Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №276/798/17 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/798/17

Провадження по справі №2/276/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з цивільним позовом про відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь майнову шкоду у розмірі 62439,00 грн, моральну шкоду у розмірі 90000,00 грн, витрати зі сплати судового збору, послуг судового експерта, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 01.04.2015 у цьому будинку внаслідок замикання електропроводки у квартирі АДРЕСА_2 , володільцем якої є ОСОБА_4 , відбулась пожежа, яка спричинила пошкодження квартири, належної позивачу. 04.06.2015 відповідач отримав кошти від неї та сусідки ОСОБА_5 в сумі 1600,00 грн для проведення ремонтних робіт з відновлення житлового будинку. Також жителями громади йому додатково надано 20080,00 грн. Однак, по даний час жодних дій щодо відновлення попереднього стану будівлі, зокрема квартири позивача, так і не було здійснено, тоді як квартира відповідача та його матері були повністю відремонтовані. Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи, вартість відновлюваного ремонту приміщень квартири, належної позивачу, становить 57389,00 грн. Крім цього, ОСОБА_4 привласнив 5050,00 грн, зібраних мешканцями селища, спрямувавши їх на ремонт власної квартири. Також внаслідок пошкодження квартири позивачу завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 90000,00 грн. Такий розмір шкоди ОСОБА_3 мотивує тим, що вона є особою похилого віку, пенсіонеркою, все своє життя вона тяжко працювала для облаштування побуту та створення затишку в квартирі. Проте, після пожежі порушився звичайний устрій життя, вона була змушена проживати в гаражі, без води, газу та утеплення. Їй спричинено дискомфорт, що вимагало додаткових зусиль для організації життя. Крім цього, їй завдано додаткових страждань через відчуття обману, оскільки зібрані на ремонт кошти не були спрямовані на допомогу їй, як постраждалій від пожежі.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Мельника М.Л. від 11.09.2017 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

26.10.2017 ОСОБА_4 подав до суду заперечення проти позову, за змістом яких останній просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутні докази його винуватості у спричиненні шкоди позивачу, він не є власником квартири, в якій виникла пожежа, а позивач не підтвердила те, що саме їй спричинено збитки.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2020 дану справу розподілено судді Збаражському А.М.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Збаражського А.М. справу №276/798/17 прийнято до свого провадження та призначено підготовче провадження.

13.10.2020 ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

17.12.2021 представником позивача заявлено клопотання про зміну предмету позову та подано позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою суду від 17.12.2021, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, прийнято уточнений позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, а також надано відповідачу термін для подачі відзиву на позов.

26.01.2022 від відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву.

09.02.2022 представником позивача заявлено клопотання про часткову зміну (збільшення) предмету позову, а також подано уточнену позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди.

17.05.2022 судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі, у зв`язку з призовом ОСОБА_4 на військову службу до Збройних Сил України.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 27.05.2026 провадження у справі поновлено, у зв`язку зі звільненням відповідача з військової служби, призначено підготовче судове засідання.

26.08.2026 судом ухвалено закрити підготовче судове засідання і призначити справу до розгляду по суті.

11.09.2026 представником відповідача подано відзив на уточнену позовну заяву від 03.02.2022 та заяву про поновлення строку для подачі відзиву. У відзиві зазначено, що жоден з наявних у справі письмових доказів не містить в собі висновків про те, що саме відповідач будь-яким чином причетний до виникнення пожежі, що його поведінка була неправомірною і в кінцевому випадку привела до спричинення шкоди позивачу. Інших належних письмових доказів, про дійсні причини виникнення пожежі, з визначенням винних осіб, позивач у позові не вказав, як і не надав їх до суду. Позивачем не надано суду доказів, що причиною виникнення пожежі 01.05.2015 була сама неправомірна дія чи бездіяльність відповідача, а тому вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його майна є недоведеними. Окрім того, ОСОБА_4 не є власником квартири АДРЕСА_3 . Водночас, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_4 у вказаному будинку, в якій відповідно до Акту про пожежу від 02.05.2015 №50 теж вигоріли покрівлі та перекриття. Тому, ОСОБА_4 , як і позивач у цій справі, є потерпілим внаслідок пожежі, що мала місце 01.05.2015 і, відповідно, він не може відповідати за наслідки цієї пожежі. Щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 , то представником відповідача зазначено, що жодного доказу на підтвердження погіршення стану здоров`я позивача внаслідок пожежі від дій відповідача, в т.ч. на підтвердження пережитих нею фізичних, душевних та психологічних страждань позивач до суду не надав. Оскільки позивач не довела, що її нерухоме було пошкоджено внаслідок протиправних дій або бездіяльності саме відповідача ОСОБА_4 , то й вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з вказаної особи моральної шкоди та інших заявлених у позові витрат, є безпідставними.

16.09.2026 ухвалою суду, постановленої без оформлення окремим документом, поновлено строк для подання відзиву на уточнену позовну заяву ОСОБА_3 від 03.02.2022 та прийнято відзив на уточнений позов.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Зауважив, що відповідачем визначено саме ОСОБА_4 , оскільки він на законних підставах володів квартирою, де виникла пожежа, та є винуватцем вказаної події. В акті про пожежу наявний підпис відповідача, як користувача. Останній подавав акти матеріальних цінностей, здійснював заходи по усуненню заподіяної внаслідок пожежі шкоди.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позову, враховуючи доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що власником квартири АДРЕСА_2 є саме ОСОБА_6 . Також цією квартирою користувались ОСОБА_7 , його дружина та діти. Жоден документ не підтверджує, що відповідач є винуватцем пожежі. ОСОБА_7 найбільше постраждав від пожежі. Щодо моральної шкоди, то вона не підтверджена документально, а її стягнення безпідставне, оскільки вина відповідача відсутня.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі докази, надані учасниками справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Встановлені судом обставини та відповідні правовідносини

Згідно з копією договору купівлі-продажу основних засобів від 06.04.2009 Володарсько-Волинське районне споживче товариство продало ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 (т.1, а сп. 135).

Довідкою Володарсько-Волинського районного споживчого товариства Райспоживтовариство №35 від 28.09.2016 року підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно викупила в Володарсько-Волинському райСТ квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ( а.сп.14).

03.09.2019 за замовленням ОСОБА_3 комунальним підприємством «Житомирське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.сп. 136-138).

Рішенням виконавчого комітету Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області від 23.09.2019 №266 змінено адресу квартири, належної ОСОБА_3 , а саме: з АДРЕСА_6 на АДРЕСА_7 (т.1, а.сп.139).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.сп. 120).

Відповідно до Акту про пожежу №50 від 02.05.2015, складеного комісією у складі головного інспектора Вол.-Волинського РС УДМС України Житомирській області ст. лейтенанта ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , представника поліції Гонгало М.В., зафіксовано факт пожежі 01 травня 2015 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Місцем виникнення пожежі зазначено – квартира АДРЕСА_2 , ймовірна причина пожежі – коротке замикання електричної мережі.

У даному акті також вказано, що в результаті огляду місця пожежі встановлено, що пожежею знищено:

у квартирі АДРЕСА_2 – дах на площі 60 кв.м, перекриття на площі 60 кв.м, побутова техніка, паспорта (2 шт.), два водійські посвідчення, реєстраційні документи на ТЗ, особисті речі та майно;

у квартирі АДРЕСА_4 – 48 кв.м покрівлі та перекриття;

у квартирі АДРЕСА_8 – 68 кв.м покрівлі та 20 кв.м перекриття;

у квартирі АДРЕСА_9 – 30 кв.м даху та 10 кв.м перекриття;

також пошкоджено:

у квартирі АДРЕСА_2 - одну кімнату та меблі в кімнаті;

у квартирі АДРЕСА_4 – домашні речі та майно;

у квартирі АДРЕСА_8 – домашні речі;

у квартирі АДРЕСА_9 – перекриття 20 кв.м.

За змістом вказаного Акту про пожежу від 02.05.2015 №50, орієнтовний загальний розмір збитків від пожежі становить 348000,0 гривень (т.1, а.сп.7).

Згідно з актом від 29.05.2015, складеного комісією у складі: депутата селищної ради Самойленка В.А., сусідів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , при обстеженні квартири, належної ОСОБА_3 , виявлено такі пошкодження: два вікна побиті, перестінок дерев`яний між сусідкою ОСОБА_5 та між кімнатами згорів, електропроводка прийшла в непридатність, грубка пічного опалення пошкоджена, комин тріснутий, в аварійному стані, ДВП на підлозі пошкоджено та непридатне для подальшого використання (т.1, а.сп.8).

Відповідно до акту обстеження від 16.05.2017, складеного комісією у складі: голови комісії ОСОБА_13 , членів комісії: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_4 , мешканцями будинку не досягнуто згоди з питань відновлення житлового приміщення після пожежі (т.1, а.сп.9).

04.06.2015 ОСОБА_4 одержав від потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , від пожежі по АДРЕСА_4 , гроші в сумі 1600 грн, про що свідчить відповідна розписка (т.1, а.сп.10).

Жителями селища Нова Борова було зібрано матеріальну допомогу для мешканців 4-х квартир по АДРЕСА_4 на суму 6330 грн, що підтверджується списками №1, №2 та №3 ( т.1, а.сп. 11-13).

Листом Хорошівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області від 26.06.2017 року розглянуто звернення ОСОБА_3 від 29.05.2017 року, щодо відшкодування матеріальних збитків внаслідок пожежі в квартирі, яка належала ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_10 , у зв`язку із замиканням електричної проводки. Позивачу рекомендовано звернутися для відшкодування матеріальних збитків до суду (т.1, а.сп.15).

Відповідно до копії рапорта інспектора Хорошівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області від 29.05.2017, в поліцію звернулась ОСОБА_3 із заявою про те, що ОСОБА_4 не хоче сплачувати матеріальний збиток внаслідок пожежі (т.2, а.сп. 32).

30.05.2017 начальником СВ Хорошівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області повідомлено начальника Хорошівського відділення поліції про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, у зв`язку з чим заяву ОСОБА_3 розглянуто як звернення громадян (т.2, а.сп. 32).

Згідно з листом Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області з №424/2-29 від 04.04.2017, для ліквідації наслідків пожежі була залучена допомога ДП «Червоноармійський лісгосп АПК» та небайдужих громадян громади. Використовуючи загальну суму пожертв, матеріальну допомогу від ДП «Червоноармійський лісгосп АПК», гр. ОСОБА_4 та інші сусіди спільними зусиллями відновили покрівлю будинку, фронтони (т.1, а.сп.16).

Відповідно до розрахунку заподіяних збитків пожежею у квартирі, належної ОСОБА_3 , від 15.08.2017 позивачем проведено розрахунок суми збитків, яка склала 29000 грн (т.1, а.сп.17).

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №01/22 від 31.01.2022 та кошторису на будівельні робити, встановлено, що вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , згідно результатів обстеження, становить 57389,00 грн (т.1, а.сп.172-195).

Згідно копії заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , вони зверталися за допомогою до голови Новоборівської селищної ради для реагування ситуації, яка склалася після пожежі по АДРЕСА_4 (т.1, а.сп.18-19).

ОСОБА_4 з травня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_10 . Право власності набуто на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Володарсько-Волинського районного нотаріально округу Толстіхіною Н.Д. від 28.05.2013, за змістом якого ОСОБА_6 подарувала своєму сину ОСОБА_4 нерухоме майно. Вказане підтверджується копією договору дарування квартири від 28.05.2013, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.05.2013, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2018 та від 08.09.2026 (т.1, а.сп.37-42, 54; т.2 а.сп. 31).

ОСОБА_6 з 06.02.2006 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2005. Зазначене стверджується копією відповідного договору купівлі-продажу, витягом з Державного реєстру правочинів, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.01.2018 та від 08.09.2026 (т.1, а.сп.56; т.2, а.сп.26-28).

ОСОБА_4 на підтвердження витрат матеріальної допомоги на відновлення даху пошкодженого будинку надав копії акту-приймання робіт, квитанції та видаткової накладної.

Так, відповідно до акту №2 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 25.05.2015, за замовленням ОСОБА_4 підприємцем ОСОБА_17 у травні 2015 року розпилено половника хвойного 26,00 м3 на суму 6500,00 грн (т.1, а.сп.27).

Квитанцією від 17.06.2015 підтверджується придбання гладкого листа оцинкованого на суму 1043 грн (т.1, а.сп. 28).

Згідно з копією видаткової накладної №6692 від 28.05.2015 у ТОВ «Рубін» було придбано шифер в кількості 100 штук на суму 13067,80 грн (т.1, а.сп.29).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушенні, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі N 925/1478/16).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі N 753/15095/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі N 199/6521/19, вказано, що "цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі N 61/8496/15-ц, провадження N 14-154цс19".

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі N 925/1478/16).

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У пункті 27 постанови N 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями договору купівлі-продажу основних засобів від 06.04.2009, технічного паспорту на квартиру, виготовленого за замовленням ОСОБА_3 , а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.05.2021. При цьому, позивачу на відповідній правовій підставі належить вказана нерухомість з 2009 року.

Внаслідок пожежі, яка сталась 01.05.2015, позивачу, як власнику квартири АДРЕСА_1 , завдано матеріальної шкоди, про що свідчить, зокрема, акт про пожежу №30 від 02.05.2015, акт обстеження квартири від 29.05.2015, висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2022 №01/22. Згідно з вказаним висновком експерта вартість відновлюваного ремонту на момент проведення дослідження становить 57389,00 гривень.

Дані обставини стороною відповідача не спростовані належними і допустимими доказами.

Відтак, враховуючи положення частини 1 статті 1166 ЦК України, позивач має право на відшкодування майнової шкоди у такому розмірі.

Стосовно можливості стягнення збитків саме з відповідача ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні, достовірні та достатні докази, які б свідчили, що саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 виникла пожежа в будинку по АДРЕСА_4 .

Так, за змістом акту про пожежу від 02.05.2015, місцем виникнення пожежі у цьому будинку вказано квартиру АДРЕСА_2 , а ймовірною причиною пожежі зазначено «коротке замикання електричної мережі». Водночас, в акті відсутні відомості про те, що пожежа трапилась внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, порушення останнім правил пожежної безпеки. Не зазначено, де був осередок пожежі та що стало причиною замикання електричної мережі. В акті вказано лише про ймовірну причину пожежі, проте, конкретну причину встановлено не було. ОСОБА_4 не підписував даний акт, а в документі відсутня будь-яка інформація відносно нього.

Окрім того, суду не надано доказів, які б свідчили про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення протиправних дій, що мали наслідком виникнення пожежі, чи заподіяння шкоди особам (майну) внаслідок події, що сталась 01.05.2015.

Жоден з наявних в матеріалах справи доказів не містить висновків про те, що саме ОСОБА_4 причетний до виникнення пожежі, а його поведінка, через свою неправомірність, призвела до спричинення шкоди позивачу. Свою винуватість категорично заперечує і сам відповідач з часу подання позивачем до суду даного позову.

Щодо звернення ОСОБА_3 до поліції в травні 2017 року, то воно стосувалося відмови ОСОБА_4 оплачувати за власні кошти ремонт квартири, належної позивачу. Зазначене підтверджується висновком органу поліції про результати розгляду звернення ОСОБА_3 , складеного 26.06.2017. Водночас, даний висновок містить розбіжності щодо місця пожежі (зазначено, що пожежа відбулась у квартирі АДРЕСА_4 , тоді як в акті про пожежу – у квартирі АДРЕСА_2 ). З пояснень, які викладені у цьому висновку, не слідує, що ОСОБА_4 визнав свою винуватість у спричиненні пожежі.

Суд критично оцінює доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_4 , надаючи акти матеріальних цінностей, отримуючи кошти на відновлення будинку після пожежі, а також вчиняючи заходи по усуненню шкоди, таким чином визнав свою причетність до виникнення пожежі та заподіяння шкоди.

Як з`ясовано під час судового розгляду, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_10 та його квартира теж була пошкоджена внаслідок пожежі. Він разом зі своєю сім`єю на день виникнення пожежі проживали у вказаному будинку. Одна з квартир в цьому будинку належала на праві власності його матері. За рахунок спільних коштів, що були надані сусідами та мешканцями громади, він здійснив закупівлю матеріалів та провів ремонт покрівлі будинку. Суд зауважує, що організація проведення ремонту у будинку, де пошкоджено зокрема і його квартиру, не є достатнім та переконливим аргументом на підтвердження факту того, що саме він є винуватцем пожежі, яка виникла 01.05.2015.

При цьому, позивач та її представник не скористались своїм правом на заявлення клопотань про призначення експертизи та допиту свідків для підтвердження обставин причетності ОСОБА_4 до виникнення пожежі.

Що стосується тверджень представника позивача про те, що ОСОБА_4 , як належний володілець квартири АДРЕСА_2 , де виникла пожежа, має відповідати за спричинену шкоду, то суд враховує наступне.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших осіб, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 151 ЖК УРСР громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом.

У пунктах 32, 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище. Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.

Згідно з частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Пунктом 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року N 76, передбачено, що забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) - також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.

Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2019 року у справі N 902/435/18).

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_3 з 2006 року є ОСОБА_6 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що станом на 01.05.2015 квартира перебувала у власності відповідача або ж даною квартирою на підставі договору найму (оренди) користувався відповідач ОСОБА_4 . Також позивачем не надано письмового документа про фактичне місце проживання ОСОБА_4 на день виникнення пожежі.

Відтак, суд дійшов висновку, що в даному випадку належними і достатніми доказами не доведено, що саме ОСОБА_4 має відповідати за шкоду, спричинену позивачу внаслідок пожежі (як майнову, так і моральну). ОСОБА_4 не є належним відповідачем у даній справі.

Суд зауважує, що як у відзивах на позовну заяву, так і в судовому засіданні представником відповідача наголошувалось на даній обставині. Окрім того, суд на стадії підготовчого провадження зазначав про такі доводи відповідача. Разом з цим, сторони у справі розпоряджаються своїми правами на власний розсуд. Клопотання про залучення у справі іншого відповідача не заявлено.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (провадження N 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.»

Враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає за необхідне відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_11 .

Суддя А.М. Збаражський