Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №466/2151/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №466/2151/26

Суддя: Ванівський О. М.

Справа № 466/2151/26 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/1813/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року 29 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого : Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Костюк С.О.

з участю: представника апелянта – адвоката Телішевського І.Д., представника позивача – Сахабутдінова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Телішевського Івана Даниловича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

В березні 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року заяву представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» Сахабутдінова В.Ю. про забезпечення позову - задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/3 частину квартири, яка належить ОСОБА_1 , загальною площею: 88, 57 (кв.м.), житловою площею 56,48 (кв.м.), що знаходиться за адресою – АДРЕСА_1 .

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Телішевський Іван Данилович.

Покликається на те, що вимоги банку до ОСОБА_1 ґрунтуються на договорі поруки від 17.03.2008 р.. Проте рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року у справі № 466/4125/15-ц уже було встановлено, що порука за цим договором припинена. Згідно зі ст. 82 ЦПК України, ця обставина має преюдиційне значення і не підлягає доказуванню знову.

Вважає, що суд першої інстанції всупереч Постанові Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. не пересвідчився в тому, чи дійсно між сторонами існує обґрунтований спір. Суд не врахував наявні докази та повністю проігнорував факт припинення поруки, через що безпідставно наклав арешт на 1/3 частку квартири, яка належить ОСОБА_1 .. Основні зобов`язання за кредитним договором уже забезпечені Іпотечним договором від 17.03.2008 року та змінами до нього від 19.05.2008 року, які банк додав до позовної заяви, але суд першої інстанції не надав їм належної правової оцінки.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта – адвоката Телішевського І.Д. на підтримання апеляційної скарги, представника позивача – Сахабутдінова В.Ю. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає таким вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що від представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» Сахабутдінова В.Ю. поступила заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частину квартири, загальною площею: 88, 57 (кв.м.), житловою площею 56,48 (кв.м.), що знаходиться за адресою – АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви покликався на те, що 17.03.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №017-2008-675 на суму 135000,00 доларів США з терміном повернення кредиту до 10.03.2035 року. Зазначений кредит отримано на придбання майна.

19.05.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №017-2008-675 від 17.03.2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №017-2008-675-Р від 17.03.2008р., згідно якого поручитель на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати за зобов`язання ОСОБА_2 у повному обсязі.

19.05.2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до Договору поруки №017-2008-675-Р від17.03.2007 року.

Згідно з Інформації, сформованої за допомогою додатку "Реєстр нерухомості", за поручителем ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності зареєстроване нерухоме майно, а саме: 1/3 частка квартири загальною площею: 88,57 (кв.м.), житловою площею 56,48 (кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України), шляхом заборони вчиняти певні дії (п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України) та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; (п.4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, позов в даній справі в частині вимог до ОСОБА_1 ґрунтується на договорі поруки № 017-2008-675-Р від 17.03.2008 р., згідно якого поручитель ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язаннями

ОСОБА_2 у повному обсягу, а також на додатковій угоді від 19.05.2009 р. до цього Договору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 р. в

цивільній справі № 466/4125/15-ц, частково задоволено позов ПАТ „Універсал Банк” до ОСОБА_2 , вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 017-2008-675 від 17.03.2008 р. в розмірі 6228,28 доларів США простроченої заборгованості по кредиту і процентах, а в решті позову відмовлено.

Вказаним рішенням суду відмовлено повністю в задоволенні вимог до відповідача ОСОБА_1 .

Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 р., порука за вищевказаним договором поруки № 017-2008-675-Р від 17.03.2008 р., припинена, що й послужило підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, дана обставина не підлягає доказуванню.

Однак, суд першої вищевказані обставини не врахував, вказаних доказів не оцінив, що призвело до незаконного накладення арешту на частку відповідачки ОСОБА_1 в квартирі, чим порушуються її законні права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.368, 376, 382,384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Телішевського Івана Даниловича - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» Сахабутдінова В.Ю. про забезпечення позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.10.2026 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р,В.

Цяцяк Р.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua