Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №287/1519/23 — Олевський районний суд Житомирської області

Суд: Олевський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №287/1519/23

Суддя: Нижник Г. П.

Справа № 287/1519/23

1-кп/287/136/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023060520000119 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соснівка Олевського району Житомирської області, із середньою освітою, не одружений, не інвалід, громадянин України, українець, не депутат, не працюючий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У період дії воєнного стану, який був введений відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та прийнятий Законом України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Верховною Радою України, який продовжено Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, 19.06.2023 приблизно о 24 год ОСОБА_4 , прийшов до будинку розташованого, за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає його колишня співмешканка ОСОБА_5 , з метою заночувати. Після чого ОСОБА_4 відчинила вхідні двері до будинку малолітня дочка ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволивши зайти до будинку ОСОБА_4 , без відома ОСОБА_5 . Перебуваючи у будинку, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, які перебувають на рахунку ОСОБА_5 , шляхом викрадення офіційних документів, а саме банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .

Наступного дня в період часу з 00 год до 06 год 57 хв ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитись, за рахунок чужого майна, підійшов до ліжка у кімнаті спальні, на якому в той час спала ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що вище вказана банківська картка знаходиться під чохлом мобільного телефону ОСОБА_5 , непомітно для неї, взяв з ліжка її мобільний телефон, з чохла якої таємно викрав банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_4 , викрав офіційний документ, а саме банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 .

Продовжуючи свої злочинні дії 20.06.2023 о 06 годині 57 хвилин ОСОБА_4 із викраденою банківською карткою прийшов до банкомату АТ КБ «ПриватБанку», який розташований за адресою: вул. Кооперативна, 1, у м. Олевськ Коростенського району Житомирської області, завідомо знаючи пінкод до банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_5 , та за допомогою банкомату АТ КБ «ПриватБанку» зняв з рахунку потерпілої грошові кошти в сумі 10 тис. грн.

Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрав грошові кошти з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , ОСОБА_5 на загальну суму 10 тис. гривень та розпорядився ними на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальний збиток на вище вказану суму.

Своїми умисними діями, які виразились у викраденні офіційного документу та таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 посилаючись на ст. 49 КК України клопотав про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 357 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_5 підтримала клопотання та просила звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання, посилаючись на наявність всіх підстав, передбачених ст. 49 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 357 КК України.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши обвинувальний акт дійшов такого висновку.

Відповідно до абзацу 3 ч. 7 ст. 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності – це визначений ст. 49 КК України проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2, 3 ст. 49 КК України) чи інших обставин, що визначають особливості застосування строків давності або взагалі виключають можливість їх застосування (ч. 5, 6 ст. 49 КК України).

Обов`язковою умовою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є його згода на таке звільнення в силу вимог ч. 3 ст. 285 КПК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 357 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України вчинене ОСОБА_4 20.06.2023, на час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.

Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України є кримінальним проступком, з моменту вчинення якого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд дійшов до переконання, що клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 357 КК України є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 19.06.2023 приблизно о 24 год прийшов до будинку, де проживала його колишня співмешканка ОСОБА_5 , оскільки хотів заночувати. Двері йому відчинила її малолітня донька та впустила до будинку, не повідомивши про це матері. Коли ОСОБА_7 спала, він узяв її мобільний телефон, з чохла якого викрав банківську картку. 20.06.2023 приблизно о 06 год 57 хв прийшов до банкомата в м. Олевськ, знаючи ПІН-код картки, зняв із рахунку потерпілої 10 000 грн та розпорядився цими коштами на власний розсуд.

Обвинувачений зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, усвідомив свою помилку та повністю повернув потерпілій викрадені кошти. Із ОСОБА_8 вони примирилися, наразі проживають однією сім`єю. Він більше не вживає алкогольних напоїв, працює неофіційно та допомагає цивільній дружині виховувати її шістьох дітей. З часу вчинення цього кримінального правопорушення інших злочинів не вчиняв, зробив для себе належні висновки та запевнив, що надалі подібного не повториться.

Потерпіла в судовому засіданні просила не карати обвинуваченого, пояснивши, що вони примирилися та наразі проживають однією сім`єю. Повідомила, що на момент вчинення крадіжки перебувала з ОСОБА_4 у сварці через те, що він вживав алкогольні напої, що їй не подобалося.

20.06.2023 вранці, прокинувшись, вона отримала на телефон повідомлення в застосунку «Приват24» про зняття з її рахунку 10 000 грн. Запідозривши ОСОБА_4 , який знав ПІН-код до її банківської картки, вона зателефонувала йому та попросила повернути кошти. Оскільки він відмовився це зробити, вона звернулася до поліції. Того ж дня працівники поліції повернули їй 7 000 грн, а через декілька днів обвинувачений повернув решту 3 000 грн.

Після цієї події вони на певний час припинили спільне проживання, оскільки вона поставила ОСОБА_4 умову не вживати алкогольних напоїв. За словами потерпілої, протягом тривалого часу обвинувачений дотримується цієї обіцянки та не вживає алкоголю. Діти люблять і поважають його, а він допомагає їй виховувати шістьох дітей.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину, фактичні обставини ніким не оспорюються, сторони самі клопотали про недослідження інших доказів, суд вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд переконався щодо добровільності позиції обвинуваченого та потепілої, з`ясував, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всебічно повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення у відповідності до вимог ст. 22 КПК України, доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України доведена поза розумним сумнівом.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраний даних з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням вважає достатніми підстави для призначення покарання ОСОБА_4 .

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Останній за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість призначити мінімальне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся у вчиненому та добровільно відшкодував завдану потерпілій шкоду, а також позицію потерпілої, яка просила не карати обвинуваченого, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Суд бере до уваги, що обвинувачений усвідомив протиправність своєї поведінки, відшкодував заподіяну шкоду та, за його поясненнями, змінив спосіб життя. Сукупність цих обставин дає підстави вважати, що його виправлення можливе без реального відбування покарання, за умови здійснення контролю за виконанням покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. На підставі ст. 49 КК України, керуючись вимогами статей 100, 285-288, 349, 368-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 7000 грн – залишити власнику ОСОБА_5 ;

- банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 залишити при матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua