликання відповідача на те, що в даному випадку підлягали застосуванню положення статті 60 ПК України, згідно з якою податковий орган мав повне право та обов`язок самостійно відкликати помилкове рішення і направити нове, визначивши суму зобов`язання згідно з актуальними відомостями Державного земельного кадастру та чинною нормативною грошовою оцінкою, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок відкликання податкового повідомлення-рішення врегульовано статтею 60 Податкового кодексу України, якою визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1.сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2.контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення- рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3.контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4.рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5.рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

60.2. У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

60.3.У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення- рішення або податкової вимоги.

60.4.У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

60.5.У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

60.6.Якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення - рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

В даному випадку слід також звернутися до статті 55 ПК України.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

За змістом пункту 55.2 статті 55 ПК України контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій);

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі № 814/4109/15 за наслідками аналізу наведеної норми ПК України [статті 55 ПК України] виснував, що скасування контролюючим органом вищого рівня рішення, що не відповідає актам законодавства, можливе і не через процедуру адміністративного оскарження, а, в тому числі, коли така невідповідність буде виявлена в процесі здійснення контролю за діяльністю органу нижчого рівня з інших підстав (наприклад, у ході службового розслідування).

ПК України чітко окреслює межі та повноваження територіального органу ДПС щодо скасування прийнятих ним ППР.

Апеляційний суд вказує, що ПК України не передбачає можливості територіальному органу самостійно скасовувати прийнятті ППР.

В окремих випадках норми ПК України дозволяють територіальному органу ДПС переглядати донараховані податкові зобов`язання, зокрема, як було вказано вище, абзацом 12 пункту 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Однак, як було вказано вище, дана процедура не є застосовна в розглядуваному випадку, оскільки ініціатором реалізації повноважень контролюючого органу з скасування (відкликання) податкового повідомлення-рішення, прийнятого у процедурі визначення плати за землю фізичній особі є саме фізична особа, а підставою реалізації відповідних повноважень - відповідне звернення платника щодо виявлення ним розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими документально.

Покликання апелянта на статтю 60 ПК України, згідно якої податковий орган має право самостійно відкликати помилкове рішення колегія суддів відхиляє.

Норма підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України, яка передбачає, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу повинна тлумачитися системно з нормою пункту 55.1 статті 55 ПК України, згідно якої податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Таким чином, приймаючи ППР від 30.06.2025 за № 1772623-2411-1305-UA46060250000025047 замість ППР від 30.06.2025 №1489893-2411-1305-UA46060250000025047, відповідач допустив процедурне порушення в частині скасування попереднього ППР не органом ДПС вищого рівня, а самостійно.

При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду у постанові від 09.09.2024 у справі №160/10433/22, оскільки такі є нерелевантними до розглядуваного спору. Так, у справі №160/10433/22 Верховний Суд виснував про правовий статус податкового повідомлення-рішення, прийнятого в порядку, визначеному підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 і пункту 60.4 статті 60 ПК України, тобто у випадку прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками судового оскарження основного податкового повідомлення рішення.

Крім того, у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» (good governance). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (параграф 70 рішення).

ЄСПЛ наголосив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (параграф 71 рішення).

Застосовуючи принцип «належного урядування» до спірних правовідносин, апеляційний суд констатує, що первинне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2025 №1489893-2411-1305-UA46060250000025047 було сформовано відповідачем у межах його владних повноважень. Позивач, діючи добросовісно та покладаючись на легітимність дій контролюючого органу, своєчасно та в повному обсязі сплатила визначену державою суму податку у розмірі 19 825 грн 36 коп.

Апеляційний суд резюмує, що оскільки ПК України не передбачає можливості територіальному органу самостійно скасовувати прийнятті ППР в порядку визначеному підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України , а передбачена абзацом 12 пункту 286.5 статті 286 ПК України процедура перегляду нарахованих податкових зобов`язань територіальним органом ДПС не є застосовна в даному випадку у зв`язку з відсутністю звернення платника щодо виявлення ним розбіжностей, то спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, визначений законом, а тому не відповідає критерію правомірності, визначеному п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 380/2098/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіП. І. Сало

Л. П. Іщук