Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №686/32050/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: факту смерті, з них:

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №686/32050/26

Суддя: Стефанишин С. Л.

Справа № 686/32050/26

Провадження № 2-о/686/627/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Морозу А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,

в с т а н о в и в :

22.10.2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до суду, в якій просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті москва російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи заяву зазначає, що отримати документ встановленого законодавством України зразка про смерть її сина вона не в змозі, оскільки останній хоч і був похований на території України, але помер у місті москва російської федерації, у зв`язку з чим на території України офіційно вважається живим. Заявниці необхідно отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 встановленого законодавством України зразка для можливості оформлення її іншим сином ОСОБА_3 догляду за нею як за особою з інвалідністю другої групи.

Ухвалою суду від 26.10.2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та справу призначено до судового розгляду.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Перевіривши матеріали справи доказами суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином заявниці ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.07.1972 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби, що підтверджується даними довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.02.2010 року.

Зі змісту свідоцтва про смерть останнього від 06.04.1991 року, виданого відділом РАЦС Бауманівського району міста москви, смерть ОСОБА_2 настала в місті москва російської федерації.

Після смерті ОСОБА_2 був похований на території України в місті Хмельницькому, що підтверджується довідкою Спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба» від 22.09.2026 року.

Разм з тим, як вбачається з відповіді Центрального відділу ДРАЦС на адвокатський запит від 23.09.2026 року, відомостей про смерть ОСОБА_2 (актового запису про смерть) в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, не виявлено. Зазначені обставини також підтверджуються листами ІНФОРМАЦІЯ_4 , Хмельницького обласного державного нотаріального архіву.

Судом встановлено, що отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка у відділі ДРАЦС заявниця не має можливості, оскільки смерть її сина відбулася на території російської федерації.

Таким чином, ОСОБА_1 не може у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію смерті ОСОБА_2 , що створює перешкоди заявниці для оформлення за нею належного догляду іншим сином ОСОБА_3 , так як вона є особою з інвалідністю другої групи.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у п.7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до положень статей 4 та 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державну реєстрацію актів цивільного стану (народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті) громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України. Міністерства закордонних справ України 23.05.2001 № 32/5/101 (у редакції наказу Мін`юсту України, МЗС України 25.08.2004 № 90/5/191),зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 2001 за №473/5664 реєстрація смерті громадян України, померлих закордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.

Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: медичного документа про смерть, виданого медичним закладом, довідки про смерть, виданої компетентними органами, держави перебування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107«Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак, зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

24 лютого 2022 року Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. В подальшому, Міністерство закордонних справ України повідомило про припинення виконання своїх функцій Посольством України в москві та консульських установ України на території рф.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у місті Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у місті Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВРу відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь зупиненою з 27 грудня 2022 року.

З огляду на збройний конфлікт між Україною та російською федерацією, заявниця позбавлена фізичної можливості звернутися із заявою про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 на території російської федерації та апостилювання цього документа відповідними органами російської федерації.

Невизначеність норм процесуального права не може тлумачитися проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який спір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №643/1873/23.

Статтею 17 Закону України від 01 липня 2010 року «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п.8 ч.1ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

З наведених вище підстав, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви, у зв`язку з чим вона підлягає задоволенню та слід встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті москва російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що надасть можливість заявниці зареєструвати смерть у встановленому законодавством порядку в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримати свідоцтво про смерть.

Керуючись ст.ст. 4, 258-261, 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд –

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті – задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Теофіполь Хмельницької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті москва російської федерації.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.10.2026 року.

Суддя: Сергій Стефанишин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua