Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №460/11194/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11194/26 пров. № А/857/47209/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року, головуючий суддя –Щербаков В.В., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації», шляхом збільшення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії за вислугою років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 за період з 01.03.2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації» у спосіб збільшення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії за вислугою років годувальника станом на 01.03.2025 року (50% від розміру якої складає пенсія ОСОБА_1 ), на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки: 01.03.2026 року - 1,20829; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплачувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , виходячи із 50% від перерахованого розміру пенсії за вислугою років годувальника ОСОБА_2 , розрахованого з врахуванням збільшення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії за вислугою років годувальника станом на 01.03.2025 року, на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки: з 01.03.2026 року - 1,20829.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що впродовж тривалого періоду, після часткового виконання рішень суду, відповідач вчиняє триваючу бездіяльність, обчислюючи та виплачуючи позивачу пенсію в розмірі 25 253,96 грн, без будь-якої зміни та осучаснення, по факту, вважаючи, то такий розмір її пенсії повинен виплачуватись довічно.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації», шляхом збільшення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії за вислугою років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 за період з 01.03.2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації» у спосіб збільшення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії за вислугою років годувальника станом на 01.03.2025 (50% від розміру якої складає пенсія ОСОБА_1 ), на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки: 01.03.2026 року - 1,20829; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 року у справі №460/1383/24 виконано в межах покладених зобов`язань; інші зобов`язання, у тому числі проводити наступні перерахунки пенсії, зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 “Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації” на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не покладено, тому відсутні підстави для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника – її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №460/5604/22 (набрало законної сили 16.08.2022) ОСОБА_1 переведено з 26.10.2021 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , обчисливши розмір такої пенсії виходячи із 50% від пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яку отримував годувальник на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року у справі №460/1383/24 (набрало законної сили 06.01.2025 року), зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 починаючи з 08 серпня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації» у спосіб збільшення заробітку, з якого обчислювався розмір пенсії за вислугою років годувальника станом на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (50% від розміру якої складає пенсія ОСОБА_2 ), на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки: з 01.03.2022 року - 1,20905; з 01.03.2023 року - 1,05944.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі №460/6541/25 (набрало законної сили 11.08.2025 року), зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 за період з 01.03.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації» у спосіб збільшення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії за вислугою років годувальника станом на 01.03.2023 року (50% від розміру якої складає пенсія ОСОБА_2 ), на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки: з 01.03.2024 року - 1,17474; з 01.03.2025 року - 1,23116.

Листом відповідача від 08.04.2026 року №1700-0202-8/28782 на запит позивача щодо отримання публічної інформації зазначив, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №460/1383/24 виконано в межах покладених зобов`язань; інші зобов`язання, у тому числі проводити наступні перерахунки пенсії позивача, зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713 “Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу цивільної авіації” на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не покладено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку її пенсії шляхом збільшення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії за вислугою років годувальника, позивач звернулась до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір пенсії за вислугу років годувальника ОСОБА_2 прямо залежав від заробітку, обчисленого зокрема відповідно до ст. 65 Закону 1788-ХІІ, постанови КМУ від 22.05.1996 року №550, постанови КМУ від 09.08.2005 року №713, виплата пенсії позивачу у зв`язку з втратою годувальника за період з 08.08.2023 року у розмірі 17641,17 грн без її зміни та перерахунку суперечить порядку обчислення як базової величини – заробітної плати годувальника (з якої обчислювалась пенсія за вислугою років), так і пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яка також залежить, в тому числі й від осучасненого розміру заробітку годувальника (який підлягає щорічному перерахунку).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Приписами частини першої статті 4 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Як встановлено частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Зі змісту частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV слідує, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Таким чином, члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Частинами першою та другою статті 53 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, передбачений порядок обчислення розміру пенсії за вислугою років працівникам льотно-випробного складу, за змістом яких пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.

Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.

Відповідно до частин першої та другої статті 65 Закону № 1788-ХІІ середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Аналогічний порядок обчислення пенсії за вислугою років працівникам льотно-випробного складу відображений, зокрема й у Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації та льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. № 550 (далі також – Порядок № 550).

Таким чином, розмір пенсії померлого годувальника обчислювався виходячи із його заробітку, отриманого за період роботи на посаді працівника льотно-випробного складу авіації.

Верховним Судом у справі № 636/2100/16-а висловлено позицію, що пенсії у зв`язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).

Відтак, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника здійснюється за документами пенсійної справи померлого годувальника, а тому, суд першої інстанції дійшов слушного висновку, що позивач може скористатись своїм правом на обчислення пенсії у зв`язку зі втратою годувальника за матеріалами пенсійної справи померлого чоловіка.

Постановою № 713 вирішено внести зміни до підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» (далі також – Порядок № 418), виклавши його в такій редакції:

«у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії».

Судом встановлено, що пенсія за вислугу років ОСОБА_2 була визначена і перераховувалася відповідно до пункту 7 Порядку № 418.

Пенсія позивача у зв`язку з втратою годувальника була визначена із пенсії годувальника, в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті, зокрема в розмірі 50% від пенсії за вислугою років чоловіка, яка була призначена в свою чергу відповідно до Закону № 1788-ХІІ, і яка перераховувалася на підставі пункту 7 Порядку № 418.

Згідно зі статтею 97 Закону № 1788-ХІІ пенсії щороку підвищуються відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менш як на 2 проценти заробітку, з якого обчислено пенсію (стаття 64). В усіх випадках зазначене підвищення не може бути менше 2 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Зважаючи на те, що розмір пенсії за вислугу років годувальника ОСОБА_2 прямо залежав від заробітку, обчисленого зокрема відповідно до статті 65 Закону № 1788-ХІІ, Постанови № 550, Постанови № 713, виплата пенсії позивачу у зв`язку з втратою годувальника без її зміни та перерахунку суперечить порядку обчислення як базової величини – заробітної плати годувальника (з якої обчислювалась пенсія за вислугою років), так і пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яка також залежить, в тому числі й від осучасненого розміру заробітку годувальника (який підлягає щорічному перерахунку).

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі №460/11194/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяЛ. Я. Гудим

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич