Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №285/6532/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Єдиний унікальний номер № 285/6532/26

Провадження № 1-кп/0285/921/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Звягель кримінальне провадження № 62024170020006870 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, громадянина України, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.04.2018 вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, маючи не зняту та не погашену судимість за ч. 4 ст. 187 КК України згідно вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.04.2018, яким останнього, з урахуванням ч. 1 ст. 71 КК України, було засуджено до 8 років позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знаючи про те, що на території України діє правовий режим воєнного стану, продовжив свою злочинну діяльність шляхом вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби та проти життя та здоров`я особи.

Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 26.07.2024, близько 11 год 15 хв, самовільно залишив місце служби в районі розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 31.08.2026, коли був доставлений працівниками поліції до Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області та затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, з подальшим поміщенням його до слідчого ізолятора міста Житомира, чим закінчив вчинення кримінального правопорушення.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 та визначених місцях служби ОСОБА_4 , в період з 26.07.2024 по 31.08.2026, обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та його причини не повідомляв, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, продовжуючи незаконно перебувати за межами військової частини, 30.08.2026, будучи в стані алкогольного сп`яніння, умисно спричинив тяжке тілесне ушкодження громадянину ОСОБА_7 при наступних обставинах.

Так, 30.08.2026, близько 18 год 00 хв, у ОСОБА_4 , який знаходився у квартирі АДРЕСА_3 , і перебував у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, пов`язаних із словесною образою його дружини знайомим йому ОСОБА_7 , виник злочинний умисел спрямований на умисне спричинення останньому тілесних ушкоджень.

З цієї метою, ОСОБА_4 взяв у даній квартирі кухонного ножа, з яким на таксі під`їхав до магазину «Шиколад», що розташований по вул. Зарічна, 70-А в м. Звягель Житомирської області, де на той час перебував ОСОБА_7 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , цього ж дня, близько 18 год 45 хв, ОСОБА_4 , знаходячись біля магазину «Шиколад» по вул. Зарічній, 70-А в м. Звягель Житомирської області, побачив на вулиці ОСОБА_7 та пішов йому на зустріч.

Наблизившись до ОСОБА_7 , тримаючи в правій руці кухонний ніж, який заздалегідь взяв із собою, ОСОБА_4 , діючи умисно, з особистих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зі значною силою прикладання наніс один удар клинком цього ножа у шию ОСОБА_7 , тим самим заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження за ознаками небезпеки для життя у вигляді відкритої хребетно-спинномозкової травми з пораненням, що проникає в спинномозковий канал, забоєм спинного мозку, ушкодженням лівого грудинно-ключично-соскоподібного м`яза та біляхребетних вен з геморагічним шоком, верхнім парапарезом, нижньою параплегією та порушенням функцій тазових органів.

Від отриманого вказаного тяжкого тілесного ушкодження потерпілий ОСОБА_7 відразу впав на землю та залишався лежати нерухомо до приїзду бригади екстреної медичної допомоги, якою останнього о 19 год 25 хв було госпіталізовано до Звягельської багатопрофільної лікарні, де ОСОБА_7 була надана медична допомога, при цьому, ОСОБА_4 залишив місце скоєння злочину.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він, дійсно вчинив злочини за обставин зазначених в обвинувальному акті, про вчинене жалкує та щиро розкаюється.

Крім визнання вини ОСОБА_4 та неоспорювання ним фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, його вина у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується висновком експерта Звягельської філії ДСУ «Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 458 від 14.10.2026, згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , описане в наданих медичних документах, у вигляді відкритої хребетно-спинномозкової травми з пораненням, що проникає у спинномозковий канал, забоєм спинного мозку, ушкодженням лівого грудинного-ключично-соскоподібного м`яза та біляхребетних вен з геморагічним шоком, верхнім парапарезом, нижньою параплегією та порушенням функцій тазових органів, утворились від одноразової дії колючо-ріжучого предмета, давністю можливо 30.08.2026 р., належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв`язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином виходячи з вищевикладеного та на підставі допиту обвинуваченого, суд знаходить доведеною поза розумним сумнівом винність обвинуваченого ОСОБА_4 і його умисні дії кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, та за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

При обранні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше судимий, та думку представника потерпілого, яка наполягає на суворому покаранні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання в тому, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде досягнуто виключно в умовах його ізоляції від суспільства і призначає йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи ризики ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання та вчинення ним нового злочину, суд вважає за необхідне продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 діб.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання за цим вироком суд зараховує строк попереднього ув`язнення, починаючи з дня затримання ОСОБА_4 31.08.2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Питання речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66-68 КК України, ст.ст. ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання за цим вироком суд зараховує строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 31 серпня 2026 року.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше шістдесяти діб, тобто до 26 грудня 2026 року.

Речовий доказ у кримінальному провадженні:

- оптичний диск «CD-R 700 MB 80 min 52x» з відеозаписом камери відеонагляду магазину «Шиколад», який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію повного тексту вироку в порядку ст. 615 КПК України, негайно після проголошення його резолютивної частини, вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий