Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №935/531/26 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/531/26

Провадження № 2/935/849/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого – судді Василенка Р.О., зі секретарем – Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості в якому просять суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 30.04.2025-100001437 у розмірі 21300 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 30.04.2025 року, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.04.2025-100001437, відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 10000 грн, строком на 189 днів. Процентна ставка стандартна у розмірі 1%. Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 21300 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн, по процентам в розмірі 6300 грн, 5000 грн – неустойка, чим порушують права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, представник позивача направив до суду заяві просять розгляд справи проводити без участі їхнього представника.

Відповідач в судове засідання не з`явивсь, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, представник відповідача – адвокат Зачепіло З.Я. направила до суду відзив, в якому зазначила, що позивач не надав до справи належних і допустимих доказів, які надають можливість верифікувати інформацію про отримання відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису, а тому неможливо підтвердити чи спростувати сам факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Споживчий кредит». Крім того, позивачем було надано довідку № 1-2402 від 24.02.2026 про факт перерахування коштів, однак такий документ не є належним доказом перерахування коштів саме відповідачу, оскільки відсутня повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Також, зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому нараховані відсотки, штрафи мають бути списаними, на підтвердження чого надала копію довідки форми 100.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що відповідач подав відзив на позовну заяву ,в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Крім того, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.. 12 Закону України «Про електронну комерцію» є оригіналом такого документа, а довідка № 1-2402 від 24.02.2026 є належним платіжним документом про перерахування коштів, а відтак і належним та допустимим доказом. Також, відсутність копії військового квитка не дозволяє встановити дату прийняття на військову службу, період та вид проходження військової служби, а отже відповідач не довів наявність у нього права на пільгу, як військовослужбовця.

Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.04.2025-100001437, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яку позичальник підписав 30.04.2025 одноразовим ідентифікатором E522 та який укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Також, паспортом споживчого кредиту, додатком до анкети позичальника, пропозиції про укладення кредитного договору, які підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А522 та довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 24.02.2026 14:33:12 на суму 10 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 726866705, призначення платежу: видача за договором кредиту №30.04.2025-100001437, підтверджується факт укладення кредитного договору та отримання 10000 грн кредитних коштів.

Відповідно до умов кредитного договору №30.04.2025-100001437 від 30.04.2025, зокрема в заявці зазначено, що позичальнику надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 10000 грн, строком на 189 днів, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за одни день користування кредитом.

Згідно з довідкою розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору №30.04.2025-100001437 від 30.04.2025, в розмірі 21300 грн та складається з: основний борг 10 000 грн, проценти в розмірі 6300 грн, неустойка в розмірі 5000 грн.

Відповідно до п. 2.1 пропозиції про укладення кредитного договору, слідує, що електронний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 2.2. електронний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь поизчальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 вищевказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у інтернеті або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 вищевказаного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 ЦивільногокодексуУкраїни передбачено, що за кредитним договором банк абоіншафінансоваустанова (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦКдоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У статтях 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У частині 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Однак відповідачем не надано доказів, з яких можливо встановити про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та у період отримання кредиту з 30.04.2025 до 04.11.2025 (строк дії договору) проходив військову службу, оскільки довідка № 16 ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Тернопільській області» та довідка форми первинної облікової документації № 001/0 свідчить про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 06.05.2026.

Отже, належних та достатніх доказів про те, що у період виконання умов кредитного договору, відповідач мав статус військовослужбовця та на нього не поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» суду не надано.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №30.04.2025-100001437 від 30.04.2025, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту в розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована.

У постанові від 17.12.2025 у справі № 686/32982/23 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновком про укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону позичальника, та зазначив, що саме позичальник, який заперечує належність йому такого номера телефону на час укладення договору, має довести відповідну обставину.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) від 24.02.2026 вих. № 1-2402 на виконання укладеного з ТОВ «Споживчий центр» договору на переказ коштів від 01.04.2024 № ФК-П-2024/01-2 30.04.2025 о 14:33:12 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 успішно перераховано кошти в сумі 10 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 726866705, призначення платежу: «Видача за договором кредиту № 30.04.2025-100001437». Номер картки, на яку перераховано кошти, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу позичальника, зазначеними в заявці до кредитного договору (5355-28ХХ-ХХХХ-0426), а час перерахування з часом укладення договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 30.04.2025-100001437 від 30.04.2025 укладено сторонами в електронній формі з дотриманням вимог ст. 205, 207, 639, 1054 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а факт надання кредитодавцем відповідачу кредиту в сумі 10 000,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами листом платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування коштів на платіжну картку, реквізити якої зазначено позичальником у заявці до договору. Відповідач цих обставин не спростував, доказів щодо не укладення договору, неналежності йому номера телефону та платіжної картки не надав.

Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати відсотки за ст. 625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.

Таким чином ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором №30.04.2025-100001437 року виконало в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитута сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16300грн., яка складається з: 10 000 грн. – основного боргу, 6300 грн. – проценти по кредиту, а позов підлягає задоволенню в цій частині, а щодо стягнення неустойки в розмірі 5000 грн – відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2037,42 грн.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитим договором № 30.04.2024-100001437 від 30.04.2025 в розмірі 16300 (шістнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2037,42 грн.

В частині стягнення неустойки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄРДПОУ 2695676538, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО